Понеділок, 16 Лютого, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 36

Кнопку натискай і світло вмикай: в центрі Києва з’явилася 50-та бронзова мініскульптурка “Шукай!”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Андрій Проць

Світло, що змінило Київ понад 130 років тому, отримало бронзове втілення. У столиці відкрили ювілейну, 50-ту мініскульптуру проєкту “Шукай!” — “Люди опори”. Вона символічно вшановує енергетиків, які вперше освітлили місто наприкінці ХІХ століття й досі забезпечують його електрикою.

Про це розповіла у соцмережах авторка проєкту, “менеджерка Києва” Юлія Бевзенко.

50-та, ювілейна, скульптурка культурно-історичного проєкту “Шукай!” присвячена людям-опо́рам — енергетикам.

У 1890 році в Києві запрацювала перша міська електростанція. Вона подарувала світло Міському театру (нині — Національна опера), будинкам у центрі та вуличним ліхтарям на Хрещатику й Володимирській гірці. Це стало початком нової епохи. Скульптура “Люди опори” нагадує, що тоді і нині саме енергетики є опорою міста.

“Мініскульптура відтворює лінії електропередач, в яких вгадуються три постаті. Всередині них будинки, в грудях — київські каштани. Це наші люди опори. На них спирається вся країна. А ще вони люди óпору, адже саме вони чинять опір”, – пише Бевзенко.

Мініатюра має інтерактивний елемент: натиснувши кнопку, можна засвітити світло у кожному віконечку.

“Ця скульптура – це прояв нашої культури вдячності. Ми про енергетиків маємо пам’ятати не тільки, коли блек-аут, і дякувати їм не тільки, коли по графіку включається світло, ми маємо дякувати завжди”, – сказала авторка проєкту на відкритті.

Всі фото – Андрій Проць

Меценатом нової мініскульптурки став Олександр Сагура. “Енергетики своєю працею заслужили називатися людьми-опорами. Я радий можливості подякувати ювілейною скульптурою саме їм”, – зазначив голова Київського представництва Прикарпаття та Львівіобленерго, заслужений енергетик України.

Скульптор Юрій Білявський, технічний інженер Богдан Рудківський.

Бронзові символи проєкту “Шукай!”, що розповідають історію Києва, зʼявляються за ініціативи Юлії Бевзенко з 2018 року. Тепер в столиці їх вже пів сотні.

“Шукай!” перетворився на культурну візитівку містаі: він зберігає пам’ять про минуле, формує сучасний міський наратив і робить прогулянки Києвом схожими на пізнавальний квест.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Менеджерка Києва Юлія Бевзенко (@yuliabevzenko)

Де шукати: вул. Богдана Хмельницького, 17/52, фасад бізнес-центру “Леонардо”.

Як розповідало BitukMedia, 49-та бронзова мініскульптурка зʼявилась у Києві в серпні. Це “Крапля молока”. Вона вшановує організацію, яка понад століття тому врятувала тисячі дитячих життів і заклала основу сучасної педіатричної служби.

Фріда Кало готується увійти в історію аукціонів — і зробить це з ліжка

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Sotheby's

Її обличчя давно стало символом жіночої сили й мистецької сміливості. Але тепер автопортрет Фріди Кало, де поруч із нею на ліжку лежить скелет, може увійти в історію не лише як ікона сюрреалізму, а й як найдорожчий твір жінки-художниці. Чи зможе “Сон (Ліжко)” побити рекорд у $44,4 млн?

Про це розповідає Associated Press.

У Лондоні в аукціонному домі Sotheby’s показали картину Фріди Кало, яка може перевершити всі попередні цінові рекорди. Її автопортрет El sueño (La cama) — “Сон (Ліжко)”, написаний у 1940 році, виставляється на торги з оціночною вартістю від $40 до $60 млн.

На сьогодні найдорожчий твір жінки-художниці на аукціоні — це Jimson Weed/White Flower No.1 Джорджії О’Кіфф, який у 2014 році придбали за $44,4 млн. Найвища ціна за картину Фріди Кало — $34,9 млн. У 2021 році стільки вартувало полотно “Я і Дієго” (Diego and I).

Фріда Кало. “Я і Дієго” (Diego and I) 1949

Артексперти наголошують: “Сон (Ліжко)” — не просто ще один автопортрет. Це рідкісний твір з приватної колекції, а не музейних фондів Мексики.

На полотні художниця зображує себе в оточенні лози, що обплітає її тіло, у ліжку, яке ширяє на тлі небесної блакиті. Над балдахіном — скелет, оповитий динамітом і квітами.

Цей образ водночас алегоричний і автобіографічний. Фріда Кало справді тримала у своєму ліжку пап’є-маше-скелет, нагадування про крихкість життя. Її власна доля була затьмарена важкою автокатастрофою у 18 років, численними операціями та хронічним болем.

“Це психологічний автопортрет, створений у період, коли Кало перебувала на піку творчих сил”, — зазначив Джуліан Доз, віцеголова Sotheby’s Americas.

Картина востаннє виставлялася публічно ще наприкінці 1990-х. Тепер вона стане головною зіркою продажу понад сотні сюрреалістичних творів, серед яких роботи Сальвадора Далі, Рене Магрітта, Макса Ернста та Дороті Таннінг.

Попри те що сама Кало відмовлялася від ярлика “сюрреалістка”, дослідники вбачають в її творчості очевидний зв’язок із течією — через символіку, підсвідомі образи та поєднання життя й смерті в одному сюжеті.

Цікаво, що ринок сюрреалізму нині переживає бум: з 2018 до 2024 року його частка виросла з 9,3% до 16,8%. Минулого року “Імперія світла” Магрітта продалася за $121,2 млн — абсолютний рекорд для жанру.

Перед торгами картина Кало здійснить світове турне — від Лондона до Абу-Дабі, Гонконгу й Парижа. Аукціон відбудеться 8 листопада в Нью-Йорку.

Як розповідало BitukMedia, картина, яку Павло Пікассо написав під час німецької окупації Парижа, вперше буде виставлена на аукціон. Чому портрет Дори Маар, музи художника, зник із публічного простору на десятиліття?

П’яні родичі: шимпанзе щодня вживають еквівалент двох коктейлів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - earth.com

Фрукти з “градусом” у джунглях — це не метафора. Виявляється, шимпанзе регулярно споживають більше алкоголю, ніж можна було уявити. Але що це каже про нас із вами?

Про це розповідає портал UPI.

Найближчі родичі людини – шимпанзе – у природних середовищах в Африці з’їдають у середньому 4–5 кг фруктів щодня. Частина з них – ферментовані, а отже містять етиловий спирт.

Дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі проаналізували 21 вид фруктів в Уганді та Кот-д’Івуарі й підрахували: у харчовому раціоні приматів щодня є близько 14 грамів чистого етанолу. Для людини це дорівнює одному “стандартному” американському напою. Але з урахуванням ваги тіла (близько 40 кг у шимпанзе проти 70 кг у людини) — це майже дві “порції” алкоголю на день.

“Навіть при низьких концентраціях алкоголь у раціоні накопичується. Тварини споживають 5–10% своєї ваги у вигляді фруктів щодня. Це суттєва доза”, – пояснив професор інтегративної біології Роберт Дадлі.

Науковці поки не знають, чи шукають шимпанзе свідомо фрукти з вищим вмістом спирту. Якщо так, їхня “алкогольна норма” може бути ще більшою.

Дадлі — автор книги “П’яна мавпа: Чому ми п’ємо та зловживаємо алкоголем” (The Drunken Monkey: Why We Drink and Abuse Alcohol), в який запропонував так звану “гіпотезу п’яної мавпи”. Він стверджує, що пристрасть людини до алкоголю має еволюційне коріння: наші спільні з приматами предки тисячі років тому також харчувалися фруктами з високим вмістом спирту.

Інше дослідження, проведене у квітні командою з британського Університету Ексетера, зафіксувало на відео шимпанзе в національному парку Гвінеї-Бісау. Тварини ділилися між собою ферментованими плодами африканського хлібного дерева, які містили алкоголь. Це може означати, що для них “розділити випивку” — теж соціальна практика, як і в людей.

Як розповідало BitukMedia, маленький шимпанзе з Шанхайського зоопарку полюбив дивитися короткі відео на смартфонах відвідувачів. Але тепер його “екранне дозвілля” офіційно під забороною. Від якого лиха хочуть вберегти примата?

“Діти осені”: полярники показали перших новонароджених тюленят

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - НАНЦ

Милі й беззахисні, але такі важливі для науки. Біля української антарктичної станції “Академік Вернадський” народилися перші цьогорічні дитинчата тюленів Ведделла — і це одразу два малюки. Чому їхня поява має значення для дослідження клімату та як українці можуть долучитися до вибору імен –

про це зимівники розповідають на своїй сторінці у Facebook.

Біля української антарктичної станції “Академік Вернадський” з’явилися перші цього року дитинчата тюленів Ведделла. Подвійна радість для команди 30-ї УАЕ: полярники одночасно зафіксували народження двох малят.

За словами біологині Зої Швидкої, обидва новонароджених, ймовірно, самиці, адже характерних плям на животиках у них не виявили. Малята з’явилися на світ на острові Вінтер, що навпроти острова Галіндез, де розташована українська станція.

“Щоб не турбувати мам, полярники здебільшого спостерігають за родинами з дрона. До речі, в такий спосіб вони і дивилися за пологами, дуже співпереживаючи породіллям”, – кажуть у НАНЦ.

Кожна самиця тюленя Ведделла приводить лише одного малюка, а вигодовування триває приблизно три місяці.

Фото – Зоя Швидка, Роман Глущенко, Євген Шаталов

Вчені наголошують: відстеження успішності розмноження цих тварин – критично важливе. Адже процес сильно залежить від морського льоду, площі якого невпинно скорочуються через кліматичні зміни. Менше льоду — гірші умови для народження й виживання дитинчат.

Тим часом полярники вирішили залучити українців до вибору імен для маленьких полярних красунь. Пропозиції приймаються у коментарях під постом у Facebook до 23:59 21 вересня. Автори найцікавіших ідей отримають подарунки — наліпки з пінгвінами.

Читачі спільноти написали вже чимало креативних імені, зокрема Крижинка і Сніжинка,Субота і Неділя (“як найкращі дні тижня”), Зоя (на честь біологині Зої Швидкої) і Галя (від Галіндез), Айстра і Жоржина (“діти осені”).

Як розповідало BitukMedia, українські полярники зі станції “Академік Вернадський” зафільмували, як тюлені-крилеїди ліниво відпочивають на крижині, поки пінгвіни навколо неї активно полюють в океані.

Надурити муху: Ігнобелівську премію вручили за смуги на коровах

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Aichi Agricultural Research Center

Чи можна вирішити багатомільярдну проблему у тваринництві звичайною фарбою? Японські вчені довели: якщо намалювати на коровах смуги, як у зебри, кусючих мух стане вдвічі менше. Чому ж тоді премія – Ігнобелівська?!

Про це розповідає Kyodo News. 

У Бостоні (США) група з 11 японських науковців отримала жартівливу нобелівку з біології — Ігнобелівську премію. Їхнє дослідження довело: фарбування корів у чорно-білі смуги, подібні до зебри, зменшує кількість укусів мух майже на 50%.

Йдеться про премія щороку вручається журналом Annals of Improbable Research за відкриття, які “спочатку змушують сміятися, а потім – задуматися”.

Дослідження, опубліковане ще у 2019 році, показало: кусючі мухи змушують корів менше пастися, їсти та відпочивати, а це призводить до значних економічних втрат у тваринництві. Лише у США вони оцінюються в 2,2 млрд доларів на рік.

Експеримент проводили на японських чорних коровах. Тварин фарбували водорозчинними фарбами: частині наносили білі смуги, частині — чорні, а деяких лишали без змін. Саме “зеброподібні” корови виявилися найбільш захищеними від мух.

Такий метод може стати екологічною альтернативою пестицидам, що нині активно застосовуються для захисту худоби. Це означає не лише кращий добробут тварин, а й менший вплив на довкілля та здоров’я людини.

Дослідження японців продовжує роботу європейських учених, які у 2016 році отримали Ігнобелівку з фізики за відкриття: мухи рідше сідають на білих коней.

Томокі Кодзіма, дослідник Національної організації сільськогосподарських та харчових досліджень, у сорочці з зебровим принтом розповідає про свої висновки на церемонії в Бостоні 18 вересня 2025 року. Фото – Kyodo

Під час церемонії в Бостоні учасник команди Томокі Кодзіма зняв піджак і вийшов до мікрофона у смугастій “зебровій” сорочці. Це викликало сміх глядачів і нагадало, що навіть у науці не варто недооцінювати силу гумору.

Для Японії Ig Nobel стала вже своєрідною традицією: цього року її громадяни отримують нагороду 19-й рік поспіль.

Серед інших цьогорічних лауреатів були науковці, які вивчали, як алкоголь впливає на здатність кажанів літати, і ті, хто довів: іноді вживання алкоголю покращує вимову іноземною мовою.

Як розповідало BitukMedia, біологи з Бристольського університету (Велика Британія) поекспериментували з копитними та строкатими ковдрами. Так вони хотіли зрозуміти, навіщо зебрам їхнє смугасте забарвлення і як воно працює. Дослідження довело, що це камуфляж, але від кого? Відповідь вас здивує.

Забутий замок шотландських королів: що відкрили археологи на острові Айла?

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - David Simon

Ця історія звучить як сюжет серіалу “Гра престолів”: забутий замок на острові, стародавні клани, амбіційні лорди та боротьба за контроль над морями. Та це не вигадка, а реальна археологічна знахідка у Шотландії.

Про це розповідає BBC.

Археологи повідомили про унікальне відкриття: на острові Айла на Гебридах вони знайшли залишки “забутого” замку. Він був збудований на двох невеликих острівцях у озері Фінлагган і, ймовірно, понад сім століть тому належав правителям, які контролювали великі території на заході Шотландії.

Нащадками цих правителів стали вожді клану Макдональд, що увійшли в історію як Лорди Островів. Саме вони перетворили Фінлагган на політичний та військовий центр, звідки керували Гебридами, Аргайлом та частинами Північно-Західного Гайленду.

Дослідження Фінлаггана триває вже близько 30 років, адже вчені прагнуть краще зрозуміти значення цього місця у королівстві Лордів Островів та його більш давню історію.

Під час розкопок були виявлені залишки замку, що датуються XII–XIII століттями, тобто ще до розквіту влади лордів. Фортеця мала прямокутну кам’яну вежу — типову для середньовічних укріплень у Карлайлі, Бамбурзі та Ланкастері в Англії.

У замку були житлові приміщення, подвір’я, кухні, велика зала для бенкетів, а також каплиця з кладовищем. За словами археологів, прямокутні вежі такого типу часто зводили англо-французькі королі у Британії та Ірландії як символ влади й багатства.

Фортеця могла бути зруйнована через конструктивні проблеми або під час нападів ворогів. Згодом на цьому місці звели палац для Лордів Островів, які поводилися як справжні королі й вважали себе рівними монархам Шотландії та Англії. Відомо, що вони здійснювали напади навіть на материкову частину країни — зокрема, атакували замок Уркгарт на берегах озера Лох-Несс.

У новій книзі, виданій Товариством антикварів Шотландії, зазначено, що саме Фінлагган був головним осередком влади Лордів Островів.

Вчені припускають, що нові знахідки у Фінлаггані допоможуть пролити світло на роль кланів у формуванні політичної карти середньовічної Шотландії.

Як розповідало BitukMedia, поруч із місцем, яке вважають домом легендарного царя Мідаса, археологи натрапили на вражаюче відкриття: у Гордiоні, давній столиці Фрігії, знайшли гробницю родича царя віком майже 2800 років. І це — лише початок розкриття таємниць цього загадкового царства.

Три роки полону з кулею у серці: медики врятували захисника “Азовсталі” (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Facebook/ Борис Тодуров

Три роки з кулею у серці! Те, що могло стати вироком, стало історією про незламність, виживання та медичне диво. Кардіохірурги Інституту серця у Києві успішно прооперували захисника “Азовсталі”, який провів у російському полоні понад три роки.

Про це розповів на своїй сторінці у Facebook директор установи Борис Тодуров.

“Три роки в полоні з кулею в серці. Люди – титани. Непереможні!!!”, – написав Тодуров.

У Києві кардіохірурги Інституту серця провели унікальну операцію бійцю “Азовсталі”, з серця якого дістали кулю. Захисник провів із нею понад три роки — увесь час у російському полоні.

За словами директора Інституту серця Бориса Тодурова, два місяці тому чоловіка обміняли і госпіталізували до Інституту. Поранення він отримав під час оборони “Азовсталі” у Маріуполі. Попри смертельну загрозу, куля дивом не пошкодила життєво важливих структур.

“На щастя, куля нічого не пошкодила. Зараз ми її видалили. Пощастило хлопцю. Думаю, що проживе довге та щасливе життя”, – сказав Тодуров після завершення операції.

Інститут серця МОЗ України — один із провідних кардіохірургічних центрів країни, розташований у Києві. Тут проводять унікальні операції на серці та судинах, зокрема трансплантації та високотехнологічні втручання.

Борис Тодуров — український кардіохірург, професор, директор Інституту серця. Відомий завдяки складним операціям, зокрема трансплантаціям серця та судин, а також активній громадській позиції під час війни.

Як розповідало BitukMedia, в Києві виконали першу в історії України ретрансплантацію серця. Це друга трансплантація у житті чоловіка, й тепер він житиме з третім серцем. 

Це не Дора, це Пікассо: таємничий портрет коханої митця виходить з тіні через 80 років

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Пабло Пікассо «Жіночий бюст у квітковому капелюсі (Дора Маар)». Фото - Succession Picasso, Paris 2025

80 років у тіні. Картина, яку Павло Пікассо написав під час німецької окупації Парижа, вперше буде виставлена на аукціон. Чому портрет Дори Маар, музи художника, зник із публічного простору на десятиліття?

Про це розповідає The Guardian.

У Парижі аукціонний дім Lucien Paris представив невідому широкому загалу картину Пабло Пікассо — “Жіночий бюст у квітковому капелюсі (Дора Маар)”. Художник написав її в липні 1943 року, в часи німецької окупації французької столиці, і відтоді вона зберігалася в приватній колекції. Продавець, який успадкував картину від бабусі та дідуся неназваного французького колекціонера, попросив зберегти його ім’я у таємниці.

Картина знаменувала завершення дев’ятирічного роману Пікассо з французькою фотографкою і художницею Дорою Маар. Відомо, що стосунки пари були драматичними: Маар часто зʼявлялась на його полотнах як жінка у сльозах — символ не лише особистих конфліктів, а й трагедії громадянської війни в Іспанії. Та нова робота демонструє її в іншому світлі — яскравішому, ніжному, хоч і з відтінком болю: фрагментоване обличчя, напружене й близьке до сліз.

На той час Маар дізналася, що Пікассо (йому було 61) планує залишити її заради 21-річної художниці Франсуази Жило.

Полотно “Жіночий бюст у квітковому капелюсі (Дора Маар)” майже не виставлялося — його бачили лише кілька разів у майстерні художника на вулиці Ґран-Оґюстен у Парижі. В серпні 1944 року картину придбав приватний французький колекціонер. З того часу про її існування знали тільки з чорно-білої фотографії в каталозі.

Брассай (1899-1984), полотна та скелет кролика висять на стіні, в кутку студії Пікассо, вулиця Гран-Огюстен, Париж, 3 травня 1944 року. У центрі – картина “Жіночий бюст у квітковому капелюсі (Дора Маар)”. Фото – © Estate Brassaï – GrandPalaisRmn – © Succession Picasso 2025

Під час Другої світової війни нацисти називали мистецтво Пікассо “дегенеративним” та здійснювали обшуки його майстерні. Хоч його картини не забороняли остаточно, виставки були під загрозою. Це лише підкреслює цінність “таємного” портрета, створеного в атмосфері постійних небезпек.

Аукціонний дім оцінив полотно розміром 80×60 см у 8 млн євро, але очікує виручити значно більшу суму. Картину покажуть публіці за три дні до торгів, які відбудуться 24 жовтня.

Фото – Teresa Suárez/EPA

Аукціоніст Крістоф Люсієн назвав відкриття “важливою віхою не лише в історії мистецтва, а й у приватному житті Пікассо”. “Це освіжаючий портрет Дори Маар — винятковий і сповнений емоцій. Побачити його кольори після десятиліть у тіні — велика подія для нас як експертів”, – зазначив фахівець.

Дора Маар (1907–1997) залишила значний слід у мистецтві не лише як “муза Пікассо”, а й як талановита сюрреалістична фотографка. Вона вплинула на його стиль, але водночас наголошувала: “Жоден портрет Пікассо – це не я. Всі вони – Пікассо”.

Як розповідало BitukMedia, картина-“привид”, яку понад 400 років вважали втраченою, раптово “випливла” у стінах старовинного паризького маєтку. Тепер світ має нового “Рубенса” — і це відкриття вже називають сенсаційним.

Дельфін з минулого: що приховувала пустеля протягом мільйонів років?

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Знахідка, що змінює уявлення про минуле. У Перу знайшли скелет морської тварини віком щонайменше 8 мільйонів років, що нагадує дельфіна. Як він опинився в пустелі?

Про це розповідає Reuters.

Перуанські палеонтологи представили скам’янілий скелет стародавньої істоти, схожої на дельфіна. Її вік оцінюють від 8 до 12 млн років.

Знахідку зробили ще в липні у пустелі Окукахе, на південь від Ліми. Колись це місце було частиною Тихого океану. Палеонтолог Маріо Урбіна, який входив до команди відкривачів, пояснив, що у ті часи прибережні гори створювали природний бар’єр від сильних течій, і регіон був спокійним прихистком для морських тварин. “Це був справжній готель для океанічних мешканців”, – каже вчений.

Морська екосистема тут існувала приблизно 45 мільйонів років, і саме тому пустеля нині вважається своєрідним кладовищем доісторичних істот. Дослідники з державного Інституту геології, гірничої справи та металургії (INGEMET) зазначають: такі відкриття допомагають краще зрозуміти, як змінювався рельєф та берегова лінія Перу протягом тисячоліть.

Пустеля Окукахе не вперше дивує сенсаційними відкриттями. Раніше цього року там знайшли скам’янілі рештки родича білої акули віком близько 9 млн років. А ще в квітні 2024 року в іншому регіоні Перу представили викопний череп найбільшого відомого річкового дельфіна, який жив на території сучасної Амазонії близько 16 млн років тому.

Таким чином, Перу поступово стає одним із ключових центрів вивчення доісторичної морської фауни.

Як розповідало BitukMedia, у Патагонії знайшли скам’янілі рештки хижака завдовжки 3,5 м з величезними зубами – “стейк-ножами”. Близький родич крокодилів жив 70 млн років тому і міг полювати навіть на динозаврів.

9-річний герой зупинив пожежу і врятував від вогню дерева

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Головне управління ДСНС України у Черкаській області

Не злякатися, не втекти й не пройти повз — завдання непросте навіть для дорослого. Але в селищі Цибулів на Черкащині це вдалося 9-річному Максиму Шміголю. Школяр самотужки зупинив займання сухостою.

Про це повідомили в ДСНС Черкащини.

Максим щодня ходить до прабабусі, аби допомагати їй по господарству. Того дня він помітив, як край дороги загорілася суха трава й вогонь швидко підбирався до дерев. Телефона із собою хлопчик не мав, тож викликати дорослих не міг. Він вирішив діяти самотужки: носив відерцем пісок і воду, засипав полум’я землею, гілками збивав язики вогню.

Максим використовував усе, що зміг знайти на бабусиному подвір’ї. На допомогу хлопцю прийшла вчителька Віта Браславська, яка саме поверталася з роботи.

“Я тільки-но прийшла з роботи і дідусь мій каже, що там Максим пожежу намагається загасити. Я схопила лійку поливальну і побігла до малого. Разом ми залили водою той вогонь, що залишався”, – розповіла вчителька Цибулівського ліцею Віта Браславська. Каже, що вчинком Максима не здивована, адже небайдужість — то сімейна риса родини Шміголь.

“Батько служить в ЗСУ, боронить нашу країну. Мати волонтерить – робить окопні свічки для фронту. А сам Максим – гарний, добре вихований хлопчик. Є ще маленька сестричка у нього. Хороша сім’я”, – каже Віта Браславська.

Сміливість хлопця оцінили і професійні рятувальники. Вони завітали до ліцею, поспілкувалися з учнями та вручили Максиму Подяку за рішучі дії, які допомогли запобігти масштабній пожежі.

Як розповідало BitukMedia, 14-річний школяр співом зібрав 1,3 млн гривень на допомогу ЗСУ.

Рекорд на Говерлі: підлітки затанцювали на найвищій вершині України (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - СОС Дитячі Містечка Україна

Лише дев’ять хвилин, але скільки емоцій! На Говерлі група підлітків з різних куточків України встановила унікальний рекорд – виконала танцювально-театральну композицію “Гуцульська ватриця”.

Про це повідомив коломийський місцевий телеканал НТК.

Молоді танцівники піднялися на найвищу вершину країни не лише задля рекорду. Їхня мета, як розповідають організатори дійства, – відчути дух гуцульської культури, згуртуватися та показати, що автентична українська традиція може звучати по-новому й вражати навіть на висоті 2061 м.

“Підйом був непростим: каміння, круті схили, вітер, що збивав із ніг. Але кожен крок робив учасників ініціативи сильнішими. Хтось простягав руку, коли іншому було важко, хтось підбадьорював словом: “Ти зможеш, ще трохи!”. Ця єдність перемогла всі труднощі. А коли всі дісталися вершини, гора відкрилася у всій красі. Сонце пробилося крізь хмари й освітило теплим промінням. Хлопці та дівчата затанцювали — і вся гора вибухнула оплесками. Атмосфера була настільки потужною, що мурахи бігли по шкірі”, – йдеться у дописі “СОС Дитячі Містечка Україна”.

Фото – СОС Дитячі Містечка Україна

Композиція тривала дев’ять хвилин. Учасники ретельно готувалися до виступу – тиждень відвідували репетиції та вчилися витримувати непрості умови.

Хореограф-постановник Тарас Ґедзик пояснив, що підйом на вершину був не менш важливим, ніж саме виконання. “Я хотів загартувати учасників ансамблю підйомом на гору. Це спосіб не лише популяризувати народний танець, а й навчити молодь командній роботі, витривалості та любові до автентичної культури”, – наголосив він.

Експерт Національного реєстру рекордів України Павло Горішевський підтвердив унікальність події. “Такої спроби ще не було. Були окремі танці, але театрально-танцювальної композиції не було. Рекорд України встановили саме в цій номінації”, — розповів Горішевський.

Організатори вірять, що цей рекорд стане натхненням для молоді й поштовхом до нових культурних експериментів у найнеочікуваніших місцях.

Як розповідало BitukMedia, 225 чоловіків взялись за руки та утворили “ланцюжок” завдовжки 2350 метрів. Так у селі Чортовець на Івано-Франківщині чоловіки встановили рекорд України, виконавши ритуально-обрядовий танець сербен. Встановлення рекорду тривало 1,5 години.

Таємничий мисливець високогір’я: рідкісний кіт потрапив у фотопастку. Дивіться, як позує!

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Манул - дикий кіт Гімалаїв. Фото - WWF-India

Лихий на вигляд і майже невидимий для людей. У Гімалаях вперше зафільмували манула – одного з найзагадковіших хижаків світу. Що приховує цей дикий кіт високогір’я?

Про це пише Live Science.

У східних Гімалаях за допомогою фотопастки вперше зазнімкували рідкісного кота манула (Otocolobus manul). Фото зробили в індійському штаті Аруначал-Прадеш, де цей вид раніше ніколи не зустрічали.

Знімок, на якому тварина з “сердитим” виразом морди сидить серед снігів, стало першим підтвердженням присутності манула в цьому регіоні. Цю особину сфотографували на висоті 4992 м.

Манул відомий як один із найменш вивчених диких котів світу. Його рідкісність і виняткова здатність маскуватися серед кам’янистих схилів роблять зустріч із ним у природі майже неможливою.

Між липнем і вереснем 2024 року науковці “Всесвітнього фонду природи” (WWF India) разом із Лісовим департаментом Аруначал-Прадеш розставили 136 фотопасток у 83 високогірних місцях між округами Західний Каменг і Таванг. Таким чином дослідження охопило понад 2 000 кв. км гірської території на висотах понад 4 000 м і тривало понад вісім місяців.

Саме на висоті 4 992 м камера вперше зафіксувала кота манула. “Відкриття манула в Аруначал-Прадеш на висоті майже 5 км – це потужне нагадування про те, як мало ми ще знаємо про життя у високих Гімалаях”, – зазначив Ріші Кумар Шарма, керівник програми науки та охорони WWF India в Гімалаях.

Відомо, що кіт манул відділився від лінії леопардів близько 5,2 млн років тому й вважається одним із найдавніших видів диких котів. Він невеликий, із густим хутром, яке захищає його від морозів. У холодну пору тварина навіть стає на пухнастий хвіст, щоб уберегти лапи від крижаного ґрунту. Манул — хижак-засідник: він виходить на полювання в сутінках, полюючи на гризунів, дрібних птахів і ящірок.

У ході дослідження у фотопастку потрапили й п’ять інших видів диких котів, що мешкають у регіоні. Серед них – снігові барси, звичайні барси, димчасті леопарди, бенгальські кішки, мармурові кішки.

Унікальним стало й спостереження за поведінкою: науковцям вдалося побачити, як сніговий барс і звичайний барс позначали територію на одній і тій же ділянці — рідкісна нагода зрозуміти, як хижаки співіснують на спільному просторі.

“Результати цього дослідження вражають. Виявлення одразу кількох видів диких котів на таких висотах відкриває нові можливості для екологічних досліджень і збереження природи”, – підкреслив Таку Сай, старший науковий співробітник WWF India.

Як розповідало BitukMedia, у Бразилії ягуар влаштував справжній заплив чемпіонів: дорослий самець переплив щонайменше 1,3 км через водосховище Сьєрра-да-Меса. Це найдовша зафіксована дистанція для цих диких кішок. Інтрига: що ж підштовхнуло хижака до такого марафону?

Ромчику, який вижив після удару рф по Вінниці, зробили вже 36-ту операцію (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Ромчик Олексів пережив страшний ракетний удар по Вінниці у 2022 році, втратив маму й отримав опіки майже половини тіла. Та 10-річний хлопчик не здався. У Львові йому зробили вже 36-ту операцію — цього разу реконструкцію вух і відновлення функціональності рук.

Про це розповідає “Твоє місто”.

У Лікарні Святого Пантелеймона у Львові 10-річному Ромчику Олексіву виконали надскладне реконструктивне втручання. Воно вже 36-те.

Хлопчик постраждав у липні 2022 року під час ракетного удару рф по Вінниці. Тоді загинули 27 людей, серед них його мама Галина. Тоді Ромчик отримав опіки 45% поверхні тіла. Дитину транспортували на подальше лікування за кордон – у Німеччину, де йому провели низку втручань.

Зокрема в Університетській клініці Дрездена його оперували тричі на тиждень. Там він вперше після поранення розплющив очі та зробив перші кроки. Після того дитина разом із татом повернулися до Львова, де й проходить реабілітацію в опіковому відділенні.

Цього тижня у Лікарні Святого Пантелеймона працює місія провідних пластичних та реконструктивних хірургів з Шотландії. Спільно з львівськими колегами вони виконують складні отопластичні та ринопластичні втручання пацієнтам із травматичними та вродженими деформаціями вушної раковини та носа. Оперують військових і цивільних, дорослих і дітей.

Серед пацієнтів — Ромчик. Лікарі виконали білатеральну реконструкцію вух, використавши реберний хрящ самого пацієнта. Одночасно вони усунули рубцеві контрактури на обох кистях, аби відновити рухливість рук.

“Мені будуть робити руки… Я на це погоджуюсь, бо для мене це буде корисно. По-перше, я буду краще розтягувати руку. А по-друге, я зможу ліпше грати на акордеоні і багато чого іншого”, — розповів хлопчик.

Ця операція стала вже 36-ю з моменту його поранення. Вона минула успішно. Попереду на Ромчика чекає новий етап реабілітації — і, як сподіваються лікарі, ще більше радості від гри на акордеоні.

Як розповідало BitukMedia, львівські лікарі врятували трирічного хлопчика з великою пухлиною в єдиній нирці.

101 рік – не перешкода: бабуся з Павлограда оформила закордонний паспорт

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Міграційна служба Дніпропетровської області/ Facebook

У 101 рік вона мріє побачити своїх рідних у Німеччині. Бабуся з Павлограда, яка народилася ще у 1924 році, звернулася до міграційної служби, аби оформити закордонний паспорт.

Про це повідомили в Міграційній службі Дніпропетровської області.

До відділу №15 у місті Павлограді ГУ ДМС у Дніпропетровській області завітала незвичайна відвідувачка — 101-річна жінка. Вона вирішила оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон, аби побачити своїх родичів у Німеччині.

Попри поважний вік, бабуся живе сама. Про неї дбають сусіди, які щодня допомагають у побуті й підтримали її у здійсненні цієї мрії. Саме вони супроводили жінку до найближчого відділу Міграційної служби.

Працівники ДМС поставилися до ситуації з повагою і, без черги, оформили бабусі закордонний паспорт.

Як розповідало BitukMedia, через понад три десятиліття після проголошення незалежності України 72-річний мешканець Тернопільщини нарешті отримав паспорт громадянина України. До цього він мав у своєму розпоряджені паспорт зразка СРСР. 

Джолофові війни: шеф-кухарка побила світовий рекорд з приготування страви з рису (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Reuters

Тисячі очей, дев’ять годин кулінарної напруги й один велетенський казан, що не витримав ваги. Чи може страва вирішити кулінарне суперництво, яке триває десятиліттями? Нігерійська шеф-кухарка Хілда Бачі приготувала найбільшу в світі порцію джолоф-рису — і тепер у “джолофових війнах” між Нігерією та Ганою може з’явитися новий фаворит.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

28-річна нігерійська шеф-кухарка Хілда Бачі знову увійшла в історію, приготувавши найбільшу в світі порцію національної страви — джолоф-рису. Разом із брендом Gino Nigeria вона зварила 8 780 кг страви. Це і стало новим світовим рекордом.

Подія відбулася 12 вересня на острові Вікторія в Лагосі, де зібралися тисячі людей. Атмосфера нагадувала справжнє свято: виступали артисти, а натовп скандував “Хілда, давай джолоф!”.

Джолоф-рис — традиційна страва в Західній Африці. Вже багато років точаться суперечки: хто готує її краще — нігерійці чи ганці.

Правила рекорду вимагали використати чітко визначені інгредієнти, і Хілда поділилася точними пропорціями.

У гігантському казані вона зварила:

  • 4 000 кг промитого рису басматі (щонайменше 80% від загальної ваги),
  • 164 кг свіжого козячого м’яса,
  • 220 кг кубиків курячої приправи від ТМ Gino,
  • 600 кг власної суміші перців для джолофу.

Усе це готувалося дев’ять годин у спеціально виготовленому сталевому казані, здатному вмістити 23 тисячі літрів. Однак у вирішальний момент, коли казан піднімали краном для зважування, одна з його ніжок не витримала, і величезна конструкція тріснула. Попри це страва залишилася всередині й не розсипалася. Після “аварії” джолоф розділили на порції та роздали натовпу, який із захватом підтримував кулінарку, скандуючи її ім’я.

За словами шеф-кухарки, на приготування пішло “дев’ять годин вогню, пристрасті й командної роботи” та 1 200 кг газу. Загалом вдалося роздати 16 600 порцій — і жодна з них не залишилася невикористаною, адже правила забороняють марнувати їжу.

Вона додала, що планування цього виклику зайняло в неї цілий рік. Допомагали їй десять кухарів у червоній формі, які працювали з гігантськими дерев’яними ложками. Сам казан будували 300 людей протягом двох місяців.

“Я не думала, що це буде настільки важко. Але це виклик, який приносить величезне задоволення”, – сказала Хілда. Вона додала, що цей рекорд належить усій Нігерії, адже люди з різних куточків країни долучалися до події.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Guinness World Records (@guinnessworldrecords)

Джолоф-рис — це культова страва Західної Африки, що вважається символом регіону. В її основі рис, тушкований у томатному соусі з цибулею, спеціями та бульйоном. До нього додають овочі та м’ясо — від курки до баранини. Існує безліч регіональних варіацій: нігерійський джолоф традиційно гостріший і яскравіший на смак, тоді як ганський вирізняється густішим соусом і особливою комбінацією спецій. Страва зазвичай готується на великі свята й сімейні зібрання.

Джолоф. Фото -Rocky Luten

У кулінарному світі Африки існує навіть термін — “джолофові війни”. Дискусії між Нігерією та Ганою про те, хто готує кращий джолоф, давно вийшли за межі кухні й стали частиною національної гордості. Цей рекорд може стати аргументом на користь Нігерії — але чи відповідатиме Гана власним кулінарним викликом?

Хілда Бачі вже має міжнародну славу: у 2023 році вона встановила рекорд з найдовшого кулінарного марафону — 93 години 11 хвилин безперервного готування. Тоді її досягнення викликало справжній “рекордний бум” в Африці, але вже двічі було перевершене: спершу ірландцем Аланом Фішером (119 годин 57 хвилин), а згодом австралійкою Евітт Куобіа (140 годин 11 хвилин).

Як розповідало BitukMedia, у мексиканському місті Гуадалупе (штат Нуево-Леон) тисячі людей зібралися біля підніжжя гір Сьєрра-Мадре, щоб скуштувати страву небачених масштабів і стати свідками встановлення одразу трьох світових рекордів. Фестиваль La Discada 2025 пригощав гостей рекордною кількістю такос і стравою, приготованою на гігантській пательні завбільшки з двоповерховий автобус.

1...353637...559Page 36 of 559

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання