Ми маємо кидати виклик самі собі. Україні потрібні романтики!

Найбільшим викликом для України після її перемоги буде модернізація самого суспільства через громадянську освіту і освіту для дітей. Має також відбуватися  зміна економічної парадигми – там  основною цінністю має стати людський ресурс, свобода для талантів і підприємців. Взагалі, основа економіки в Україні після війни буде побудована на свободі.

Буде ще один важливий виклик – мультикультурність. Україна, стаючи привабливою для інвесторів і талантів залучатиме все більше людей з інших культур – арабських країн, країн південно-східної Азії, африканських країн. Це призведе також до розповсюдження українства як ціннісного вибору. Світом поширяться наші цінності. Українство перестане бути прив’язаним лише до географії.

Українство перестане бути прив’язаним лише до географії

Я не бачу можливостей для великих внутрішніх конфліктів в Україні після війни. Українці візійно говорять про одне і те ж – інновації, стрімкий розвиток економіки, про верховенство права. Протиріччя у суспільстві є лише в одній точці. І це – питання, “що має бути первинне – підвищення соціальних стандартів чи економічне зростання?”. Що має робити держава – піднімати пенсії чи інвестувати в економіку? Знижувати податки, щоб дати можливість розвиватися бізнесу, чи збільшувати податки, що держава могла компенсувати тарифи?

Ми з колегами проводимо дослідження, і вони показують, що україніці насправді не такі прості, як про них кажуть. Вони вважають, що бізнесу, підприємцям і талантам має бути надана воля. Це означає менші податки, менше регуляції. Українці обирають розвиток первинним. Але для цього треба проводити податкову реформу і дерегуляцію.

бізнесу, підприємцям і талантам має бути надана воля

Те ж саме стосується й освіти. У нас немає ресурсу фінансувати таку кількість вчителів. Отже маємо більше перекладати на онлайн-освіту. У медицині ми не можемо просто фінансувати койко-місця, треба фінансувати професійних лікарів. Ми не маємо відновлювати стару промисловість. Маємо будувати принципово нове, віддаючи частки підприємств міжнародним партнерам. Треба віддавати управління транспортними системами німецьким компаніям. Треба частково поділити навіть «Укрзалізницю» із європейськими компаніями. Звичайно, зберігаючи у власності Української держави ключові стратегічні галузі або елементах критичної інфраструктури.  

Ми маємо кидати виклик самим собі. Тому я вважаю, що романтизація наших поглядів на те, яким має бути суспільство після війни, є позитивною. Але за нею має іти чіткий проектний менеджмент, створення інституцій. Україна має показати світу принципово нове у сенсі системи безпеки, економіки віртуальних активів, нове розуміння фінансових моделей.