Понеділок, 21 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 9

Екзотичні втікачі під Варшавою: дикобрази почали навідуватися у сади та будинки (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Gmina Leoncin/ Facebook

Спочатку він скуштував рослини в саду, а поки господар повідомляв про незвичайного гостя, встиг проникнути ще й до будинку. У Мазовії дедалі частіше помічають дикобразів, яких у дикій природі Польщі бути не повинно. Тепер фахівці намагаються з’ясувати, скільки таких тварин опинилося на волі.

Про це розповідає EuroNews.

Останній випадок зафіксували 14 серпня в сільській гміні Леонцин, що у центральній Польщі, на схід від Варшави. Власники одного з будинків повідомили про дикобраза, який забрів на їхню територію. Тварина встигла “спробувати на зуб” садові рослини, а під час розмови господарів із представниками служб проникла просто всередину будинку.

Це не перша поява дикобраза в цьому районі. 11 серпня одну тварину спіймали в Ломянках, неподалік Варшави, а ще одного дикобраза виявили в Мазовецькому воєводстві. Обох передали ветеринару. Фахівець оглянув тварин і підтвердив, що вони здорові.

За даними фонду Kopytka z nadzieją, який опікується дикими та сільськогосподарськими тваринами, загалом на волі можуть перебувати щонайменше три дикобрази. Найімовірніше, усі вони втекли від одного приватного власника.

Упродовж останніх днів дикобразів також бачили безпосередньо у Варшаві. 15 серпня фонд повідомив, що тривають пошуки тварини, яку помітили в районі Бемово, приблизно за 2–3 кім від форту Бема. Поки що її не знайшли.

Волонтери закликають мешканців перевіряти двори, зелені зони та інші місця, де екзотична тварина могла б шукати укриття.

Дикобрази — великі гризуни, яких легко впізнати за довгими гострими голками. Вони переважно живуть в Африці та Азії, а голки використовують для захисту від хижаків. У природі Польщі ці тварини не мешкають, однак їх можуть утримувати приватні власники.

Саме втечею від приватного заводчика фахівці пояснюють появу дикобразів біля Варшави. Деяких тварин бачили неподалік Кампіноської пущі. Торік про появу там дикобраза вже повідомляв Кампіноський національний парк. При цьому в районі також помічали в’єтнамських свиней.

Фонд Kopytka z nadzieją та адміністрація Кампіноського національного парку закликають людей не намагатися самостійно ловити дикобразів. Якщо тварина відчує загрозу, вона може захищатися, а її голки здатні серйозно травмувати людину або собаку.

Фахівці зазначають, що поява екзотичних тварин у польській природі найчастіше пов’язана саме з приватним утриманням. Тварини можуть тікати через неналежні умови або тому, що не пристосовані до життя в неволі. В інших випадках колишні власники просто випускають їх, коли більше не хочуть або не можуть доглядати за ними.

Проблема не обмежується Польщею. Експерти звертають увагу на зростання попиту в Європі на екзотичних тварин, яких люди утримують удома. Водночас далеко не всі власники можуть забезпечити їм відповідні умови.

Екологічні організації тому закликають посилювати правила утримання диких та екзотичних видів, щоб такі тварини не опинялися на волі й не становили небезпеки ні для людей, ні для місцевої природи.

Як розповідало BitukMedia, влада канадської провінції Альберта б’є на сполох: бездумне бажання людей “подарувати волю” рибці загрожує катастрофою для місцевих водойм, а за таку “доброту” відтепер можна опинитися за ґратами.

Тепер вона плаче: реставрація розкрила деталі картини про трагедію трьохсотлітньої давнини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Glencoe Folk Museum/ Facebook

Реставратори зняли з картини століття бруду і побачили те, що майже неможливо було розгледіти раніше: сльозу на обличчі жінки. Полотно зображує наслідки трагедії, що сталася у Шотландії понад 300 років тому.

Про це розповідає BBC.

Після реставрації на щоці жінки, яка оплакує загиблого чоловіка, проступила сльоза — деталь, яку раніше приховували шари бруду. Йдеться про картину XIX століття, присвячену одній із найвідоміших трагедій в історії Шотландії.

Полотно, відоме як “Вдова Гленкоу” (Widow of Glencoe), відреставрували фахівці з Данді. Роботи провели в межах масштабного оновлення Музею народної творчості Гленкоу.

На картині зображена жінка, яка стоїть біля тіла чоловіка на тлі засніжених гір. Сцена відсилає до різанини в Гленкоу, що сталася у лютому 1692 року. Тоді солдати напали на членів клану Макдональдів. За різними оцінками, загинули близько 38 людей.

Як розповіла представниця Музею народної творчості Гленкоу Катріона Девідсон, реставрація картини дала вражаючий результат.

За роки на полотні накопичилися численні шари бруду, які приховували деталі зображення. Після їхнього видалення сніг на картині став значно світлішим, а на обличчі жінки виявили чітку сльозу.

Історія самого полотна також залишається загадковою. Картина не має підпису автора. Єдиною підказкою вважають особливий знак — монограму. У музеї припускають, що її міг написати художник Джеймс Голдінгем. Водночас фахівці планують провести додаткові дослідження, щоб встановити авторство.

Відомо, що у 1881 році картину експонували в Королівській академії мистецтв у Лондоні. До 2023 року вона протягом кількох поколінь зберігалася в одній родині в Люксембурзі. Тоді власники передали її Музею народної творчості Гленкоу.

Сам музей розташований у двох старовинних будинках із дахами, вкритими вересом, у районі Лохабер. Його історія почалася понад 50 років тому. Заснували заклад місцеві жінки, які свого часу буквально стали перед бульдозерами, щоб не допустити знесення цих будинків.

Сьогодні музей зберігає близько 6 тисяч експонатів. Серед них – предмети, пов’язані з якобітами (прихильниками династії Стюартів, які виступали за повернення її представників на британський престол, – ред.), а також артефакти та пам’ятні речі часів Першої та Другої світових воєн.

Нині музей переживає масштабну реконструкцію вартістю 3 млн фунтів стерлінгів. Роботи розпочали минулого місяця, а оновлений музей планують відкрити навесні наступного року.

Сама трагедія, яку відображає “Вдова Гленкоу”, сталася на тлі політичного протистояння у Шотландії. Макдональди підтримували вигнаного короля Якова VII Шотландського, який до повалення престолу був також королем Англії Яковом II.

Фото – Glencoe Folk Museum/ Facebook

Представники клану виступали за повернення династії Стюартів на британський престол і брали участь у першому якобітському повстанні 1689 року. За словами істориків, Макдональди із запізненням склали присягу на вірність протестантському королю Вільгельму III. Через це державний секретар Шотландії сер Джон Далрімпл оголосив їх бунтівниками.

У лютому 1692 року солдати отримали наказ атакувати Макдональдів. Через століття їхня трагедія знову постала перед відвідувачами музею — цього разу з деталями, які реставратори буквально повернули з-під вікового шару бруду.

Як розповідало BitukMedia, викрадений у 2018 році з художньої галереї в місті Мілуокі (США) твір Пабло Пікассо знайшли через вісім років у порожній квартирі. Його випадково виявив орендодавець, який прибирав помешкання після виселення квартиранта.

Не просто напій: квас із бузини внесли до переліку культурної спадщини Полтавщини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Заводський міський Будинок культури 1 / Facebook

На Полтавщині звичайний на перший погляд напій отримав особливий статус. Технологію приготування квасу з бузини, яку зберігають у Заводській громаді, внесли до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Про це повідомив Заводський міський будинок культури №1.

“Технологія приготування квасу з бузини у Заводській міській територіальній громаді” увійшла до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. Відповідний наказ затвердив Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації.

У громаді наголошують, що йдеться не лише про сам напій, а передусім про традицію його приготування, яка передається між поколіннями. Разом із рецептом зберігаються родинні спогади та знання, пов’язані з місцевою культурою.

Традицію вже почали популяризувати за межами громади. На етнофестивалі “Мистецький Спас — єднає нас!” представники Заводського міського будинку культури №1 пригощали гостей традиційним квасом з бузини. Відвідувачі могли не лише скуштувати напій, а й дізнатися більше про історію та особливості його приготування.

Квас також продавали під час благодійної ярмарки. Таким чином, місцева гастрономічна традиція стала частиною культурного заходу, який поєднав народні звичаї, мистецтво та благодійність.

У Заводській громаді планують і надалі розповідати про квас із бузини та демонструвати технологію його приготування на культурних заходах і фестивалях. Мета — зробити традицію відомішою не лише серед місцевих жителів, а й за межами громади.

У закладі культури зазначають, що внесення до обласного переліку дає змогу офіційно зафіксувати та підтримувати цю традицію. Адже нематеріальна культурна спадщина існує доти, доки її практикують, передають іншим і продовжують розвивати.

Тепер квас із бузини у Заводській громаді — не просто традиційний напій, а офіційно визнаний елемент культурної спадщини Полтавщини.

Бузина багата на антиоксиданти та відома тим, що допомагає зупинити або скоротити тривалість застуди, а також зменшити запалення, – розповідає “Суспільне Полтава”. Крім того, бузина може зміцнити імунну систему, адже містить велику кількість вітаміну С. У народній медицині настої квітів бузини використовували як протизапальні, потогінні, відхаркувальні, жарознижувальні та тонізувальні засоби.

Як розповідало BitukMedia, “рулетики по-радивилівськи” або “голубці з млинцями” з Рівненщини потрапили до нематеріальної спадщини України.

Короткі лапки — не перешкода: коргі зʼїхалися на міжнародні перегони (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Corgi Race Vilnius/ Facebook

Короткі лапки не завадили їм зібратися на міжнародні змагання, де швидкість була далеко не єдиним критерієм перемоги. Цього разу коргі бігали, шукали заховані ласощі, демонстрували костюми й навіть змагалися в силі гавкоту.

Про це повідомляє AP.

П’ятий Corgi Race Vilnius відбувся у Вільнюсі, у парку Вінгіс. Цьогоріч він став найбільшим за всю історію заходу: організатори зібрали близько 150 коргі з дев’яти країн — Литви, Латвії, Польщі, Естонії, Німеччини, України, Чехії, США та Великої Британії.

“У перший рік ми зібрали 40 коргі з одного міста. Цього року їх 150 з дев’яти країн, і вперше у нас є учасник із місця, де ця порода виникла”, – розповів організатор Едвінас Мішкас.

За його словами, Вільнюс вже називають європейською столицею коргі. А приїзд учасників з Великої Британії, країни, з якою найбільше асоціюють породу, робить це звання ще переконливішим.

У головній біговій дисципліні взяли участь 94 собаки. Вони проходили відбіркові забіги, півфінали та фінал, де мали подолати 25-метрівку.

Перемогу здобула американська учасниця GG — скорочено від Gustave the Girl Dog. Другим фінішував ще один коргі з США, Mr. Corgington. Третє місце посіла литовська Мока — дворазова переможниця попередніх років.

Фото – Corgi Race Vilnius/ Facebook

Однак значна частина програми була присвячена зовсім не бігу. У конкурсі костюмів взяли участь 38 коргі. Чотирилапі з’являлися перед суддями та публікою у найрізноманітніших образах — від динозавра до учасника спортивних змагань. Переміг Аміго в костюмі, що нагадував лицарські обладунки. Його образ однаково сподобався і журі з чотирьох суддів, і користувачам Facebook, які голосували за своїх фаворитів.

Окремо визначали коргі з найкращим нюхом. Учасникам потрібно було відшукати заховані ласощі. Перемогу розділили двоє коргі з Латвії — Тора та Расті.

А найбільше галасу наробив конкурс на найгучніший гавкіт. Серед його учасників був 12-річний Дюк, перший представник Великої Британії на Corgi Race Vilnius. Через поважний для коргі вік він уже не брав участі в основних перегонах, але його господар сподівався на перемогу в конкурсі гавкоту. За його словами, собака тренувався для цього фактично все життя.

Втім, найгучнішим виявився Mr. Corgington. Він не лише посів друге місце в основній гонці, а й переміг у конкурсі гавкоту. Для нього фінальний забіг став своєрідним реваншем. Раніше він поступився GG на великих перегонах в американському Оберні, штат Вашингтон. Там GG перемогла вдруге поспіль.

Цьогоріч половина зареєстрованих у Вільнюсі коргі брала участь у змаганнях уперше. Водночас шестеро ветеранів не пропустили жодної з п’яти гонок. Серед них — переможець конкурсу костюмів Аміго, а також Фоксас, Фоксіс, Мадейра, Булька та Дзіугас.

За п’ять років захід, який починався як невелика місцева гонка для 40 собак, перетворився на міжнародну зустріч коргі та їхніх власників.

Як розповідало BitukMedia, у Києві знайшли і відзначили найшвидшого коргі країни. Чотирилапий спортсмен на ім’я Чеддер промчав 40-метрову дистанцію менш ніж за шість секунд і офіційно встановив Національний рекорд України. А сам фестиваль, де відбувся забіг, зібрав рекордну кількість учасників — 262 собаки.

Запорошений, забутий, залишений: після виселення орендаря на стіні знайшовся викрадений “Пікассо”

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Запилюжена і забута робота на стіні квартири для оренди не привертала уваги роками. Та коли її показали знавцю антикваріату, з’ясувалося: перед господарем — викрадений “Пікассо”. Так поліція отримала новий слід у мистецькій крадіжці, яку вже й не сподівались розкрити.

Про це повідомляє Associated Press.

Викрадений у 2018 році з художньої галереї в місті Мілуокі (США) твір Пабло Пікассо знайшли через вісім років у порожній квартирі. Його випадково виявив орендодавець, який прибирав помешкання після виселення орендаря.

Йдеться про гравюру “Тореро” (Torero) — одну з близько 30-ти відомих примірників з підписом Пабло Пікассо.

Власник галереї Білл Делінд уже майже не сподівався побачити твір знову. Але минулого тижня йому зателефонували з поліції та попросили оглянути мистецьку роботу, яку знайшли під час прибирання квартири.

Делінд упізнав “Тореро” одразу. На зворотному боці рами навіть залишилася наклейка його компанії DeLind Fine Art Appraisals — саме та, яку він прикріпив до роботи ще до її викрадення у 2018 році. “Я був приголомшений. У мене просто не було слів. Це був надзвичайний момент”, — розповів Делінд. За його словами, він одразу зрозумів: твір справді належав його галереї.

Знахідку зробив орендодавець Тім Дерц, коли прибирав квартиру після виселення мешканця. Гравюра висіла на стіні у незвичному місці й була настільки запилюжена, що, за словами чоловіка, здавалося, ніби вона провисіла там дуже довго.

Чоловік показав знахідку своєму знайомому, який займається антикваріатом. Той упізнав “Пікассо” і припустив, що це може бути саме твір, про викрадення якого повідомляли у 2018 році.

Після цього Дерц передав роботу поліції. Правоохоронці зв’язалися з Деліндом, який підтвердив її походження. “Коли вони мені зателефонували, я не міг повірити”, — згадує він.

У поліції Мілвокі повідомили, що розслідування у справі триває. За загальним правилом, термін давності для крадіжки та інших злочинів проти майна у штаті становить шість років. Водночас правоохоронці поки не розкривають деталей розслідування. Представниця ФБР у Мілвокі також відмовилася від коментарів.

На момент викрадення у 2018 році вартість “Тореро” оцінювали у $35–50 тис. Делінд вважає, що відтоді вона суттєво не змінилася, хоча з огляду на незвичайну історію роботи її ціна тепер може наближатися до верхньої межі.

Наразі гравюра залишається у поліції. За словами Делінда, твір належав клієнту галереї, який передав його на продаж. Нині питання щодо повернення роботи власнику вирішують зі страховою компанією.

Для Делінда повернення роботи має ще й особливе особисте значення. Його колишній бізнес-партнер, який помер у лютому цього року, дуже важко переживав крадіжку 2018-го.

Після зникнення “Пікассо” він щороку в річницю крадіжки телефонував до поліції та просив знову оприлюднити інформацію про злочин. Чоловік сподівався, що це допоможе знайти твір. “Він був би на сьомому небі від щастя. Ця робота була для нього особливою”, — сказав Делінд.

Як розповідало BitukMedia, більше року ці артефакти вважали втраченими назавжди. Після зухвалого пограбування з вибухом у музеї в Нідерландах від них не залишилося жодного сліду. Та тепер безцінний скарб, серед якого 2500-річний золотий шолом, несподівано повернувся.

Знахідка на дні річки: на Львівщині виявили добре збережений зуб мамонта (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Знахідку зробив прикордонник та випускник географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Проць. Фото - Кафедра геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка

Звичайне купання обернулося знахідкою з доісторичного минулого. У річці Стрий на Львівщині з намулу дістали майже цілий зуб мамонта. Він важкий, завдовжки 35 см і настільки добре збережений, що науковці називають знахідку унікальною.

Про це повідомляє “Суспільне Львів”.

У річці Стрий поблизу Жидачева знайшли майже цілий зуб мамонта. Знахідку 17 липня виявив військовослужбовець та випускник географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Проць.

Чоловік розповів, що того дня пішов плавати. На піщаній ділянці посеред річки він помітив у намулі предмет, який відрізнявся від усього навколо. “Він був не схожий на камінь. Я до нього підійшов, витягнув із намулу, почистив, подивився і одразу зрозумів, що це якась скам’янілість. Що конкретно — я не знав. Я дістав телефон, увімкнув Google-пошук і одразу зрозумів, що це зуб мамонта”, – розповів Володимир Проць.

Знахідку він передав географічному факультету ЛНУ імені Івана Франка. Там її оглянули фахівці й підтвердили, що зуб майже повністю зберігся. Його вага становить близько 7 кг 440 грамів, а довжина – приблизно 35 см.

Фото – Кафедра геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка/ Facebook

Доцентка факультету Олена Томенюк пояснила, що саме умови, в яких зуб пролежав тисячі років, могли допомогти йому зберегтися.

Зазвичай рештки давніх тварин після вилучення із землі стикаються з повітрям і можуть швидко ставати крихкими та розсипатися. У цьому випадку зуб перебував у вологому середовищі на дні річки, фактично залишаючись законсервованим. “Стан збереженості говорить про унікальність знахідки”, — зазначила Олена Томенюк.

Попередньо науковці припускають, що зуб належав мамонту, який жив у пізньому плейстоцені (епоха, що почалася 1,8 млн років і закінчилася 11,5 тисяч років тому). Йдеться, ймовірно, про Mammuthus primigenius — мамонта кошлатого. Точний вік знахідки зможуть визначити лише після додаткових досліджень.

Знахідка цікава не стільки через сам факт виявлення решток мамонта, скільки через їхній стан. За словами професора факультету Андрія Богуцького, на заході України вже знаходили чимало решток цих тварин: зуби, кістки та бивні. У регіоні відомо багато палеолітичних стоянок.

Надалі зуб мамонта зберігатимуть у колекції географічного факультету ЛНУ імені Івана Франка. Його також планують використовувати як навчальний матеріал для студентів. “Особливо приємно, що майбутні географи матимуть можливість не лише вивчати плейстоценову природу регіону за підручниками, а й буквально “доторкнутися” до його давньої історії”, – йдеться у дописі Кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка.

А остаточно встановити, скільки саме років пролежала ця знахідка у землі та воді, науковці зможуть після додаткового дослідження.

Як розповідало BitukMedia, у Запорізькому районі, на березі річки Дніпро, виявили численні кістки доісторичних тварин, зокрема фрагменти скелетів гігантського оленя, шерстистого носорога та мамонта.

Прапор, який бачив проголошення незалежності України: створили 1000 копій для збору на НРК

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - UkraineWOW

Він був свідком історичного моменту, коли Україна проголосила незалежність. Тепер цей прапор відтворили у тисячі екземплярів — точно такого самого розміру та кольору. Однак цього разу його можна отримати не лише як історичну реліквію: кошти від проєкту спрямують на допомогу Силам оборони України.

Про це розповідає Агенція з популяризації української культури Ukraine WOW.

24 серпня 1991 року група народних депутатів внесла до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор. Він мав незвичну довжину 7 метрів 34 сантиметри і став одним з символів проголошення незалежності України.

Саме цей прапор вирішили відтворити громадська організація Ukraine WOW та фонд “Повернись живим” за підтримки Верховної Ради України. У серпні 2026 року вони створили 1000 його копій.

Організатори наголошують: прапори відтворили у тому самому розмірі та кольорі, що й оригінал. Кожен екземпляр має власний номер. До кожного прапора також додають листівку з особистим підписом Івана Зайця – одного з народних депутатів, які брали участь у проголошенні незалежності України та внесенні прапора до парламентської зали.

Отримати такий прапор можна за пожертву в 40 тис. гривень. Усі зібрані кошти передадуть фонду “Повернись живим” на закупівлю наземних роботизованих комплексів (НРК) для Сил оборони України.

Першою до ініціативи долучилася компанія OKKO. Вона придбала 100 прапорів за 4 мільйони гривень. За повідомленням Ukraine WOW, усі ці кошти фонд “Повернись живим” спрямує на наземні роботизовані комплекси, які мають допомагати військовим виконувати завдання та зменшувати ризики для їхнього життя.

Водночас 75 з придбаних OKKO прапорів передадуть українським школам. Організатори пропонують школам, які хочуть отримати такий прапор, залишати інформацію про свій навчальний заклад у коментарях під відповідним дописом. Переможців мають визначити за допомогою рандомайзера.

Ще 25 прапорів придбала мережа “Аврора Мультимаркет”. Це додатковий мільйон гривень на закупівлю НРК для українських військових. Як і в попередньому випадку, 100% коштів передадуть фонду “Повернись живим”.

Ініціатори проєкту пояснюють, що незвичний розмір історичного прапора, 7 метрів 34 сантиметри, також має своє пояснення. У серпні 1991 року було непросто не лише пошити такий прапор, а й знайти тканину потрібного синього та жовтого кольорів.

Тепер його точна копія має нагадувати про подію, яка відбулася 35 років тому, але водночас допомагати українським військовим сьогодні.

У межах проєкту організатори дякують партнерам, які допомогли з його реалізацією, зокрема Акордбанку, “Новій пошті”, Тарасу Панасенку та Анатолію Редеру.

Як розповідало BitukMedia, в австралійському місті Брисбен українська громада та її друзі розгорнули найбільший прапор України у світі.

Три тонни бограчу в одному казані: на Тернопільщині встановили світовий рекорд (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Суспільне Тернопіль

Понад три тонни однієї страви — стільки бограчу одночасно ще не готували. На Тернопільщині кухарі взялися за рекордну порцію, використавши сотні кілограмів м’яса, картоплі та інших продуктів. У підсумку того, що опинилось в казані, вистачило на новий світовий рекорд.

Про це розповідає “Суспільне Тернопіль”.

Рекорд встановили у Теребовлянській громаді. Сертифікат про його фіксацію вручили ініціатору встановлення рекорду Андрію Балабуху.

До цього найбільший об’єм бограчу був приготований на Закарпатті у 2015 році. Тоді у Косино зварили 2 тонни 850 літрів страви. Тож цього разу результат перевершили на 290 літрів.

Для рекордного бограчу знадобилося близько 600 кг різного м’яса — яловичини та свинини. До нього також додали 100 кг сала, 500 кг картоплі, 100 кг моркви, 160 кг цибулі та 100 кг червоного перцю. Використали також зелень та інші інгредієнти.

За словами Андрія Балабуха, раніше таку кількість бограчу він ніколи не готував. “Постійно готуємо, але в 10 разів меншу посуду — по 300 літрів, 400, по 500. Ми таку посудину перший раз готуємо і хотіли зробити такий рекорд”, — розповів він. Готового бограчу мало вистачити більш ніж на 7 тисяч порцій.

@znesinnya_rest

♬ оригінальний аудіозапис – ЗНЕСІННЯ

Підготовка до рекордного приготування тривала всю ніч. Понад 20 людей допомагали чистити та нарізати продукти, а також готувати їх у величезній посудині. “Працювали, можна сказати, після обіду і цілу ніч, бо дуже велику кількість продуктів треба було переробити, переварити. Цілу ніч”, – розповіла одна з помічниць Орися Андрієвська.

Перед фіксацією результату представники Національного реєстру рекордів України провели необхідні заміри. За словами керівниці реєстру Лани Вєтрової, кожен інгредієнт перед приготуванням відеофіксували та зважували, а також фіксували час проведення всіх етапів.

Це потрібно для того, щоб підтвердити дотримання класичної рецептури бограчу, пояснила вона. “Не може бути пришвидшена процедура, чи пришвидшений рецепт”, – зазначила Лана Вєтрова.

Після перевірки результат оголосили офіційно — 3 тонни 140 літрів бограчу.

У Національному реєстрі рекордів України заявили, що це світовий рекорд у категорії “Найбільший об’єм бограчу”. Там також зазначили, що світові рекорди проходять процедуру фіксації з поданням заявки, відкриттям рекордної справи та збором доказів.

Після вручення сертифіката рекордний бограч не залишився лише експонатом — ним пригостили всіх присутніх.

Як розповідало BitukMedia, у буковинському селі Мигове до Дня вишиванки влаштували незвичне благодійне дійство – тут представили величезний торт у формі традиційної української сорочки. Десерт із буковинським орнаментом важив понад 200 кг і офіційно став рекордом України.

“Щось у цьому є”: чому звичайний супермаркет за кордоном раптом став туристичною атракцією

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Туристичні маршрути змінюються: мандрівники дедалі частіше залишають осторонь традиційні пам’ятки й вирушають до місцевих супермаркетів. Саме там вони знаходять те, чого не побачиш у путівнику, — повсякденне життя країни. “Продуктовий туризм” став одним з головних трендів 2026 року.

Про це розповідає BBC

У магазині 7-Eleven у Токіо зранку можна побачити незвичну картину: туристи стоять із кошиками, наповненими яйцями-сендвічами, булочками з карі, японськими солодощами зі смаком матча та гарячою кавою з полиць, де напої підігріваються. Дехто фотографує покупки ще до того, як підійде до каси.

І це вже не поодиноке захоплення мандрівників. 77% туристів заявляють, що їм подобається відвідувати продуктові магазини за кордоном, свідчить звіт Hilton про туристичні тренди 2026 року. А видання Condé Nast Traveller назвало так званий grocery tourism (“продуктовий туризм”) – одним із головних трендів цього року.

Йдеться не просто про те, щоб купити воду чи перекус у дорогу. Туристи спеціально вирушають до супермаркетів, розглядають місцеві продукти, купують незвичні солодощі, напої, спеції та інгредієнти, яких не знайдеш удома.

Для багатьох це ще й значно доступніший спосіб познайомитися з місцевою культурою. Не кожному по кишені вечеря в ресторані з мішленівською зіркою чи приватна гастрономічна екскурсія. Натомість за кілька євро можна наповнити кошик місцевими продуктами й буквально “скуштувати” країну.

Цікавитися супермаркетами почала й сама туристична індустрія. На початку 2026 року фінська мережа K-Supermarket стала першою у світі, яка офіційно почала представляти свої магазини як туристичні пам’ятки на порталі Tripadvisor.

Серед таких магазинів — супермаркет у Гельсінкі з вуликами на даху, де виробляють власний мед, а також магазин, який приваблює відвідувачів великим вибором крафтового пива. Кожен магазин адаптований до особливостей свого району.

Чому ж звичайні полиці з продуктами так приваблюють мандрівників?

На відміну від музею чи популярної пам’ятки, супермаркет не створюють спеціально для туристів. Тут немає експозицій, сувенірних магазинів чи спеціальних маршрутів. Місцеві просто приходять купити вечерю, а турист на кілька хвилин опиняється поруч із ними й може побачити країну без туристичної “обкладинки”.

Супермаркет може розповісти про повсякденне життя не гірше за музей. Тут видно, що люди їдять на сніданок, які продукти купують найчастіше, скільки видів консервованої риби може бути на одній полиці та які незвичні для іноземця товари вважаються абсолютно звичайними для місцевих.

Є і психологічне пояснення, чому їжа, куплена за кордоном, часто здається особливо смачною. Професор Оксфордського університету, експериментальний психолог Чарльз Спенс пояснює це тим, що на наші смакові відчуття впливає не лише сам продукт, а й місце та обставини, у яких ми його їмо.

Знайомий приклад – вино, яке здається неймовірним під час літньої відпустки, але вже не справляє такого враження вдома холодного зимового вечора. Те саме може відбуватися із закордонними снеками.

Сендвіч із яйцем, куплений у Токіо, чи пачка чипсів, з’їдена на сонячному балконі під час відпустки, стають частиною спогаду про подорож. Тому вдома той самий продукт може здаватися вже не таким особливим.

Є ще одна причина популярності таких походів. У незнайомому супермаркеті турист почувається водночас і місцевим, і дослідником.

Правила зрозумілі: взяти кошик, пройти між рядами, вибрати продукти, стати в чергу. Тому мозку не потрібно витрачати багато сил на те, щоб розібратися, як усе працює. Натомість увагу можна зосередити на тому, що відрізняється від звичного.

Саме так пояснює цей феномен споживча психологиня Кейт Найтінгейл. За її словами, знайомий формат магазину дає туристу відчуття безпеки й дозволяє більше цікавитися незвичними деталями навколо.

Удома похід у супермаркет часто сприймається як необхідна справа, яку хочеться виконати якомога швидше. За кордоном той самий процес раптом перетворюється на пригоду. Турист може довго розглядати невідомі фрукти, намагатися зрозуміти призначення продуктів за картинками на упаковці або просто дивуватися полиці, повністю заповненій десятками видів водоростей.

Втім, у цього тренду є і зворотний бік. В японському Каваґутіко один із магазинів Lawson став настільки популярним серед туристів, які фотографували його на тлі гори Фудзі, що ситуацію довелося контролювати охоронцям. Там встановлювали бар’єри та залучали спеціальні служби для регулювання натовпу. Зрештою перед магазином навіть поставили великий чорний екран, який перекрив відомий туристичний краєвид.

Парадокс у тому, що супермаркет приваблює саме своєю звичайністю. Але коли туристів у ньому стає більше, ніж місцевих покупців, він перестає бути звичайним магазином і сам перетворюється на туристичну пам’ятку.

Та для більшості мандрівників це все ще простий спосіб побачити країну зсередини. Наприклад, туристи можуть зайти до супермаркету в Афінах, побачити десятки незнайомих молочних продуктів, вибрати навмання один із них — і несподівано відкрити для себе новий улюблений смак.

Зрештою, саме заради таких маленьких відкриттів багато хто й заходить у супермаркет під час подорожі. Бо іноді краще зрозуміти країну можна не з її найвідомішої пам’ятки, а з того, що місцеві кладуть у свої кошики.

Як розповідало BitukMedia, в Європі запустили грандіозний трекінговий маршрут завдовжки 3,5 тис. км, який об’єднав альпійські вершини, старовинні міста та безпечні місця для ночівлі в єдину безперервну стежку.

Лише кілька разів в історії медицини: у Львові врятували підлітку з рідкісним ускладненням

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

13-річна Аня з Буковини тричі за рік опинялася на межі життя і смерті через рідкісну генетичну хворобу. Під час останнього епізоду львівські лікарі зіткнулися з ускладненням, яке в медичній літературі згадується надзвичайно рідко. Цей випадок став одним із найскладніших в історії лікарні Святого Миколая у Львові.

Спочатку — тромбоз і рідина в черевній порожнині. Потім — раптовий розрив селезінки, екстрена операція та важкий панкреатит. А напередодні Нового року лікарі виявили, що секрет підшлункової залози потрапляє просто до легені. За один рік 13-річна підлітка опинялася у смертельно небезпечному стані…

Дівчинка вперше потрапила до Дитячої лікарні Святого Миколая у серпні минулого року. У неї накопичувалася рідина в черевній та плевральній порожнинах через затромбування портальної венозної системи, яка переносить кров до печінки.

Ще в Чернівцях лікарі встановили причину такого стану — гомоцистинурію. Йдеться про рідкісне спадкове порушення обміну речовин. При цьому захворюванні в організмі накопичується надлишок гомоцистеїну — речовини, яка утворюється під час переробки білкової їжі. У нормі вона має перетворюватися на безпечні сполуки. В Ані цей процес порушений, тому надлишок гомоцистеїну пошкоджує стінки судин і сприяє утворенню тромбів.

З’ясувалося також, що такий самий діагноз має старша сестра Ані. Однак раніше ні батьки, ні лікарі не знали, що хвороба є і в молодшої дитини.

Коли дівчинка приїхала до Львова, гематологи одразу розпочали складне лікування. Їм потрібно було підібрати препарати, які допоможуть розчинити тромби, але водночас не допустити кровотечі. Після кількох тижнів терапії стан Ані вдалося стабілізувати, і дівчинка повернулася додому.

Але невдовзі дорогою до Львова на планове обстеження вона поскаржилася мамі на сильний біль, який віддавав у ліве плече та руку. Цього разу ситуація виявилася значно небезпечнішою.

Через повний тромбоз селезінкової вени кров, яка надходила до органа по артеріях, не могла нормально відтікати. Вона накопичувалася в селезінці та буквально розпирала її зсередини.

За кілька годин після госпіталізації Ані раптово стало дуже погано. УЗД показало розрив селезінки, і лікарі негайно повезли дитину в операційну. “Нам пощастило, що розрив стався вже тоді, коли вона перебувала під наглядом лікарів. Якби це сталося дорогою до лікарні, шансів урятувати Аню практично не було б”, — розповідає мама дівчинки.

Під час екстреної операції хірурги видалили селезінку разом із частиною хвоста підшлункової залози. Інакше зупинити кровотечу було неможливо.

Після операції у дитини розвинувся важкий панкреатит. На місці видаленої частини органа сформувалася велика постнекротична кіста, яку лікарі дренували. Згодом фахівцям відділення анестезіології та інтенсивної терапії вдалося стабілізувати стан дівчинки, і її знову виписали додому.

Однак це був лише другий епізод. Третій стався напередодні Нового року. Ані стало важко дихати. Місцеві лікарі виявили у лівій плевральній порожнині, просторі навколо легені, підозрілу рідину і знову скерували дівчинку до Львова.

Хірурги Дитячої лікарні Святого Миколая взяли її в операційну і видалили з легені близько літра рідини. Але результати лабораторних досліджень виявилися несподіваними навіть для медиків: це був не звичайний випіт, а панкреатичний сік, що є рідиною підшлункової залози.

Виявилося, що в Ані сформувалася панкреатоплевральна нориця – надзвичайно рідкісне ускладнення тяжкого панкреатиту. Через патологічний канал агресивний секрет підшлункової залози пройшов через діафрагму в грудну клітку і почав пошкоджувати легеню.

“У міжнародній літературі є лише поодинокі описані випадки такого ускладнення. Не існує навіть чітких протоколів лікування. Доводилося приймати рішення, спираючись на власний досвід, досвід колег і описані в літературі окремі клінічні випадки”, — пояснює хірургиня Дитячої лікарні Святого Миколая Богдана Лі.

Щоб врятувати легеню, медики встановили дренаж. Паралельно разом з ендоскопістами Лікарні Святого Пантелеймона вони провели ще одне складне втручання – ендоскопічну папілосфінктеротомію.

Під час процедури лікарі розширили природний шлях, яким панкреатичний сік потрапляє до кишківника. Завдяки цьому його відтік покращився, а патологічний канал до грудної клітки почав закриватися.

Водночас гематологи продовжували коригувати систему згортання крові Ані. Необхідні препарати для лікування буквально шукали по всій Україні. “Якби хоча б одна ланка цього лікування не спрацювала — хірургія, гематологія, інтенсивна терапія чи ендоскопія — дитину врятувати було б неможливо”, — наголошує Богдана Лі.

Зараз, через кілька місяців після останнього втручання, стан дівчинки стабільний. Нориця повністю зарубцювалася, легеня знову нормально працює. Показники згортання крові вдалося стабілізувати, нові тромби більше не утворюються.

Знизився і рівень гомоцистеїну, який став першопричиною проблем із судинами. Для цього Аня отримує спеціальне лікування, яке має приймати пожиттєво. Дівчинка вже повернулася додому і живе звичайним життям.

Для львівських медиків цей випадок став одним із найскладніших за всю історію медзакладу. Лікарі планують описати його в міжнародному науковому журналі, адже поєднання рідкісної генетичної хвороби з такими численними та незвичайними ускладненнями трапляється вкрай рідко.

Як розповідало BitukMedia, львівські лікарі реконструювали кульшовий суглоб 13-річної Даніели з Харкова, яка роками жила з болем.

Таємниця загадкових котів: природоохоронці занепокоєні незвичайним способом відлякування (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Gulf Coast News

Здалеку вони переконливо нагадують звичайних котів. От тільки не можуть поворухнутися. Хтось вирішив, що саме вони допоможуть звільнити земельну ділянку від небажаних мешканців. Але хто і чому боїться цих фальшивих хижаків?

На порожній ділянці землі з’явилися шість котів. Вони не рухаються, не нявчать і не полюють — бо насправді це лише плоскі пластикові фігури. Але, схоже, саме для цього вони й потрібні: у Флориді ними намагаються переконати рідкісних сов, що поблизу небезпечно.

Дивну ситуацію помітили в місті Кейп-Корал, де на двох порожніх земельних ділянках встановили вирізані зображення котів. Захисники дикої природи вважають, що таким способом власники землі можуть намагатися відлякати сичів (Athene cunicularia), аби ті не оселилися тут перед початком будівництва.

За словами місцевих волонтерів, шість фальшивих котів розставили на одній із ділянок неподалік від нори американського сича. Зображення мають натуральний розмір і, схоже, були встановлені навмисно так, щоб створювати враження присутності хижаків.

Обидві ділянки нещодавно продали. Захисники природи припускають, що нові власники готують землю до майбутнього будівництва і хочуть не допустити, щоб на ній оселилися нові сови.

Американські сичі – незвичайні представники родини совових. На відміну від більшості своїх родичів, вони живуть не на деревах, а в підземних норах. Сови з Флориди часто самі риють собі нори завдовжки 3 метри, розташовані під кутом донизу, щоб сонячне світло не досягало дна нори. Значну частину часу ці птахи проводять на землі – біля своїх сховищ або безпосередньо в них. Через такий спосіб життя вони особливо вразливі до хижаків, людської діяльності та змін довкілля.

І тут пластикові коти мають цілком конкретний сенс. Коти є одними з хижаків, які становлять загрозу для норних сичів. Тому фахівці припускають, що власники ділянок могли розмістити їхні зображення, щоб птахи відчували небезпеку і залишили територію.

Втім, незвичайний метод уже викликав занепокоєння у захисників природи. У Флориді норні сови перебувають під особливою охороною федерального законодавства США. Порушення спокою птахів, втручання в їхні нори або спроби перемістити їх без відповідного дозволу можуть бути незаконними.

Природоохоронці побоюються, що власники земель можуть вдаватися до крайніх заходів, намагаючись звільнити свої ділянки від захищених законом тварин, замість того щоб звертатися до відповідних служб і фахівців.

Якщо на території, де планується будівництво, живуть норні сови, власникам може знадобитися спеціальний дозвіл перед проведенням робіт або іншими діями, які можуть вплинути на птахів чи їхнє середовище існування.

Історія з фейковими котами також привернула увагу до ширшої проблеми. У Флориді швидко розростаються міста, продаються й забудовуються вільні земельні ділянки. Тим часом тварини вже встигли облаштувати на них свої домівки.

Так виникає конфлікт: люди хочуть забудувати землю, а дикі тварини продовжують використовувати її як місце для життя.

Захисники сичів закликають власників земель перед початком будь-яких робіт консультуватися з фахівцями та дотримуватися правил охорони птахів. Вони також звертаються до місцевих жителів із простим проханням: не випускати домашніх котів на вулицю. Навіть справжня домашня кішка, яка гуляє сама по собі, може становити небезпеку для норних сов та інших вразливих видів.

Тож дивна компанія з шести вирізаних котів на порожній ділянці виявилася не просто курйозом. Вона стала черговим прикладом того, наскільки складно людям і дикій природі ділити одну територію, коли навколо швидко з’являються нові будинки.

Як розповідало BitukMedia, мери німецьких міст закликають запровадити загальнонаціональну заборону на використання роботизованих газонокосарок у нічний час. Причина – зростаюча загроза для їжаків та інших нічних тварин.

На межі 72-годинного “вікна”: з-під завалів після землетрусу дістали живого собаку (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін EuroNews

Коли після землетрусу минає майже 72 години, надія знайти когось живим під завалами стає дедалі меншою. Але під час пошуків у колумбійському Калі рятувальники отримали привід знову повірити у диво: вони раптом виявили того, хто чекав на порятунок майже три доби.

Це був собака. Тварину обережно винесли з небезпечної зони на ношах. На місці її одразу оглянули ветеринари. Вони виявили травму однієї лапи та численні подряпини на тілі собаки.

Попри пережите, стан тварини оцінювали як стабільний.

Порятунок відбувся у критичний період пошукової операції. Після потужного землетрусу в Калі екстрені служби працювали серед зруйнованих будівель, намагаючись знайти людей, які могли залишатися під уламками.

Рятувальники поспішали використати перші 72 години після катастрофи — період, який вважається особливо важливим для пошуку тих, хто міг вижити під завалами. Команди продовжували розбирати зруйновані конструкції та перевіряти місця, де, за їхніми припущеннями, могли залишатися люди.

На цьому тлі порятунок собаки став рідкісним моментом полегшення для виснажених рятувальників.

Тварина провела під уламками невідомий час, але змогла вижити. Поки що не повідомляли, чи вдалося знайти власників вцілілого пса.

Землетрус магнітудою 7,4 стався на заході Колумбії 10 серпня. Він став найсильнішим у країні у XXI столітті та спричинив масштабні руйнування в кількох містах, зокрема в Калі й Перейрі. За останніми даними, загинула 281 людина, майже 4000 отримали поранення, ще 379 вважаються зниклими безвісти.

Понад 12 тисяч будинків були зруйновані, а лікарні, школи та інша інфраструктура зазнали пошкоджень. Весь цей час рятувальники працюють серед завалів, намагаючись знайти тих, хто міг вижити. 

Як розповідало BitukMedia, собака опинився сам у надувному каяку посеред холодного Північного моря та дрейфував далеко від берега. Його порятунок став справою відваги людей, які ризикували власною безпекою заради чотирилапого мандрівника.

Новий етап боротьби з “шахедами”: українські реактивні дрони-перехоплювачі проходять бойове тестування

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Михайло Федоров/ Facebook

Українські розробники переходять на новий рівень боротьби в небі. Перші реактивні дрони-перехоплювачі вже випробовують у бойових умовах, а один із них здатен розганятися до понад 600 км/год.

Про це повідомив колишній міністр оборони України Михайло Федоров.

За його словами, останнім часом спостерігається тенденція до використання Росією реактивних версій ударних безпілотників. Це, на думку міністра, означає зміну підходу до ведення війни в повітрі.

“Наша реакція має бути швидкою, щоб продовжувати перемагати росію в кожному технологічному циклі”, – написав Федоров.

Україна почала системно розвивати дрони-перехоплювачі ще минулого року. Йдеться про безпілотники, завдання яких — знаходити та знищувати ворожі повітряні цілі ще до того, як вони досягнуть своїх об’єктів.

За словами Федорова, українська система так званої малої ППО нині є однією з найсучасніших у світі. Її досвід, за його словами, вже вивчають інші армії.

Наступним завданням він називає швидке посилення спроможностей для боротьби саме з реактивними дронами. “Тепер завдання — докласти вдесятеро більше зусиль, щоб максимально швидко боротися із загрозою реактивних дронів”, – зазначив Федоров.

Протягом останнього року виробники отримували гранти через кластер Brave1: їм видавали гранти, у Мінцифрі аналізували запропоновані рішення та допомагали проводити випробування.

За словами Федорова, нині вже кілька українських виробників мають власні рішення для перехоплення реактивних безпілотників.

Нещодавно він відвідав одне з таких виробництв. Там команда однією з перших в Україні створила реактивний дрон-перехоплювач, який здатен розвивати швидкість понад 600 км/год.

Наразі розробка проходить бойове тестування. Тобто її перевіряють не лише в умовах полігону, а безпосередньо в реальних умовах війни. “Очікуємо результати та перші підтверджені збиття”, — повідомив колишній міністр оборони.

Федоров наголосив, що для розвитку таких систем недостатньо створити один успішний прототип. Україні потрібно продовжувати інвестувати в дослідження і розробки, випробування та збільшення масштабів виробництва.

Таким чином, Україна намагається випередити нову зміну російської тактики: якщо противник переходить до швидших реактивних безпілотників, українські розробники створюють перехоплювачі, здатні наздоганяти такі цілі.

Як розповідало BitukMedia, на державному маркетплейсі оборонних технологій Brave1 Market з’явився модульний дрон-перехоплювач “Кібчик” (Kestrel), який здатний розганятися до 420 км/год та ініціює підрив без прямого зіткнення.

Квіти з війни: херсонський скульптор перетворює відстріляні гільзи на символ міста (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Суспільне Херсон

Відстріляна гільза, яка мала б залишитися лише свідченням бою, у руках херсонського майстра перетворюється на квітку. Не ідеально гладку, не яскраво пофарбовану і не безпечну на дотик, але таку, якою, за словами Ігоря Баликова, є і саме життя Херсона під час війни.

Про це розповідає “Суспільне Херсон”.

Херсонський художник і скульптор Ігор Баликов перетворює відстріляні гільзи та снаряди на квіти. Він не фарбує і не полірує метал, залишаючи на ньому всі сліди, які той отримав під час війни.

Ідея виникла у 2023 році. Тоді Баликова попросили зробити нагороди для волонтерів. Першими стали невеликі соняшники з гільз. “Я зробив перші соняшники, такі маленькі. Потім воно пішло, пішло, пішло. Вони спочатку були прості, а потім вдосконалювались”, — розповідає митець.

На перший погляд технологія здається простою: взяти гільзу, розрізати її – і метал перетворюється на пелюстки. “Квіти спочатку було банально легко зробити з гільзи. Я ж не розписую гільзи, і що можна зробити — я спробував, розрізав, і з’явилася квітка. І я почав їх різати по-різному», – пояснює Баликов.

Для однієї квітки потрібно щонайменше п’ять гільз різного калібру: чотири стають пелюстками, ще одна – серцевиною та основою.

При цьому двох абсолютно однакових квітів у майстра не буває. “Кожна квітка – можна ставити окремий номер. Схожої немає, бо я не копіювальний станок”, – каже скульптор.

Але головна особливість його робіт — навіть не форма, а те, що Баликов принципово не змінює вигляд металу. “Фарба вона, все ж таки, не передає глибину. Вона хибна, якось так, знаєте. А коли береш — тут не фарби, нічого немає, тільки метал рідний опалений”, – пояснює митець.

Тому на квітах залишаються гострі краї, сліди порохового нагару та вогню. Їх не полірують і не миють.

Фото – Суспільне Херсон

Для Баликова це важлива частина символіки його робіт. “Кожна квітка — це людина. От це ми. Для мене це асоціюється: “Це ми в Херсоні”. Ці краї невідшліфовані, можна порізатись, поранитись. І вони брудні. Бо це як наші душі – так і ці квіти опалені. Я їх не мию, вони повинні такими бути, як наше важке життя у місті Херсон”, – говорить він.

Єдиного, чого скульптор не може додати своїм квітам, — це запаху. “Одне, що я не зможу зробити в цих квітах, я це дуже часто кажу, я не можу додати аромат”, – усміхається майстер.

Матеріал для роботи Баликову передають військові з Херсонського напрямку. Серед них — бійці 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен”.

Начальник відділення комунікації бригади Євген Воронецький розповідає, що сам уперше побачив одну з перероблених гільз і одразу зацікавився ідеєю. “Мені просто в руки потрапила одна така гільза, вже перероблена в квітку. Мені сподобалась ця ідея. Хтось сказав, що складно доставати гільзи. І отак ми всі почали між собою співпрацювати”, – розповідає він.

За його словами, Баликов працює з різними гільзами — від великокаліберного кулемета до артилерійських і танкових.

Готові квіти потім дарують волонтерам, представникам благодійних фондів та громадських організацій – людям, які допомагають українським військовим.

Іноді найважливішою частиною такого подарунка стає перша реакція людини, яка бере його до рук. “Самий, мабуть, крутий момент — це коли ти цю гільзу даруєш і нічого не пояснюєш. Пелюстки гострі, і людина бере так обережно. А потім починає роздивлятися, читає, що це “квіти Херсона”, і каже: “А як це? Як це зроблено? Хто це зробив?””, — розповідає Воронецький.

На його думку, у цих незвичайних подарунках залишається не лише пам’ять про те, з чого вони зроблені, а й відображення життя міста та людей, які продовжують працювати під обстрілами.

“І ця квітка передає цей настрій сьогодення, що відбувається тут на півдні, що взагалі відбувається зараз по лінії бойового зіткнення”, — додає військовий.

Як розповідало BitukMedia, волонтерка з Тернополя Ольга Данченко заснувала бренд прикрас із гільз задля допомоги коханому.

А українські митці із творчого об’єднання Ponad створили із відстріляних гільз українських військових писанки. Кожне яйце має свою символіку та присвячене певному місту.

“Велика хвиля” з пів мільйона квітів: створили гігантську копію японського шедевра (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Замість полотна – старовинна бруківка, замість фарб – сотні тисяч квітів, а замість кількох метрів картини – десятки метрів просто неба. У самому центрі Брюсселя цього тижня з’явився незвичайний витвір мистецтва, який змушує туристів зупинятися посеред площі й діставати телефони.

Про це розповідає EuroNews.

Історичну площу Гран-Плас перетворили на гігантську квіткову версію знаменитої японської гравюри “Велика хвиля біля Канаґави” художника Кацусіки Хокусая.

Для створення масштабної композиції використали близько 500 тис. жоржин. Квіти зайняли приблизно 1300 кв. м. бруківки.

Ранком 13 серпня волонтери вручну викладали квіти на площі, поступово перетворюючи її на величезну копію відомого японського твору. Кожен фрагмент композиції мав власне позначення, а кожному відтінку було присвоєно окремий номер, щоб учасники могли точно відтворити задуманий візерунок.

Волонтери працювали, маючи перед очима невелике зображення-орієнтир. Квітка за квіткою на бруківці почали вимальовуватися характерні обриси величезної хвилі Хокусая.

За процесом спостерігали відвідувачі Гран-Плас. Люди збиралися навколо площі, фотографували вже готові частини композиції та стежили, як поступово з’являється масштабний малюнок.

До роботи долучився і посол Японії в Бельгії Такесі Осуґа. Він разом із волонтерами власноруч викладав квіти.

Квіткова композиція стала центральною частиною 24-го випуску Flower Carpet — традиційного брюссельського “Квіткового килима”, який проходить на Гран-Плас раз на два роки. Цьогорічний випуск має особливе значення, адже присвячений 160-річчю встановлення дипломатичних відносин між Бельгією та Японією.

Автором дизайну став японський художник Хіро Сугімія та його колектив Enlightenment. Вони назвали свою роботу Neo-Hokusai — сучасною інтерпретацією знаменитого шедевра Хокусая.

Оригінальна “Велика хвиля біля Канаґави” – одна з найвідоміших японських робіт у світі. На ній зображена величезна хвиля, що нависає над човнами, а на задньому плані видніється гора Фудзі.

У Брюсселі художній образ перенесли з традиційної гравюри просто на бруківку історичної площі. І цього разу розглядати його можна не на музейній стіні, а просто неба, серед старовинних будівель Гран-Плас. Готовий квітковий килим має 70 м завдовжки та 24 м завширшки.

Організатори сподіваються, що така незвичайна версія “Великої хвилі” дозволить відвідувачам по-новому поглянути на один із найвідоміших творів японського мистецтва. Помилуватися композицією можна буде до неділі, 16 серпня.

Як розповідало BitukMedia, в італійському селі Санта-Маддалена в Доломітових Альпах місцева влада вирішила обмежити доступ туристів до інстаграмної локації — маленької гірської каплиці, що стала жертвою власної впізнаваності.

1...8910...609Page 9 of 609

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання