“Як би мені не було погано, я жив любов’ю до вас” – історія родини нацгвардійця, яка дочекалася його з полону

Мешканка Сумщини Тетяна Лаба майже два роки чекала з полону свого чоловіка — військовослужбовця Національної гвардії Віталія.  Він потрапив до рук окупантів на Луганщині на початку березня 2022-го. Каже, що тримав любов у серці завдяки двом листам від Тетяна, які пропустили росіяни, і тому вижив. Тепер чоловік повернувся 3 січня серед 230 українців під час обміну.

BitukMedia поспілкувалося із Тетяною.

Чоловік Тетяна Віталій потрапив у полон під час боїв за Луганщину.

Віталій зараз почувається відносно добре, хоча схуд на 40 кг. Розповідає, що окупанти не давали два роки гарячої їжі та навіть хліба. Зараз перебуває у Києві в лікарні, де проходить обстеження та реабілітацію. Відразу після обміну встиг поговорити із дружиною телефоном.

“Ти мене не впізнаєш, бо я дуже-дуже худий став”, – сказав він Тетяна.

Вона живе із батьками Віталія. Розповідає, як родина сприйняла звістку.

“Це були сльози радості. Мама дуже плакала, як і ми всі. Сльози щастя. Мама хворіє, тож каже – невже я його дочекалася? Це був найкращий подарунок під Новий рік. «Ваш чоловік в Україні». Це найщасливіші слова, які не чули за усі два роки”, – каже жінка.

Коли вітала старшого сина із Днем народження, сказала – головне, аби повернувся твій батько

Подружжя має трьох дітей – старша донька навчається у коледжі, їй 19 років, старший син закінчує 11-й клас, йому 17 років, і молодший син має 10 років. Старший син збирається відвідати батька 5 січня.

“Коли вітала старшого сина нещодавно із Днем народження, сказала – головне, аби повернувся твій батько і був на твоєму випускному вечорі. І так і сталося!”- каже жінка.

Тетяна із іншими дружинами та матерями нацгвардійців створила об’єднання для взаємопідтримки та обміну інформації. Каже, до нього входять більше тисячі жінок.

“Багато жінок із нашого об’єднання вчора дочекалися своїх чоловіків. Звісно, кожен чекає на свого, але всі із вірою надалі чекають своїх. Ми надаємо моральну, психологічну підтримку своїм учасницям”,  – каже Тетяна.

Росіяни передали два листи, із тих що дружина писала, Віталію.

“Коли я їх прочитав, то зрозумів, що заради дружини, дітей, батьків я витримаю усе. І я повернуся додому. Я на серці тримав любов до вас. Я сумував сильно і я цією думкою жив. Щоб зі мною не робили, я жив вірою, що мене не залишили, що скоро обміняють, любов’ю до вас”, – переповідає слова чоловіка Тетяна.

Раніше Тетяна Лаба відвідувала студію BitukMedia для інтерв’ю із Інною Битюк і розповідала про те, як вони разом із дітьми пережили місяць окупації у Тростянці на Сумщині разом із батьками Віталія .

“Перший день війни мені подзвонила моя старша донька, яка навчається на медичному у Сумах, і сказала – мама, війна, я сиджу у бомбосховищі”, – пригадувала жінка.

Віталій на той час був на Луганщині. Останній раз Тетяна спілкувалася із чоловіком 3 березня 2022-го. Був виснажений після ракетного обстрілу позицій і попрохав, аби родина трималася разом. На той час Тростянець був уже в окупації.

Коли Віталій не зателефонував 8 березня, Тетяна почала його розшукувати, і дізналася, що чоловік потрапив у полон.

я сказала – я не заспокоюся, поки він не приїде додому

“Коли я дізналася, що чоловік у полоні, то не знаю, де сили взялися. Почала шукати зв’язки, намагатися смикнути за кожну мотузочкою. У цей час я стала дуже сильною. Дуже хотіла, щоб чоловік повернувся, бо дуже-дуже його люблю”, – розповідає про себе Тетяна.

“Не знаю, де я брала сили. Але я сказала – я не заспокоюся, поки він не приїде додому. Я буду боротися до кінця. Я буду повзти, але буду за нього боротися”, – каже вона.

Віталій каже, що й надалі планує нести службу у Нацгвардії.

“Але ми на цю тему з ним поки що не говорили. Я не хотіла б, щоб після двох років чекання він пішов знову на фронт. Але він цю справу дуже любить, тож я знаю, що він лишиться у Нацгвардії”, – каже Тетяна.