Наявність ядерного потенціалу у Києва могла б змінити розрахунки Путіна

До ядерний погроз Путіна треба ставитися серйозно. Але разом з тим, треба розуміти, що вони спровоковані бажанням залякати Україну, або вона припинила контрнаступ проти російських сил. Спрямовані вони і на Захід – аби він перекрив потік зброї й іншої допомоги до України.

Як західні країни поведуть себе, якщо Росія завдасть ядерного удару, сказати важко. Але дехто із них, схоже, розуміє ціну, яку вони заплатять, якщо піддадуться ядерному шантажу. Підхід Вашингтона правильний – там попереджають Росію, що використання ядерної зброї призведе до “наслідків” і відповідь буде “катастрофічною” для Росії. Але конкретних заходів не називають. Хай у Кремлі думають, що це може бути за відповідь.

Є кілька причин, через які я припускаю, що Росія все ж не застосує ядерну зброю. Пентагон поки не бачить змін на позиціях на території Росії, де є ядерне озброєння. Головні російські політики і військові мали б розуміти, що використання ядерної зброї перетне небезпечну межу і відкриє ящик Пандори. Це призведе до непередбачуваних і потенційно катастрофічних наслідків, у тому числі і для Росії. І зрештою, поки Індія, Китай та інші країни Азії й Африки намагаються стояти осторонь від російсько-української війни. Якщо Росія використає ядерну зброю, це матиме там великий вплив і може перетворити Путіна на справжнього світового вигнанця.

Питання, чи наважився б Путін погрожувати Україні ядерним ударом, якби у Києва була своя ядерна зброя, – гіпотетичне.  Я так розумію, що український уряд оцінив питання ядерної зброї ще в 1992 році і дійшов висновку, що в України немає інфраструктури, аби утримувати незалежний ядерний потенціал. І що він не може дозволити собі витратити на побудову такої інфраструктури мільярди доларів. Хоча звісно, наявність ядерного потенціалу у Києва могла б змінити розрахунки Кремля – але все це залежало б від розміру, розташування ракет, їх стану лишатися боєздатними тощо.

Чому захід підтримує Україну? Далеко не лише тому, що видатки на зброю для Київа – це менше із зол, а більше – це перемога Росії. Причин значно більше і вони глибші. Але стримування Росії після війни буде дорогим. На місці київської влади, я б думав про угоди, за якими після війни Захід би допоміг Україні побудувати і підтримувати потужну армію, оснащену сучасною західною зброєю, яка б могла стримати напад Росії. Такий тип зобов’язань було б для України простіше отримати, ніж членство у НАТО. Україні треба, щоб окремі члени НАТО допомагали їй у військовому сенсі. А членство у Альянсі вимагає консенсусу від 30 – а скоро буде 32 – союзників. Припускаю, що деякі країни-союзники були б більш готові допомогти України досягти такого рівня озброєності, за якого Росія не захоче більше нападати, ніж зважитися іти на війну проти Росії – а це витікає із членства у НАТО.