Горбатий кит, якого востаннє бачили біля берегів Бразилії ще у 2003 році, несподівано “сплив” біля Австралії через … 22 роки. Вчені кажуть: це може бути найдовша зафіксована подорож окремого горбатого кита в історії спостережень.
Про це розповідає The Guardian.
Дослідники встановили, що тварина подолала щонайменше 15 100 км — від мілини Аброльюс біля узбережжя бразильського штату Баїя до затоки Герві-Бей у штаті Квінсленд на північному сході Австралії. Про дивовижне відкриття йдеться у новому дослідженні, опублікованому в журналі Royal Society Open Science.
Кита вперше сфотографували у 2003 році у водах Бразилії — одному з головних “пологових будинків” горбатих китів у Південній Атлантиці. А вже у вересні 2025 року його знову зафіксували — цього разу на іншому боці планети, біля Австралії.
“Це надзвичайно — сфотографувати кита, який подолав таку відстань. Такого ще ніколи не траплялося”, — каже співавторка дослідження, аспірантка Університету Ґріффіта Стефані Стек. За її словами, не менш вражає і те, що кита не бачили цілих 22 роки.
Розпізнати мандрівника допоміг сервіс Happywhale. Це міжнародна база фотографій китів, куди науковці та любителі природи завантажують свої знімки. Ідентифікують китів за нижньою частиною хвоста — так званим “флюком”. Його малюнок у кожної особини унікальний, майже як відбитки пальців у людей. “Форма хвоста, чорно-білі візерунки, шрами — усе це дозволяє впізнати конкретного кита”, — пояснює Стек. Платформа використовує алгоритми штучного інтелекту, схожі на технології розпізнавання облич.
Цей кит — не єдиний рекордсмен. Дослідники також згадують іншу самку, яку спочатку сфотографували біля Австралії у 2007 році, а через 12 років — біля узбережжя Бразилії. Відстань між цими точками — понад 14 тис. км.
Втім, науковці наголошують: такі переходи між популяціями трапляються вкрай рідко. Серед понад 19 тис. фотографій китових хвостів, зібраних за понад 40 років, лише два випадки показали подібні “міжконтинентальні” мандрівки.
Як саме кит дістався Австралії — залишається загадкою. Вчені знають лише початкову і кінцеву точки маршруту. Реальна відстань могла бути навіть більшою, адже тварина навряд чи рухалася прямою лінією через океан.
Зазвичай австралійські горбаті кити мігрують між Антарктидою, де харчуються, і районами біля Великого Бар’єрного рифу, де розмножуються. Щороку вони долають приблизно 10 тис. км “туди й назад”.
Науковці вважають, що подібні історії — нагадування про те, наскільки міжнародною має бути охорона океанів. “Ці тварини не знають кордонів. Вони перетинають океани й країни, тому зберігати морські екосистеми потрібно спільно”, — каже Стек.
Дослідники також припускають, що на маршрути китів у майбутньому може впливати зміна клімату. Зокрема, через загрозу скорочення популяцій антарктичного криля — головної їжі горбатих китів.
Як розповідало BitukMedia, самець горбатого кита проплив понад 13 тис. км у пошуку пари. Він перетнув щонайменше три океани і встановив рекорд для свого виду. На своєму шляху велетень знайомився з іншими популяціями китів і, можливо, мав сексуальні зносини.