В Антарктиді в нічній тиші крижане море раптом починає “гудіти” від незвичних звуків. Це не вітер і не айсберг, що тріщить — це самці морських леопардів співають під водою пісні, що нагадують… дитячі колискові. І саме в цих мелодіях — ключ до їхнього кохання і продовження роду.
Про це розповідає Science Alert.
Уперше у світі вчені дослідили шлюбні співи морських леопардів і виявили несподіване: за структурою вони напрочуд схожі на людські дитячі віршики.
Під час сезону розмноження, що триває з кінця жовтня до початку січня, самці морських леопардів (Hydrurga leptonyx) щоночі влаштовують підводні концерти. Їхні виступи можуть тривати до 13 годин. Кожні дві хвилини вони виринають, щоб набрати повітря, і знову занурюються у глибини. Своїми трелями й покрикуванням ці тюленеві приваблюють самиць.
Хоча ці гіганти важать близько 320 кілограмів, їхні голоси вражають несподівано високими нотами, схожими на цвіркунові.
Співавторка цього дослідження Трейсі Роджерс ще у 1990-х роках проїхала на своєму квадроциклі через антарктичний лід до краю моря та позначила 26 тюленів-самців фарбою, поки вони спали. Потім вона повернулася, щоб записати їхні “нічні соло”.
Саме ці записи лягли в основу сучасного дослідження. Вчені проаналізували послідовність звуків за рівнем ентропії — показником, що визначає передбачуваність чи випадковість мелодії.
Результат вразив: пісні тюленів за рівнем повторюваності й структурної простоти виявилися найближчими до… людських дитячих пісеньок, на кшталт Twinkle, Twinkle, Little Star чи “Люлі-люлі”. Саме ця передбачуваність і сталість ритмів дозволяє тюленю співати одну й ту саму мелодію тижнями, а слухачам — безпомилково впізнавати виконавця.
Кожен самець має власну послідовність звуків, за якою інші особини можуть “впізнати” його під водою. Як саме тварини вчать пісні, поки що неясно. Морські леопарди живуть поодинці, мабуть, вони передають один одному навички співу через самок: вони теж вміють виконувати пісні, але не так довго. Самки співають лише кілька годин у дні, коли готові до продовження роду.
Як зазначають науковці, така одноманітність може бути еволюційною перевагою: чим чіткіше й передбачуваніше звучить спів, тим легше самцю продемонструвати свою силу й витривалість, а самкам — вибрати партнера. Подібний принцип працює і в інших морських ссавців, наприклад у кашалотів.
Зараз науковці сподіваються повернутися до Антарктиди з сучасною апаратурою. Адже минуло понад 30 років від перших записів, і є шанс почути, як еволюціонували ці “колискові під кригою”.
Як розповідало BitukMedia, українські полярники з дослідницької станції “Академік Вернадський“ під час виїзду зустріли на крижині самицю морського леопарда. Ця тварина – один з головних хижаків Антарктики: полює на пінгвінів та тюленів (насамперед дитинчат), хоча і сама належить до родини тюленевих.