Війна з росією змістить центр тяжіння на схід Європи – французький політолог

Нещодавно на французькому телебаченні показали скандальний документальний фільм «Президент, Європа і війна»  про переговори президента Франції Емманюеля Макрона із путіним до та після 24 лютого. Вихід фільму співпав із самітом НАТО у Мадриді, на якому росію назвали головною загрозою, а Україну – найближчим партнером, а також відкрили шлях для вступу в Альянс Фінляндії та Швеції.

Майбутня безпекова архітектура Заходу в будь-якому разі буде базуватися на НАТО і приділяти багато уваги Східній Європі. Але доля країн, які лишаються поза Альянсом, буде залежати від того, як закінчиться війна в Україні. Про це в інтерв’ю BitukMedia розповів політолог Католицького університету у Парижі, автор книги «Гібридна війна в Україні. Які перспективи?» Ульріх Буна.

– Пане Буна, французьке керівництво у стрічці «Президент, Європа і війна» відзначило, що інтелектуального діалогу з очільником Кремля не вийшло. Як вважаєте, Макрон буде продовжувати говорити з путіним?

– Щодо переговорів між Макроном і Путіним, то однозначно було «до» і «після» військових злочинів у Бучі й Ірпені. До початку війни і в її перші дні Макрон багато говорив з Путіним, намагаючись знайти, як він каже у тому ж фільмі, «шлях». Але злодіяння, вчинені російською армією, дали французькому президенту зрозуміти, що Кремль має намір порушувати усі правила, йдучи до кінця. Тож глобальна дискусія з росією про майбутнє і безпеку у Європі буде марною справою. Всі інші переговори, які тривають з того часу, мають дуже вузьку тематику – світова продовольча безпека та можливість транспортування зерна із України. Вони продовжуватимуться. А ось глибокі дискусії про майбутнє України, Росії і глобальної безпеки Європи зараз очевидно є передчасними.

– У фільмі Макрон каже: «Наша задача – допомогти Україні перемогти, а не громити Росію». Це суперечить ідеям Британії і США, які кажуть, що росію треба принизити настільки, щоб у неї більше ніколи не було наміру атакувати суверенні держави. Якою буде ціна за цю різницю у поглядах – для Заходу і для України?

– Я б не переоцінював різницю у поглядах союзників на Росію. Це правда, що Макрон кілька разів повторював, що він не хоче принижувати Росію, але останнім часом він так не говорить, і Франція підвищує постачання військової техніки до України. У мене таке відчуття, що французький президент розуміє, що його заяви сприймаються негативно в Україні та всій Європі і що вони дуже невчасні, допоки в Україні вирує війна. Тому зараз він більше наголошує на тому, що Україна має перемогти.

– Макрон анонсував поставки в Україну гармат CAESAR, а також значної кількості бронетехніки. Чи можна сказати, що Франція повільно, але впевнено іде до збільшення підтримки України?

– Так, звісно. З того ж документального фільму видно, що французький президент почувається явно розчарованим і, можливо, навіть зрадженим через ставлення Путіна, який брехав йому в очі, як і всім іншим європейським лідерам, котрі намагалися встановити з ним діалог.

Кількість гармат CAESAR, переданих Україні – це 20% усіх таких гармат, які має на озброєнні Франція

У Франції також зрозуміли, що єдина розумна позиція зараз – це підтримувати Україну усіма можливими способами, аби надати Києву певні конкретні важелі для майбутніх переговорів із Росією. Звідси й посилення військової допомоги. Хоча вона й менша, ніж допомога від США та Британії, але кількість гармат CAESAR, переданих Україні – це 20% усіх таких гармат, які має на озброєнні Франція. Це суттєво.

– Без сумніву, Макрон сподівався, що успішні переговори з путіним будуть вигідними перед президентськими виборами – але не склалося. Нині Макрон більше покладається на популізм чи на реальну оцінку ситуації?

– Як на мене, Макрон покладається на реальну оцінку ситуації. І на щастя, він позбувся ілюзій, що він – майстер стратегії, що може запропонувати Путіну велику угоду, яка вирішить всі проблеми між Росією і світом. Ці «великі торги» в своїй основі мали бажання «перезавантажити»  стосунки із Путіним. Макрон почав ці спроби у 2019 році, після аналогічних спроб США, Німеччини та інших країн. Всі ці спроби закінчилися провалом, оскільки Кремль радикалізувався і зараз не бажає іти на будь-які компроміси, оскільки вважає, що веде велику війну на виживання проти Заходу.

– Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що разом із партнерами розробляє безпекові гарантії для України, які запровадять після війни. Але разом із тим виникає відчуття, що Захід боїться повної поразки росії у цій війні, оскільки  це призведе до повного переформатування існуючої геополітичної картини.

– Ця війна вже має гігантський вплив на весь світ, але ми бачимо лише початок. Те, що сталося за останні шість місяців, неможливо було навіть уявити раніше. Наприклад, те, що Європа позбавляється залежності від російських нафти і газу, і це питання найближчих року-двох. Те ж саме із пожвавленням НАТО – зараз Альянс дуже активний, інтегрує нових членів та розглядає надання членства Україні та Молдові. Це справжні тектонічні зрушення, які, ймовірно, надовго перенесуть центр тяжіння на схід Європи. У західному партнерстві відбудуться перестановки і в центрі уваги будуть країни Східної та Південної Європи.

– На вашу думку, яка буде нова безпекова архітектура у світі після війни з росією і яке місце у ній займе Україна?

– Я думаю, що в осяжному майбутньому глобальна безпекова архітектура в Європі буде базуватися на НАТО – у більшій мірі, ніж це було за весь час із моменту завершення холодної війни.

Війна спровокувала тектонічні зрушення, які надовго перенесуть центр тяжіння на схід Європи

Доля країн, які поза Альянсом, буде сильно залежати від того, чим закінчиться війна в Україні. Якщо Росія зазнає розгрому, країни поза НАТО отримають більше простору для безпекового партнерства із Альянсом, США чи іншими європейськими країнами. Також це надасть можливість Молдові та Грузії вимагати виведення російських військ із їхніх територій. Також ми бачимо, що Балкани уже зараз позбуваються згубного впливу Росії – цей процес посилиться.

Якщо ж ситуація в Україні буде патова і все завершиться фіксацією лінії фронту, як це було у 2014 році, я боюся, що всі країни за межами НАТО застрягнуть у невизначеності на роки. Єдиною різницею буде те, що ЄС, напевно, зможе позбутися російського впливу.