У День захисників і захисниць України, на Покрову, Президент Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння почесного звання “Місто-герой України” 16 населеним пунктам. Це — громади, які стали символами стійкості й мужності, врятували тисячі життів та взяли на себе найважчі удари війни.
“Сьогодні ми вшановуємо кожного, хто долучився до захисту держави. І правильно саме зараз відзначити й наші громади — ті наші міста, які дуже часто беруть на себе найбільше в захисті, у стійкості”, – наголосив Зеленський.
“Я пишаюся вами! Честь – представляти такий народ, такі міста, громади, таких хоробрих людей. Слава Україні!”, – додав Президент.
Нагадаємо, у 2022 році почесне звання отримали десять міст: Буча, Волноваха, Гостомель, Ірпінь, Маріуполь, Миколаїв, Охтирка, Харків, Херсон та Чернігів.
На Канарських островах є пляж, який дивує туристів своїм незвичним “зернистим” піском. Туристи прозвали його “Попкорн-біч”. Цей берег всипаний тисячами легких, пористих камінців, схожих на повітряну кукурудзу. Що це — примха природи чи прихований секрет океану?
На північному узбережжі іспанського острова Фуертевентура, неподалік містечка Корралехо в муніципалітеті Ла-Оліва, розташований один із найнезвичніших пляжів світу — Playa del Bajo de la Burra, відомий туристам як “Попкорн-біч”.
Його назва в перекладі з іспанської означає “пляж ослячого черева”, однак прославився він зовсім не завдяки легендам чи історіям, а через дивовижне природне явище. Тут під ногами відпочивальників замість звичного дрібного піску — цілі килими дрібних білих грудочок, що вражаюче нагадують зернятка попкорну.
Насправді це не кукурудза, а родоліти — утворення з кальцієвих водоростей та частинок білого піску. Вони формувалися під водою протягом тисячоліть, поки хвилі та сонце не надали їм округлої зернистої форми. Родоліти перемішані з чорним вулканічним піском і породами, якими відомі Канарські острови.
Хоча купання тут часто небезпечне через сильні атлантичні хвилі, а шезлонгів годі й шукати, “Попкорн-біч” став справжнім хітом серед блогерів і TikTok-туристів. Сюди приходять не стільки поплавати, скільки зробити вражаючі фото під час прогулянки або велоподорожі узбережжям.
Фуертевентура — другий за площею острів Канарського архіпелагу після Тенерифе. Це також найстаріший острів, що виник завдяки вулканічній активності близько 30 млн років тому. Його клімат більш африканський, ніж європейський: узимку температура тут тримається на рівні +21°C, адже острів лежить лише за 100 км від північно-західного узбережжя Африки.
Завдяки своїм інопланетним краєвидам Фуертевентура стала знімальним майданчиком для голлівудських блокбастерів. Тут Рідлі Скотт працював над стрічкою “Вихід: Боги та царі” (Exodus: Gods And Kings) із Крістіаном Бейлом, а також фільм “Шпигуни-союзники” (Allied) із Бредом Піттом та Маріон Котіяр, де острів грав роль Північної Африки.
Сьогодні ж узбережжя Фуертевентури приваблює не лише туристів із камерами, а й серфінгістів та кайтерів, які шукають сильних атлантичних хвиль. Природолюби ж вирушають сюди, щоб побачити барбарійських соколів, єгипетських грифів чи навіть місцевих білочок.
У національному кінопрокаті несподівана сенсація: документальний фільм зміг потіснити гучну комедію й увійти до трійки найкасовіших українських фільмів усіх часів. Чи стане це початком нової ери для вітчизняного кіно?
Новину повідомив кінодіяч та директор кінотеатру Boomer Сергій Зленко.
У це важко повірити, але топ-3 найкасовіших українських фільмів усіх часів зазнав несподіваних змін. І тепер серед лідерів немає жодної ігрової стрічки.
На першій сходинці з величезним відривом залишається анімація “Мавка. Лісова пісня” з результатом 156 млн гривень. А от другою стала документальна стрічка “Антарктида” тревел-блогера і режисера Антона Птушкіна. Вона зібрала вже понад 71 млн гривень і тим самим посунула на третє місце романтичну комедію 2018 року “Я, ти, він, вона”.
Для неігрового кіно це справжній прорив. Досить порівняти: інші хіти документального жанру зібрали значно менше: “Яремчук: Незрівняний світ краси” (15,2 млн грн), “2000 метрів до Андріївки” (10,8 млн грн, прокат ще триває) та “20 днів у Маріуполі” (8,7 млн грн). І всі ці результати — надбання лише останніх двох років, що свідчить про виразну тенденцію.
Кінотеатри визнають: саме українське документальне кіно врятувало провальний вересень із відверто слабким репертуаром. Після найгіршого серпня за три роки “Антарктида” стала ковтком свіжого повітря. Успіх підтверджують цифри: після першого вікенду збори зросли на фантастичні 46%, а навіть на третьому вікенді залишалися вищими за стартові.
“Якби місяць тому хтось сказав, що прокат витягне документальне кіно, це викликало б лише скепсис. А сьогодні маємо феномен, який змінює правила гри. У дуже цікаві часи живемо”, написав Сергій Зленко.
Документальний фільм-подорож “Антарктида” українського тревел-блогера Антона Птушкіна присвячений життю та роботі учасників ювілейної 30-тої української антарктичної експедиції. У фільмі показано криголам “Ноосфера”, побут полярників, їхню взаємодію з природою Антарктиди, зокрема з місцевою фауною – тут багато пінгвінів. Він вийшов у прокат 4 вересня 2025 року. У перший вікенд прокату фільм зібрав майже 7,2 млн гривень.
Нагадаємо, у 2024 році Антон Птушкін випустив документалку “Ми, наші улюбленці та війна” про тварин під час повномасштабної війни.
Як розповідало BitukMedia, Україна офіційно визначила свого претендента на головну кінопремію світу. Фільм Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки”змагатиметься у категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм” на 98-й церемонії “Оскар®”.
Ярослав Лавренюк. Фото - НОК України та олімпійська команда/NOC of Ukraine and the Olympic Team
Український скелетоніст Ярослав Лавренюк потрапив до п’ятірки фіналістів престижної премії Європейських олімпійських комітетів імені Пйотра Нуровського. Чи стане 17-річний спортсмен першим українцем, який отримає це визнання?
Про це повідомили на Facebook-сторінці НОК України.
Український скелетоніст Ярослав Лавренюк увійшов до числа п’яти фіналістів 10-ї зимової премії Європейських олімпійських комітетів імені Пйотра Нуровського (Piotr Nurowski Prize for Best Young European Athlete).
Ця щорічна нагорода відзначає найталановитіших молодих атлетів Європи віком від 14 до 18 років, які досягли вагомих результатів у спорті та втілюють олімпійські цінності як на змаганнях, так і в повсякденному житті.
У 2025 році 17-річний Лавренюк уже увійшов в історію: він став першим українцем, який виборов золото чемпіонату світу U20 зі скелетону. У його колекції також бронза чемпіонату Європи U23 і срібло Юнацьких Олімпійських ігор у Канвондо-2024 (Республіка Корея).
Дебютувавши на Кубку світу у 16 років, спортсмен швидко зарекомендував себе як одна з головних надій України у зимових видах спорту.
Окрім українця, серед фіналістів цьогорічної премії:
Унай Лопес Соуза (Іспанія, сноубординг),
Фінн Соннекальб (Німеччина, ковзанярський спорт),
Флора Табанеллі (Італія, фрістайл),
Малена Замфірова (Болгарія, сноубординг).
Ім’я переможця оголосять 3 жовтня під час 45-го Семінару ЄОК на Мальті. Рішення ухвалять Національні олімпійські комітети Європи шляхом голосування.
“Сам факт виходу у фінал — це вже велике визнання таланту Ярослава та перемога для всього українського спорту”, — підкреслили у НОК України, додавши, що олімпійська родина щиро вболіває за успіх юного скелетоніста.
Аналіз за допомогою ШІ показав, що картина «лютнях» з Бадмінтон-хауса в Глостерширі, яка раніше вважалася раніше копією полотна Караваджо, є оригіналом.
Чи може алгоритм побачити те, чого не визнавали найбільші музеї світу? Штучний інтелект кинув виклик багаторічним сумнівам і збурив світ мистецтва: картина, яку Sotheby’s продавав як “копію”, виявилася справжнім Караваджо.
Штучний інтелект перевернув уявлення про одну з картин XVII століття. Дослідження швейцарської компанії Art Recognition, проведене у співпраці з Ліверпульським університетом, показало з імовірністю 85,7%, що “Гравець на лютні” з колекції Badminton House у Глостерширі є роботою Мікеланджело Мерізі да Караваджо.
Цей висновок суперечить думці провідних інституцій: аукціоністи Sotheby’s у 1969 році продали картину як “копію Караваджо” лише за £750, а у 2001-му – як “роботу з кола Караваджо” за £71 тис. Покупцем став британський історик мистецтва Кловіс Вітфілд, який від самого початку бачив у полотні руку майстра. “Опис Джованні Бальйоне 1642 року співпадає з деталями версії Badminton House – навіть із відблисками на краплях роси на квітах”, – наголосив Вітфілд.
Очільниця Art Recognition докторка Каріна Попович підкреслила: “Будь-який результат понад 80% – дуже високий”. Її команда визначила “сильну відповідність” із підтвердженими творами Караваджо.
Натомість інша версія “Гравця на лютні” з колекції Вільденштейна, яку колись експонував нью-йоркський музей Метрополітен, отримала негативний результат: за словами Попович, “це не автентична робота”.
Версії «Лютняра» з Ермітажу (ліворуч) та з колекції Вільденштейна (праворуч).
Докази підкріпив і експерт-лютняр Девід Ван Едвардс, який назвав інструмент у Вільденштейнській версії “помилковим”, тоді як у Badminton та Ермітажному варіантах зображення бездоганні.
Юрист і мистецтвознавець Вільям Одленд додав: “Зіставивши всі факти, очевидно, що справжнім є саме полотно з колекції Badminton House у Глостерширі. ШІ лише підтвердив це об’єктивно, на відміну від упереджених думок учених”.
Картина “Гравець на лютні” була написана у 1597 році, коли Караваджо отримав покровительство кардинала Франческо Марії дель Монте. Після розпродажу колекції у 1620-х роботу придбав кардинал Антоніо Барберіні, а століттям пізніше вона потрапила до герцога Бофорта в Badminton House.
Тепер картина перебуває в Лондоні. Вітфілд сподівається, що вона потрапить до публічної колекції – так само, як нещодавня гучна покупка Національної галереї на £375 млн.
Вартість автентичного Караваджо може сягати десятків мільйонів фунтів. Для порівняння: у 2019 році інша його робота була оцінена в £96 млн. Помилка експертів Sotheby’s тепер виглядає як одна з найдорожчих в історії аукціонного дому.
Як розповідало BitukMedia, Картина-“привид”, яку понад 400 років вважали втраченою, раптово “випливла” у стінах старовинного паризького маєтку. Тепер світ має нового “Рубенса”” — і це відкриття вже називають сенсаційним.
В’єтнамський художник, який три десятиліття свого життя не стриг нігті, офіційно став рекордсменом Гіннеса. Лу Конг Хуєн має найдовші нігті у світі на обох руках серед чоловіків. Загалом майже 6 метрів нігтів – це більше, ніж зріст середнього дорослого жирафа. Але що спонукає людину до цього – примха, мистецтво чи “духовна місія”?
Нігті Хуєна виміряв особисто головний редактор Guinness World Records Крейґ Ґлендей, який спеціально приїхав до його дому в провінції Нам Дінь. Найдовший ніготь рекордсмена – на лівому великому пальці – сягнув 127,5 см.
Художник почав відрощувати нігті ще 34 роки тому, коли хотів піти шляхом свого батька-шамана. Пізніше від кар’єри шамана він відмовився, але звичка не стригти нігті залишилися. “Якщо я зріжу їх, мені буде фізично й морально зле”, – пояснює Хуєн.
Життя з такими “кігтями” вимагає чимало зусиль. Доводиться оберігати їх від дощу й натовпу, бути надзвичайно уважним під час сну, перевдягання чи роботи. Його дружина Ті Тхуан допомагає чоловікові одягатися, працювати та навіть підтримує його пристрасть, попри здивовані запитання знайомих: “Чому ти не змушуєш його їх зрізати?”
Попри всі труднощі, Хуєн продовжує займатися улюбленою справою – малює яскраві станописи. Глядачів вражає не лише краса картин, а й те, як майстер із такими нігтями вправно тримає пензель. “Люди ніколи не реагують негативно. Вони тільки питають: “Як можна так добре малювати з такими нігтями?””, – розповідає рекордсмен.
Редактор Книги рекордів відзначив духовність і доброзичливість в’єтнамського митця: “Це було справжньою честю – зустріти його та його родину. Він зберігає унікальну традицію, адже ще в 1960-х першим рекордсменом у цій категорії був китайський священник”.
Цікаво, що нині найдовші нігті у світі серед жінок належать американці Діані Армстронг. Як розповідало BitukMedia, їхня сумарна довжина перевищує 13 м. Але у чоловічій категорії Хуєн став беззаперечним чемпіоном.
Він стрімкий, безстрашний і рідкісний. Цього року вся Нова Зеландія знову вклонилася своєму хижому символу – соколу (мовою маорі kārearea). Хижий птах переміг у національному голосуванні “Птах року”. Але за яскравою перемогою криється й тривожна правда: більшість птахів-лідерів конкурсу перебувають на межі виживання. Чи допоможе народна любов зупинити їхнє зникнення?
У Новій Зеландії оголосили переможця щорічного конкурсу “Птах року” (Bird of the Year). Ним став kārearea – єдиний місцевий вид сокола. Про це повідомила природоохоронна організація Forest & Bird, яка вже 20 років проводить голосування, щоб визначити улюбленого птаха новозеландців.
Цьогоріч сокіл впевнено вийшов у лідери з перших днів онлайн-голосування і завершив кампанію з результатом 21% із 75 439 голосів. Для kārearea це вже другий титул “Птаха року” – раніше він перемагав у 2012-му. Таким чином, сокіл став лише третім видом, що отримував нагороду двічі.
Особливість цього конкурсу в тому, що він давно вийшов за межі Нової Зеландії. Минулого року телеведучий Джон Олівер із шоу Last Week Tonight привернув рекордну увагу до голосування, коли закликав підтримати водоплавного птаха pūteketeke (пірникоза велика). У результаті саме він став “Птахом століття”.
Цього разу перемога kārearea матиме ще й культурне продовження: співак і автор пісень Трой Кінґі присвятить йому перший трек із серії Waiata Manu, у якій кожен майбутній переможець отримуватиме власну пісню.
Втім, організатори наголошують: попри жартівливу атмосферу, конкурс має серйозну мету. “За всіма мемами й веселощами стоїть сувора правда, – пояснила директорка Forest & Bird Нікола Токі. – 80% птахів із цьогорічної топ-10 перебувають у небезпеці. Два з них – kākāpō та чорний дрозд karure – віднесені до категорії “національно критичних”, адже їх залишилося менш ніж по 300 особин”.
Як розповідало BіtukMedia, 2021 року переможцем конкурсу “Птах року” у Новій Зеландії вперше став довгохвостий кажан, який є ссавцем. До голосування його включили, щоб привернути увагу до зникнення цього виду.
А риба-крапля, яку колись визнали “найпотворнішою твариною” у світі, стала рибою року в Новій Зеландії. Цей особливий вид, що складається з пухкої тканини та живе глибоко в океані, переміг у щорічному змаганні довгоперого вугра та карликового морського коника.
Фотограф Джордан Анаст зробив це приголомшливе фото великої білої акули, що піднімається з води, поки серфер катається на хвилі на передньому плані у жовтні 2022 року.. Фото - Jordan R. Anast
Занурюєшся у хвилі і десь на підсвідомому рівні думаєш: “А що, як поруч зубата хижачка?”. Для австралійців це майже щоденна реальність, адже океан та акули там нерозривні. Та тепер з’явилася технологія, яка може змінити правила гри. Чи можливо зробити серфінг і дайвінг безпечнішими, не шкодячи при цьому морському життю?
Австралійські науковці з Університету Фліндерса презентували проривну розробку – стійкий до укусів акул гідрокостюм. Це перше у світі дослідження такого масштабу, яке може суттєво знизити ризик серйозних травм або смерті від нападів морських хижаків. Команду очолив доктор Том Кларк, і його робота вже викликає резонанс серед серферів, плавців і дайверів.
Традиційні методи захисту – сітки, барабани-приманки чи заборонені зони для купання – хоч і працюють, але часто шкодять екосистемі. У сітках гинуть не лише акули, а й дельфіни та черепахи. Крім того, відпочинок у “відгородженому” морі нагадує купання у гігантському акваріумі.
Фото – Dan Orr, Oliver Jahraus & Petra Brummel, Adil Schindler, Brian Biondi
Тому дослідники вирішили піти іншим шляхом: створити особистий захист, який можна вдягнути на себе. Секрет нових гідрокостюмів – у спеціальних матеріалах. Вони протестували чотири види матеріалів, розроблених на основі легких полімерів, подібних до кевлару — матеріалу для бронежилетів. На відміну від важких металевих кольчуг, які колись використовували у водолазних експедиціях, ці тканини гнучкі, комфортні й придатні для щоденного використання. Вони легко інтегруються у стандартні неопренові костюми, не обмежуючи рухів серфера чи дайвера.
Щоб перевірити ефективність, команда провела реальні випробування: до дослідницького судна привабили білих і тигрових акул. Це найнебезпечніші види для людей. Далі вчені вимірювали пошкодження на нових матеріалах у порівнянні зі звичайними триміліметровими неопреновими костюмами.
Результати обнадіюють. Хоча повністю “акулостійких” костюмів поки не існує, нові матеріали значно зменшують глибину й тяжкість укусів. У багатьох випадках зуби не проходили крізь тканину повністю — це може врятувати кінцівку, а іноді й життя.
Біла акула. Фото – vice.com
Новітня розробка може змінити парадигму безпеки на пляжах. Замість того щоб покладатися лише на великі й суперечливі інфраструктурні рішення, кожен серфер чи плавець зможе захистити себе індивідуально. Поруч із електронними пристроями-відлякувачами, гідрокостюми нового покоління мають усі шанси стати стандартним елементом спорядження.
Поки що це лише початок: технологія ще дорога і перебуває на стадії тестування. Але в майбутньому, коли матеріали стануть доступнішими, можна очікувати, що кожен гідрокостюм матиме захист від укусів. І головне — без шкоди для морських екосистем.
Як розповідало BitukMedia, акули кусаються не просто так. Нове дослідження французьких вчених виявило: до зростання кількості нападів цих морських хижаків призводить не їхня природна кровожерливість, а люди з камерами, які прагнуть “контенту” за будь-яку ціну.
Двоє маленьких бурих ведмежат Руна та Коді отримали другий шанс на життя у Ведмежому Притулку Домажир, що на Львівщині. На початку року їх знайшли в дикій природі без матері: малюки були виснажені, голодні й важили лише 5 і 7 кг. Тепер вони підростають у безпечному середовищі й вже суттєво набрали ваги.
Малюків помітили місцеві єгері. Два дні вони спостерігали, чи не повернеться ведмедиця, та цього не сталося. У такому віці Руна та Коді не мали жодних шансів вижити самостійно, тому було ухвалене рішення про екстрений порятунок.
В ідеалі таких ведмежат мали б реабілітувати та повернути у дику природу. Але в Україні наразі відсутні спеціалізовані центри для такої програми, тому малюків взяв під опіку притулок Домажир.
Сьогодні Руні та Коді вже близько 8 місяців. Вони важать понад 30 кілограмів кожен і чудово ростуть.
“Ми пообіцяли подарувати їм найкраще можливе життя. Наша команда цілодобово піклується про них, щоб вони були здорові, щасливі та в безпеці. Ласкаво просимо додому, ведмежата! Ми обіцяємо дарувати вам любов, турботу та умови для життя, що відповідають вашому виду”, — повідомили у притулку.
Як розповідало BitukMedia, в листопаді 2024 року ведмежий притулок “Домажир” прихистив двох бурих ведмедів. Тварин врятували з-під обстрілів в Донецькій області. Самець і самиця, які раніше жили у приватному зоопарку в місті Білицьке Покровського району, почуваються добре.
На узбережжі Хургади відбулося видовищне шоу: популярний єгипетський борець Ашраф Махрус, відомий під прізвиськом Кабонга, зумів зрушити з місця 700-тонне судно, тримаючи канат лише зубами. А щоб остаточно довести свою міць, він зсунув одразу два кораблі загальною вагою близько 1150 тонн.
44-річний Махрус, уродженець портового міста Ісмаїлія, вже багато років вражає світ своїми неймовірними силовими експериментами. Раніше він тягнув локомотив, потяг, вантажівку, а тепер вирішив перевершити світовий рекорд, який наразі належить спортсмену, який у 2018 році зрушив судно вагою 614 тонн.
Тепер єгиптянин пересунув судно вагою 700 тонн на 15 метрів, затиснувши прив’язаний до нього трос у зубах. За словами Махруса, планує надіслати фото та відео свого досягнення до Книги Гіннеса.
“Я зробив це завдяки Богові, щоб довести друзям і всьому світу: мені даровано силу бути найсильнішою людиною у світі”, — сказав Кабонга після спроби.
Щодня підготовка до цього виклику включала тричі на день по дві години тренувань, а також особливий раціон: десятки яєць, дві курки та понад п’ять кілограмів риби. Махрус не вживає харчових добавок і навіть до стоматолога не ходить: для догляду за зубами використовує місвак, традиційну гілочку для чищення, яка має антибактеріальні властивості.
Це не перший раз, коли єгипетський стронгмен береться за кораблі: ще шість років тому він дві години намагався зрушити 4000-тонне судно, тягнучи його плечима, і таки пройшов із ним 30 метрів.
У березні цього року спортсмен отримав одразу три сертифікати від Книги рекордів Гіннеса: за найважче потягнуте зубами залізничне полотно (279 тонн), за найважчий локомотив і за найшвидшу 100-метрову тягу автомобіля. У 2021-му він також тягнув вантажівку вагою понад 15 тонн, а в лютому 2024-го встановив доволі незвичний рекорд — розкусив і з’їв 11 сирих яєць за 30 секунд.
Махрус не приховує своїх амбіцій: він хоче отримати дозвіл від єгипетської влади, аби потягнути підводний човен вагою 263 тисячі тонн. А ще мріє колись потягнути літак… м’язами повіки.
Популярність силача на батьківщині шалена: діти біжать за ним на вулицях, а в Каїрі він тренується майже щодня.
Як розповідало BitukMedia, “Сталевий чоловік Індії” підкорив нову вершину — втримав “Стовпи Геркулеса” вагою понад чверть тонни.
Саме так смакує… альтернативна курка. У Києві запрацював перший в Україні вегетаріанський ресторан мережі KFC. У меню усі страви на основі мікопротеїну.
Стріпси Веджі, Веджі бургер, Веджі твістер, салат із веджі-стріпсами та рисбокс із веджі-стріпсами – у столичному ТРЦ Blockbuster Mall відкрився перший в Україні заклад KFC, де меню повністю складається з рослинних альтернатив до м’яса.
В основі нібито звичних пропозицій – страви на основі мікопротеїну. Це інгредієнт з природного гриба, який багатий на білок та клітковину, не містить холестерину й має значно менший вуглецевий слід, ніж м’ясо.
Формат закладу позиціонують як вегетаріанський, а не веганський, адже у рецептах також використовують молочні продукти й яйця.
Бургери та твістери з веджі-меню доповнюють айсбергом, маринованими огірками та соусом, у салаті є томати. А рисбокс подають із соусом теріякі та кунжутом. Частину страв видають у спеціальному “зеленому” пакуванні.
Новий формат вирізняється і дизайном: замість традиційних червоних елементів тут використали зелений колір та рослинні мотиви. А на місці логотипа з куркою з’явився слоган “100% смаку. 0% курки”.
Вегетаріанське меню позиціюється як альтернатива, але не завжди як “дешевша альтернатива”. У деяких випадках веджі-позиції дешевші або на рівні бюджетних курячих варіантів. Наприклад, Веджі Бургер за 160 ₴ проти курячих бургерів 165-200+ ₴. Але в інших випадках (стріпси, меню з напоями) веджі можуть бути дорожчими або мати суттєву “надбавку за новинку” у порівнянні з еквівалентними курячими позиціями.
Мережа ресторанів пропонує спробувати та оцінити нові страви, адже саме від думки відвідувачів закладу залежить, чи буде рослинна лінійка присутня у всіх ресторанах KFC.
З нагоди відкриття до 5 жовтня діє спеціальна пропозиція — 10% знижка на всі страви вегетаріанського меню та безплатна доставка через Bolt Food.
Як розповідало BitukMedia,д о 10 відсотків людей готові відмовитися від м’яса після ознайомлення із застережливими написами про наслідки його споживання. Йдеться про написи та зображення, подібні до тих, що розміщують на пачках цигарок. Британські вчені провели онлайн-експеримент і з’ясували ефективність таких попереджень. Це може сприяти поліпшенню здоров’я населення і скороченню викидів вуглекислого газу в атмосферу.
На Рівненщині вперше відбувся Всеукраїнський фестиваль української народної хореографії “Польковий розмай”. Кульмінацією події стало встановлення рекорду України – 532 учасники одночасно виконали поліський танець “Печоноє поростя”.
“Польковий розмай” проводили в Рівному та Сарнах. На фестиваль з’їхалися 12 колективів з різних куточків України: Києва, Кропивницького, Хмельницького, а також із Сарн, Вараша, Зорі, Дубна та Рівного. Загалом захід об’єднав понад 600 учасників.
Основна програма проходила у Сарнах і включала концерти, майстер-класи від провідних балетмейстерів, інтерактивні вечірки з етнічними танцями та знайомство дітей із природою Полісся і бурштинового краю.
Найяскравішим моментом стало масове виконання “Печоного поростя” на території Сарненського етнографічного музею. До танцю долучилися люди віком від 2 до 88 років. Атмосферності події додала пара молодят, яка саме цього дня відсвяткувала весілля.
“Цей фестиваль став яскравим свідченням того, що українська народна хореографія об’єднує покоління — від найменших дітей до найстарших учасників. Ми не лише зберігаємо традиції, а й створюємо нові культурні події всеукраїнського масштабу. І дуже символічно, що саме на Рівненщині встановлено рекорд із виконання поліського танцю, який є невід’ємною частиною нашої автентики”, — сказала начальниця Управління культури і туризму Рівненської ОДА Любов Романюк.
Фото – Рівненська обласна державна адміністрація/Facebook
Як розповідало BitukMedia, на Говерлі група підлітків з різних куточків України встановила унікальний рекорд – виконала танцювально-театральну композицію “Гуцульська ватриця”.
Чернівецький школяр Олександр Костецький знову вразив своєю відданістю ЗСУ. Десятикласник заробив гроші на вуличних виступах із гітарою та придбав вже другий мотоцикл для місцевого підрозділу Нацгвардії. Перший він передав влітку, і той уже служить на передовій.
Про це розповіли у військовій частині 3113 Національної гвардії України.
Юний музикант найчастіше грав просто неба у Чернівцях, а також у Тернополі й Івано-Франківську. Перехожі зупинялися, слухали та кидали гроші у скриньку — саме так і назбирали на ще один транспорт для захисників.
“Я хочу, щоб наші воїни мали все, що їм потрібно. Тоді і перемога буде ближче. Дуже мрію про день, коли війна закінчиться і роблю для цього все, що можу. Дякую всім людям, які продовжують допомагати”, – каже Олександр.
Це вже третій рік, як хлопець активно волонтерить, збираючи кошти для фронту. Він наголошує: без підтримки небайдужих людей його мрія не здійснилася б.
Військові, отримавши мотоцикл, подякували школяру особисто. Зізналися: щирість і віра дитини в перемогу надихають їх не менше, ніж новий транспорт.
Фото – Військова частина 3113 Національної гвардії України
Як розповідало BitukMedia, 14-річний школяр Любомир Чихун співом зібрав 1,3 млн гривень на допомогу ЗСУ.
Відомий британський блогер Макс Фош переплив близько 45 км морем у ванні, переробленій у човен. Заплив від Корнуолла до архіпелагу Сіллі зайняв майже дев’ять годин і завершився гучною вечіркою на березі.
24 вересня ютубер Макс Фош вирушив із Сеннен-Коув у Корнуолі до Г’ю-Тауна на островах Сіллі, використовуючи для плавання справжню ванну, обладнану як човен. На фініші його зустрічали здивовані й захоплені місцеві жителі.
Сам блогер зізнається: вирішив наважитися на цей експеримент, бо “цього ще ніхто ніколи не робив” і до того ж у нього вдома залишилася зайва ванна. “Я знайшов малюнок, який зробив у шість років: там я пливу морем у ванні. І тоді подумав — час здійснити мрію маленького Макса”, – розповів він.
Фош разом із командою підтримки вийшов у море о 07:30 і прибув на Сіллі близько 16:00. “Я мав супровідний човен і команду, бо хотів бути впевненим, що ніхто не ризикуватиме через мою дурість”, – пояснив блогер. Вісім із лишком годин у тісній ванні були виснажливими, і тепер, за словами Макса, його спина “не надто йому двдячна”. Та все ж він називає свій заплив пригодою “заради фану”.
У Г’ю-Тауні Фош одразу попрямував до місцевого пабу Mermaid Inn, де й започаткував “перший у світі фестиваль Сіллі”. “Я залишив кількасот фунтів за баром — і раптом усі захотіли почути історію про подорож у ванні”, – сміється він.
Фото – Samaya Reid
Ванну повертати на материк “мореплавець” не став. Натомість блогер подарував її місцевому 10-річному хлопчику. “Його обличчя просто засяяло. Човен називається Billy the Bathtub Boat, тож якщо побачите його — передавайте від мене привіт”, – жартує Фош.
Фото – Molly Jay
Офіційне відео з подорожі блогер пообіцяв опублікувати приблизно за шість тижнів.
Як розповідало BitukMedia, художник-міколог Сем Шумейкер подолав 42 км океану на грибному каяку – унікальному судні, вирощеному з міцелію.
Бійці "Хартії" вивезли кота з лінії зіткнення за допомогою наземного роботизованого комплексу. Фото - "Хартія"
На передовій бійці бригади “Хартія” евакуювали… кота. Чотирилапого з позивним “Прапор” вивезли з “нуля” на наземному роботизованому комплексі (НРК) після виконання основної бойової місії.
Про це повідомляється на Facebook-сторінці бригади.
На фронті не бракує історій, що поєднують мужність і людяність. Одну з них розповіли бійці бригади “Хартія”.
Їхній екіпаж виконував завдання на НРК (наземному роботизованому комплексі), який зазвичай використовується для доставки боєприпасів, провізії, евакуації поранених або навіть вогневої підтримки з автоматичних турелей.
Кіт з’явився на позиціях українських бійців цієї весни. Військові його приручили, а згодом вирішили евакуювати у безпечніше місце за допомогою НРК. “Хлопці там виконували бойову задачу, а він там з ними був. Він був як побратим, хлопці самі могли щось не їсти, а коту дати. Фронт – це не просто як для людей, так і для тварин”, – розповів військовослужбовець з позивним “Жук”.
Щоб провести рятувальну операцію на позиції, використали спеціальну клітку – в ній кіт безпечно дістався до місця призначення.
“Вони люди з великим серцем. Їм стало шкода, тож тепер у нас така незвична операція — “врятувати рядового Прапора””, — поділився побратим “Жук”.
Так чотирилапого завантажили на роботизований комплекс і обережно вивезли із зони ризику. Евакуація минула успішно: “Прапор” тепер у безпечному місці – на пункті постійної дислокації роти в якісніших умовах – і вже освоюється на новій території.
Пухнастого обіцяють відгодувати і реабілітувати. Прапор і далі житиме з військовими, от тільки вже не у бліндажі. “Думаю, можна давати коту УБД, він там довго з хлопцями посидів”, – жартує “Жук”.
Як розповідало BitukMedia, військові знайшли нову домівку фронтовому поросяті на ім’я Кабачок.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
