Середа, 8 Квітня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 24

Питання кількості: “полярні ведмеді” спробували переписати рекорд масового занурення (ВІДЕО)

0
Фото - The Bellingham Herald

У місті Бірч-Бей, штат Вашингтон, майже 5 тисяч людей взяли участь у масовому “Запливі полярного ведмедя” (polar bear dip) з метою встановити новий рекорд Гіннеса. Йдеться про традиційне зимове занурення в холодну воду.

Про це розповідає портал UPI.

Захід організували Торгова палата Бірч-Бей, місцевий департамент парків і рекреації та туристичне бюро округу Вотком. Загалом на подію зареєструвалися 6 213 учасників, однак офіційно зафіксовано 4 917 осіб, які одночасно зайшли у воду.

За правилами рекорду, всі учасники мали бути одягнені лише в купальні костюми та взуття — без гідрокостюмів чи теплого спорядження — і перебувати у воді щонайменше шість хвилин.

Втім, остаточний результат поки що не підтверджений. Представниця Книги Рекордів Гіннеса Бріттані Данн повідомила, що під час реєстрації виникли технічні труднощі: не всіх учасників вдалося коректно зафіксувати сканерами, тому організація досі перевіряє дані.

На момент оголошення спроби рекорд належав заходу з 2 461 учасником, однак 13 грудня його вже побили в норвезькому місті Сула, де у холодну воду одночасно занурилися 3 134 людини.

Чи перевершила спроба в Бірч-Бей цей результат стане відомо після завершення перевірки фахівцями Гіннеса.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Bellingham Herald (@bellinghamherald)

Традиція Polar Bear Dip або Polar Bear Plunge бере початок у країнах Північної Америки та Північної Європи й зазвичай пов’язана з новорічними або благодійними заходами. Учасники добровільно занурюються в крижану воду океану, озера чи річки — найчастіше взимку або на початку року — як символ очищення, випробування витривалості або початку “з чистого аркуша”.

У багатьох містах такі запливи стали щорічними подіями, що збирають тисячі людей і кошти на підтримку лікарень, соціальних програм чи місцевих громад, поєднуючи екстремальний досвід із елементами свята та спільності.

Як розповідало BitukMedia, вперше в історії України відбувся масовий добовий заплив на відкритій воді під назвою Crazy Challenge. 16–17 серпня на озері Блакитне у селі Підгірці на Київщині спортсмени долали дистанції до 74 км і за добу встановили одразу три національні рекорди.

З Леніна на Шевченка: перероблений памʼятник став музейним експонатом

0
Фото - Управління культури та туризму Житомирської облдержадміністрації

Пам’ятник відомий як “Ленін — Тарас Шевченко” з Житомирщини передали Національному музею історії України у Другій світовій війні. Перероблена скульптура стане частиною експозиції про декомунізацію та деколонізацію в Україні.

Про це повідомила Житомирська ОДА.

Рішення ухвалили на підставі презентаційних матеріалів проєкту “Спадщина незалежності”, яку 11 грудня 2025 року представили на конференції Міністерства культури України “Культура та інвестиції”.

Йдеться про пам’ятник із села Котлярка Сокільчанського старостинського округу Попільнянської територіальної громади.

Цей пам’ятник є справді унікальним. Після ухвалення закону про декомунізацію його не демонтували. За згодою громади об’єкт було адаптовано та переосмислено — перетворено на пам’ятник Тарасу Шевченку.

Над скульптурою близько двох тижнів працював місцевий художник Володимир Гарасимчук. Він зняв з пам’ятника мідь та продав її, а на виручені кошти купив матеріали для перероблення. Він змінив одяг і деталі, додав кобзар, але повністю переробити постать не вдалося через міцний бетон, розповідає “Українська правда”.

“Сьогодні цей пам’ятник — не про ідеологію минулого, а про вибір громади, силу культури та здатність суспільства трансформувати нав’язані сенси у власні, українські. У музейному просторі він стане важливим свідченням того, як Україна проходить шлях очищення пам’яті та утвердження власної ідентичності. Спадщина — це не лише те, що ми зберігаємо. Це і те, як ми її переосмислюємо”, – пишуть в Управлінні культури та туризму Житомирської облдержадміністрації.

Як розповідало BitukMedia, у Харкові відкрили пам’ятник польському художнику Семирадському.

По $443 тис. кожному: найщедріший бос року зробив подарунки сотням співробітників

0
Фото - Wall Street Journal

Продати компанію за понад мільярд доларів і не залишити все собі — рідкісний сценарій у великому бізнесі. У США гендиректор електротехнічної компанії Fibrebond вирішив інакше: 15% суми угоди він віддав своїм працівникам, забезпечивши кожному з них бонус, що змінює життя.

Про це розповідає британське видання.

46-річний генеральний директор американської компанії Fibrebond Ґрем Вокер після продажу бізнесу за $1,7 млрд вирішив щедро винагородити своїх співробітників. Угоду з купівлі компанії уклала корпорація Eaton, що спеціалізується на системах управління електроенергією.

Згідно з умовами договору, 15% від суми продажу, а це $240 млн, було зарезервовано для працівників. Усього бонуси отримали 540 співробітників, у середньому по $443 тис. кожен (близько £327 тис). Виплати здійснюються протягом п’яти років, перші кошти надійшли у червні цього року.

Fibrebond базується в Луїзіані та спеціалізується на виробництві корпусів для електрообладнання. Останніми роками компанія стрімко зросла завдяки замовленням для дата-центрів, що й привернуло увагу великого інвестора.

Сам Вокер пояснив своє рішення просто: він був вдячний команді, яка залишалася з компанією в непрості періоди. За його словами, частина співробітників витратила гроші одразу, інші — погасили іпотеки, студентські кредити, інвестували в пенсійні фонди або відкрили власний бізнес.

Одна з працівниць, Лесія Кі, використала бонус, щоб повністю закрити іпотеку та відкрити бутик одягу. “Раніше ми жили від зарплати до зарплати. Тепер я можу жити по-справжньому”, – сказала вона.

“Сподіваюся, коли мені буде 80, я отримаю листа, де хтось розповість, як це вплинуло на його життя”, — зауважив Ґрем Вокер.

Історія Fibrebond стала черговим прикладом нестандартної корпоративної щедрості. Нещодавно у Великій Британії керівник компанії Connect Management витратив £100 тис. на різдвяні подарунки для персоналу — від смартфонів і квитків на концерти до автомобіля Range Rover Evoque, який дістався одній із працівниць.

На тлі розмов про кризу довіри між бізнесом і найманими працівниками історія Fibrebond виглядає винятком, але саме такі винятки показують, що корпоративний успіх може бути не лише про прибуток, а й про вдячність.

Як розповідало BitukMedia, у Китаї дівчина втратила роботу та премію через кішку. Пухнаста вихованка випадково відправила її чернетку листа про звільнення. Відіграти назад не вийшло.

Сувої Мертвого моря заговорили: вчений зламав “неможливий” шифр

0

Понад 70 років один із текстів Сувоїв Мертвого моря вважали таким, що “не піддається” прочитанню. Тепер науковцю з Нідерландів вдалося зламати загадковий шифр і відкрити біблійні мотиви, приховані у фрагментах віком близько двох тисяч років. У тексті йдеться про кінець світу.

Про це розповідає The Daily Mail.

Дослідник Еммануель Олівейру з Університету Гронінгена (Нідерланди) вперше повністю розшифрував так звані Cryptic B manuscripts — два сильно пошкоджені фрагменти Сувоїв Мертвого моря, відомі під каталоговими номерами 4Q362 та 4Q363.

Ці тексти десятиліттями залишалися загадкою для науковців, адже були написані незнайомим алфавітом, який не вдавалося співвіднести з жодною відомою системою письма. Попередні спроби розшифрування заходили в глухий кут через фрагментарність текстів, нестандартне написання літер і їхню навмисну деформацію.

Олівейру з’ясував, що кожен символ Cryptic B послідовно відповідає конкретній літері давньоєврейської мови. Після встановлення цієї відповідності фрагменти почали “читатися” — і виявили знайомі біблійні теми.

У текстах згадуються Ізраїль, Юда, Яків та Елогім (Бог), а також мотиви кінця часів, божественного суду, приходу Месії та майбутньої долі Ізраїлю. Деякі фрази перегукуються з образами з книг пророків — зокрема Єремії та Малахії, хоча не є прямими цитатами.

Фрагмент 4Q362 має виразно релігійний характер і використовує біблійні ідіоми. В одному з уривків згадується “слава Бога”, в іншому — “намети Якова”. Також у тексті є посилання на дати й роки правління, що може вказувати на історичний або пророчий контекст.

Особливу увагу дослідників привернула згадка про могилу. Один із термінів, який традиційно перекладали як “вказівники”, може також означати надгробок, що відкриває простір для нових інтерпретацій.

Другий фрагмент — 4Q363 — зберігся ще гірше. У ньому повторюється фраза, яку можна тлумачити як “її дочки” або “її поселення”, а також трапляється поширене ім’я Бенаягу, однак без можливості точної ідентифікації особи.

Сувої були створені громадою кумранців — юдейської релігійної спільноти, що мешкала біля Мертвого моря понад 2000 років тому й відома збереженням сакральних текстів. Самі Сувої Мертвого моря, знайдені в печерах на території сучасного Західного берега у 1947–1956 роках, містять одні з найдавніших відомих біблійних рукописів, написаних івритом, арамейською та грецькою мовами.

Навіщо ж тексти було зашифровано? На думку Олівейру, йдеться не про приховування змісту, а про ритуальний або символічний жест. Незвичний алфавіт міг підкреслювати сакральність тексту та обмежувати коло читачів — наприклад, лише для жерців або посвячених писарів.

Дослідник наголошує: складність Cryptic B полягала не в самому шифрі, який виявився досить простим, а в навмисно спотвореному написанні літер, що й створювало ілюзію “нерозгадуваності” протягом десятиліть.

Розшифрування Cryptic B — це не лише технічний прорив, а й новий погляд на те, як давні спільноти надавали текстам сакральності, приховуючи сенси не від історії, а для неї.

Як розповідало BitukMedia, в американському штаті Монтана знайшли загублений фрагмент одного із папірусів Мертвого моря. Власниця каже, що її мати отримала його як подарунок в Єрусалимі у 1965 році.

“Прем’єр-ліга” моногамії: вчені порівняли людей з іншими ссавцями. До чого тут бобри?

0
Виявилося, що бобри моногамніші за людей. Фото - Robert McGouey/Wildlife/Alamy

Люди значно моногамніші за своїх найближчих родичів серед приматів, але все ж поступаються бобрам. Такого висновку дійшли науковці з Кембриджського університету, порівнявши структуру родин у людей і тварин за генетичними даними.

Про це розповідає CNN.

Команда дослідників з Університету Кембриджа проаналізувала співвідношення рідних братів і сестер (які мають обох спільних батьків) та зведених братів і сестер у різних видів ссавців, а також у людських спільнотах у різні історичні періоди. Чим більше у популяції повнорідних братів і сестер, тим вищим вважається рівень моногамії.

Результати дослідження, опубліковані в журналі Proceedings of the Royal Society B, показали:

  • бобри мають найвищий показник моногамії — 72%,
  • люди — 66%,
  • сурикати — 60%.

Усі ці види дослідники віднесли до так званої “прем’єр-ліги моногамії”.

Сурикати. Фото – San Diego Zoo

Натомість у дельфінів і шимпанзе рівень моногамії становить лише 4%, а у гірських горил — 6%, що свідчить про домінування полігамних або проміскуїтетних стратегій розмноження.

Керівник дослідження, еволюційний антрополог Марк Дайбл, зазначає, що це перше дослідження, яке безпосередньо порівнює рівень моногамії людей із широким колом інших ссавців за єдиною методикою. Для аналізу він використав генетичні дані з археологічних знахідок, а також етнографічну інформацію з 94 людських суспільств.

“Попри величезне різноманіття шлюбних і сімейних практик, якщо подивитися на людство як на вид, ми виявляємося значно більш моногамними, ніж більшість інших ссавців”, — пояснює Дайбл.

За його словами, навіть ті людські спільноти, де частка повнорідних братів і сестер є найнижчою (26%), все одно перевищують відповідні показники у найбільш “моногамних” немоногамних видів тварин.

Дослідники наголошують, що моногамія відіграла важливу роль у формуванні людської соціальної кооперації, але не є єдиним чинником нашого еволюційного успіху. Стійкі парні зв’язки доповнюються розгалуженими родинними мережами, культурними нормами та соціальними інститутами.

Як підсумувала біологиня з Ньюкаслського університету Ізабель Смоллеганж, яка не брала участі в дослідженні, успіх людства пояснюється не “ідеальною моногамією”, а поєднанням різних соціальних стратегій.

Люди — не взірець абсолютної вірності в тваринному світі, але й далеко не його аутсайдери. І, схоже, саме баланс між близькістю, вибором і культурою зробив нас тим видом, яким ми є.

Як розповідало BitukMedia, птахи можуть “розлучитися” через безладне статеве статеве життя або тривалу розлуку. Орнітологи кажуть, що моногамні пернаті змінюють партнерів з причин, схожих на людські.

Ведмідь-іменинник: у притулку відсвяткували 16-річчя полярного велетня

0
Фото - cochranepolarbearhabitat

У притулку для диких тварин в Онтаріо (Канада) полярному ведмедю на ім’я Ґанук влаштували справжню вечірку з нагоди його 16-річчя — з “автівкою”, тортом і навіть жартівливим водійським посвідченням.

Про це розповідає портал UPI.

Як повідомили у Cochrane Polar Bear Habitat, день народження Ґанука відсвяткували у стилі “солодкі 16” — популярного формату святкування підліткового віку. Для іменинника підготували велику іграшкову автівку, наповнену тропічними фруктами, гарбузовий торт та подарункові коробки зі смаколиками.

“Формат “солодких 16″ ідеально підійшов, — розповіла менеджерка притулку Емі Баксенделл-Янг. — Коли виповнюється 16, зазвичай отримують авто. Тож ми вирішили трохи його побалувати”.

Працівники притулку також виготовили для Ґанука збільшену копію водійського посвідчення Онтаріо. Ведмідь швидко “оформив документи” по-своєму — розірвав їх і влаштував з паперу зручне місце для сну.

За словами Баксенделл-Янг, 16 років — важливий вік для полярного ведмедя. У дикій природі самці рідко доживають до такого віку, тоді як у людській опіці, з постійним харчуванням і ветеринарною допомогою, можуть жити до 20–25 років.

“Він повністю сформований, дорослий самець, і ми сподіваємося відсвяткувати з ним ще багато днів народження”, — додала вона.

Як розповідало BitukMedia, канадські науковці зафіксували надзвичайно рідкісний у дикій природі випадок: полярна ведмедиця всиновила осиротіле ведмежа, прийнявши його як власне. За пів століття спостережень це лише 13-й задокументований випадок такого усиновлення.

Бетті Буп, Плуто і Ненсі Дрю: які культові персонажі стали суспільним надбанням у 2026 році

0
Фото - Duke University School of Law

З початком 2026 року одразу кілька культових персонажів і творів світової культури офіційно набули статус публічного (суспільного) надбання (public domain) у США. Це означає, що їх можна вільно використовувати, перевидавати, адаптувати та переосмислювати без дозволу правовласників.

Про це розповідає The Verge.

До переліку робіт, що втратили авторсько-правовий захист, увійшли твори, створені у 1930 році (для звукозаписів — у 1925-му). Традиційний список оприлюднив Центр дослідження публічного надбання при юридичній школі Університету Дюка.

Серед найвідоміших —
▪️ Бетті Буп від студії Fleischer Studios — одна з перших анімаційних ікон XX століття (у своїй початковій версії);
▪️ Пес Плуто від студії Disney — у першій появі 1930 року, коли персонаж ще мав ім’я Ровер;
▪️ перші чотири детективи про Ненсі Дрю, починаючи з The Secret of the Old Clock.

Перша поява Плуто в ролі Ровера в короткометражному фільмі 1930 року “Пікнік”.

Також у public domain перейшли:
— роман Вільяма Фолкнера “В свою останню годину” (As I Lay Dying);
— роман Агати Крісті “Убивство в будинку вікарія” (The Murder at the Vicarage Агати Крісті);
— фільм “На Західному фронті без змін” (All Quiet on the Western Front) (1930);
— комедія “Знищувачі тварин” (Animal Crackers) братів Марксів;
— драма з Марлен Дітріх “Блакитний ангел” (The Blue Angel);
— газетний комікс Blondie;
— пісні братів Гершвінів I Got Rhythm та Embraceable You;
— суперхіт ХХ століття Dream a Little Dream of Me;
— запис St. Louis Blues у виконанні Бессі Сміт і Луї Армстронга.

Дослідники наголошують: 1930 рік був особливим для кіно — це період до жорсткого впровадження так званого Кодексу Гейза, який обмежував “аморальний” контент. Саме тому фільми того часу часто містили сміливі сцени, які згодом стали неможливими для Голлівуду.

Водночас експерти застерігають: до публічного надбання (public domain) потрапляють лише оригінальні версії персонажів. Наприклад, Бетті Буп у 1930 році виглядала інакше, ніж у пізніших мультфільмах.

Бетті Буп (Betty Boop) — це культова анімаційна героїня початку ХХ століття, одна з перших справжніх зірок мультфільмів.

Бетті Буп з’явилася у 1930 році в мультфільмах студії Fleischer Studios. Вона — маленька, з великими очима, короткою сукнею та характерним голосом, стилізованим під джазову манеру співу. Образ був натхненний естетикою епохи джазу та флаперів — емансипованих, сміливих жінок 1920–30-х років.

Бетті Буп дебютувала в ролі антропоморфного собаки в мультфільмі Dizzy Dishes. Зображення – Fleischer Studios

Чому вона важлива:

  • 🔹 Один із перших сексуалізованих жіночих образів в анімації — до жорсткої цензури Голлівуду
  • 🔹 Символ свободи, жіночої незалежності та нічного міського життя тієї епохи
  • 🔹 Ікона поп-культури, впізнавана навіть через майже сто років

Цікавий факт:
У своїй першій версії Бетті Буп була… собакою — з довгими “вухами”, які згодом перетворилися на сережки. Саме ця рання версія персонажа тепер перейшла у публічне надбання (public domain).

Пізніші, більш “людські” версії Бетті все ще можуть бути захищені авторським правом — тож тут важлива саме історична деталь.

Перехід цих творів у публічне надбання відкриває нові можливості для митців, видавців, розробників ігор та дослідників культури — від перевидань класики до сміливих сучасних інтерпретацій.

Як розповідало BitukMedia, з початком 2025 року картини мексиканської художниці Фріди Кало та французьких художників Анрі Матісса та Андре Дерена втрачають захист авторських прав і стають суспільним надбанням.

Напередодні Нового року “Культурні сили” ЗСУ презентували нову версію “Щедрика” (ВІДЕО)

0
Фото - скрін YouTube

Напередодні Нового року Культурні сили ЗСУ презентували нову версію “Щедрика”. Знайома всьому світу мелодія прозвучала за класичною партитурою Миколи Леонтовича, однак отримала нове, незвичне звучання завдяки дуету саксофона та електробандури.

Про це “Культурні сили” повідомили у своїх соцмережах.

Проєкт отримав назву “Щедрик за Реквіємом” і вийшов напередодні завершення року як символ осмислення українського досвіду війни, втрат і надії. В основі композиції — оригінальна партитура Миколи Леонтовича, яка зберігає впізнавану мелодію, але звучить інакше завдяки поєднанню саксофона та електробандури.

Виконують твір військовослужбовці Культурних сил ЗСУ: головний сержант Іван Ткаленко — ветеран російсько-української війни та бандурист, а також солдат Андрій Мартиненко, відомий під псевдонімом Andrii Barmalii — саксофоніст і композитор, який створює музику під впливом джанглу, джазу, року та хіп-хопу.

Автори проєкту нагадують, що “Щедрик” має унікальну історію міжнародного звучання. У 1919–1924 роках пісня стала ключовим елементом культурної дипломатії Української Народної Республіки: під керівництвом диригента Олександра Кошиця українські музиканти гастролювали країнами Європи та Америки, представляючи світові українську культуру в час, коли держава втратила незалежність.

Саме тоді “Щедрик” перетворився на музичний символ України — композицію, яка говорила від імені країни тоді, коли вона не мала власного голосу на політичній мапі світу. Сьогодні ця історія знову набуває актуальності, але в іншому контексті.

“Саме “Щедрик” показав світові найголовніше — перемогу життя над смертю. І це станеться. Україна буде мирною і незалежною, тому що кожен з нас працює на це. Щоденно, будучи відпочилим чи втомленим, іноді роблячи кроки назад і навіть опускаючи руки, але повертаючись до цієї копіткої праці. Наша віра і надія — це Її майбутнє. Ми переможемо смерть, бо нами рухає життя! Тому в нас усе вийде”, – йдеться у дописі під відео.

Нова версія “Щедрика” поєднує класичну форму з сучасним звучанням і створена як частина мистецької роботи Культурних сил, які залучають музику та мистецтво до підтримки військових і збереження культурної тяглості навіть під час війни.

Як розповідало BitukMedia, мелодія, яка підкорила світ як Carol of the Bells, тепер має й видиму присутність у серці американської музичної еліти. У престижному нью-йоркському концертному залі Карнеґі-Гол з’явилося факсиміле рукопису “Щедрика” Миколи Леонтовича.

Космічне виробництво стає реальністю: Британія тестує фабрику на орбіті

0
Фото - Tony Jolliffe/BBC News

Те, що звучить як наукова фантастика, поступово стає реальністю: британська компанія Space Forge успішно запустила в космос мініфабрику та вперше увімкнула її піч, розігрівши її до 1 000 градусів Цельсія. Що і навіщо виготовлятимуть у космосі?

Про це розповідає BBC.

Компанія Space Forge, що базується у Кардіффі, відправила на орбіту фабрику розміром з мікрохвильову піч. Вона призначена для виробництва матеріалів для напівпровідників. Запуск відбувся влітку на ракеті SpaceX.

Команда підтвердила, що піч на борту супутника успішно активувалася й досягла температури близько 1 000°C. Зображення зсередини печі, передані на Землю, показали яскраве світіння плазми — газу, нагрітого до надвисоких температур.

За словами керівниці операцій корисного навантаження Вероніки Вієри, цей момент став “одним із найзахопливіших у житті команди”.

У Space Forge пояснюють: умови в космосі ідеальні для створення напівпровідників. В умовах невагомості атоми матеріалу вибудовуються максимально рівно, а вакуум запобігає потраплянню домішок. Чим чистіший і впорядкованіший напівпровідник, тим ефективніше він працює.

“Ми можемо створювати напівпровідники у космосі до 4 000 разів чистіші, ніж на Землі”, — каже CEO Space Forge Джош Вестерн.

Такі матеріали можуть використовуватися в 5G-інфраструктурі, зарядних станціях для електромобілів, авіації, транспорті та обчислювальних системах.

Наступний крок — запуск більшої орбітальної фабрики, здатної виробляти матеріали одразу для 10 000 чипів. Компанія також тестує технології повернення готової продукції на Землю.

Для цього буде використано спеціальний теплозахисний щит Pridwen, названий на честь легендарного щита короля Артура. Він має захистити апарат під час входження в атмосферу.

Подібні проєкти розробляють й інші компанії — від фармацевтики до створення штучних тканин. “Виробництво в космосі вже відбувається, — зазначає Ліббі Джексон, керівниця космічного напряму Музею науки у Великій Британії. — Поки що в малих масштабах, але саме так відкривається шлях до економічно життєздатних технологій, які можуть принести користь людям на Землі”.

Довгожителька з характером: найстаріша жива кішка у світі відзначила 30-річчя

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

У грудні, коли календар і так переповнений святами, є одна дата, яку неможливо оминути: день народження Флоссі — найстарішої живої кішки у світі. 29 грудня вона відзначила 30-річний ювілей, встановивши унікальний рекорд довголіття, гідний Книги рекордів Гіннеса.

Про це розповідає Iflscience.

Флоссі народилася 29 грудня 1995 року і у листопаді 2022-го була офіційно визнана найстарішою живою кішкою у світі за версією Книги рекордів. Тоді їй було майже 27 років.

“Ми були просто приголомшені, коли побачили у ветеринарних документах, що Флоссі вже 27 років”, — розповідала координаторка Cats Protection Наомі Рослінг.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Cats Protection 🐈 (@catsprotection)

Відтоді минуло кілька років, і жодної інформації, яка б свідчила про смерть рекордсменки, не з’являлося. Тож станом на кінець грудня Флоссі офіційно виповнилося 30 років — стільки ж, скільки й її нинішній власниці Вікі Ґрін.

Для порівняння: середня тривалість життя домашніх котів становить близько 14 років, а навіть 20-річні коти вважаються рідкісними довгожителями.

Звісно, вік дається взнаки. Флоссі майже не чує і має проблеми із зором. Утім, це не заважає їй залишатися активною.

“Коли я її всиновила, думала, що їй залишилося лише кілька місяців, — писала Вікі Ґрін у The Guardian. — Але, на мій подив, вона живе зі мною вже понад рік і чудово тримається”.

За словами власниці, Флоссі досі стрибає на диван і меблі, ігноруючи спеціальні сходинки, які для неї придбали. “Я думаю, вона прожила так довго завдяки поєднанню удачі й любові — і від попередніх господарів, і зараз”, — додає Ґрін.

Попри поважний вік, Флоссі не є найстарішою кішкою в історії. Абсолютний рекорд належить кішці на ім’я Creme Puff, яка прожила 38 років і 3 дні.

Її власник Джейк Перрі пояснював довголіття улюблениці розкішним способом життя. Окрім звичайного корму, кішки в його домі отримували домашні сніданки з яєць, індичого бекону, броколі, кави з вершками і раз на два дні кілька крапель червоного вина “для циркуляції крові”.

Наукова спільнота ставиться до такого раціону скептично, але, судячи з рекордів, самі коти не заперечували.

Флоссі ж доводить: іноді для довгого життя достатньо спокою, турботи — і трохи котячої впертості.

Як розповідало BitukMedia, знайдено спосіб привчити кішок до водної терапії без стресу.

Слова як дзеркало епохи: чому “Вистоїмо” стало словом року в Україні

0
Зображення - theukrainians.org

Слово “вистоїмо” стало одним із ключових смислових маркерів 2025 року в Україні. Йому присвятили окремий матеріал у The Ukrainians Media — після того, як раніше це ж слово як головне для країни у 2025 році назвав очільник ГУР Кирило Буданов.

У грудні 2025 року The Ukrainians Media опублікували матеріал про слово “вистоїмо”, яке, за задумом проєкту, уособлює національну стійкість, здатність українців триматися й продовжувати боротьбу попри війну та втрати.

Ще раніше, також у грудні 2025 року, це слово публічно назвав Кирило Буданов, визначивши його як головне для України у 2025-му. Таким чином, слово, що виникло з воєнного досвіду, отримало і суспільне, і символічне підтвердження.

За аналогією з практиками словників – Оксфордського та Merriam-Webster – The Ukrainians Media кілька років тому започаткували власну традицію визначення слів року. Водночас український формат принципово відрізняється.

Мета проєкту — не зафіксувати найуживаніше слово, а виокремити ті поняття, які найточніше передають сенси, виклики та внутрішній стан суспільства.

Для цього редакція залучає лідерів думок, експертів та інституції, які пропонують свої слова року та пояснюють вибір.

Які слова формують сенси 2025 року

Серед слів, які фігурують у проєкті:

  • “Вистоїмо” — слово 2025 року від Кирила Буданова, символ національної стійкості у війні.
  • “Відповідальність” — вибір Аспен Інституту Київ, що акцентує на збереженні культури, інституцій та суспільної довіри,
  • “Всупереч” — слово від The Ukrainians, про рух вперед попри обставини,
  • “Стійкість” — не як декларація, а як щоденний виклик.

У The Ukrainians Media наголошують: йдеться не про оптимістичні гасла, а про слова, які фіксують реальний досвід країни.

Вибір слів року в Україні традиційно відображає суспільні процеси. Так, за версіями різних словників та медіа 2024 року неологізмом стала “бусифікація“, а у попередні роки знаковими були слова “кіборги”, “безвіз”, “томос”.

Усі вони фіксували ключові переломні моменти новітньої історії.

Слово “вистоїмо” вписується в цей ряд — як коротка, але містка формула того, що переживає й усвідомлює Україна у 2025 році.

Як розповідало BitukMedia, словник Merriam-Webster приєднався до інших провідних мовних інституцій — Oxford DictionaryMacquarieCambridge Dictionary та Collins, — які у своїх словах року зафіксували суспільні страхи й тривоги, пов’язані з поширенням штучного інтелекту та знеціненням людської креативності.

Кліпни двічі: вчені з’ясували, як очі видають напружене мислення

0
Фото - Depositphotos

Коли ми намагаємося розібрати мову в шумі або зосереджено думаємо, наші очі починають поводитися інакше. Нове дослідження показало: у складних моментах мозок буквально “вимикає” кліпання, щоб не втратити важливу інформацію.

Про це розповідає New Atlas.

Дослідники з Університету Конкордія (Канада) виявили, що кліпання очима — це не лише спосіб зволожити рогівку, а й тонкий сигнал роботи мозку. Коли слухати стає важче, наприклад через фоновий шум, люди кліпають рідше, демонструючи підвищену концентрацію та розумове напруження.

У двох експериментах науковці вивчали, як змінюється частота кліпання під час сприйняття мовлення в різних умовах. У дослідженні взяли участь 49 добровольців, які сиділи в тихій лабораторії в Монреалі та слухали речення з різним рівнем шуму. Усі учасники носили окуляри з айтрекінгом: кожне кліпання фіксували з точністю до початку й завершення руху повік.

У першому експерименті 21 учасник слухав 80 речень із різною кількістю фонового шуму за стабільного освітлення. У другому — 28 осіб слухали 120 речень лише за двох рівнів шуму (тихо та голосно), але за різного освітлення: темного, середнього й яскравого.

Результат був чітким: під час активного слухання люди кліпали значно менше, ніж до або після фраз. Найбільше зменшення кліпання фіксували в умовах сильного шуму, коли розуміння мовлення вимагало максимальних зусиль.

Цікаво, що ефект посилювався в дуже яскравому або дуже темному освітленні. За таких умов очі, ймовірно, стають чутливішими до навколишнього середовища, а зменшення кліпання — ще помітнішим.

“Ми не кліпаємо випадково, — пояснює провідна авторка дослідження Пенелопа Купаль. — Коли з’являється важлива інформація, кліпання систематично пригнічується, щоб ми нічого не пропустили”.

Хоча базова частота кліпання суттєво відрізнялася між людьми – від 10 до 70 разів на хвилину – загальна тенденція залишалася сталою: менше кліпання означало більші зусилля мозку.

Науковці зазначають, що кліпання може стати простим і ненав’язливим індикатором когнітивного навантаження — як у лабораторіях, так і в реальному житті. Раніше більшість подібних досліджень зосереджувалася на зміні розміру зіниць, залишаючи кліпання поза увагою.

У майбутньому дослідники планують вивчити, як ці мікропаузи впливають на сприйняття інформації та в який саме момент кліпання може змусити нас “втратити” частину того, що ми бачимо або чуємо.

Як розповідало BitukMedia, еволюція подарувала людям різний колір райдужної оболонки не просто так. За результатами нового дослідження, блакитноокі люди продемонстували кращий зір у темряві, ніж кароокі. Це може бути свідченням того, що світлий колір райдужки закріпився в європейців за можливість краще бачити у сутінках.

“Зниклий” повернувся: вперше за майже 30 років зафіксували суматранського кота

0
Фото - соцмережі

Один з найрідкісніших котів планети, якого в Таїланді вважали “ймовірно вимерлим”, вперше за майже 30 років потрапив у кадр. Ба більше — науковці зафіксували самку з дитинчам, що свідчить: вид не просто вижив, а продовжує відтворюватися.

Про це розповідає IFLScience.

Суматранського кота (Prionailurus planiceps) уперше з 1995 року зафіксували на півдні Таїланду. Це сталося завдяки новому підходу до встановлення фотопасток, який застосували науковці з організації Panthera Thailand спільно з Департаментом національних парків, дикої природи та охорони рослин Таїланду.

У 2024 році камери зафіксували 13 появ рідкісного хижака, а у 2025-му — ще 16. Найбільш знаковою стала фотодоказова фіксація самки з кошеням, що підтверджує: популяція в регіоні здатна до розмноження.

Фото – Panthera Thailand

Суматранський або пласкоголовий кіт — невеликий, нічний і надзвичайно потайний хижак, який мешкає в густих заболочених і лісових місцевостях. Саме ці особливості роблять його одним із найскладніших для виявлення видів, навіть за допомогою сучасних технологій.

Раніше фотопастки в регіоні вже встановлювали, однак безрезультатно. Переломним моментом став досвід досліджень кота-рибалки, або віверіна (Prionailurus viverrinus) — близького родича суматранського. Саме він допоміг ученим зрозуміти, де саме розміщувати камери, щоб збільшити шанси на фіксацію тварини.

За словами менеджера природоохоронної програми Panthera Thailand Раттапана Паттанарангсана, ключовим фактором успіху стало правильне обрання локацій, а не кількість обладнання.

У світі, за оцінками, залишилося близько 2 500 пласкоголових котів. Міжнародний союз охорони природи (IUCN) класифікує вид як “такий, що зникає”, тоді як у Таїланді його тривалий час вважали “можливо вимерлим”.

Фото – Panthera Thailand

Очікується, що у 2026 році буде оприлюднено оновлену оцінку IUCN, ініційовану Panthera, з урахуванням нових даних. Науковці наголошують: це відкриття доводить, що повідомлення місцевих мешканців про “втрачені” види не варто ігнорувати.

Як розповідало BitukMedia, у віддалених тропічних лісах Самоа вчені помітили манумеа — одного з найближчих живих родичів дронта (додо), символу вимирання. Це відкриття повертає надію на порятунок виду, який перебуває на межі зникнення.

Верхи на пінгвіні: українські полярники долучилися до важливого дослідження Антарктиди (ВІДЕО)

0
Фото - НАНЦ

Пінгвін із GPS-трекером і мінікамерою на спині — це не екзотика і не забаганка вчених. Так науковці збирають ключові докази, які можуть вирішити долю морських заповідників Антарктиди. До цього міжнародного дослідження долучилися й українські полярники.

Про це розповіли в Національному антарктичному науковому центрі.

Норвезькі науковці з Полярного інституту розпочали масштабні спостереження за пінгвінами в Антарктиці в межах проєкту Predator monitoring on the Antarctic Peninsula. Дослідження проводять для Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR), яка розглядає створення нових природоохоронних морських територій.

Антарктичний півострів — один із ключових регіонів для життя морських тварин. Тут зосереджені великі скупчення крилю — основної їжі для китів, пінгвінів і тюленів. Багато з цих районів досі відкриті для судноплавства та іншої людської діяльності, що становить ризик для екосистеми.

Щоб надати таким акваторіям охоронний статус, потрібні наукові докази: що ці місця є життєво важливими для тварин, а не лише зонами їх тимчасового перебування. Саме тому вчені детально вивчають поведінку антарктичних хижаків, використовуючи сучасні цифрові технології.

У цьому сезоні норвезьким дослідникам допомагають українські біологи. Разом вони тимчасово встановлюють на пінгвінів два типи сенсорів.

GPS-трекери фіксують маршрути птахів і глибину їхніх занурень. Пристрої кріплять приблизно на три тижні. Навіть якщо трекер згодом губиться, частина даних встигає потрапити до науковців.

Мінікамери встановлюють лише на одну добу, щоб мінімізувати будь-який вплив на тварин. Відео дозволяє зрозуміти, що саме робить пінгвін — полює, відпочиває чи просто пересувається, а також перевірити коректність даних GPS.

Регіон поблизу “Академіка Вернадського” вважають ключовим для життя та харчування багатьох видів тварин.

На фото, опублікованому полярниками, — один із пінгвінів, за яким ведуть спостереження. Науковці жартома назвали його Пінгвінчуком. Трохи згодом було опубліковано й відео з його “бодікамери”.

“Так-так, це реальне відео з підводного життя пінгвінів. Дружнє попередження: якщо у вас дуже чутливий вестибулярний апарат, краще присісти. Запис дуже динамічний і може трохи “захитати”, – пишуть у НАНЦ.

Важливо: жодних прискорень чи монтажних трюків на відео немає. На ньому зафіксована реальна швидкість руху пінгвінів під водою. Йдеться про субантарктичних пінгвінів — найшвидших серед усіх видів, які можуть розганятися до 36 км/год.

На кадрах добре видно, як пінгвіни полюють на криль, що збивається у щільні скупчення. Подекуди він буквально “згортається” у смугу, в яку птахи влітають на великій швидкості. Видовище виглядає ефектно і водночас показово для науки.

Також на відео можна спостерігати:

  • як пінгвіни випускають повітря з-під пір’я для кращого ковзання у воді;
  • як вони рухаються під водою, махаючи крилами, наче птахи в польоті;
  • як чистять пір’я, перевертаючись з боку на бік — догляд за ним критично важливий для теплоізоляції та швидкості плавання.

У Національному антарктичному науковому центрі наголошують: сенсори не шкодять пінгвінам. Їх встановлюють виключно в період гніздування, коли птахи гарантовано повертаються до своїх гнізд, що дає змогу безпечно зняти обладнання.

Наводять полярники й цікавий факт про датчики. GPS-трекер і камеру закріплюють на спині птаха — вона має велику площу, постійну кривизну й майже не рухається. Завдяки цьому обладнання надійно фіксують спеціальною стрічкою та клеєм. Камеру знімають уже через добу, трекер — приблизно через три тижні, за процедурою, яка не шкодить пір’ю та є повністю безпечною для тварин.

Зібрані дані допоможуть ученим аргументовано довести необхідність захисту антарктичних морських екосистем — попри спротив окремих країн, зокрема росії та Китаю, які виступають проти створення нових заповідних територій.

Іноді саме маршрут одного пінгвіна та кілька хвилин відео можуть стати вагомим аргументом у глобальній боротьбі за збереження Антарктики.

Як розповідало BitukMedia, український криголам “Ноосфера” вперше перетнув полярне коло.

Кава і темний шоколад можуть уповільнювати старіння клітин — але є нюанс

0
Фото - з відкритих джерел

Що, якби улюблена філіжанка кави або шматочок темного шоколаду мали не лише смак, а й “омолоджувальний” ефект? Нове дослідження вчених пов’язує одну зі сполук у цих продуктах із повільнішим клітинним старінням — утім, без гучних обіцянок і чарівних рецептів.

Про це пише The Washington Post.

Дослідження, опубліковане цього місяця в журналі Aging, показало: вищий рівень теоброміну в крові пов’язаний із повільнішими темпами клітинного старіння.

Теобромін — це природна хімічна сполука (алкалоїд), яка у великих кількостях міститься в какао, а також у менших — у каві та чаї.

Дослідники аналізували дані 509 жінок із британського проєкту TwinsUK і 1 160 чоловіків і жінок з німецької когорти KORA. Середній вік учасників обох груп становив близько 60 років.

Учені вимірювали рівень теоброміну в крові та порівнювали його з так званими епігенетичним “годинником” — моделями, які оцінюють біологічний вік за молекулярними маркерами в ДНК.

Результат: у людей з вищим рівнем теоброміну два з таких “годинників” показували повільніше старіння клітин.

Чому це не означає “їж шоколад – і молодій”? Автори підкреслюють: дослідження виявило зв’язок, а не прямий причинно-наслідковий ефект. Тобто воно не доводить, що саме шоколад або кава сповільнюють старіння.

Також дослідники не аналізували детально раціон учасників; не відомо, скільки саме шоколаду або кави потрібно було б споживати; дані зібрані в один момент часу, а не в динаміці протягом років.

“Це лише оцінка на конкретний момент, а не вирок чи гарантія”, — пояснює Джордана Белл, професорка епігеноміки з King’s College London та провідна авторка дослідження.

Чому саме теобромін? Команда перевірила й інші речовини з темного шоколаду — зокрема кофеїн. Але зв’язок зі старінням зберігся лише для теоброміну.

Ймовірно, він впливає на активність генів через механізм ДНК-метилювання — своєрідні “хімічні мітки”, які не змінюють сам код ДНК, але впливають на те, як працюють гени.

Водночас вчені не виключають, що роль може відігравати поєднання теоброміну з іншими компонентами шоколаду, зокрема поліфенолами — сполуками з протизапальними властивостями.

Дієтологи наголошують: темний шоколад справді може містити корисні речовини, але його варто споживати помірно.

Фахівці радять:

  • обирати шоколад із вмістом какао 70% і вище;
  • перевіряти склад — какао має бути першим інгредієнтом;
  • уникати шоколаду з маркуванням Dutch-processed, адже він містить менше антиоксидантів;
  • пам’ятати про вміст цукру та можливу наявність важких металів, особливо для дітей і вагітних.

Якщо ж ви не любите шоколад, змушувати себе не варто. Як зазначають експерти, вплив окремих сполук на старіння — лише маленька частина великої картини, де важливіші загальний раціон, рух, сон і рівень стресу.

Як розповідало BitukMedia, американські вчені виявили зв’язок між вживанням кави та здоровим старінням. Улюблений напій мільйонів може бути не лише джерелом енергії. Кава також може збільшувати шанси на імунітет до близько 11 хронічних захворювань.