На окупованих росією територіях, в тому числі Херсонщині і частини Запоріжжя, почався кіпіш. Насправді, всі оці намагання терміново провести “референдум” нагадують ситуацію “хапай мішки, вокзал рушає”. В даному випадку росія хоче використати референдуми, щоб показати хоча б якісь свої можливості. Для них це показник сили. Але фактично – це показник того, що росія змушена діяти за обставинами.
Насправді ситуація буде визначатися діями ЗСУ. На сьогодні ми бачимо, що відбувається процес деокупації Херсонщини і Харківщини. Донецька область ніколи і не була підконтрольна росії. Тож виникає питання завершеності матриці, яку російські пропагандисти і політики компонували в головах росіян. “Референдуми” кремлю треба провести для внутрішнього споживача. Росія, не маючи на сьогодні змоги ефективно протидіяти контрнаступу наших військових, намагається це робити у політичному сенсі. Але ця пародія на волевиявлення не буде відповідати справжньому духу демократії. Росія просто хоче помітити свою територію, як собака.
Я не вірю в те, що після “референдумів” росія оголосить мобілізацію. Я думаю, у російському суспільстві є чітке усвідомлення, що мобілізація – це війна. А це далеко не те, що громадяни росії хочуть від “дорогого Владіміра Владіміровіча”. Я не вірю в те, що референдуми на окупованих територіях – це якась самодіяльність місцевих адміністрацій. Такого бути просто не може.
Також я не вірю у заяви президента Туреччини Реджепа Ердогана про те, що путін готовий завершити війну проти України. Ердоган хоче продемонструвати свій статус переговірника. Хоче отримати політичні, а згодом і економічні дивіденди, бо у нього наступного року вибори президентські і парламентські.
Тож сигналів про намір припинити війну від росії поки не буде. Але як заявили Валерій Залужний і Михайло Забродський у своїй недавній статті, навіть використання тактичної ядерної зброї не знищить нашу волю до опору. Що вже говорити про фейкові референдуми.