Вчені з Університету штату Огайо (США) створили точну 3D-модель нюхових структур кішки. Вона допомогла фахівцям вивчити спіральні структури органу тварини, через які проходять потоки повітря. Виявилось, що ніс вихованця працює як високотехнологічне обладнання у лабораторіях, яке використовують для хімічного аналізу складу речовини.
Про це пише Daily Mail.
Тепер вчені більше знають про будову і принцип роботи котячого носа. Завдяки вигнутим кістковим трубочкам повітря, що входить в котячий ніс, розділяється на два потоки. Перший потік надходить до чутливих клітин нюхового епітелію: це сприяє отриманню швидкого сигналу про запахи. Другий — очищується та зволожується, а потім потрапляє у легені тварини. Така будова допомагає котячим швидко відчувати запахи і не чекати, доки потік повітря відфільтрується через дихальну зону, зазначають автори дослідження.
Ці спіральні структури фактично працюють аналогічно газовим хроматографам з паралельними звоями, які часто використовуються в лабораторіях для хімічного аналізу складу речовин.
Вчені також виявили, що повітря з другого потоку прямує трубою для “нюху”, а потім рециркулює в каналах, коли потрапляє в них. За словами старшого автора дослідження Кая Чжао, простими словами, це схоже на те, як нюхають люди — повітря вистрілює в цей канал, а потім обробляється протягом набагато тривалішого часу.
За словами авторів дослідження, котячий ніс у 100 разів ефективніший для аналізу запахів, ніж, скажімо, дихальний орган земноводних. Подібною будовою носа також володіють крокодили, проте у кішок цей орган набагато компактніший.
Як розповідало раніше BitukMedia, фахівці з Університету Париж-Нантер досліджували правила “котячих церемоній”: шукали універсальний заклик від незнайомої людини, на який тварина охоче відгукнулась би. Експеримент показав, що звуки на кшталт “киць-киць” котів не приваблюють.