Четвер, 29 Лютого, 2024
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська

Україна не віддасть частину свої територій м’яснику, який різав її народ, – ексрадниця американського президента

Важливо

Ще одного замороженого конфлікту, на кшталт того, що путін влаштував у Молдові та Грузії, бути не може.

Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, фундаментальним питанням, яке стоїть на порядку денному перед західним світом, залишається примус росії до припинення агресії щодо інших країн. У цьому контексті, успіх чи провал України у війні з росією буде успіхом або провалом для демократії і демократичних цінностей загалом. Такі думки BitukMedia висловила колишня радниця американського президента Джорджа Буша-молодшого і дипломат Держдепу США з часів президентства Рональда Рейгана до 2017 року Дебра Кейган.

– Повномасштабна війна між Україною та росією триває уже 4,5 місяці. Як ви вважаєте, за цей час Захід зумів вибудувати консенсус щодо підтримки України?

– Росія розраховує, що Захід втомиться і підтримка України з часом поступово ослабне. На Заході, і навіть у США, дійсно є ті, хто все ще хотіли б запропонувати росії «м’яку посадку».

Але навіть найбільш проросійські країни як Німеччина та Франція вже розуміють, що відбулася фундаментальна зміна європейського ландшафту і взагалі глобального ландшафту. І ці зміни залишаться на покоління. Вже не буде повернення до того, що багато німців бачать як «нормальні стосунки з росією». За нашого життя – точно. 

Фундаментальними питаннями зараз є: коли росія нарешті припинить думати, що вона може нападати на інші країни, як тільки їй заманеться? Чи є спосіб примусити росію припинити бути тим, чим є росія за своєю суттю? Які будуть наслідки цього?

– Як ви ставитеся до наративів, що нібито Україна може припинити війну, поступившись частиною своїх територій?

– Було б невіглаством навіть припустити, що Україна у ході переговорів віддасть частину своєї території м’яснику, який різав її народ, або що Україна так само винна у війні, як і росія.

Ці жалюгідні наративи, про які ви питаєте, підбадьорюють путіна й інших бандитів світового рівня робити усе, що їм заманеться і не відчувати наслідків.

Треба розуміти, що ще одного замороженого конфлікту, на кшталт того, що путін організував у Молдові та Грузії, бути не може. Щойно путін поновить свої сили і вирішить, що Захід нібито втомився, він почне просуватися західніше від півдня та сходу України. І сусідні держави розуміють, що на Україні кремль не зупиниться. 

– Як зараз ставляться до української армії на Заході?

– Після провалу росіян на початку війни численні «експерти», які раніше розповідали про «зіркову» російську армії, тепер із ейфорією розповідають про некомпетентних російських військових. Але перебільшення значення тактичних помилок росії і сподівання, що вони будуть нескінченно повторюватися призводять до «війни на виснаження».

– Тобто, це призводить до хибного уявлення, що Україні не потрібно більше зброї і військової допомоги?

– Україні довелося видертися на неймовірну вершину, аби отримати військове обладнання для того, щоб хоча б вижити, а не перемогти. І ці дискусії, що «Україна і так впорається» є найбільш небезпечними, бо вони дозволяють «благодійникам» України розкланятися і сказати, що вони уже зробили достатньо. А відповідальність за результат війни покласти повністю на українську державу.

– Повна перемога України над росією фундаментально перекроїть геополітичну карту світу. Ви з цим згодні?

– Хоча Україна несе людські і матеріальні втрати, Захід все ще не бажає повністю прийняти, що успіх чи провал України буде успіхом або провалом для демократії і демократичних цінностей загалом. Європейці хапаються за соломинку звичного уявлення про світ, яке з’явилося після холодної війни. Але цього світу більше не існує.

Все ще тривають дискусії, які ж можуть бути негативні наслідки від того, що Україна зможе побороти росію. Надто багато фокусуються на тому, що путін засмутиться, коли його заженуть в куток – наче він не агресор, а хтось, з ким треба панькатися. Але путін сам себе загнав у куток, який сам же й збудував – без будь-якої допомоги Заходу. Дехто навіть говорить, що ми маємо врятувати путіна від самого себе, що ми маємо дати йому «рятівну благодать» замість його статусу вигнанця усього світу, над яким він сам так старанно попрацював. Коли хтось говорить таке, просто замініть «путін» на Сталін або Гітлер – і ви жахнетеся від того, як це буде звучати.

Будь-яка заява американця чи європейця, який пропонує «врятувати» путіна і натякає на те, що Україна має капітулювати перед ордами головорізів – це послуга людині та країні, які ніколи не поважатимуть кордонів.

– Скоріш за все, після цієї війни буде розроблена нова глобальна безпекова стратегія. На вашу думку, в чому вона полягатиме?

– На сьогодні немає сценарію стримування новітнього арсеналу ХХІ сторіччя. Ця зброя більш смертельна і точна, ніж її попередники – і вона немає на собі клейма ганьби, яке має ядерна зброя. Отже, необхідний режим контролю також за неядерною зброєю, яка все менше піддається контрзаходам і має величезний потенціал вбивати, калічити і руйнувати. Над цим треба думати і сценарії стримування такої зброї теж треба розробляти.

Крім того, західні демократичні країни повинні знайти спосіб стримати такого ворога як росія. І нам треба зрозуміти, як примусити самого путіна відчувати це стримування, бо зараз він почувається із розв’язаними руками. Це закінчиться, коли Захід створить умови, які зруйнують можливість для росії навіть намагатися розпочати агресію. І перекриття потоку грошей, які росія отримує від своїх викопних енергоресурсів, буде ключовим у цьому питанні.

Останні новини

Читайте позитивні новини у нашому Telegram каналі