Уряд врятував Україну, але ми провалили створення стратегії на майбутнє

Український уряд зміг втримати економіку України. Але на план, який він пропонує для відновлення, Захід дивиться дуже скептично. Україні потрібна модернізація.

2022 року Міністерство фінансів змогло залучити необхідні кошти і держава виконує свої функції без провалів. За це Мінфіну можна бути вдячним. Але цього мало. Нам потрібно було зараз залучати гроші і для програми швидкого відновлення, і для енергетичної системи і закупівлі енергоресурсів, і для фінансування бізнесу. Бо я нагадаю, що бізнес був недофінансований. 10 млрд ми мали залучити. Натомість інвестиції були на порядки менші, ніж ця сума.

То що ж робити? Маємо запропонувати світу наш план того, як має розбудовуватися і модернізуватися українська економіка. Натомість ця робота була, нажаль, завалена в національній раді. Самі експерти попрацювали чудово, але назагал була представлена програма абсолютно інша, не та, що напрацювали експерти.

Захід подивився на план, який був запропонований під час Конференції з питань відновлення України у швейцарському Лугано на початку липня минулого року, дуже скептично. Бо він виглядав скоріше як набір проектів, аніж ідеологія “що ж ми власне хочемо побудувати в Україні” – економічні свободи, європейська інтеграція, можливості для бізнесу, стрімке зростання. Все це не було відображена в ідеології Національного плану відновлення.

Має відбуватися модернізація замість відновлення

Але навіть до Лугано із ключовими інституціями була погоджена формула – українське лідерство має починати розбудову України, не очікуючи перемоги – і має відбуватися модернізація замість відновлення. Бо нам потрібна саме модернізація – інфраструктури, бізнесу, всього.

Перед конференцією у Берліні політики дослухалися до громадянського суспільства – і це уже була конференція про модернізацію. Але знову, українського плану там не було.

Український план не був оголошений на ще більш позитивній для України конференції у Парижі у грудні 2022-го. Фактично Україна за весь цей час не змогла створити план власної перебудови і модернізації.

За відсутності цього плану Захід фактично змушений шукати свою модель без глибокого розуміння потреб України. Він створює власні інституції і секретаріати на базі Єврокомісії, використовує традиційні інструменти фінансування через Мінфін. І це все абсолютно не відповідає тому, що потрібно Україні.

Ми провалили інститут стратегіювання минулого року.

Взагалі, світ дивергентний. У нас війна і падіння економіки, але це нові можливості. Інфляція у нас велика, але минулого року вона дала можливість виконати плани зі збору державних податків. Бо тепер ми долари, які отримуємо у вигляді допомоги від Заходу, переводимо у гривні, виконуючи наші фінансові зобов’язання.

У нас багато прогресивних міністерств – Мінцифри, Мінекономіки. І є міністерства, які лишаючись професійними, постійно стоять на граблях. Як то Мінфін – і його блокування податкових накладних.

Але загалом дорікнути Уряду, що він не втримав ситуацію в економіці, ми не можемо. Ми не звалилися у гіперінфляцію, у нас немає руйнувань логістичних шляхів. У багатьох пунктах ми вийшли в плюс. Але уряд же має відповідати і за політику, і за майбутнє. У багатьох сенсах уряд не зміг дати нам політичні підходи, які дали б нам 2023 року можливість не виживати, а зростати.

Бо що у нас закладено у бюджеті? 3% зростання? Це і близько не відновлення. Це означатиме, що наступного року ми також просідатимемо. Бо немає погляду на майбутнє. Створення мікрогрантів замало для того, щоб стартувати і розвивати малий і середній бізнес. Бізнесу потрібні сотні мільярдів гривень, податкова реформа, тотальна дерегуляція і мета реформи. Тоді бізнес буде драйвером економічного відновлення і наповнення бюджету України.

Постійні війни усіх проти всіх пов’язані із тим, що у корупції є економічний сенс

Вартість антикорупційних комплексних реформ в України, “податкової гільйотини”, антикорупційної реформи – не більш ніж 5 млрд доларів на рік. Але це дасть ефект уже 2023 року, і ми зможемо вийти в плюс із наповнення державного бюджету. Отже ми маємо попросити наших партнерів підстрахувати Україну для проведення антикорупційної реформи. І це буде краще, ніж інфраструктурна інвестиція.

Цього року ми чітко переконалися – ми можемо штампувати і штампувати антикорупційні органи. Але допоки є економічне підґрунтя для корупції, у нас буде вона залишатися і будуть війни одних корупціонерів із іншими і одних антикорупціонерів із іншими. Усі традиційні війни усіх проти всіх пов’язані із тим, що у корупції є економічний сенсі. Сам бізнес розуміє, що нам, як підприємцям, вигідно дати хабар для того, щоб уникнути надперевірок чи блокування накладних. Із цим треба боротися в економічним спосіб.

Більше того, рішення, які минулого року дозволили врятувати ситуацію, заклали жахливу бомбу в економіку 2023 року. Просто подивіться, що через брак доступу до фінансів не вистачило кредитування бізнесу під 5-7-9%. Озимої посіяли уже 40% від минулорічних обсягів. Асоціація аграріїв прогнозує, що буде міграції від пшениці до інших культур – до олійних чи до кукурудзи. Подивимося, як пройде весняна посівна, але 2023-го ми плануємо зібрати врожай в половину менший, ніж був цього року. Але поки оцінка від аграріїв така – 50%. Це означатиме, що наша ключова експортна позиція може знизитися набагато більше, ніж вдвічі, бо є ще внутрішнє споживання.

Уряд не спромігся чітко виробити позицію щодо бізнесу – де брати фінансування, чи буде проведена податкова реформа. За сьогоднішніми виступами президента Зеленського ми бачимо, що антикорупційній податковій реформі опиратимуться частина уряду, можливо, прем’єр-міністр і частина комітету Верховної ради із податкової політики.

Тож ситуація в країні склалася доволі дивна – більшість вважає, що ми готові і маємо провести рішучі реформи, дерегуляцію, митну, податкову реформу. Але воно все губиться через відсутність єдиного центру ухвалення рішень.

Що стосується світу, я не вважаю, що наступний рік буде рецесійним. Єдиним маркером може бути Китай, у якого буде неконтрольоване падіння економіки. Але думаю, що Пекін зробить усе, аби втриматися у плюсі. А отже і економіка всього світу втримається.  І наша прогностична система і нейронна мережа і експерти показують, що не буде рецесії.

Ми пережили блекаути, ми пережили локдауни. Я вважаю, що тепер надходить рік інвестицій. Гроші, прибрані із фондового ринку, підуть в реальний сектор. Світ уже впорався із газовою залежністю від росії – LNG-термінали розгораються дуже швидко. Туреччина знайшла чергове родовище природного газу на 58 млрд кубометрів. Країни центральної Азії почнуть більш активно грати на ринку. Іран і Венесуела активніше долучаться до міжнародної торгівлі наступного року – з ними укладуть компроміс. Китай зараз теж намагається уникати економічних воєн, бо технологічні компанії намагаються масово відкривати дзеркальні виробництва в інших країнах – і це може суттєво зменшити експортний потенціал самого Китаю. Звісно, Китай трохи отримає преференції за рахунок здешевленого російського нафти і газу. Але Китай точно не буде продукувати економічні війни.  

Я впевнений, що наступного року Україна повернеться навіть до експорту електроенергії – росія не спроможна знищити українську енергетичну інфраструктуру. А натомість ми за рахунок наших партнерів зможемо її навіть частково модернізувати.

Фото: https://www.instagram.com/libkos/