Крики, послід і пончики: кайраки не поділили місто з людьми

Мешканці британського міста Лоустофт більше не можуть спокійно гуляти центром. Усе через мартинів — рідкісних морських птахів, які буквально обсіли центр міста, лишаючи після себе шум, сморід і сюрпризи з неба. Людям уривається терпець, а екологи закликають не нервувати — птахи під загрозою зникнення і потребують нашого розуміння.

Про це розповідає BBC.

У містечку Лоустофт на сході Англії мешканці дедалі частіше уникають прогулянок центральними вулицями — і все через рідкісних птахів, кайраків (kittiwakes). Ці ендемічні мартиноподібні птахи вперше з’явилися на місцевих пірсах ще у 1950-х роках. І відтоді стали звичним явищем для прибережної зони. Але останнім часом їхня чисельність і присутність у самому центрі міста викликає дедалі більше скарг.

“Куди не глянь — пташиний послід. Воно смердить, вони кричать, і я просто втомилася бути об’єктом для бомбардувань із неба”, — каже місцева мешканка Кріссі Хетчер. Її підтримують й інші жителі, які скаржаться на шум, забруднені тротуари і те, що птахи навіть виривають їжу з рук.

Та не всі налаштовані критично. 83-річна Джекі Даудінг згадує, як птах ледь не влетів її онуці в обличчя за пончиком, але додає: “У Лондоні — суцільний голубиний безлад, а в нас — просто інші птахи”. Місцевий активіст Річард Хоутон пояснює: агресивна поведінка більше властива сріблястим мартинам, які також мешкають у Лоустофті, а не самим кайракам, які є трипалими мартинами (Rissa).

Щоби врегулювати ситуацію, два роки тому компанії Vattenfall і Scottish Power збудували спеціальні “пташині готелі” — штучні платформи для гніздування на морі. Ці споруди мають відволікти птахів від центру міста й убезпечити їх від хижаків. За словами місцевої влади, Лоустофт тепер має одну з найуспішніших колоній кайраків у міських умовах у всій Великій Британії.

У місті діє й ініціатива Lowestoft Kittiwake Partnership, яка намагається знайти баланс між потребами птахів та інтересами бізнесу. Представник ініціативи, депутат міської ради Енді Пірс, зазначає: “Це виклик — жити поруч із шумом, запахом і безладом, але ці птахи — важлива частина нашої природи”.

Водночас влада Лоустофта вживає заходів: вулиці регулярно миють, особливо у сезон гніздування. Але підкреслюють: штучні гніздові платформи не змушують птахів переселитися — мартини завжди повертаються до рідного гнізда.

“Птахи пристосовуються до нової реальності. Настав час і нам навчитися жити з ними поруч”, — підсумовує 65-річний турист Боб Вебб.

До речі, у цьому місті, Лоустофті, свого часу була ще одна знакова пташина поява — мурал Бенксі. У 2021 році на стіні будинку в портовій зоні з’явився стріт-арт від відомого анонімного художника: величезна чайка, що нависає над купою сміття, яке імітувало залишки їжі. Мурал став частиною серії робіт Great British Spraycation, в якій Бенксі осмислював повсякденність британських прибережних міст.

Проте згодом зображення було прибрано місцевою владою — через побоювання, що стара будівля, на якій воно було намальоване, може обвалитися. Відтак мурал проіснував недовго, але встиг стати символом іронічного погляду на людсько-пташині стосунки.

Як розповідало BitukMedia, у Великій Британії колишній театральний лялькар Метт Тревелян на Великдень здійснив незвичний 85-кілометровий похід у костюмі… птаха. Це був його спосіб привернути увагу до тривожного скорочення популяції кульона великого, одного з найбільш вразливих видів в Європі.