Неділя, 2 Жовтня, 2022
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська

Крим – це символ нездатності російської армії виконати основну місію

Важливо

Ульріх Буна
Аналітик, політолог Католицького університету у Парижі, автор книги «Гібридна війна в Україні. Які перспективи?»

Рандеву на трьох у Львові

Однією із найпомітніших подій в українсько-російській війні цього тижня стала зустріч президента України Володимира Зеленського із президентом Туреччини Реджепом Ердоганом та генсеком ООН Антоніу Гутеррешем. У цій ситуації важливо розуміти, чому Ердоган прагне зайняти активну роль у врегулюванні конфлікту між Україною та Росією.

Я думаю, що у цій війні турецький президент поводиться абсолютно розумно. Він використовую свою геополітичну позицію, а також зв’язки як з Україною, так і з Росією, щоб виконувати роль потрібного посередника. З одного боку він підтримує Україну, надаючи зброю, з іншого – відмовляється засудити Росію, не вводить санкції і збільшує торгівлю із Москвою.

Ердоган у складному положенні вдома. У Туреччині велика економічна криза, висока інфляція. А наступного року – вибори. Тож він намагається отримати якийсь великий успіх на міжнародній арені, аби компенсувати проблеми вдома. Він збільшує свою торгівлю із Росією та Ізраїлем. Намагається почати атаку на курдів у Сирії – а для цього йому потрібне «зелене світло» від Москви. І також він грає роль миротворця в угоді щодо українського зерна, від якої він отримує вигоду напряму, оскільки Туреччина імпортує багато злакових із України та Росії.

Найважливіше для Ердогана – отримати якомога більше від будь-якої ситуації. Тож не в його інтересах обирати одну зі сторін – Україну чи Росію. Якщо він стане на бік Москви, його роль зразу ж пропаде, його НАТО буде вживати заходи впливу на турецьку армію, і, можливо, економічні санкції від ЄС теж будуть.

Тож він і приїхав до Львова разом із генсеком ООН. Ердоган не має наміру примушувати Україну до миру. Він хоче показати себе як людина, яка може укласти угоду – і таким чином набрати очки у себе вдома і продемонструвати, що він згоден до будь-яких подальших переговорів між Росією та Україною.

Удари по Криму – коли деокупація?

Війна в Україні показала, що Захід та і весь світ переоцінили результати модернізації і підвищення професіоналізму російської армії. Весь світ побачив, що російська армія і близько не стоїть поруч із стандартами НАТО, що більшість її зброї була переоцінена і не відповідає передбачуваним характеристикам – причиною, ймовірно, є корупція та політична показуха.

Весь світ побачив, що російська армія і близько не стоїть поруч із стандартами НАТО

В цьому сенсі потоплення «Москви» та атаки на Крим – це символи нездатності російської армії виконати свою найпершу місію. Тобто – захистити те, що вони вважають своєю територію.

Однак, якими б хоробрими і успішними не були ці дії української армії, не варто очікувати швидкого звільнення Криму. Ми уже бачимо, яким складним є звільнення Херсонської області. Воно потребує великої кількості добре тренованих людей і обладнання, а також тривалої підготовчої фази, аби відрізати постачання та знищити склади зброї. А це ще й геть зовсім близько не Крим.

Поки не зрозуміло навіть, що спричинило вибухи в Криму – далекобійні ракети, про які ніхто не знає, чи сили спеціальних операцій. Але якби там не було, я не думаю, що півострів зараз є першочерговою ціллю для української армії. Зараз ЗСУ зосереджені на тому, щоб відбити деякі території у росіян. Таким чином вони показують Заходу, що війна не завершена і що вони можуть успішно перемогти російську армію.

українські військові доводять світу, що окупація криму – це не доконаний факт

Хоча, звісно, дії українських військових допомагають ізолювати російські сили у Херсоні, підвищують мораль цивільних українців і армії, а також показують світу, що Крим – це не fait accompli (доконаний факт, – ред.). Це дуже важливо.

Зараз Кремль намагається применшити значення атак у Криму. По-перше, бо вони матимуть катастрофічний вплив на імідж російської армії всередині країни. А по-друге, якщо він визнає напад з боку України, це вимагатиме реального проголошення війни і масової мобілізації. А це означає показати, що «спеціальна операція» провалилася і розлютити населення, яке не хоче на цю війну.

Тож головний ризик від того, що Україна час від часу атакує Росію – це збільшення кількості обстрілів українських міст у знак помсти. Ми це вже, нажаль, бачимо.

Російський ядерний шантаж – чи є рішення?

Ще один аргумент у Кремля – це Запорізька АЕС. Вона була одною із головних цілей від початку цієї війни. Вона дозволяє шантажувати Україну і світ ядерною катастрофою. Росія явно грає на те, щоб отримати повний контроль на Запорізькою областю і приєднати її до Криму. Можливо, хочуть викрасти потай якесь обладнання і перевезти його до Росії.

військова операція на ЗАЕС стане катастрофою для іміджу України

Тож я не бачу, як Україна може примусити Росію вийти із території АСЕ, не створюючи загроз аварії. Цікаво, чи зможе міжнародний тиск від ООН та МАГАТЕ примусити Росію зробити демілітаризованою зоною. Але якщо Україна вирішить вибити росіян із ЗАЕС військовим шляхом, це буде дійсно дуже небезпечно. І це буде катастрофа для іміджу України на міжнародному рівні.

Останні новини

Читайте позитивні новини у нашому Telegram каналі