У канадському містечку Алмонте День бабака відзначили без бабака, проте з ему. Страус втекла з притулку, пробіглась вулицями й “офіційно оголосила” ще шість тижнів зими.
Незвичний інцидент стався в Алмонте, провінція Онтаріо. Мешканка місцевого притулку для тварин Gagne Homestead and Rescue — самка ему на ім’я Ензо — вирішила влаштувати незапланований забіг містом, спричинивши хвилю здивування серед місцевих жителів.
У притулку з гумором перепросили громаду за “несподіваний клопіт”, який викликала втеча птаха. За словами представників організації, забіг Ензо співпав з Днем бабака — і вони жартома назвали це “офіційним оголошенням”.
“Після ретельного спостереження за своєю тінню Ензо офіційно заявила: попереду ще шість тижнів зими”, — написали в притулку на сторінці у Facebook.
Зображення – Gagne Homestead And Rescue/ Facebook
До пошуків долучилися небайдужі мешканці міста. Зрештою, страусу ему вдалося безпечно повернути додому, де на неї чекав інший птах — ему на ім’я Блу.
У притулку запевнили, що Ензо почувається добре, а також пообіцяли вжити додаткових заходів безпеки, щоб у місті більше не було “незапланованих синоптиків”.
Як розповідало BitukMedia, у США бабак Філ з Панксатоні традиційно побачив свою тінь і “подовжив” зиму ще на шість тижнів.
Жінка, яка вирішила піти з життя за процедурою асистованої смерті, зробила останній вибір — подарувати своє обличчя іншій. Так в Іспанії вперше у світі відбулася унікальна трансплантація.
Про це розповідає Reuters з посиланням на лікарню Vall d’Hebron у Барселоні.
В Іспанії медики здійснили унікальну операцію — першу у світі трансплантацію обличчя від донора, який заздалегідь погодився на пожертву тканин перед процедурою асистованої смерті (евтаназії).
Складна операція передбачала пересадку композитних тканин центральної частини обличчя. До неї залучили близько сотні фахівців, серед яких — хірурги, психіатри та імунологи. За словами координаторки трансплантацій лікарні Елізабет Навас, рішення донорки вразило всю медичну команду.
“Людина, яка вирішила піти з життя, віддала одне зі своїх останніх бажань незнайомці й подарувала їй другий шанс такого масштабу”, — зазначила вона.
Обличчя донорки дісталось жінці на ім’я Карме, яка втратила тканини обличчя через бактеріальну інфекцію після укусу комахи. Ураження позбавили її можливості нормально говорити, їсти та бачити. “Тепер коли я дивлюся в дзеркало, починаю знову впізнавати себе”, — сказала Карме, додавши, що відновлення проходить успішно.
Кармен з донорським обличчям посередині. Фото – GIANLUCA BATTISTA
Для трансплантації обличчя донор і реципієнт мають збігатися за статтю, групою крові та мати схожі розміри голови. В цьому випадку пересадили шкіру, жирову тканину, периферичні нерви, мімічні м’язи та кістки обличчя, які мали залишитися функціональними.
Іспанія вже понад 30 років залишається світовим лідером у сфері трансплантації органів. У 2021 році країна стала четвертою в ЄС, яка легалізувала евтаназію. Лікарня Vall d’Hebron виконала половину з усіх шести трансплантацій обличчя, проведених у країні, а у 2010 році саме тут здійснили першу у світі повну трансплантацію обличчя.
Точну дату операції не розголошують із міркувань приватності, однак відомо, що вона відбулася восени 2025 року. За офіційними даними, минулого року в Іспанії виконали близько 6 300 трансплантацій органів, а у 2024-му 426 людей скористалися правом на асистовану смерть.
Цей випадок вже називають етичним і медичним рубежем, що може змінити підхід до донорства у країнах, де дозволена асистована смерть.
Як розповідало BitukMedia, мати двох захисників України померла від інсульту, але врятувала трьох людей, зокрема двох дітей.
Зображення - Національний антарктичний науковий центр/ Facebook
Навіть на краю світу є місце, де майорить український прапор. До 30-річчя антарктичної станції “Академік Вернадський” “Укрпошта” презентує нову поштову марку — про людей, науку і країну, яка присутня в Антарктиці вже три десятиліття.
6 лютого виповнюється 30 років від дня, коли Велика Британія безкоштовно передала Україні антарктичну наукову станцію “Фарадей”, згодом перейменовану на “Академік Вернадський”. Відтоді українські науковці безперервно працюють у найхолоднішому регіоні планети, проводячи дослідження, важливі для всього людства.
На честь ювілею “Укрпошта” анонсувала випуск спеціальної поштової марки, присвяченої станції. Вона розповідає не лише про науку, а й про унікальне життя на невеликому острові в Антарктиці, де поруч із дослідниками мешкають тисячі тварин.
Головним героєм марки став тюлень Ведделла, один із символів Антарктики. Також на зображенні є пінгвіни, яких на острові, де розташований “Вернадський”, нині понад 10 тисяч.
“Ця марка — про людей, які працюють на краю світу. І про Україну, яка там є”, — зазначають в “Укрпошті”.
Спецпогашення марки відбудеться 6 лютого. Придбати новинку можна буде:на сайті postmark.ukrposhta.ua, у відділеннях “Укрпошти”, у філателістичних крамницях.
Пропонований поштовий набір включає аркуш “30 років Антарктичній станції “Академік Вернадський””, конверт “Перший день”, тематичну картку.
Україна в Антарктиці: 30 років науки без перерв
На станції українці не лише продовжили, а й значно розширили дослідження, додавши до геофізичних і метеорологічних комплексні біологічні. Як зазначає сайт “Укрпошти”, наші вчені вивчають майже всю геосферу — від живих організмів до клімату, океану, магнітних полів і космічної погоди.
Дослідження на “Вернадському” тривають цілорічно й не припинялися навіть під час війни з росією та пандемії COVID-19. Деякі ряди спостережень на українському “Вернадському” — найдовші в Антарктиці: кліматичні дані вимірюють з 1947 року, магнітне поле Землі — з 1954-го, концентрацію озону — з 1957 року. Ці дослідження, що дозволяють відстежувати зміни нашої планети, є важливим внеском України у світову науку.
Дослідження тривають цілорічно і не припинялися навіть під час повномасштабної війни росії проти України та пандемії COVID-19.
Як розповідало BitukMedia, у день свого 32-річчя “Укрпошта” оголосила про оновлення візуального стилю. Новий логотип і шрифт мають посилити українську ідентичність компанії та поступово замінять попередній бренд без витрат на масштабний ребрендинг.
Чотири години у холодній воді, сильні хвилі й єдина думка — встигнути. Біля узбережжя Західної Австралії 13-річний підліток здійснив майже неймовірне. Він проплив кілька кілометрів до берега, аби врятувати свою родину, яку відносило в океан.
Інцидент стався поблизу Квіндалупа, що за 250 кілометрів на південь від Перта. Родина з чотирьох людей вийшла на воду на каяках і сапбордах, коли сильний вітер почав стрімко зносити їх у відкрите море.
13-річний хлопець першим зрозумів небезпеку. Він зіскочив зі свого каяка й поплив до берега. Перші два кілометри долав у рятувальному жилеті, але згодом скинув його, вирішивши, що з ним не зможе дістатися суші.
“Я просто казав собі: “не сьогодні, не сьогодні!”. Плив брасом, кролем, на спині. Коли дістався берега — впав без сил. А потім ще пробіг два кілометри, щоб знайти телефон”, — розповів хлопець телеканалу Sky News. Весь заплив зайняв близько чотирьох годин.
Тим часом його родина — 47-річна мати, 12-річний брат та 8-річна сестра — дрейфували у морі. Зрештою їх віднесло на 14 км від берега, де вони трималися за один сапборд. За словами рятувальників, жінка кілька годин поспіль утримувала дітей на плаву в складних погодних умовах.
На пошуки залучили водну поліцію Західної Австралії, волонтерів морської служби порятунку та гелікоптер. Родину виявили менш ніж за годину (близько 20:30) і доправили на берег рятувальним катером.
Командир служби Naturaliste Marine Rescue Пол Бресленд назвав дії підлітка “надлюдськими”: “Він плив перші дві години в жилеті, а потім вирішив, що так не виживе — і поплив далі без нього. Це справді щось неймовірне”.
Поліція також відзначила холоднокровність хлопця: він надав рятувальникам точні описи каяків і дошок, що значно пришвидшило пошук. “Його рішучість і мужність урятували життя матері та молодших дітей”, — заявив інспектор поліції Південно-Західного округу Джеймс Бредлі.
Після порятунку всіх чотирьох оглянули парамедики та доправили до лікарні. Уже за кілька днів родину виписали, і вони особисто подякували рятувальникам.
Рятувальники окремо наголосили: використання рятувальних жилетів відіграло ключову роль у виживанні родини — і має стати нагадуванням для всіх, хто виходить на воду.
Як розповідало BitukMedia, віднесений ураганом в океан чоловік вижив завдяки холодильнику.
Уявіть: ідете собі вулицею — і раптом з дерева падає 10-кілограмова ігуана. Не фантазія, а реальність для мешканців Флориди, де через рідкісне похолодання рептилії буквально “вимикаються” і валяться з гілок.
Через холодний фронт температура в окремих районах Флориди опустилася нижче 10°C. Для зелених ігуан, які є холоднокровними тваринами, це означає стан так званого холодового заціпеніння (cold stun).
Як пояснюють у природоохоронних службах штату, ігуани є ектотермами — температура їхнього тіла залежить від навколишнього середовища. Під час різкого похолодання їхній метаболізм сповільнюється, серцебиття та дихання стають слабшими, а м’язи — практично некерованими.
У результаті рептилії, які зазвичай гріються на деревах, втрачають здатність утримуватися на гілках — і просто падають додолу.
За даними Служби охорони риби та дикої природи Флориди, станом на зараз мешканці вже передали владі понад 2 тисячі “застиглих” ігуан. Агентство закликає людей не лякатися, але бути обережними: випадки травм від падіння рептилій фіксувалися, хоча офіційної статистики немає.
Фото – Joe Raedle / Getty
Біологиня Наталі Клонч з Національного дослідницького центру дикої природи USDA пояснює, що саме падіння ігуан — наслідок того, що цей вид живе в кліматі, який не є для нього природним.
“Cold stun трапляється з багатьма рептиліями, але падіння з дерев — результат того, що ігуани оселилися поза межами свого природного ареалу і не мають тут достатньо хижаків”, — зазначає вона.
Попри вигляд “непритомних”, ігуани можуть досить швидко прийти до тями, щойно температура підвищиться. Саме тому фахівці не радять переносити їх у будинки чи автомобілі. Вони можуть різко отямитися і почати захищатися — зубами, кігтями та сильним хвостом, – розповідає National Geographic.
Зелені ігуани не є корінним видом для Флориди — їх завезли сюди ще у 1960-х роках. З того часу вони активно поширилися, завдаючи шкоди інфраструктурі та місцевим екосистемам. Через це їх дозволено виловлювати на приватних територіях, за умови дотримання гуманних методів.
Втім, екологи зазначають: саме нездатність переносити холод поки що стримує поширення ігуан на інші регіони США. Тож “ігуанопад” для Флориди — не лише курйоз, а й своєрідний природний запобіжник.
Як розповідало BitukMedia, у затоці Сан-Франциско ледь живі білки “лякають людей”: в містах можна помітити тваринок, які розпластались на землі. Так білки рятуються від рекордної спеки, – заспокоюють зоологи.
Екіпаж українського криголама “Ноосфера” розгорнув прапор 32-ї окремої артилерійської бригади морської піхоти ВМС ЗСУ в Антарктиді. Цей стяг пройшов великий шлях від Одеси, щоб зрештою замайоріти на українській станції “Академік Вернадський”.
Ініціативу реалізували на прохання самих військових за сприяння керівництва Одеської спілки ветеранів та інвалідів АТО. Артилеристи передали свій прапор екіпажу судна, щоб він здійснив подорож до Південного океану.
Моряки розгорнули знамено на тлі антарктичних краєвидів, щоб продемонструвати єдність із захисниками, які боронять Україну.
“Цей прапор у Південному океані — символ нашої незламності та віри у перемогу. Навіть на краю світу ми пам’ятаємо про тих, завдяки кому ми можемо працювати під українським стягом”, – подякував одеський екіпаж криголаму “Ноосфера”.
Фото – екіпаж “Ноосфера”.
Як розповідало BitukMedia, НАНЦ відкрив власну лабораторію для аналізу біологічних зразків з Антарктики.
Фото - Лікарня Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
Різкий біль у животі, підозра на камінь у жовчному і поїздки між лікарнями. Те, що виглядало як типовий гастроентерологічний випадок, у підсумку виявилося справжньою медичною несподіванкою — причиною загрозливого стану стала звичайна персикова кісточка.
Про це розповіли у лікарні Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Пан Григорій відчув сильний біль у животі ще на Різдво. Спершу вирішив, що просто переїв, прийняв ліки та знеболювальне. Але біль не минав, тож чоловік звернувся до районної лікарні.
Під час ендоскопії лікарі виявили утворення до 4 см у просвіті дванадцятипалої кишки, яке описали як “жовчний конкремент”. Медики запідозрили жовчну норицю та направили пацієнта до Львова.
У львівській лікарні додаткові обстеження — комп’ютерна томографія та повторна ендоскопія — вказували на холедоходуоденальну норицю. Втім, спроби захопити або видалити утворення були безуспішними. Зрештою чоловік звернувся до Університетської лікарні.
Поки пацієнт переходив від одного медзакладу до іншого, “камінь” почав спричиняти серйозні ускладнення: часткову непрохідність дванадцятипалої кишки, формування дивертикула та пролежня її стінки. Як наслідок — порушився відтік жовчі, розвинулася механічна жовтяниця та холангіт.
“Ми бачили на КТ, що “конкремент” нестандартний — із повітрям у центрі. Але навіть не уявляли, що витягнемо персикову кісточку. Це було цілковитою несподіванкою”, — розповідає керівник клініки хірургії Назар Була.
За словами лікарів, кісточка могла перебувати в кишківнику роками. Сам пацієнт стверджує, що останнім часом персиків не їв. Та факт залишається фактом: стороннє тіло вже почало загрожувати життю чоловіка і згодом могло призвести до перитоніту.
Медики виконали малоінвазивне ендоскопічне втручання. Операція тривала до години, пройшла без розрізів і проколів — кісточку дістали через рот та одразу ж очистили жовчні протоки. Щоб жовч знову могла вільно циркулювати, пацієнту встановили спеціальний розширювач (стент). Григорій швидко пішов на відновлення.
Лікарі вкотре наголошують: навіть, здавалося б, дрібні симптоми не варто ігнорувати — іноді за ними може ховатися реальна загроза життю.
Як розповідало BitukMedia, 56-річний мешканець Львівщини, батько двох військовослужбовців, отримав нове серце у Львові. Його стан різко погіршився після сильного стресу, пов’язаного з війною та тривожним очікуванням звісток із фронту.
Група ветеранів з ампутаціями здійснила зимове сходження до найвищої точки України. Попри складні погодні умови та високий сніг, військові з проєкту Second Wind підкорили Говерлу.
В заході взяло участь 17 ветеранів. Частина з них піднялася на вершину. Маршрут долали за умов висоти снігу до двох метрів, прокладаючи шлях крок за кроком. Для пересування використовували льодоступи та трекінгові палиці. У межах поїздки ветерани відпрацьовували командну взаємодію й навички пересування в складному зимовому середовищі.
“Першого дня піднялися від бази “Заросляк” до метеостанції Пожижевська. Наступного, розділилися на групи за рівнем досвіду. Частина групи, яка регулярно тренується та бере участь у програмах Second Wind Club, здійснила сходження на найвищу точку України — Говерлу (2061 м). Пишаємось нашими героями!”, – написав Олександр Педан, який був частиною групи.
Сходження відбувалося у спокійному темпі, з повагою до фізичного стану кожного учасника, з належним супроводом і увагою до безпеки. Тут не про рекорди — тут про підтримку, довіру й внутрішню готовність зробити крок уперед.
Разом з українськими військовими з спільноти Second Wind у сходженні на Говерлу взяв участь амбасадор Levitate Крістофер Грінвуд. Він – британський ветеран, який втратив ногу під час бойових дій у Запорізькій області. Тепер чоловік з ампутацію гомілки використовує активну протезну стопу.
Таке тренування в умовах зимових гір розвиває фізичну витривалість та психологічну стійкість. Для військових з протезуванням це ще й спосіб відновлення через рух, природу та підтримку поруч.
Second Wind Club — спільнота військовослужбовців та ветеранів/ок з протезами, які прагнуть вести активний спосіб життя та займатися спортом. Серед ініціатив — водні сплави, походи, скелелазіння (Київ, Львів, Дніпро). Обіцяють активності доповнювати.
Як розповідало BitukMedia, 41-річний ветеран війни Микола Шот, який втратив обидві руки та ноги внаслідок бойового поранення, вперше в Україні став на лижі та проїхав маршрутами гірськолижних трас.
У Києві зафіксували новий національний рекорд України — найдовшу дистанцію естафетного запливу в басейні, подолану за 24 години. Йдеться про майже 90 км. Це перший подібний рекорд в Україні.
Про це розповіла Вєтрова Лана на своїй сторінці у Facebook.
Ультразаплив відбувався з 31 січня на 1 лютого 2026 року в басейні “Планета Спорт”.
У змаганнях взяли участь 46 плавців з Києва, Черкас, Хмельницького та Львова. Шестеро спортсменів долали дистанцію у соло-форматі, решта змагалися в естафетних командах. У складі львівської команди виступали четверо ветеранів війни.
Рекордсменами України визнано аматорську команду LevelUp, яка за 24 години пропливла 89 кілометрів 600 метрів.
У соло-форматі найкращий результат показала Анна Панфілова. Вона пропливла 40 кілометрів 400 метрів за добу.
Фіксація рекорду проходила за всіма вимогами регламенту. Протягом доби вели безперервний хронометраж, контролювали склад естафетних команд, дотримання правил та точність підрахунку дистанції.
За словами організаторів, такі формати важливі не лише з погляду спортивного результату. “У час, коли країна живе в умовах постійного стресу, такі формати змагань формують культуру витривалості та взаємної підтримки. Вони показують, що ми здатні об’єднуватися навколо складних цілей”, – написала керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.
Раніше в Україні фактично не існувало регулярних аматорських 24-годинних ультразапливів у басейні. Цей формат нині розвиває команда Crazy Challenge, яка формує його як окремий напрям витривалого плавання.
Фото – Лана Вєтрова
Ініціативу восени 2024 року заснували тренери київської команди Pasya Team — Сергій Пасічник та Олександр Дяченко. Організатори вже анонсують підготовку наступного ультрамарафону на воді.
Цьогорічний рекордний заплив відбувся у колаборації з брендом Ohueno.
Як розповідало BitukMedia, вперше в історії України відбувся масовий добовий заплив на відкритій воді під назвою Crazy Challenge. 16–17 серпня на озері Блакитне у селі Підгірці на Київщині спортсмени долали дистанції до 74 км і за добу встановили одразу три національні рекорди.
Костюми, циліндри, тисячі глядачів — і легендарний бабак, який помиляється частіше, ніж вгадує. У США Філ з Панксатоні традиційно побачив свою тінь і “подовжив” зиму ще на шість тижнів.
Філа дістали з нори вранці понеділка на пагорбі Gobbler’s Knob у місті Панксатоні, штат Пенсильванія. Його “прогноз” перед багатотисячним натовпом оголосив чоловік у смокінгу та циліндрі — незмінний елемент церемонії Дня бабака.
Згідно з традицією, якщо бабак бачить свою тінь, зима триватиме ще щонайменше шість тижнів. Утім, наукові дані ставлять точність таких прогнозів під сумнів. Дослідження Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), оприлюднене у 2025 році, показало, що точність передбачень Панксатонського Філа за останні десятиліття становить близько 35%.
Попри сумнівну статистику, День бабака залишається популярною традицією у США та щороку збирає тисячі глядачів і мільйони переглядів у медіа.
Фото – Jeff Swensen / Getty Images
Водночас найбільш “точним” метеобабаком у США визнали така зі Стейтен-Айленд. За даними NOAA, його прогнози справджувалися у 85% випадків. Цьогоріч Чак також побачив свою тінь і погодився з Філом — зима, за його версією, ще не відступає.
Погодився з “колегами” й український Тимко. Як розповідало BitukMedia, Харківщина знову офіційно запитала у бабака про весну — і відповідь виявилася не надто оптимістичною. Бабак Тимко IV побачив свою тінь, а це означає: тепло, за його прогнозом, прийде лише за шість тижнів.
У день свого 32-річчя “Укрпошта” оголосила про оновлення візуального стилю. Новий логотип і шрифт мають посилити українську ідентичність компанії та поступово замінять попередній бренд без витрат на масштабний ребрендинг.
Про це повідомив директор “Укрпошти” Ігор Смілянський.
Сьогодні, 30 січня, “Укрпошта” відзначає 32 роки з моменту заснування. Тут наголошують: сьогодні компанія виконує значно ширшу роль, ніж класична поштова служба. Окрім базових послуг, вона залишається важливою частиною критичної інфраструктури країни.
“Укрпошта у свій день народження теж хоче виглядати красивішою. Хоче мати більше зв’язку з історичною Україною, а не радянською. Бо якщо змінюється наша робота, а вона справді змінюється кардинально, то має змінюватися і те, як ми виглядаємо”, – написав Смілянський.
Нову айдентику розробляла Spiilka Design Büro. Ключовим елементом оновлено стилю стала літера “У” — як символ України та самої компанії. Новий логотип і шрифт натхненні українською поштовою естетикою періоду 1918–1921 років, адаптованою до сучасного дизайну.
Для заголовків зробили видовжені літери та видовжені Ш, П, Л, Д, Ї, Й та У, як на українських поштових марках. Ще кілька накреслень шрифту створили для основного тексту, який використовуватимуть для комунікацій та цифрових платформ.
Компанія підкреслює, що не витрачатиме мільйони гривень на негайний ребрендинг. Новий стиль впроваджуватимуть поступово — насамперед у нових сервісах, поштоматах та оновлених відділеннях.
Понад 72% працівників Укрпошти — жінки, пише Ігор Смілянський. У компанії символічно порівнюють себе з українськими жінками, які залишаються сильними й витривалими навіть у найскладніших умовах — без світла, води та тепла.
“Укрпошта” подякувала своїм працівникам і клієнтам за підтримку та закликала відвідувачів відділень цього дня привітати поштовиків особисто.
Як розповідало BitukMedia, “Укрпошта” започаткувала нову традицію: до Дня Незалежності щороку випускатиме марки, присвячені подіям, які стали визначними для України протягом року. До 34-річчя Незалежності вийшла поштова марка на честь спецоперації СБУ “Павутина”.
56-річний мешканець Львівщини, батько двох військовослужбовців, отримав нове серце у Львові. Його стан різко погіршився після сильного стресу, пов’язаного з війною та тривожним очікуванням звісток із фронту. Єдиним шансом на життя стала трансплантація.
Про це розповіли у Першому медичному об’єднанні Львова.
Ігор Коверко до війни майже не мав проблем зі здоров’ям і не був частим пацієнтом лікарень. Та повномасштабне вторгнення змінило життя його родини: обидва сини стали на захист України.
Найважчим випробуванням став момент, коли молодший син, перебуваючи у напівоточенні, довгий час не виходив на зв’язок. Коли ж дзвінок нарешті пролунав, здавалося, що напруга спала. Але за два дні у батька стався інфаркт. Це сталося 24 лютого 2025 року — у третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Подальше обстеження показало: після інфаркту серце чоловіка критично зношене і працює лише на 20% від норми. Єдиним варіантом порятунку стала трансплантація.
Влітку 2025 року Ігоря Коверка внесли до листа очікування на донорський орган. Сам чоловік каже, що прийняв цю новину спокійно — читав історії інших пацієнтів, довіряв лікарям і покладався на віру.
Через шість місяців очікування з’явився донор. 17 січня кардіохірурги Центру трансплантології Першого медичного об’єднання Львова виконали операцію з пересадки серця.
Першу добу після втручання пацієнт перебував у відділенні інтенсивної терапії кардіохірургічного відділення Лікарні Святого Пантелеймона. Якісний післяопераційний догляд забезпечили нові наркозно-дихальні апарати та монітори, отримані в межах польсько-української транскордонної співпраці.
Нині нове серце працює добре, а пацієнт почувається задовільно. Ігор Коверко дякує лікарям і родині донора за врятоване життя. “Трансплантація – мій шанс знову бути поруч із дітьми, дочекатися онуків і повернутися до нормального життя”, – каже чоловік.
Як розповідало BitukMedia, у Львові вперше видалили пухлину серця за допомогою робота Da Vinci.
У день народження Всеволода Нестайка в Києві офіційно оголосили ім’я лауреата Всеукраїнської літературної премії, що носить ім’я легендарного українського дитячого письменника. Переможцем 2025 року став автор, добре знаний кільком поколінням читачів? але цього разу з книжкою для юної аудиторії.
Про це розповідає Національна бібліотека України для дітей.
30 січня 2026 року у Національній бібліотеці України для дітей відбулося офіційне оголошення лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка 2025 року.
Переможцем став письменник Андрій Кокотюха за книжку “Загадка проклятої штольні”, що вийшла у видавництві “Ранок”. Саме цей твір журі відзначило як найкращий прозовий твір для дітей молодшого та середнього віку.
“Загадка проклятої штольні” входить до серії “Детективи звідусіль”, у якій вже вийшли “Таємниця зниклих зайців”, “Горобці проти опудала” та “Печера чорного Кальмара”.
У центрі сюжету – кротиця Неллі та її дідусь, поліціянт Гордій Сліпко, які розслідують дивні події в підземному місті. У кротячі тунелі вдираються невідомі, зникає їжа, ширяться хвороби, а Неллі випадково натрапляє на щура у забороненій штольні – і пригоди починаються.
У видавництві “Ранок” відзначають, що серія розвиває в дітей критичне мислення, навички розслідування та любов до пригодницької літератури.
Церемонію традиційно приурочили до дня народження Всеволода Нестайка — класика української дитячої літератури, чиї книжки стали частиною культурного коду та дитинства багатьох поколінь.
У заході взяла участь Лариса Недін, голова творчого об’єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ. Також були присутні члени журі премії, а в онлайн-форматі до події долучилися представники дитячих бібліотек з різних регіонів України.
Урочисте нагородження лауреата заплановане на 2 квітня 2026 року, у Міжнародний день дитячої книги.
На сьогодні Андрій Кокотюха – автор 29 книжок для школярів різного віку. Повісті “Гімназист і Чорна рука” і “Таємниця козацького скарбу”, вийшли у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, включені до шкільної програми, так само, як багато разів перевиданий детектив “Полювання на Золотий кубок”.
📌 Довідка
Всеукраїнська літературна премія імені Всеволода Нестайка заснована у 2021 році Національною секцією IBBY (UA IBBY), Національною бібліотекою України для дітей, ГО “Українська асоціація працівників бібліотек для дітей” та родиною Всеволода Нестайка за підтримки Міністерства культури України.
Премія відзначає сучасних українських дитячих письменників за кращий прозовий твір для дітей молодшого та середнього віку.
Як розповідало BitukMedia, одна з найвідоміших книжок українського дитинства отримає повнометражну екранізацію. Нащадки Всеволода Нестайка вперше надали дозвіл на зйомки “Тореадорів з Васюківки”.
Церква, яку роками фотографували для заставок смартфонів і TikTok-роликів, стала надто популярною для власного добробуту. В італійському селі Санта-Маддалена в Доломітових Альпах місцева влада вирішила обмежити доступ туристів до інстаграмної локації — маленької гірської каплиці, що стала жертвою власної впізнаваності.
Починаючи з травня, в’їзд до села поблизу церкви, що входить до зони Світової спадщини ЮНЕСКО, буде перекритий шлагбаумом. Потрапити всередину зможуть лише місцеві мешканці та туристи, які залишаються на ніч. Автомобілі й туристичні автобуси з відвідувачами одного дня розвертатимуть.
Тим, хто приїде лише на день, доведеться йти пішки щонайменше 30 хвилин від спеціально визначених парковок. Чи запустять шатл для людей, які не можуть подолати маршрут пішки, у муніципалітеті поки не вирішили.
У пік сезону кількість одноденних туристів сягала 600 людей на день, а раніше — до 8 тисяч. Коли центральна парковка заповнюється, водіїв відправлятимуть ще далі від села.
Мер округу Фунес Петер Пернталер підтвердив CNN, що система обмеженого доступу діятиме з травня до листопада. Парковка нині коштує 4 євро на день, але ціни планують підвищити — аби відлякати тих, хто приїжджає “лише заради фото”.
“Я не хочу говорити про овертуризм — це неправильне слово. Туристи не є проблемою. Але їх дуже багато, і ними треба керувати. Заради спокою мешканців і комфорту самих туристів”, — пояснив Пернталер. “Є професійні фотографи, є ті, хто хоче швидке селфі й втекти. Але є й ті, хто приїжджає на кілька днів”.
Як усе почалось. Санта-Маддалена стала туристичним магнітом не за одну ніч. Понад десять років тому церква з’явилася на SIM-картках китайського мобільного оператора, що привернуло першу хвилю туристів з Азії.
У 2013 році сусідня гора Сечеда потрапила на заставки iOS 7 від Apple, і потік охочих побачити “той самий кадр” у реальності різко зріс. Сьогодні обидва місця — стабільні хіти Instagram і TikTok.
Місцеві називають таких гостей hit-and-run туристами: вони швидко роблять фото й зникають, майже не витрачаючи грошей у регіоні, але створюючи тиск на дороги й інфраструктуру.
Членкиня місцевої ради Розвіта Морет Нідервольфсгрубер говорить жорстко: “Вони нищать усе на своєму шляху, аби отримати фото. Це стало неприйнятним, баланс втрачено”.
За її словами, потік одноденних туристів забиває вузькі дороги й відлякує тих, хто готовий залишатися в регіоні довше.
Влада наголошує: зараз мета — не вигнати туристів, а уповільнити їх. Подібні спроби вже були. Минулого літа власник луків біля Сечеди, колишній сноубордист збірної Італії Георг Рабансер, встановив турнікет і почав брати плату за прохід до фотолокації. Результат був несподіваний — туристів стало ще більше.
Сам Пернталер визнає, що стикається з критикою, але не хоче увійти в історію як “мер, який прогнав туристів”. Він називає обмеження частиною стратегії “повідбного туризму” (slow tourism) — довших і глибших подорожей.
Нинішні обмеження можуть виявитися превентивними. Місцеві побоюються, що Зимові Олімпійські ігри в Кортіні, які стартують по інший бік Доломітів, лише посилять тиск.
За оцінками аналітичного центру The European House Ambrosetti, між 2027 і 2030 роками Ігри можуть принести додаткові 9 млн туристів. Найбільше навантаження прогнозують для Мілана, Беллуно, Больцано, Сондріо та Тренто — регіонів, які вже зараз балансують на межі туристичного перенасичення.
А отже, для Санта-Маддалени нинішній наплив може виявитися лише тихою паузою перед справжнім штормом.
Як розповідало BitukMedia, у центрі Рима після реставрації фрески в історичній базиліці один з ангелів раптом став дуже схожим на прем’єрку Італії Джорджі Мелоні. Соцмережі вибухнули жартами, сама Мелоні відреагувала іронічно, а Міністерство культури вже відправило інспекцію перевіряти — чи не перестарались реставратори.
Фото - V.N. Karazin Kharkiv National University/ Facebook
Харківщина знову офіційно запитала у бабака про весну — і відповідь виявилася не надто оптимістичною. Бабак Тимко IV побачив свою тінь, а це означає: тепло, за його прогнозом, прийде лише за шість тижнів.
Цьогоріч прогноз робив новий “синоптик” — Тимко IV, брат відомого Тимка III, повідомила пресслужба Харківського національного університету імені Каразіна.
“Отже, у 2026 році бабак побачив свою тінь. Тобто весна прийде через шість тижнів. Принаймні, він так вважає”, — розповів завідувач біологічної станції університету Володимир Грубник
Тимку IV — два роки. Він уже має партнерку і вперше робить настільки публічний прогноз. За словами науковців, попри складні умови, бабак почувається нормально.
“Складно йому жити, бо такі умови, як і у всіх нас: електрики немає, погода дуже зимна. Але якось виживає”, — каже Грубник.
Цьогоріч віщування приходу весни пройшло у дистанційному форматі з міркувань безпеки та з урахуванням природних умов існування тварини: усі охочі почути прогноз Тимка завітали до головного корпусу Каразінського університету.
Цієї зими Тимко та інші бабаки добре спали, хоча перед морозами, як це зазвичай буває, прокидалися. “Коли ми спустилися до них, майже всі вже не спали. Тимка ніхто не турбував, за хвіст не тягав — він не спав, коли ми його взяли. Це нормальна ситуація: наприкінці січня або на початку лютого бабаки прокидаються, а потім знову сплять до справжньої весни”, — пояснив науковець.
На біологічній станції переконані: бабаки дають напрочуд влучні прогнози. “На мій погляд, він дає дуже влучні прогнози. Це вперше він дає такий прилюдний прогноз, тож за шість тижнів дізнаємося, наскільки він помилився чи ні”, — каже Грубник.
За його словами, загалом 70–80% прогнозів Тимка збуваються. Наразі на біостанції мешкає 19 бабаків. “Це колекція, яка існує в неволі понад 25 років. Ми тримаємо її на рівні близько 20 особин — це необхідний мінімум для якісних наукових досліджень”, — пояснив завідувач станції.
День бабака на Харківщині: коротка історія
Традицію святкування Дня бабака на біостанції в Гайдарах під Змієвом започаткували у 2004 році харківські науковці на чолі з професором Віктором Токарським. За цей час прихід весни “передбачали” три бабаки.
Синхронність із прогнозами синоптиків спеціально не відстежували — головною метою акції було привернення уваги до захисту степових бабаків.
У Харківській області, за різними оцінками, мешкає від 5 до 18 тисяч бабаків. Степових бабаків занесли до Червоної книги як вид, що зникає.
Прогноз Тимка у 2021 році не справдився, у 2022-му Тимко III віщував нестабільну весну. Після початку повномасштабного вторгнення РФ село Нестерівка, де жив віщун Тимко III та ще близько 30 бабаків, опинилося під окупацією, але у вересні його звільнили.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
