Україна і Росія шукатимуть перевагу у трьох типах військових операцій

Наступного року Україна і росія будуть працювати над успіхом у трьох типах військових операцій: успіхи на передовій, удари далекобійними засобами, успішне відбиття ППО повітряних атак. Росія буде продовжувати війну, допоки вона вигідніша за мирну угоду. Але Україна ставатиме більш ефективною у війні, оскільки уже зараз відбувається перехід до використання західної військової техніки і він продовжиться.

Дивлячись на те, що відбувається в міжнародній політиці в питаннях оброни за 2022 рік – від погроз Росії в бік України на початку року до того, що наприкінці його Японія прийняла нову оборонну стратегію, а Тайвань збільшив термін призивної служби від чотирьох місяців до року, то можна побачити глибоку закономірність. Вона полягає у наступному – багато країн, які раніше заспокоювали себе щодо потенційної агресії від сусідів чи геополітичних конкурентів, тепер ставляться до неї із більшою серйозністю, більш серйозно інвестують у потенціал стримування та оборони. Не варто перебільшувати масштаб цих змін, але ситуацію у сфері глобальної безпеки дуже відрізняється від того, якою вона була у січні 2022-го. Звісно, поки не ясно, як будуть розвиватися ці тенденції у Європі та Азії.

Я не думаю, що це варто інтерпретувати як поворот годинника назад, до нестримних мілітаристських перегонів, як це було століття тому, чи до холодної війни, коли звичайною справою була військова агресія і проксі-війни. Безпрецедентна міжнародна підтримки України великою мірою пояснюється консенсусом на Заході – навіть там, де Росію критикували більш пошепки. Цей консенсус полягає у тому, що лютневе вторгнення було обурливим діянням Росії, яке виходить за рамки легітимної поведінки для держави.

Західне військове співтовариство виявилося, безумовно, більш готовим протидіяти російській агресії і загрозам, ніж вважалося. Поки невідомо, на скільки це добре збережеться в наступні роки – підтримка України буде дорого коштувати не лише у військовому, а й в економічному сенсі. Але я очікую, що сподівання Путіна, що він зможе подужати волю Заходу, виявляться марними і що він видавав бажане за дійсне. Безсумнівно, буде важко забезпечити військову підтримку на необхідному рівні, зважаючи, що західні військові запаси на складах закінчуються, а виробничих можливостей бракує для підтримки високоефективного конфлікту протягом тривалого періоду.

2023-й стане роком тривалої війни. Я впевнений, що воля України до спротиву росіянам не зламається, не зважаючи на шкоду, яку завдають ракети, і на втрати на полі бою. Щодо Росії, то я не надто добре розбираюся у ній, щоб передбачити політичні наслідки тривалої кампанії. Але є загальна історична закономірність – держави, які знаходяться в стані війни, мають значну витривалість доти, доки військові потуги все ще мають потенціал принести певний результат, який краще, ніж укладання миру – і це для Москви буде ключовим. Бо якщо цього нема, війна починає здаватися марною.  

Обидві сторони зіштувхнулися з необхідністю знайти способи ведення успішних операцій: на передовій,  ударів на велику відстань і роботи ППО. Вони шукають спосіб і ціну, яка дасть стійкий результат в довготерміновій перспективі. І якщо один вирішить ці питання ефективно, а інший не зможу пристосуватися до ситуації, то перший отримає перевагу.

Можна припустити, що Україна буде більш ефективною, ніж Росія. Україна уже переходить до західної військової техніки – хоч і в обмежених масштабах. Ймовірно, цей процес буде посилюватися і в наступному році. Питання в тому, чи зможе росія уникнути або подальших великих невдач на полі бою, або катастрофічних втрат протягом тривалого часу.