Вбивчий зелений: у XIX столітті модні шпалери стали причиною смерті багатьох людей

Наскільки тобі подобається зелений колір? Гарний, чи не так? Колір алігаторів і горошку. Але якщо відповідь не була “Я б буквально помер за нього”, тобі ніколи не зрозуміти вікторіанців, які десятиліттями гинули через колір. Медики попереджали громадськість про смертельну небезпеку, проте більшість не відмовлялася від модних зелених шпалер.

Про це розповідає Iflscience.

У середині 1800-х років четверо дітей у робітничому районі Лондона захворіли на ангіну та мали проблеми з диханням. У них діагностували дифтерит, але їхні лікарі не могли зрозуміти, як вони підхопили його. У будинку, де жили діти, не було виявлено жодної з ознак, які, на думку медиків, були пов’язані з хворобою. І при цьому інші місцеві діти не захворіли. Усі четверо дітей померли до того, як вдалося знайти справжнього винуватця – любов їхніх батьків до шпалер.

У 1857 році лікар Вільям Хайндс з Бірмінгема, Велика Британія, помітив, що він погано почувається, перебуваючи у своєму будинку. Чоловіка мучила нестерпна нудота, спазми в животі та головний біль. Всі ці симптоми загадково припинялися щоночі, коли він лягав спати.

Зрештою Хайндс зрозумів, що йому стає зле, коли він перебуває у своєму кабінеті з гарними зеленими шпалерами-вбивцями. Витративши час, щоб перевірити їх, як це зробили представники охорони здоров’я у випадку з чотирма мертвими дітьми, він виявив, що гарна зелена фарба містила миш’як. Той повільно отруював чоловіка щоразу, коли він входив до свого кабінету.

Коли Хайндс позбувся шпалер, так само як і низка інших людей з аналогічними симптомами, він помітив, що його самопочуття значно покращилось.

Хімік Карл Вільгельм Шееле зі Швеції в 1775 році створив унікальний відтінок зеленого, який назвав на свою честь — “зелений Шееле”. Своїм насиченим відтінком колір завдячував арсеніту міді.

Унікальний зелений колір, який почали використовувати у виробництві шпалер, був таким же популярним, як і токсичним. За підрахунками виробників шпалер, лише в Британії їх було близько ста мільйонів квадратних миль. Чорнила відшаровувались, і їх вдихали мешканці будинку. Таким чином шпалери повільно вбивали людей. Але  медики зафіксували й випадок швидкого отруєння миш’яком: у 1862 році діти лизали шпалери та невдовзі померли.

Жертв вбивчих шпалер ставало дедалі більше, як і доказів проти них. Конкуруючий зелений – відомий як “Паризький зелений” або “Смарагдово-зелений” – не допоміг вгамувати жнива смерті, оскільки і його також виготовляли з миш’яку. 

Повільно, але впевнено медики розпочали кампанію проти цього кольору.  Але заважали протидія промисловості та невігластво людей. Останні відмовлялись вірити в небезпеку шпалер або вважали, що будуть у безпеці, якщо уникатимуть їх прямого облизування.

Громадськість виступила проти вбивчої фарби, тільки після жахливої смерті Матильди Шойрер у 1861 році. Жінка, яку найняли посипати штучне листя зеленим порошком Шееле, захворіла і дуже швидко померла. Після смерті білки її очей стали зеленими. Повідомлення у пресі того часу нарешті зрушили справу з місця: фарба поступово вийшла з ужитку, а виробники під тиском громадськості перейшли на інші інгредієнти.

Але факт залишається фактом – протягом тривалого часу чимало людей віддали свої життя через любов до певного відтінку зеленого.

Як повідомляло раніше BitukMedia, смертоносна пандемія чуми 700 років тому позначилась на еволюції нашого виду, довела Міжнародна група дослідників з країн Європи, США та Канади.