Сімох українців нагородили званням Праведника народів світу

Ізраїль нагородив сімох українських громадян званням Праведника народів світу.

Про це повідомили на сайті Українського інституту національної пам′яті.  

Цю нагороду вручають людям, які, ризикуючи власним життям, рятували євреїв у роки Другої світової війни. На сьогодні звання Праведників удостоєні понад 2 600 українців.

Церемонія нагородження відбулася у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Документи про присвоєння звання Праведників народів світу та медалі родинам вручив особисто Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.

Праведниками народів світу визнали братів Петра та Ігната Павловських (посмертно) за порятунок Міхаеля Грінштейна та його батька Шмуеля, дружини, трьох дітей та двох родичів Ісаака Подежви та Роні Шварцберга. Нагороди отримали внуки братів Анатолій та Володимир Павловські.

Нагороду посмертно отримала Олександра Байнак за порятунок Хани Шварцман та Леоніда Сітковецького. Нагороду отримала правнучка Олександри Байнак Анастасія Миколаївна.

Посмертною медаллю Праведника нагородили Марію Жосул за порятунок Белли Клеваневської. Нагороду отримала онука Марії пані Ольга Коханевич.

Посмертно до Праведників народів світу зарахували Павла і Марію Натарових за порятунок Раї Агранович-Задери. Нагороду отримала їхня дочка Іраїда Козачук.

«За кожною з цих історій можна зняти фільм або написати книгу, і кожна з них достойна цього. Що спільного між усіма цими людьми? Я думаю, що спільне насамперед у тому, що в умовах загального божевілля, нелюдської ситуації вони зробили простий вибір – не зважаючи ні на що, залишатися людьми», – зазначив Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.

Серед присутніх на церемонії нагородження були Надзвичайна та Повноважна Посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен та голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Звання Праведників народів світу Держава Ізраїль надає тим, хто врятував життя євреїв у роки Голокосту. На сьогодні понад 2 600 українців удостоєні цього звання. Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними й невідомими. Через те, що радянська влада всіляко нівелювала пам’ять про окремі національні категорії жертв нацистів, в Україні документування і вивчення персональних історій постраждалих і тих, хто, допомагав їм, почалося лише після здобуття незалежності. Відтак, ми досі не знаємо всіх історій та всіх імен людей, які, ризикуючи своїм життям і життям близьких, рятували тих, кому нацисти не залишили права на існування.