Понеділок, 6 Квітня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 30

Язик до Києва доведе: американський пес встановив неймовірний рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Хто б міг подумати, що звичайний візит до ветеринара відкриє світові нового рекордсмена? Але саме так пес з Оклахоми став володарем світового рекорду за найдовший собачий язик.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

Улюбленець родини з Оклахома-Сіті, пес Оззі — поміс французького та буль-мастифа. Саме йому належить рекорд Гіннеса за найдовший язик серед живих собак. Його язик завдовжки 19,89 см став справжньою сенсацією напередодні різдвяних свят.

Так, язик довгий, але як рекорд був зафіксований зовсім випадково. Під час звичайного підстригання кігтів ветеринари запропонували виміряти орган, який завжди звисав у Оззі з пащі. Результат вразив навіть власників: їхній “ледачий-але-активний” улюбленець легко побив досягнення попереднього рекордсмена-собаку та навіть людей, які змагалися у цій категорії.

Господарка Анжела Пік розповідає: “Ми завжди знали, що він особливий, але не думали, що настільки. Він виглядав би дивно без цього язика. Але ветеринари кажуть: він здоровий, просто… дуже довгий!”

У повсякденному житті рекорд не заважає Оззі радіти звичним собачим розвагам: гратися на подвір’ї, кататися на авто й стрибати від захвату, ніби кенгуру. На харчування ж рекордсмен витрачає чималі ресурси — щодня з’їдає пів миски висококалорійного корму.

На вулиці ж Оззі стає справжньою зіркою: його “фірмова усмішка” з довжелезним язиком незмінно викликає сміх і захоплення. За словами Анжели, “це автоматично робить людей щасливішими”.

Отже, світ отримав новий чарівний символ свят — собаку, який довів: інколи достатньо просто висолопити язика, щоб прославитися.

Раніше BitukMedia розповідало про Шанель Таппер зі штату Каліфорнія. На сьогодні американка — володарка найдовшого язика серед жінок. 

Вареники — хіт сезону. Якими будуть головні ялинкові прикраси України у 2025 році

0
Фото - rizdviani_istorii/ Instagram

Чим цього року прикрашатимуть українські ялинки — будуть це класичні кулі чи щось зовсім неочікуване? Виробники вже фіксують тренди сезону-2025 — і серед них є справжні хіти.

Український ринок новорічних прикрас увійшов у сезон із безперечним фаворитом — ялинковим “вареником”. Саме ця форма стала головною несподіванкою року, розповіла засновниця бренду “Різдвяні історії” Марина Гукасова виданню “Коротко про”. На вересневій виставці Christmas Trade Show вареники забезпечили бренду перше місце в конкурсі “Ялинка року”.

Іграшки у формі вареників випускають у кількох версіях: білі, з вишнею, полуницею, чорницею та навіть з лисичками. За словами Гукасової, саме українці найкраще розуміють цю символіку — закордонні покупці сприймають її набагато стриманіше.

Попит — рекордний: набори з двох вареників (один розписаний, другий чистий) вартістю 750 грн розлітаються найшвидше.

Ще один символ року — ялинкові вагони “Укрзалізниці”. Початкові напрямки “Київ–Харків” і “Київ–Львів” швидко доповнили “Київ–Маріуполь” та “Київ–Одеса”. Люди замовляють і персоналізовані варіанти: від Берліна до Краматорська, наприклад. Багатьом хочеться мати на ялинці щось, що нагадує про дім і повернення.

З 14 листопада “Маєток різдвяних історій” відкривається для відвідувачів — вагони тут підписуватимуть просто на місці. Там встановили ту саму ялинку, яка посіла перше місце. “Минулого року на нашій ялинці були солом’яні прикраси – зірки, павуки та інші традиційні елементи. А цього року вона стала ще ефектнішою: замість гірлянд наші декоратори додали в ялинку cолому, “вареники”, “будиночки”. Так вона стала ще більш українською”, – розповідає Марина Гукасова.

Популярні й традиційні герої колекцій — “кума-господиня”, “кума Стефанія”, а тепер і нові персонажі – “Панас” та “Тарас”.

У тренді й витинанки — синя й червона колекції, створені художницею Лілією Лебєдєвою. Це спроба перенести традиційний український паперовий декор на форму ялинкових куль. Витинанки купують великими партіями, щоб оформити ялинку у єдиному стилі.

Окрему увагу покупці приділяють кулям із зображенням регіонів України та фігуркам Святого Миколая.

Куля-витинанка “Закохані”.

Символ прийдешнього роки – Кінь. Бренд створив три фігурки коней — “Буйногривого”, “Вогнегривого” та “Сяйвогривого”. І на 2026-й уже готова форма української різдвяної “кози” — з вертепною зіркою, в традиційному стилі.

Собівартість ялинкових прикрас цьогоріч зросла, і ціни піднялися на 30–40% для складних розписних іграшок. Діапазон вартості:

  • 480 грн — фрукти та прості вироби,
  • 700 грн — набір вареників,
  • 1000+ грн — пара “Непереможні” (українці у вишиванках).

Покупці частіше комбінують простіші та дорожчі іграшки, але загальний попит не зменшився. Зростає кількість замовлень із-за кордону, здебільшого від українців.

Новорічні тренди збирає Музей історії Києва. Усі нові іграшки одразу потрапляють до його фондів — як частина сучасної історії та документування українських свят у час війни.

Українська ялинка стає не просто святковою — вона перетворюється на хроніку нашого часу. Вареники, що пахнуть домом, вагони, що ведуть до міст, які ми обов’язково повернемо, й витинанки, що відроджують традиції — усе це перетворює новорічні прикраси на символи стійкості, пам’яті та надії.

Кіт Арестович і мавпочка Зіна: 128 ОМБр поділилась історіями своїх бойових талісманів

0
Фото - 128 окрема важка механізована бригада "Дике Поле"

Що може бути теплішим за історію фронтової дружби? У 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике Поле” власних героїв вистачає і серед бійців, і серед їхніх чотирилапих (і навіть хвостатих) талісманів. Кіт Арестович Другий та мавпочка Зіна стали справжніми символами підрозділів — кожен зі своєю драматичною і дуже “людською” історією.

Про це розповідають у бригаді.

Про Кота Арестовича нещодавно написало NV, жартома назвавши його героєм, який здійснив “38 бойових виходів за мишами”. Але вся слава цих “операцій” — за його попередником. Арестович Перший жив у бійців на позиціях під Вугледаром та загинув від російської міни.

Одного дня до окопів прибився маленький сірий котик — надзвичайно схожий на загиблого улюбленця. Мабуть, бійці побачили в цьому знак і дали йому те саме ім’я — Арестович. Коли 128 ОМБр вирушала на ротацію, кошеня забрали з собою до Запорізької області.

Згодом приблуда виріс у красивого, впевненого кота, який із задоволенням позує перед камерами. “Здається, він усім кішкам розповідає про свої 38 бойових виходів за мишами під Вугледаром, — сміється молодший лейтенант Сергій Губанов. — До нього тут справжнє паломництво жіночої котячої аудиторії. Йому навіть бігати не доводиться — самі в гості приходять. Тому з кличкою ми точно не помилилися”.

А от мавпочка Зіна з’явилася в 128-й зовсім інакше. Вона – улюблениця підрозділу бойових медиків. Вона вихованка 50-річного бійця, колишнього вчителя історії.

“Одного дня росіяни знищили всю його родину та рідний дім. Нічого не залишилось. Нічого втрачати й нікуди повертатися. Страшна втрата змінила його назавжди. Побратими хвилювалися за нього — замкнувся, мовчав. Та одного разу він сказав, що повернеться не один: вирішив завести собі тваринку. Хтось думав про кота, хтось — про собаку, а виявилась… мавпочка Зіна”, – розповідають у бригаді.

Зіна швидко адаптувалась. Вона обожнює все червоне: ягоди та, як виявилося, класичний український борщ. Якщо бачить миску, то неодмінно вимагає порцію. “Вона як дитина: радіє, ображається, дуже любить іграшки та яскраві речі”, — кажуть медики.

Разом із хазяїном вона пережила і падіння КАБів поблизу, і вибухи безпілотників. Чоловік хвилюється за неї не менше, ніж вона за нього: на евакуації, де доводиться відстрілювати російські дрони, Зіну ніколи не бере. Але завжди переживає, коли має затриматися десь надовго.

Мавпочка перейняла навіть його звичку пити чай з молоком — по-англійськи. Тому не дивно, що підрозділ “Форсаж” одностайно визнав Зіну своїм символом.

Коли війна закінчиться, боєць мріє повернутися до викладання історії — каже, що ніхто краще за нього не пояснить дітям, чому її потрібно знати. А Зіна, сподівається він, стане символом його класу чи навіть школи. Досвіду в неї для цього більш ніж достатньо.

Як розповідало BitukMedia, офіцер відділення цивільно-військового співробітництва 5-ї ОВМБр Віктор врятував тяжкохворе і покинуте цуценя. Сьогодні у символі підрозділу важко впізнати собаку, якому не давали шансів на життя.

Тепер і він у шапці: кіт-блогер Степан став обличчям зимової колекції Ruslan Baginskiy

0
Фото - loveyoustepan/ Instagram

Кіт-блогер Степан знову у центрі модного всесвіту: зірковий пухнастик став обличчям нової зимової колекції в’язаних аксесуарів від дизайнера Руслана Багінського. Український бренд, який носять Мадонна, Beyoncé та сестри Гадід, презентував теплий сет через найвідомішого кота країни — і той зробив це у властивому йому аристократично-іронічному стилі.

У новому дописі в Instagram Степан позує у зимових аксесуарах Ruslan Baginskiy і жартома додає: “Ідеальна затишна колекція — ідеально підходить для тих, у кого бездоганний смак… як у мене!“.

Бренд Ruslan Baginskiy — один із найвпізнаваніших українських модних будинків аксусуарів, який прославився культовими капелюхами, зокрема моделлю baker-boy. Вироби дизайнера давно носять світові знаменитості: Мадонна, Майлі Сайрус, Джіджі та Белла Гадід, Beyoncé та інші. Бренд Ruslan Baginskiy оформив 12 вітрин паризького універмагу. Там же відкрили попап і магазин Багінського.

До нової зимової колекції увійшли в’язані шапки, рукавички та шарфи у червоному, синьому, білому й інших кольорах. Ціни стартують від 8 тис. гривень за шапку, шарфи коштують близько 13 тис., рукавички — майже 5 тис. Придбати їх можна на офіційному сайті бренду.

Нагадаємо, минулого року кіт-блогер Степан переїхав з Харкова до Німеччини — це вже другий вимушений виїзд з України для знаменитого пухнастого інфлюенсера. 16-го листопада котові виповнилось 17 років.

Як розповідало BitukMedia, облікові записи домашніх тварин у соцмережах викликають більше довіри в аудиторії, ніж профілі людей-інфлюенсерів. Контент з тваринами сприймається як більш щирий, тому що вихованці не прагнуть багатства, не відчувають заздрості та не піддаються ревнощам.

Нирка від тата, печінка від мами: у Львові провели першу в Україні подвійну трансплантацію дитині

0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова

Нирка від тата, печінка від мами — це перша в країні подвійна родинна трансплантація дитині з рідкісною генетичною хворобою. У Львові лікарі врятували 7-річного Артурчика з Івано-Франківщини, провівши операції, яких в Україні ще не робили.

Про це повідомили у Першому медоб’єднанні Львова.

Артур народився здоровим хлопчиком, але у два роки його життя кардинально змінила саркома малого тазу — агресивна злоякісна пухлина. Після тривалого лікування рак відступив, однак виникли нові ускладнення: у дитини розвинулась сечокам’яна хвороба, що не піддавалася лікуванню. Скільки не дробили камені, ті знову й знову з’являлися. Попри процедури та терапію з часом одна за одною відмовили обидві нирки. Хлопчику призначили діаліз. Малюк стрімко втрачав сили.

“Ми буквально виходжували Артура. У 7 років він важив лише 16 кілограмів. Йому часто ставало погано на гемодіалізі”, — розповідає лікар-нефролог дитячої лікарні святого Миколая Лілія Грицків.

Розгадку болісних рецидивів дали лише генетичні аналізи, які відправили до Кореї. Лікарі з’ясували, що Артур має первинну гіпероксалурію — рідкісну спадкову мутацію, через яку печінка не виробляє фермент для правильного виведення оксалату. Нерозчинні солі осідали в нирках, утворюючи нові й нові камені та руйнуючи органи.

Єдиним шансом на життя стала комбінована трансплантація: пересадка нирки і печінки. Таку операцію дитині в Україні ще не проводили.

“Пересадити лише нирку було неможливо — першопричина була в печінці. Щоб урятувати Артура, довелося пересадити обидва органи, донорами яких стали його батьки”, — розповів Максим Овечко, керівник Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.

Медики працювали поетапно. Спершу видалили уражені нирки, щоб усунути інфекцію. Через місяць хлопчику пересадили нирку від батька. Ще за три тижні — частину печінки від мами. До останнього етапу львівські фахівці запросили колег з Інституту Шалімова на чолі з Олександром Гриненком.

Обидві пересадки пройшли успішно: татова нирка і мамина частка печінки запрацювали в тілі дитини.

П’ять років боротьби позаду. Сьогодні Артур набирає вагу, сміється й будує плани. Серед найзаповітніших бажань — вперше випити солодкої газованої води. Батьки й медики зізнаються: після пережитого такі прості дитячі мрії звучать як справжня перемога.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Як розповідало BitukMedia, звичайна велопрогулянка ледь не стала фатальною для 10-річного Тараса з Рівненщини. Падіння на кермо розірвало йому печінку майже навпіл. Хлопчик втратив до шести літрів крові — це два власних об’єми циркулюючої крові. Дитину врятували медики трьох міст.

Другий рекорд з банджі: чоловік об’їхав 16 локацій світу. На це навіть дивитись страшно! (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Він стрибав з мостів, каньйонів і спеціальних платформ на трьох континентах — і кожен стрибок наближав його до нової вершини. Французький екстремал Франсуа-Марі Дібон офіційно став дворазовим рекордсменом світу, відвідавши 16 комерційних локацій для банджі-стрибків протягом восьми років.

Про це розповідає портал UPI.

Франсуа-Марі Дібон, який уже прославився першим рекордом — 765 стрибків за 24 години у Шотландії, — знову опинився на сторінках Книги рекордів Гіннеса. Цього разу завдяки наполегливості, географічному різноманіттю та одній простій ідеї: жити на межі й робити добро.

Його маршрут охопив 16 точок В Європі, Північній Америці, Африці та Азії — від знаменитого 007 Bungy Verzasca у Швейцарії до найглибшого комерційного банджі у Південній Африці, від мексиканських каньйонів до мостів Непалу та Канади.

Попри адреналін і екстремальні навантаження, кожен стрибок мав подвійне призначення. Дібон використовував свій тур банджі-локаціями, щоб збирати кошти для католицької благодійної організації Caritas. «Віддавати стільки, скільки стрибаю” — так він пояснив свою місію.

Відчайдух переконаний: банджі-стрибки — не тільки про ризик, а й про внутрішню трансформацію. А його рекорд став доказом того, що пристрасть, помножена на ціль, здатна вести за собою пів світу.

Як розповідало BitukMedia, польський відчайдух став першим альпіністом, який спустився з Евересту на лижах без додаткового кисню.

Звучить як замовляння: якщо п’ять разів сказати “працювати”, можна стати автором фрази року

0
Прем'єр-міністерка Японії Санае Такаїчі посміхається, отримуючи нагороду за найкращий слоган (фразу) року 2025 року Фото - Jiji Press/EPA

Присяга японської прем’єрки “Працювати, працювати, працювати, працювати та ще раз працювати” стала фразою року в країні. Чи достатньо цього, щоб оживити економіку Японії?

Про це розповідає The Guardian.

У країні, де люди щороку борються з перевтомою, а слово karoshi (“смерть від роботи”) стало частиною побуту, прем’єрка Саное Такаіті вирішила поставити власний рекорд. Її обіцянка “працювати, працювати, працювати, працювати і працювати” не лише розбурхала суспільство, а й здобула титул фрази року в Японії.

Нову очільницю уряду розкритикували одразу після вступу на посаду: вона закликала колег з Ліберально-демократичної партії “працювати як коні”, а сама заявила, що жертвує балансом між життям і роботою, бо спить по 2–4 години за ніч і проводить наради навіть о третій ночі. У країні, що вже має тривалу історію смертей від перевтоми, такі слова прозвучали майже як виклик.

Прем’єрка виправдовується: її неправильно зрозуміли — це не заклик до трудового марафону, а демонстрація особистої рішучості. Та чимало японців побачили в її риториці небезпечний сигнал, особливо напередодні сезону корпоративних вечірок боненкай та зимових вихідних.

Фото – KAZUKI OISHI/SIPA USA / LEGION MEDIA

Організатори національного конкурсу памʼятної фрази року пояснили: слова прем’єрки Такаіті найточніше передали японський дух 2025-го. Серед інших претендентів були також “тарифи Трампа”, “ведмежі атаки” та “старий, старий, старий рис” — згадка про продаж трирічного зернового резерву.

Політикиня ж продовжує дивувати. Цього тижня на економічному форумі в Саудівській Аравії вона завершила виступ реплікою з манґи Attack on Titan: “Закрийте роти. І вкладіть усе в мене!”, пояснивши, що хотіла знайти спільну мову з прихильниками аніме.

Поки японська економіка переживає спад, а інвестори вагаються, країна уважно стежить: чи стане енергія нової прем’єрки шансом на прорив, чи її п’ятиразове “працювати” увійде лише до збірки крилатих фраз.

Як розповідало BitukMedia, австралійці обрали словом року AI slop. Між іншим, воно звучить як вирок.

Не відраза, а насолода: знайдено спосіб привчити кішок до водної терапії без стресу

0
Фото ілюстративне. coleandmarmalade.com

Ці пухнасті бояться води, але вода може врятувати їхнє здоров’я. Як змусити кота добровільно зайти в басейн — і навіщо це потрібно ветеринарам?

Про це розповідає New Scientist.

Коти традиційно уникають води. Це одна з найміцніших тваринних фобій, про яку знає кожен власник. Але саме вода може стати ключем до їхнього відновлення після травм, операцій або вроджених проблем із рухливістю. І тепер, завдяки новому тренувальному протоколу, розробленому італійськими фахівцями, коти можуть без стресу проходити водну реабілітацію, яка раніше була доступна здебільшого собакам і коням.

У ветеринарній клініці Сан-Марко в Падуї створили спеціальну адаптаційну програму, мета якої поступово навчити тварин не боятися води. Плавні кроки, позитивне підкріплення, контроль середовища — і навіть коти з гіперчутливістю чи високим рівнем тривожності починають впевнено заходити у воду.

Дослідники фіксують низькі рівні стресу під час усієї процедури. Це означає, що терапія не лише ефективна, а й гуманна: тварина не стресує, а поступово і спокійно адаптується.

Стефанія Уккедду з Ветеринарної клініки та лабораторії Сан-Марко пояснила, що суть підходу полягає у поступовому звиканні до водних бігових доріжок та басейнів для плавання. Кішки просто не знають, що таке вода — приблизно як люди, коли вперше бачать море. Але коли кішки знайомляться із фізіотерапевтичним середовищем, вода перестає бути проблемою”, — зазначила вона.

Розроблений протокол передбачає поетапне знайомство. Спочатку тварини досліджують приміщення та сухе обладнання, потім відчувають вологий рушник. Пізніше вони стоять у невеликій кількості теплої води, чують звук працюючої доріжки і поступово занурюються глибше. На кожному кроці кішок заохочують улюбленими ласощами, пестощами або іграшкою. Сеанс припиняють, якщо у тварини реєструють понад п’ять стресових поведінкових реакцій на хвилину.

Водна реабілітація корисна для котів із травмами опорно-рухового апарату, артритом, після ортопедичних операцій, а також для тварин із зайвою вагою. У воді навантаження на суглоби зменшується, м’язи працюють активніше, а біль стає значно меншим.

Програму випробували на 12 пацієнтах клініки з різними діагнозами. Усі тварини завершили курс реабілітації, який тривав від кількох тижнів до року. Кожна кішка продемонструвала значні покращення — дехто повністю відновився, інші повернули здатність лазити по деревах.

Фахівці наголошують: якщо методику впровадять ширше, водна терапія може стати новим стандартом у ветеринарній реабілітації котів.

Раніше BitukMedia розповідало про кота Мойсей. Йому приписали акватерапією – щоб скинув зайву вагу.

Полтавська родина дала згоду на донорство — і врятувала чотири життя

0
Фото - Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського

У Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського провели десяте вилучення донорських органів. Єдина згода — і чотири людини отримали шанс на життя.

Про це розповіли в Полтавській обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського.

27 листопада в медзакладі відбулося чергове, вже десяте, мультиорганне вилучення. Доноркою стала 50-річна жінка з Полтави, яка померла від геморагічного інсульту. Лікарі боролися за її життя, однак врятувати пацієнтку не вдалося.

Ще за життя жінка обговорювала з чоловіком своє ставлення до посмертного донорства. Саме це дозволило родині ухвалити складне, але зважене рішення. Чоловік погодився виконати її волю. Серце, печінку та нирки пересадили чотирьом людям, які отримали шанс на життя.

Головний лікар КП “Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського ПОР” Григорій Оксак наголосив, що ключовим у таких випадках є саме воля родини: “Ми забезпечуємо весь цикл — від діагностики смерті мозку до логістики трансплантації. Але головними героями є близькі донора. Чоловік виконав бажання дружини й подарував надію іншим”, — зазначив він.

У процесі були задіяні команди Інституту серця МОЗ України та ННЦ хірургії й трансплантології ім. О.О. Шалімова, а також фахівці лікарні — трансплант-координатор, нейрохірурги, лікарі відділення анестезіології та інтенсивної терапії та операційні медсестри.

Трансплант-координатор Валерія Мужевська підкреслила, що навіть при налагодженому алгоритмі такі випадки ніколи не стають рутинними:
“Ми бачили неймовірну силу духу родини. Смерть не змогла зупинити її бажання робити добро”, — сказала вона.

Як розповідало BitukMedia, брат віддав нирку, аби врятувати старшу сестру.

Перший пішов! Полярники “Вернадського” фіксують раннє вилуплення пінгвінят

0
Фото - Зоя Швидка/ НАНЦ

Що може бути символічнішим за нове життя напередодні Дня Антарктиди? Цими вихідними на острові Галіндез українські біологи зафіксували вилуплення субантарктичного пінгвінятка біля станції “Академік Вернадський”. Перший малюк сезону! І це сталося значно раніше, ніж у попередні роки.

Про це розповіли в Національному антарктичному науковому центрі.

За останні сезони перші пташенята з’являлися орієнтовно в середині грудня. Але цього року пінгвіни розпочали сезон вдвічі активніше. “Перші спарювання ми помітили ще в середині вересня — і це була не випадкова пара, а нормальна поведінка всієї популяції”, – зазначила біологиня 30-ї УАЕ Зоя Швидка.

Саме вона й знайшла новонародженого первістка — у гнізді на скелі біля геокосмічної лабораторії, там, де колись було відкладено перші яйця. “Я очікувала, що це станеться ось-ось. І справді — у гнізді було пташеня. А зараз їх там уже двоє”, — додала вчена.

Субантарктичні пінгвінята вилуплюються асинхронно — у тому порядку, як були відкладені яйця. Спершу вони вкриті сірим пухом, що з часом густішає, а приблизно за місяць після народження малюки починають линяти, змінюючи пух на справжнє пір’я.

Перші чотири тижні життя — повністю на плечах батьків. Вони по черзі годують малечу, гріють її та оберігають від хижих птахів. Поки один дорослий пливе до океану по їжу, інший лишається на гнізді — і так безперервно.

Цього сезону на Галіндезі вже мешкає рекордна кількість — близько 7 тисяч субантарктичних пінгвінів. У гніздах біологи нарахували 2300 яєць, тож найближчі тижні обіцяють справжній пінгвінячий бейбі-бум.

Субантарктичні пінгвіни — теплолюбні, і до недавнього часу взагалі не гніздували на Галіндезі. Але кліматичні зміни змушують їх освоювати північніші території, щороку розширюючи ареал.

Саме тому науковці вважають ранній початок шлюбного сезону та швидку появу пташенят ще одним свідченням потепління в Антарктиці.

Нагадаємо, День Антарктиди відзначають щороку 1 грудня – на згадку про підписання Договору про Антарктику у 1959 році.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники показали, як зграя пінгвінів пірнає в океан. Спойлер – це весело))

Вага рекорду — 21 кг: чоловік пробіг півмарафон у 137 футболках (ВІДЕО)

0
Фото - соцмережі

Що важче: пробігти півмарафон чи тягнути на собі 21 кілограм одягу? Американець Девід Раш вирішив зробити і те, й інше одночасно. Чоловік прагнув повернути собі втрачене світове звання. Його шия мало не здалась, але рекорд вистояв.

Про це розповідає портал UPI.

У США відбувся півмарафон Famous Idaho Potato Half Marathon, який став ареною незвичного повернення титулу рекордсмена. Девід “Рекордсмен” Раш, людина, яка офіційно має найбільше чинних рекордів Гіннесса, знову довела: межа можливостей — поняття гнучке, якщо дуже захотіти.

Ще у 2019 році Раш встановив рекорд, коли пробіг півмарафон у 111 футболках. Але через кілька років інший учасник перевершив його результат — 127 шарів. Для серійного рекордсмена Раша це стало викликом і питанням честі.

Щоб повернути титул, Раш почав тренуватися у важкому екіпіруванні: бігав у кількох шарах одягу, носив рюкзаки з обтяженням і готувався до головного виклику — не задихнутися під вагою рекорду.

Уперше він спробував повернути рекорд торік, на тому ж самому марафоні, але був змушений зійти з дистанції. Через 114 футболок на його тілі чоловіка почало порушуватися кровопостачання шиї, і спробу довелося припинити.

Та цього року Раш повернувся і нарешті довів справу до кінця. Він подолав дистанцію, маючи на собі 137 футболок. Це понад 21 кг додаткової ваги.

“Після років зусиль та однієї видовищної невдачі я все-таки повернув своїй результат у Книгу рекордів. І дуже радий, що не здався”, — написав він.
За його словами, секрет успіху — “рішучість, витривалість, трохи креативу і дуже багато футболок”.

Як розповідало BitukMedia, 42-річний швед Мартін Стребі здійснив незвичну, але щиру мрію своїх дітей — потрапити до Книги рекордів Гіннеса. І зробив це у категорії, про існування якої більшість навіть не здогадуються – “найбільша кількість сірників, одночасно утриманих у носі”.

Рятівна соломинка чи велика помилка? Жінка клонувала свого улюбленця

0
Фото - Venessa Johnson

Коли 17-річний ши-тцу Олівер помер у неї на руках, 48-річна американка Ванесса Джонсон зробила крок, на який не зважилася б як би не розпач: віддала $50 тис., щоб повернути собі “частинку” улюбленця. Та чи може клон замінити того, кого пішов назавжди?

Про це розповідає People.

48-річна Ванесса Джонсон з Каліфорнії досі з болем згадує грудень 2024 року. Її пес, 17-річний ши-тцу на ім’я Олівер, помер у неї на руках після дворічної боротьби з агресивним раком. За цей час жінка витратила близько $60 тис. на його лікування — і каже, що “майже збанкрутувала”, намагаючись врятувати улюбленця.

“Олівер був для мене всім. Я давно живу сама, і він був моїм супутником, моєю дитиною, моєю опорою”, — зізнається вона.

Смерть собаки буквально зламала американку: вона перестала спати, їсти, працювати, різко схудла і зрештою була вимушена переїхати до батьків, бо “не могла функціонувати”. У той період жінка шукала будь-які ресурси про переживання втрати домашніх тварин — і випадково натрапила на тему клонування.

“У той момент мені здавалося, що можливість мати частинку Олівера — це рятівний круг”, — згадує Джонсон. Вона звернулася до компанії Viagen, яка спеціалізується на клонуванні тварин. Тіло Олівера вона встигла заморозити після смерті, тож спеціалісти змогли взяти необхідні клітини, створити ембріон і після кількох спроб пересадити його сурогатній матері.

У результаті народилося троє цуценят-клонів, серед яких був і маленький Оллі — генетичний двійник Олівера. У листопаді 2025 року Джонсон поїхала до Рочестера, щоб забрати щеня. Емоції були змішаними: новий пес виглядав майже так само, як її покійний улюбленець — і саме це ранило найбільше.

“Це було дивно: я бачила щось знайоме і водночас чужe. Це змушувало мене ще більше сумувати за справжнім Олівером”, — каже жінка.

Сьогодні, через 11 місяців після процедури, вона визнає: її рішення було імпульсивним, продиктованим горем. І якби вона зачекала й дала собі прожити втрату, то просто взяла б із притулку старшого собаку, що потребує домівки. “Те, що я зробила, — божевілля. Абсолютно сюрреалістичний досвід. Але горе робить дивні речі з людьми”, — говорить Джонсон.

Родина була шокована, адже жінка роками допомагала притулкам і виступала за відповідальне ставлення до тварин. Тепер вона намагається використати свій досвід як застереження для інших.

Ванесса планує займатися перетримкою старших собак, а свою історію вона розповідає публічно, щоб підтримати людей, які проходять через важкий етап втрати улюбленця.

“Я думала, що клонування поверне мені мого собаку. Але тепер розумію: є краса в тому, щоб мати один неповторний зв’язок — і відпустити його, залишивши любов, яку можна передати далі”, — каже Джонсон. Її історія нагадує: деякі стосунки завершуються фізично, але продовжуються в тому, як ми змінюємося завдяки їм.

Як розповідало BitukMedia, жінка з Канади зробила двох клонів свого загиблого кота за $50 тис.

Стережись велосипеда: медики трьох міст врятували 10-річного Тараса

0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

Звичайна велопрогулянка ледь не стала фатальною для 10-річного Тараса з Рівненщини. Падіння на кермо розірвало йому печінку майже навпіл. Хлопчик втратив до шести літрів крові — це два власних об’єми циркулюючої крові. Дитину врятували медики трьох міст.

Про це повідомили в Дитячій лікарні святого Миколая.

Хлопчик травмувався під час падіння з велосипеда — він наїхав на камінь та вдарився животом об кермо. Батьки негайно доставили сина до лікарні в Радивилові, де УЗД показало масивну внутрішню кровотечу та розрив печінки.

Шанси вижити при такій травмі становлять лише 10–20%, але завдяки злагодженій роботі медиків Радивилова, Рівного та Львова дитину вдалося повернути до життя.

Через критичний стан пацієнта місцеві лікарі викликали реанімаційну бригаду з Рівного, а згодом — транспортували дитину до Львова.

У Дитячій лікарні Святого Миколая медики провели невідкладне втручання. За словами медичного директора Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова Олександра Калінчука, Тарас прибув у стані геморагічного шоку та з травматичним розривом печінки п’ятого, найвищого, ступеня.

“Дитину одразу підняли в операційну. Спочатку ми знекровили всю черевну порожнину, перетиснувши аорту, після чого мали 40 хвилин, щоб знайти джерело кровотечі. Ми виявили розрив лівої гілки портальної вени та вшили її разом із паренхімою печінки”, — розповів Калінчук

Однак операція не стала завершенням боротьби. Двічі у хлопчика відкривалася шлунково-кишкова кровотеча. Обстеження показало рідкісне ускладнення — артеріобіліарну норицю, коли через омертвілу частину печінки кров витікала у жовчовивідні шляхи. Щоб уникнути повторної лапаротомії, хірурги ендоваскулярно “запломбували” судину та встановили дренажі.

Загалом до порятунку дитини були залучені понад 20 фахівців. Медики перелили Тарасові літри донорської крові та очищеної власної. “За нашими підрахунками, Тарас втратив до шести літрів крові. Смертельно достатньо — це 40% від об’єму. Він втратив удвічі більше”, — зазначає Калінчук.

За словами дитячої хірургині Богдани Лі, подібні травми — не рідкість. “Дитячі хірурги ненавидять самокати і велосипеди. Падіння на кермо часто призводять до масивних ушкоджень черевної порожнини”, — каже лікарка.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

Медики напівжартома уклали з Тарасом “пакт про невикористання велосипеда”. Проте підкреслюють: проблема системна, а врятувати вдається не всіх дітей із такими травмами.

Щоб мати змогу оперативно зупиняти масивні кровотечі та зменшувати ризики при складних операціях, львівські лікарі збирають кошти на електролігуючий генератор та інструменти LigaSure. Вони дозволяють миттєво «заварювати» судини та працювати без зайвих втрат крові. Підтримати збір можна за посиланням.

Як розповідало BitukMedia, у Дитячій лікарні Святого Миколая у Львові лікарі врятували немовля з вродженими вадами серця, настільки складними, що з такою комбінацією тут зіткнулися вперше. 

Серед 50 найкращих: The Washington Post відзначив книгу українського автора

0

Що може бути промовистішим за історію людини, яка все життя була пацифістом, а після повномасштабного вторгнення добровільно взяла до рук зброю? Саме така книга українського військового Артема Чапая — і вона увійшла до списку 50 найкращих нонфікшн-творів 2025 року за версією The Washington Post.

Американське видання включило його працю Ordinary People Don’t Carry Machine Guns (“Звичайні люди не носять кулеметів”) до престижного рейтингу найкращих нонфікшн-книжок року, опублікованих англійською мовою.

“це книга “пояснялка” спеціально для іноземців, пояснив автор. “Це книга, написана передусім спеціально для іноземців, українською не виходила, бо це “пояснялка”. Французи кажуть, зворушлива”, розповів Артем Чапай у коментарі ревю в Le Monde.

Українською книга вийшла пізніше під назвою “Не народжені для війни”. За матеріалами видавництва Vivat, це есе-книга про внутрішні трансформації людини, яка зробила екзистенційний вибір піти на війну. Автор, український письменник та військовослужбовець Артем Чапай, описує свій шлях від принципового пацифіста до людини, яка свідомо мобілізувалася й пережила психологічні випробування передової.

У книжці йдеться не лише про особисті переживання, а й про ширші зміни, що відбуваються з українським суспільством під час війни: трансформацію поглядів, радикалізацію на межі відчаю та неминучість адаптації до реальності, яку ніхто не обирав. Автор розмірковує про те, як війна змінює людей, “не народжених для війни”, — і чому ці зміни часом стають єдиним способом вижити та діяти.

Письменник Артем Чапай зі своєю книгою. Фото – Artem Chapeye/Facebook

Раніше книга вже отримала визнання в Україні — вона увійшла до списку номінантів премії “Книга року BBC” у категоріях “Есеїстика” та “Книга року”.

“Приманка для люті”: чому Оксфордський словник обрав словом року rage bait

0
Зображення - Oxford University Press

Що найбільше визначило наше онлайн-життя у 2025 році? Роздратування. Саме тому словом року за версією Оксфордського словника стало rage bait — термін, що описує контент, створений спеціально для того, щоб викликати гнів і підштовхнути людей до емоційної реакції.

Про це повідомило видавництво Oxford University Press.

Оксфордським словник англійської мови обрав rage bait серед трьох фіналістів — rage bait, aura farming і biohack. У голосуванні взяли участь понад 30 тисяч людей, а остаточне рішення ухвалили лексикографи, врахувавши голоси, реакції і мовні дані.

Що таке rage bait, яке у дослівному перекладі означає “приманка для люті”?

За визначенням мовознавців, це “онлайн-контент, навмисно створений для того, щоб викликати гнів чи обурення — розчарування, провокацію або образу — і тим самим збільшити трафік чи залученість”. Зазвичай такі матеріали публікуються для збільшення відвідуваності сторінки, її “прокачування”.

У 2025 році термін різко набув популярності: його вживання зросло утричі. Причини — соціальні протести, дискусії щодо регулювання соцмереж і зростання уваги до цифрової гігієни.

Вперше слово було зафіксовано у 2002 році на Usenet — тоді ним описували реакцію водіїв, яких “провокували” на дорозі. Пізніше воно стало інтернет-сленгом для позначення твітів, створених, щоб “зачепити” аудиторію.

Сьогодні rage bait — це вже мейнстримний термін, який використовують медіа, редакції та контент-креатори. Він пов’язаний і з іншими явищами, зокрема rage-farming — систематичним нагнітанням гніву через маніпулятивні пости, зокрема такі, що містять дезінформацію або теорії змови.

Але чому саме rage bait? Президент Oxford Languages Каспер Гратвол пояснює: 2025 рік пройшов під знаком глибших питань — ким ми є у цифровому світі і як технології формують наші емоції. “Раніше інтернет полював на нашу цікавість. Тепер — на наші емоції. Rage bait став природним етапом розмови про те, як онлайн-культура впливає на нас і як алгоритми підсилюють провокаційний контент”, — зазначає Гратвол.

Чи можна вважати rage bait словом, якщо фактично це два слова? Так, кажуть упорядники словника. Oxford Word of the Year може бути окремим словом або виразом, якщо йдеться про єдину смислову одиницю. Rage bait — це складене слово, подібно до clickbait, але з акцентом саме на породженні гніву, а не просто залученні уваги.

Rage bait став не просто словом року, а дзеркалом цифрової епохи — часу, коли емоції монетизуються, а обурення стає ресурсом. 2025 рік лише підсилив усвідомлення того, що інтернет може не лише інформувати, а й керувати реакціями — часто з наміром.

Серед інших претендентів на слово року за версією Оксфордського словника – aura-farming (створення привабливого іміджу) та biohack (спроба покращити працездатність організму за допомогою зміни харчування, способу життя чи технічних пристроїв).

Як розповідало BitukMedia, торік Оксфордський словник обрав словом року brain rot, яке дослівно перекладається як “гниття мозку”. Термін використовується при надмірному споживанні марного контенту, який впливає на психіку та когнітивні здібності людини, “розкладаючи мозок”.