Точка прикладання зусиль – чому Пелосі відвідала Тайвань і чи буде війна

2 серпня літак спікерки Палати представників у американському Конгресі Ненсі Пелосі приземлився на Тайвані. Весь світ спостерігав за його польотом, адже Китай в переддень влаштував масові військові навчання, за кілько годин до преземлення літака перевозив балістичні ракети ближче до острова. Однак зрештою китайське МЗС обмежилося лише публічним засудженням візиту.

Китайська дипслужба висловила рішучий протест і осуд, заявивши, що приліт Пелосі серйозно порушує принцип “одного Китаю” та положення китайсько-американських комюніке. Пекін закликав США не розігрувати тайванську карту для контролю над Китаєм.

Приліт Пелосі викликав захоплення навіть в росії. Кремлівські блогери писали пости на зразок «захотіла і зробила! оце воля!» і «чому наш лавров на таке не здатен?». 

BitukMedia поспілкувалося із українськими експертами про те, у чому справжня суть конфлікту і як він вплине на Україну.

Чому виникла криза довкола Тайваню

Тайвань відділився від Китаю у 1949 році, коли у громадянській війні отримали перемогу комуністи, а демократична влада Китаю відступила і закріпилася на острові. З того часу деякі країни визнають владою Китаю лише демократів на Тайвані і триває важкий діалог про примирення. Візит Ненсі Пелосі на острів може стати одним із витків конфлікту. Китай вважає острів своєю суверенною територією і сприймає візит американської високопосадовиці як порушення цілісності країни.

Китай і США у світовій політиці претендують на роль гегемона. Міжнародно-правовий статус Тайваню для США є лише приводом витиснути Китай із світової економіки, пояснює Ярослав Божко, голова Центру політичних студій «Доктрина». США усвідомлюють, що у Китаю наразі недостатньо сил для повноцінного військового сценарію. У Пекіні частково це теж розуміють.

«Питання Тайваню – це фізично локалізована точка можливого виявлення протиріч у воєнному плані. Наприклад, між росією та Україною існували суттєві протиріччя, і кремль їх реалізував у ході воєнної кампанії на Донбасі у 2014 році. Але це не означає, що сенс кампанії на Донбасі був лише у тому, хто буде контролювати території», – каже він.

За останні роки Тайвань став ключовим для американської гегемонії у Східній Азії, вважає Петро Шевченко, аспірант кафедри міжнародної економіки Цзиліньського університету. Якщо США залишать його без підтримки, це може повністю розвалити регіональні коаліції, які вибудовує зараз Вашингтон. Китай підімне під себе Японію і Південну Корею, а також усі острівні країни, які північніше Австралії. Та й на саму Австралію буде дуже сильний тиск, припускає він.

«Є три ключові моменти, чому Тайвань цінний для США. Перше – це виробництво напівпровідників. Отримавши такий подарунок, Пекін дуже швидко просунеться у розвитку технологій. Друге – Тайвань є непотоплюваним авіаносцем США. Без нього американці втратять контроль над товарним трафіком у Південнокитайському морі. Третє – це вихід в акваторію Тихого океану. Мало того що Китай почне контролювати торговельні шляхи, його флот зможе підпливати до американських берегів і робити провокації», – розповідає Шевченко.

Однак, великої війни між Китаєм та США не буде, сходяться у думці експерти.

«Все це буде відбуватися у безпосередній близькості до території Китаю,  а значить будуть блоковані ключові торгові артерії світу із трильйонними оборотами. І Пекіну однозначно це не вигідно, враховуючи глобалізованість його економіки. Китай буде першим, хто постраждає від економічної блокади», – каже Божко.  

На Тайвані дуже потужна китайська розвідка, місцеві силовики не хочуть воювати із китаєм

Китай поки самостійно не здатен виробляти технології, а після пандемії Covid-19 у світі з’явився тренд із локалізації виробництва, вивезення його із Китаю. Тому у разі війни Пекін не зможе самостійно налагодити виробництво потрібних йому складних деталей. Крім того, світова економіка дуже залежить від високотехнологічних чіпів із Тайваню і це вдарить по ній дуже сильно, пояснюють експерти.

«Максимум, що було б можливо – Пекін спробує захопити дрібні острови, які контролює Тайвань. Але вони за останній десятиліття перетворилися на справжні фортеці, тому це буде зробити непросто. Однак тайванські силовики не хочуть воювати із китайцями. Оскільки є сильні думки про «один народ» і крім того на Тайвані дуже потужно працює  китайська розвідка», – вважає Шевченко.

Крім того, є небезпека, що повномасштабний конфлікт між Пекіном і Вашингтоном переросте у ядерну війну. Про це говорять, в тому числі, і моделювання різних сценаріїв, зроблені американськими дослідниками, наголошує він.

Всупереч всьому – чому Пелосі відвідала Тайвань

Ненсі Пелосі вирішила відвідати острів всупереч рекомендаціям Білого дому. В якийсь момент адміністрація Джо Байдена заявила, що вона не несе відповідальності за дій голови Палати представників.

Білий дім заявив, що не несе відповідальності за дії пелосі

Для Пелосі важливо відвідати Тайвань із трьох причин, пояснює Шевченко. Перша – це запрошення до співпраці тим китайським елітам, які не підтримують Сі Цзіньпіна і курс на сепарацію із Америкою. Зокрема, є академіки, яким по 70-80 років, – вони після 24 лютого писали статті і закликали Сі стати на бік Байдена. А також це сигнал політикам-прагматикам, таким як  прем’єр Держради Китайської Народної Республіки Лі Кецян. США показують, що курс Сі неправильний і що готові до діалогу із іншими кандидатами на його пост.

Друга причина – удар по внутрішній пропаганді про «сильний Китай» і по репутації самого Сі Цзіньпіна. Він публічно пообіцяв, що поверне Тайвань. А візит Пелосі підриває уявлення про те, що Сі може контролювати ситуацію. Тут Вашингтон грає на розхитування ситуації у Китаї.

«У серпні компартія КНР збирається на неофіційний зліт, на якому будуть розподіляти міністерські портфелі. Крім того, Сі Цзіньпін має восени переобиратися на третій термін», – пояснює Шевченко.

Третя причина – внутрішньоамериканська. Демократи намагаються продемонструвати силу після невдалого виходу із Афганістану і кризи, спричиненої повномасштабною війною в Україні. У США восени відбудуться парламентські вибори. І зараз відбувається підняття ставок перед ними.

«Потім Байден та Сі зустрінуться і вони будуть як миротворці, вони стабілізують кризу. Тому зараз іде підняття ставок, яке зіграє потім на підвищення рейтингів», – підсумовує Шевченко.

Китай дійсно не зможе без США?

За часів президентства Барака Обами з’явився термін «Chimerica», що означав «Китай+Америка» і виник через тісні економічні зв’язки між двома країнами, розповідає Шевченко. США користувалися китайською дешевою робочою силою і законами, які дозволяли будувати прибуткові виробництва всупереч шкоді для екології. Але зрештою Китай почав не просто відтягувати реальний сектор промисловості, а й впливати на Америку загалом. Китайці вивозили цілі заводи зі станками із невеликих американських містечок «Іржавого поясу» (колись промислового розвинутого регіону Середнього Заходу і східного узбережжя США, в якому від початку промислової революції і до 1970-х активно працювали металургійні та вугільні підприємства. Нині втратив свою актуальність).  

Коли Дональд Трамп став президентом, він почав цю модель ламати. Байден хоче продовжити цю політику відсторонення, але він буде дуже повільний і делікатний, каже Шевченко. Певні економічні зв’язки залишаться, але ключові технології США більше не будуть передавати китайцям. Пекін же дуже залежний від американських технологій, адже не може отримати їх аналоги ні в Африці, ні в Росії.

Китай залежний від американських технологій, бо не може отримати аналоги ні в росії, ні в африці

Зара Китай намагається активно розвивати науково-дослідні інститути, намагаючись виграти у «війні за таланти». Візит Пелосі має стимулювати їх розвивати власні технології ще активніше, припускає Шевченко.

Однак, Білий дім грає у більш масштабну гру, вважає Божко.

«США використовують незручний для Китаю момент, аби нав’язати йому свої умови не лише у тихоокеанському регіоні, а й у всій світовій торгівлі» , –  говорить він.

Однак, каже Шевченко, Китай має перевагу у соціально-економічному плані. Поки у Сполучених Штатах прошарок середнього класу зменшується, у Китаї він збільшується. І у 2025 році у Китаї буде 400 млн людей середнього класу і може пропонувати умови «доступ на ринок в обмін на ресурси».

«Пекін взагалі має таке бачення, що через років 5-10 Захід взагалі впаде, Америка стане регіональною державою, і Китай стане номером один – і тоді африканські і євразійські держави почнуть переймати китайську модель управління, а китайський лідер знову отримає статус Сина Неба», – пояснює Шевченко.

Якщо війна із США – Китай буде орієнтувати на росію?

«Росія є для Китаю в першу чергу сировинним придатком. Пекін отримав від москви знижку на купівлю не лише нафти і газу, а й рідкоземельних металів, військових технологій та напівфабрикатів типу металевих сплавів», – каже Шевченко.

Однак економічна експансія буде невигідною для Пекіна, вважає експерт. Китай зіткнеться із тою ж проблемою, з якого після падіння Радянського Союзу зіткнувся західний капітал – тотальною корумпованостю місцевих еліт і небажанням будувати бізнес за законами. Західний капітал пустили на ринок лише секторально, а основні важелі лишилися у пострадянської еліти, це був такий собі корупційний хребет, пояснює Шевченко.

У росії китай зіткнеться із тотальною корупцією, це для нього не вигідно

«Економічна співпраця із росією стане для Китаю навіть менше, ніж просто заохочувальним призом. Бо технологічний кластер, який був у росії до війни, ті технології, привезли із собою західні гравці – Siemens, Volkswagen тощо. Зараз вони ці технології вивезли. Примітно, що після того, як з російського автопрому вийняли західні технології, він склався, як картковий будинок», – доповонює Божко.

Та й розвивати промисловість у росії для Китаю просто ризиковано, бо США можуть видати нові санкції на вироблені на тих підприємствах товари і мільярдні інвестиції підуть в нікуди, додає він.

Певні ніші, які залишив західний капітал, Китай зможе зайняти, в тому числі і у виробництві електроніки, вважає Шевченко. Але до росії зайде не лише Китай, а й усі країни БРІКС – Індія уже заявила про намір поставляти автозапчастини, Іран – шини тощо, прогнозує він. Але треба розуміти, що Китай не просто буде поставляти до росії смартфони, він буде збирати із них інформацію, наголошує він.

«Росія не стане повністю васалом Китаю. Це буде такий собі «молодший партнер». За рахунок того, що він купує російську сировину, Пекін отримав супер-важливі геостратегічні, геополітичні важелі впливу на Росію», – каже експерт.

Розкол у НАТО через Китай

Експерти сходяться в думці, що Пекін не забуде прильоту Пелосі. Він уже заявив, що буде продовжувати військові навчання довкола Тайваню. Але цим все не закінчиться.

Азіати вважають, що воювати – це найгірший шлях, тому вони будуть намагатися в подальшому посварити союзників, каже Шевченко. Німеччина тривалий час розвивалася завдяки Китаю, пояснює експерт. Одним із складників успіху були дешеві енергоносії із росії, другим – китайський ринок і дешеві китайські товари. Зараз Китай заявив німцям, що потрібно формувати «євразійську дугу» Пекін-Москва-Берлін. Також Пекін зацікавлений у стратегічний автономності Євросоюзу від США. Минулого року він намагався укласти із ЄС інвестиційну угоду. Її сенс полягав в отриманні європейських технологій в обмін на інвестиції.

«Тому розрив між Вашингтоном та Берліном буде великою перевагою для Пекіну», – резюмує Шевченко.

Буде мирний договір?

«Пекіну і США вигідно вийти на «вічний мир», де будуть закріплені недоторканні теми в регіоні. Однак ця угода буде писатися в умовах конфлікту – не стільки військового, скільки гібридного, інформаційного, дипломатичного конфлікту», – каже Божко.

Шевченко припускає, що ситуація із Тайванем вирішиться до кінця 3-го терміну Сі Цзіньпіна, до 2027 року. Американці заберуть усі важливі технології з Тайваню, вибудують лінію стримування Китаю у межах лише Південнокитайського моря, закріпляться у Японії, Індонезії і Малайзії – і віддадуть Тайвань Пекіну «у коробці із гарною упаковкою».

сша віддасть китаю тайвань у коробці із гарною упаковкою

Китайці підуть за гонконгським сценарієм – будуть домовлятися із місцевими елітами, в першу чергу із військовими, вважає Шевченко. Наприклад, місцеві еліти залишать за собою контроль за фінансовими потоками, але уся міжнародна діяльність повністю буде під контролем Пекіну. За таким же сценарієм Китай зможе розширяти свою імперію в подальшому, заходячи у В’єтнам чи Монголію і таким чином спробує об’єднати усю Східну Азію. А задача США буде законсервувати розширення Китаю у певних межах. Інакше Сполучені Штати будуть змушені обмежуватися лише західною півкулею планети.

Українське питання

Шевченко налаштований більш песимістично і вважає, що війна із Китаєм відтягнула б увагу і ресурси Заходу від України. А ось Божко пояснює, що нас не покинуть.

«В будь-якому разі, Китаєм завжди займалися ключові спеціалісти на Заході. Україна вклинилася у інформаційний простір і відволікла усіх від протистояння Вашингтона із Пекіном. Тому загострення довкола Тайваню ніяк не змінить допомогу Україні. Тож не варто вішати носа», – каже експерт.