П’ятниця, 26 Грудня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 16

“Доця” Тамари Горіха Зерня отримала літературну відзнаку у Франкфурті

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - фейсбук-сторінка Тамари Дуди

Її героїня не втекла, коли до міста прийшла війна. Вона вирішила чинити опір. Тепер історія цієї жінки з Донбасу, розказана в романі “Доця” Тамари Горіха Зерня — перемогла на Hotlist 2025, головній премії незалежних видавництв у Німеччині. І це ще одне свідчення: українська література сьогодні звучить голосно й переконливо у світі.

Про це розповідає “Читомо”.

На Франкфуртській книжковій виставці оголосили переможців премії Hotlist 2025, яка щороку відзначає найкращі книги незалежних видавництв.

Головну нагороду — премію Hotlist у розмірі 5000 євро — отримало берлінське видавництво März Verlag за роман “Die Liebe vereinzelter Männer” (“Кохання самотніх чоловіків”) Віктора Герінґера.

А спецпремію Dörlemann ZuSatz (1500 євро) здобуло видавництво Friedrich Mauke з Веймара — за роман “Доця” Тамари Горіха Зерня у німецькому перекладі “Донецька дівчина” (Donetska Mädchen).

Раніше саме ця книга перемогла і в читацькому голосуванні.

Тамара Дуда, відома в Україні як Тамара Горіха Зерня, написала роман, заснований на реальних подіях. “Рідко роману вдається поєднати настільки гостру сучасність і водночас літературну переконливість, як це зробила “Доця””, — зазначило журі Hotlist.

За словами членів журі, вони швидко дійшло згоди: це текст великої актуальності та літературної точності, оскільки його “оповідний голос відразу занурює в сюжет, темп зберігається протягом усього твору, крім того, йому вдається поєднати формальні ризики з чітким, доступним наративом. “Доця” емоційно зворушлива і водночас політично актуальна – це книга, яку не тільки варто, але й необхідно прочитати”.

У центрі сюжету — Ельф, дизайнерка вітражів із Донецька, життя якої руйнує прихід російських військ у 2014 році. Стоячи перед вибором — утекти чи залишитися — вона вирішує чинити опір, і цей вибір назавжди змінює її долю.

В ексклюзивному коментарі для Читомо видавець Friedrich Mauke Андре Штьор поділився емоціями: “Я неймовірно радий за Тамару Дуду — авторку цієї чудової книжки — і за молоде українське видавництво “Білка”. Це величезне щастя й доказ, що ми робимо правильну справу — перекладаємо українські історії для німецьких читачів. Емоції переповнюють!”

Роман “Доця” вийшов українською у 2019 році у видавництві “Білка”. Події книжки розгортаються на початку війни на сході України — очима волонтерки, яка бачить, як її світ розсипається, але не здається.

Того ж року книга здобула звання “Книга року BBC-2019”. Тепер “Доця” підкорює й Європу — вже як голос української правди, сили й жіночої відваги.

Як розповідало BitukMedia, український підручник, створений під час війни, підкорив журі найпрестижнішої освітньої премії Європи. 15 жовтня 2025 року на Франкфуртському книжковому ярмарку оголосили переможців премії Best European Learning Materials Award (BELMA). “Хімія. 7 клас” видавництва “Ранок” здобула срібло.

Серце, яке не здалося: 35-річна мама з важкою кардіопатологією народила здорового хлопчика

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова

Попри нічні вибухи, тривоги й перебої зі світлом — у стінах Інституту Амосова знову перемогло життя. Тут народився хлопчик вагою 2920 грамів. Медики прийняли пологи в породіллі з серцевою недостатністю.

Про це розповіли на сторінці медзакладу.

Попри дилатаційну кардіоміопатію, медики зберегли життя матері й дитини. Ранком жінка військового Юлія з міста Сарни втретє стала мамою. А поруч був чоловік-військовий, якого вперше відпустили з передової, щоб побачити народження сина.

35-річна Юлія з міста Сарни стала мамою втретє. Та її історія — особлива. Жінка має дилатаційну кардіоміопатію і фракцію викиду лише 29% (при нормі понад 55%). Два роки тому вона перенесла міокардит, після якого розвинулась серцева недостатність.

Попри всі ризики, команда акушерів і кардіохірургів вирішила боротися за життя матері та дитини. “Ми розроджуємо жінок із важкими кардіологічними патологіями за міжнародними протоколами. Уже понад 10 років команда “Акушерська кардіологія” робить те, що колись вважали неможливим”, — розповідають в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова.

Поруч із Юлією під час пологів був її чоловік — військовий, який зараз боронить Україну на фронті. Його вперше відпустили, щоб бути поруч у цей найважливіший момент. “Разом ми даруємо життя там, де є найбільший ризик”, — зазначають лікарі.

Як розповідало BitukMedia, у Львові народилася дівчинка-богатирка вагою понад 5 кг.

Рак-самітник і бичок-кругляк тепер на монетах: НБУ нагадав про цінність українських морів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - НБУ

Українські моря знову ожили у металі. Національний банк України представив новий набір пам’ятних монет “Мешканці морських глибин”, який нагадує: Чорне й Азовське моря — це не лише відпочинок і спогади, а частина природної спадщини, яку варто берегти.

Про це повідомляє НБУ.

Чорне та Азовське моря — невід’ємна частина природної і культурної спадщини України. Для багатьох українців вони пов’язані з найтеплішими спогадами: галасливими пляжами, сонячними маяками, ароматом солоного вітру й неповторною морською фауною.

Як нагадування про цю цінність, Національний банк України випустив новий набір із двох пам’ятних монет “Мешканці морських глибин”, що продовжує популярну серію “Флора і фауна”.

Монети номіналом 5 гривень кожна присвячені двом представникам морської фауни — раку-самітнику (мешканцю Чорного моря) та бичку-кругляку (мешканцю Азовського).

Аверс кожної монети прикрашає стилізований контур Азовського та Чорного морів із прилеглою територією України. Горизонтальні рельєфні лінії створюють ефект морських хвиль.

Реверс монети, присвяченої Азовському морю, зображає двох бичків-кругляків у природному середовищі — серед кам’янистих уламків і водоростей. На передньому плані – кладка ікри, що символізує продовження життя й екологічну рівновагу.

На монеті, присвяченій Чорному морю, зображено рака-самітника, який пересувається серед черепашок і мушель на кам’янистому дні.

Тираж набору обмежений — до 50 000 штук, кожен — у сувенірному пакованні. Продаж стартує 28 жовтня 2025 року в інтернет-магазині нумізматичної продукції Національного банку України.

Як розповідало BitukMedia, напередодні Дня захисників і захисниць України Національний банк презентував нову обігову пам’ятну монету номіналом 10 гривень. Вона є присвятою Силам безпілотних систем ЗСУ – наймолодшому роду військ, що став символом технологічної переваги на фронті. 

“Легенда” №841: бешкетна видра знову наганяє страх на серферів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Морська видра. Фото - ілюстративне

Вона знову на хвилі — буквально. Бешкетна морська видра біля каліфорнійського узбережжя Санта-Крус знову тероризує серферів: краде дошки, кусає за ноги й навіть женеться за людьми у воді. Чи це та сама зірка минулорічних атак — легендарна видра №841?

Про це розповідає Smithsonian magazine.

У Санта-Крус знову стало гаряче на хвилях — і не лише через серфінг. Минулої середи звичайне тренування для 21-річної Ізабелли Ордуни закінчилося зустріччю з пухнастим “грабіжником”: морська видра застрибнула просто на її серфборд і відмовилася його віддавати.

“Вона була велика, пухнаста — справжній ведмідь у тілі видри”, — розповіла дівчина New York Times. Перед цим тварина легенько “цапнула” її за ногу — без серйозних травм, але з очевидним попередженням: дошка тепер належить їй.

На допомогу прибув рятувальник із відділу морської безпеки, який супроводив серферку до берега, а потім повернувся у воду за дошкою. “Ви ніколи не чекаєте атаки видри, коли виходите серфити”, — жартує він.

Фото – NativeSantaCruz/X

Проте в Службі охорони рибних ресурсів і дикої природи США нагадують: “Зустрічі з дикими тваринами можуть здаватися милими, але насправді шкодять і тваринам, і людям. Ми повинні залишати дику природу дикою”.

Фотограф Марк Вудвард, який роками документує поведінку місцевих видр, підозрює: бешкетницею може виявитися знаменита самка №841 — саме вона у 2023 році прославилася серією зухвалих нападів на серферів у тому ж районі.

Фотографи друкували видру на футболках, на її честь назвали морозиво. Місцева влада тоді планувала зловити видру 841, проте пізніше вирішила не робити цього через її вагітність. Після пологів видра нібито перестала красти дошки серферів.

“Інциденти трапляються щодня, — каже Вудвард виданню Smithsonian. — Є шанс, що це саме 841, хоча мені сказали, що вона могла згризти свій ідентифікаційний трекер”.

Дослідження, опубліковане в Journal of Wildlife Management у березні 2025 року, демонструє: вздовж узбережжя Каліфорнії видри стикаються з людьми в середньому шість разів на день. Через це вони поступово втрачають природний страх і починають поводитися агресивніше.

Фото –  Hefti Brunold

Служба охорони дикої природи США закликає: не підходити до видр; якщо вони підпливають — відпливайте самі; якщо видра застрибує на ваш човен чи дошку — обережно відштовхніть її предметом, але не руками; не фотографуйте тварину, навіть якщо вона виглядає “дуже мило”.

“Ми розважаємося, а для них це — дім, місце, де вони їдять, відпочивають і виховують дитинчат”, — нагадують екологи.

Директор і старший науковий співробітник організації Sea Otter Savvy Джина Бенталл вважає, що причина такої поведінки тварин полягає в зростанні числа серфінгістів на каліфорнійському узбережжі — у природному середовищі видр. “Цим видрам більше нікуди подітися”, – каже Бенталл.

Хоча морська видра Санта-Круза стала місцевою знаменитістю, біологи сподіваються, що увага до її витівок допоможе людям замислитися: як ми впливаємо на дику природу, навіть коли нам здається, що просто спостерігаємо.

Як розповідало BitukMedia, співробітники меблевого магазину у штаті Огайо (США) просять вибачення за агресію дикого птаха. Йдеться про самця канадської казарки, що живе неподалік. Він буквально тероризує відвідувачів крамниці, бо має на це причину.

Послання у мікропляшці: європейська броварня створила найменше у світі пиво

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - carlsberggroup.com

Пляшка заввишки лише 12 міліметрів, в якій лише одна крапля безалкогольного пива. Це – не фантастика і не експеримент штучного інтелекту, а реальна інновація від Carlsberg. Чому пивний гігант вирішив створити напій, який неможливо відчути на смак — і що за послання стоїть за цією ідеєю?

Про це розповідає прес-служба бренду.

Шведська компанія Carlsberg випустила найменшу пляшку безалкогольного пива у світі. Висота пляшечки, що містить 0,05 мл (приблизно одну краплю) безалкогольного пива, становить лише 12 мм. При цьому пляшечка розміром з рисове зернятко виглядає так само, як звичайна пляшка пива Carlsberg — на ній наклеєна стандартна етикетка, і вона забезпечена герметичною кришкою.

Мініатюрна пляшечка була створена у співпраці з науковим інститутом RISE, компанією Glaskomponent і художницею-мініатюристкою Осею Странд (Åsa Strand). Вона має все як у справжнього пива – навіть насичений смак, спеціально розроблений у дослідницькій пивоварні компанії у Фалькенберзі, Швеція.

Інститут RISE розробив мікрокапіляри, які дозволили залити краплю пива всередину пляшки — технологію, запозичену з виробництва волоконно-оптичних кабелів. Glaskomponent, компанія, що спеціалізується на лабораторному склодувстві, створила саме скло. А мініатюристка Åsa Strand вручну нанесла фарбу, наклеїла етикетку та закрила пляшку кришечкою.

Фото – Carlsberg

“Робота над пляшечкою заввишки 12 міліметрів була складною, але захопливою. Жодних готових технологій не існувало — довелося діяти з точністю, терпінням і творчо,” – каже Странд.

“Найменша у світі пляшка пива містить лише одну двадцяту мілілітра напою і настільки мала, що її легко не помітити. Але пов’язане з нею послання є набагато масштабнішим: ми хочемо нагадати людям про важливість відповідального вживання алкоголю”, — каже Каспер Даніельссон, керівник відділу комунікацій Carlsberg Sweden.

До запуску Carlsberg також оголосив конкурс для студентів університетів Швеції у партнерстві з Технічною вищою школою (KTH) у Стокгольмі. Учасникам пропонують перевершити мініатюру і створити ще менше пиво. Приз за перемогу у конкурсі складає 10 тисяч шведських крон (близько 33 000 грн) та відвідування дослідницької лабораторії Carlsberg у Копенгагені.

Компанія Carlsberg уже понад 150 років асоціюється з інноваціями у пивоварінні — саме її дослідники відкрили чисту культуру дріжджів і шкалу pH. Тепер бренд доводить: навіть у краплі може вміститися велика ідея — помірність, технологія та креативність.

Раніше BitukMedia розповідало про незвичну новинку — молочний коктейль на основі Guinness. Його назвали “десертом, що перевертає уявлення про пиво”.

Друге життя гарбузів: щорічна регата на велетнях знову всіх повеселила (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - West Coast Giant Pumpkin Regatta

Човни з гарбузів вагою понад 700 кг, учасники в костюмах, натовп, що шаленіє від захвату. І це реальна подія – Регата Західного узбережжя на гарбузах-велетнях (West Coast Giant Pumpkin Regatta), що відбулася у місті Туалатін в штаті Орегон, США. Щороку ця регата доводить, що навіть гарбуз може стати човном, якщо мати достатньо віри у божевільні ідеї. Але як усе почалося?

Про це розповідає The Washington Post.

“Це шалена ідея — саме тому вона така популярна”, — сміється координаторка події Гайді Маркс. І справді: змагання виглядає як свято абсурду. Люди в яскравих костюмах пливуть на гарбузах вагою від 250 до 700 кг, веслують хто як може, а деякі… падають у воду.

Цьогорічний герой — Гаррі Крістенсен, який знову вийшов на старт у костюмі Бадді з різдвяного фільму “Ельф“. Його гарбуз важив 425 кг, і цього вистачило, щоб виграти заплив за три з половиною хвилини.

“Було приємно довести, що я все ще можу перемагати”, — каже 47-річний переможець, який після фінішу традиційно почастував себе “стравою ельфа”: пастою з кленовим сиропом і цукерками. Серед інших учасників — “Тед Лассо”, пілот із Top Gun, покемон Чарізард і навіть… людина-огірок.

Регата починалася зовсім скромно. Її засновник Джим Шервуд уперше побачив гігантські гарбузи у 2000 році — кожен вагою близько 400 кг. За кілька років він виростив власні, а 2004-го разом із друзями влаштував першу гонку. Чоловіки довбали гарбузи завтовшки 25 см, видаляли насіння й м’якоть ложками для морозива, а потім спускали гігантів на озеро.

Перші перегони в явились ще тією авантюрою. Шервуду звело ноги, і він таки подолав дистанцію, але пливучи поряд з гарбузом.

Сьогодні ж West Coast Giant Pumpkin Regatta — масштабний фестиваль, який збирає понад 20 тис. глядачів. Є навіть кілька заїздів: для фермерів, спонсорів, чиновників і пересічних учасників, що проходять відбір у лотереї.

Костюм — обов’язковий. Весло — теж. Двигуни заборонені. А важкі гарбузи стартують на кілька метрів попереду, бо їх складніше зрушити з місця.

Не обходиться без курйозів: щороку щонайменше один гарбуз тоне або ламається, а рятувальники вирушають по учасника. Ті, хто фінішує, виходять із човнів, вкриті помаранчевим соком і скаржаться на втому. “Після фінішу болить кожен м’яз. Але воно того варте”, — усміхається засновник Джим Шервуд.

Всі фото – West Coast Giant Pumpkin Regatta/ Facebook

Після фінішу всі гарбузи-човни вивозять бульдозером і компостують. Але насіння — до тисячі з одного плоду — учасники зберігають у пластикових пакетах. Уже за тиждень вони сушать їх і планують новий сезон. Адже наступного року ці нащадки “водоплавних гарбузів” знову вирушать у бій. І саме в цьому вся магія регати.

Як розповідало BitukMedia, У Каліфорнії (США) відбулося одне з найочікуваніших осінніх змагань — світовий чемпіонат із зважування гарбузів Safeway World Championship Pumpkin Weigh-off. Чи може гарбуз важити більше за автомобіль, нехай і маленький? Так! І новий чемпіон світу з вирощування гарбузів цьогоріч це довів.

Буде вам миша: як військові рятували сову під Добропіллям (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - 12 Вартових/ Facebook

Ця людяна історія почалась зі дзвінка. Військові з-під Добропілля вийшли на активістів з волонтерської ініціативи “12 вартових“: у них на позиції поранена сова. Виїхати не можуть — але готові зробити все, щоб врятувати птаха.

Про це повідомили в БФ “12 вартових”.

– Альо, це 12 вартових?

– Так, що у вас?

– У нас сова. У неї поранене крило, що робити?

Волонтери за годину налагодили логістику, зв’язалися з Садибою Нюшанік, що допомагає птахам, і дали перші інструкції — нагодувати сову м’ясом. “Можна куряче, але краще за все вам зловити мишу”, – жартома додали вони у відповідь.

Через кілька годин коробка з совою прибула на стабілізаційний пункт у Краматорську. Волонтерка Лариса, яка зустрічала вантаж, сміялася: “Уявіть, приїздить коробка з совою, але перше, що з неї випадає, це МИША. А потім ще одна. А, і до речі, ще чотирьох кошеняти привезли, щоб ви знали”.

Коли волонтери перепитали військових, навіщо ті ловили мишей, отримали просту відповідь: “Ну ви ж самі сказали, треба зловити мишів, ми сприйняли це, як наказ”.

“Боже, дай їм всім здоров’я, цим хлопчикам золотим”, — написали “12 вартових”.

Сову доправили до спеціалізованої ветеринарної клініки “Екзовет”. Там птах отримав першу медичну допомогу, далі нею мали опікуватися в “Садибі Нюшанік” на Київщині. Але вже ранком надійшла сумна звістка.

“В лікарні ії надали першу допомогу, але, на жаль, сьогодні вдень, майже перед нашим приїздом, сова померла. Так буває, друзі, птах тримається до останнього, але в якийсь момент усі хвороби настільки загострюються, що стан виявляється незворотнім. Так шкода…, бо усі дуже старалися врятувати це маленьке життя”, – йдеться у дописі зоозахисників.

Як розповідало BitukMedia, на Львівщині фахівці “Домівки врятованих тварин” визволили сича, який потрапив до каміна через димохід. Його зовнішній вигляд після пригоди викликав усмішку навіть у досвідчених зоозахисників — птах був увесь у сажі, наче шахтар після зміни.

“Мрія Ярослава”: круасан від 12-річного юнака вже можна скуштувати у Lviv Croissants

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - "Так люблю той Львів"/ Instagram

Мрія стати кухарем може початися з одного крутого круасана. 12-річний Ярослав, учасник проєкту Ярослави Гресь “Синя сукня”, отримав шанс не лише подивитися, як працює велике виробництво Lviv Croissants, а й створити свою власну кулінарну сенсацію.

Про це розповідає “Так люблю той Львів” в Instagram.

Команда Lviv Croissants запросила Ярослава на екскурсію та дозволила йому спробувати роботу професійного кухаря. Разом із бренд-шефом Олександром Володіним хлопець розробив круасан з індичкою, авокадо, томатами, листям салату, сиром і двома видами соусу. Страву так і назвали — “Мрія Ярослава”.

Результат виявився настільки вдалим, що круасан від Ярослава вже можна скуштувати у Lviv Croissants по всій Україні. Від того найпершого круасана від Ярослава до появи у закладах “круасанів” минуло 9 місяців.

Фото – “Так люблю той Львів”/ Instagram

Ця колаборація має не лише кулінарний, а й благодійний сенс. 5 грн з кожного проданого круасана пекарня передасть на проєкт “Синя сукня”, щоб допомогти здійснити мрію когось із наступних учасників.

Адже саме з цього і почалась історія Ярослава. Наприкінці 2024 року українська громадська діячка Ярослава Гресь провела низку концертів “Синя сукня”, під час яких читала свої тексти та розповідала історії із життя. Частину коштів організатори скерували на благодійність і прямо під час виступу дарували гостям подарунки. Щоб узяти участь, необхідно було заповнити заявку. Тож Пані Наталія написала проєкту про мрію свого сина Ярослава – стати кухарем, розповідає “ШоТам”.

Одразу після онлайн-програми концерту Наталію і її сина запросили в головний офіс пекарні Lviv Croissants.

Хлопець досі не може повірити, що його бажання втілилося, а мама каже, що переломний момент настав у житті всієї родини: “Я повторюю — так, ти це зробив. Мрії здійснюються. Ніби нагадуючи собі: Наталю, не забувай мріяти!”.

Як розповідало BitukMedia, в супермаркеті Львова встановили новий рекорд – приготували найбільший круасан України. Його вага 5,6 кг.

Три роки лікування і повноцінне дитинство попереду: в Охматдиті врятували маленького Дмитрика

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - НДСЛ Охматдит

5-місячний Дмитрик з Чернівецької області мав серйозні порушення травлення, дихання й розвит­ку. Лікарі попередніх лікарень були безсилі. Чи є вихід із цього стану? В Охматдиті знайшли рішення, яке повернуло дитині життя. Щоправда, на це пішло три роки.

Про це розповіли в “Охматдиті”.

Маленький Дмитрик страждав на постійну блювоту, кашель під час годування, мав знижений апетит і не набирав вагу. Спочатку його лікували у Чернівецькій обласній дитячій лікарні, але стан погіршувався: з’явилася виражена дихальна недостатність, а хлопчик не міг харчуватися самостійно.

Тоді батьки звернулися до Охматдиту, де провели комплексне обстеження:бронхоскопію та ендоскопію, КТ грудної клітини, МРТ головного мозку, молекулярно-генетичний аналіз ДНК.

Для точного діагнозу залучили генетиків, спеціалістів центру орфанних захворювань, неврологів та нейрохірургів. На щастя, генетичних захворювань не виявили.

Натомість виявили рідкісні проблеми та знайшли рішення. “Дослідження дозволило виявити ларингомаляцію другого ступеня, порушення прохідності стравоходу та шлунково-стравохідний рефлюкс, що викликав хронічну пневмонію та гіпоксію головного мозку, призводячи до затримки розвитку”, пояснила лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.

Після встановлення діагнозу торакальні хірурги усунули рефлюкс і встановили гастростому — пристрій для безпечного годування прямо у шлунок.

Подальше лікування проходило у боксованому відділенні для дітей молодшого віку. Годування через гастростому дозволило набирати вагу, пневмонія та гіпоксія зникли, і стан Дмитрика стабілізувався.

Протягом наступних двох років батьки приїжджали на планові огляди, а лікарі контролювали розвиток і харчування.

Завідувачка відділення Ольга Зарудня розповідає: “Дмитрик фактично виріс у нас. Він не міг ходити, але ми бачили постійну позитивну динаміку. На одному з оглядів я сказала, що незабаром він зробить перші кроки — і так сталося: на наступному огляді він вже сам вибігав з кабінету”.

Незабаром хлопчику виповниться 3 роки. Він майже повністю перейшов на звичайне харчування, а гастростому скоро приберуть.

Як розповідало BitukMedia, звичайна дитяча прогулянка ледь не закінчилася трагедією. 10-річний Андрійко з Коростеня впав і забив ногу, а вже за кілька днів опинився в реанімації на межі життя і смерті. Майже два місяці за життя хлопчика боролися лікарі з трьох міст — Коростеня, Житомира та Києва.

“Ідеальний збіг”: у небі зафіксували рідкісну червону блискавку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Dan Zafra Photography

Блискавка, яка не б’є в землю, а… злітає в небо? Над Південним островом Нової Зеландії фотографам вдалося зняти одне з найрідкісніших атмосферних явищ на планеті — червоні спрайти.

Про це розповідає The Guardian.

Троє фотографів – новозеландець Том Рей та іспанці Дан Зафра і Хосе Кантабрана – 11 жовтня вирушили знімати Чумацький Шлях над глиняними скелями Омареми на Південному острові. Вони сподівалися лише на чисте небо, але натомість стали свідками видовища, яке буває раз в житті.

“Ми просто не могли повірити своїм очам, — розповів Рей. — Дан перевіряв кадри для панорами Чумацького Шляху і побачив на них червоні спрайти (red sprites, – ред.). Ми кричали, сміялися — усе це відбувалося в цілковитій темряві”.

Червоні спрайти — це короткі спалахи електричної енергії у верхніх шарах атмосфери, які утворюються під час гроз. На відміну від звичайних блискавок, що б’ють донизу, спрайти спрямовані вгору, туди, де починається космос. Вони можуть набувати форм стовпів, морквин або навіть медуз.

Фото – Dan Zafra Photography

Перший спрайт випадково сфотографували лише у 1989 році в Університеті Міннесоти. Їхня тривалість — менше мілісекунди, тож побачити їх неозброєним оком майже неможливо. Але цього разу Рейу пощастило. “Я просто дивився в той самий бік — і на мить побачив червоний спалах. Ідеальний збіг,” — каже він.

Для Данa Зафри це була “одна з найнеймовірніших ночей у житті”. “Я бачив, як Чумацький Шлях сяє над горизонтом, а величезні червоні промені світла танцюють над грозою за сотні кілометрів. Наскільки мені відомо, ніхто ще не знімав червоні спрайти й Чумацький Шлях в одному кадрі”. Відео тут.

Фотографи назвали цей момент “неповторним і магічним” — настільки швидкоплинним, що він залишився б непоміченим, якби не їхні камери.

Для Рея, відомого майстра нічної фотографії, це – здійснення мрії. “Це виглядає нереально, майже потойбічно… глибоке червоне сяйво, яке триває лише мить. Але ця мить — безцінна”, – згадує чоловік.

Явище червоних спрайтів досі залишається маловивченим. Їхня поява над Новою Зеландією — не лише естетичне диво, а й наукова підказка: як електричні бурі на Землі впливають на верхні шари атмосфери, де починається межа з космосом.

Як розповідало BitukMedia, під час шторму над Оклахомою у США науковці помітили найбільшу іоносферну блискавку за весь час спостереження. Це ніби “блискавка навиворіт”, коли електричний заряд б’є не у землю, а у космос. Під час події утворився розряд, еквівалентний 60 звичайним блискавкам.

Непроханий гість: єдина у світі країна без комарів втратила свій статус

By
Riabchuk Yuliia
-
0
CULISETA ANNULATA. Фото - ALEXANDER NORTHEY/ FLICKR

Комарів у цій північній країні ніколи не було. Але, схоже, часи змінюються. 16 жовтня ісландський ентомолог Бйорн Хьялтасон помітив у сутінках комаху, яку раніше на острові не зустрічали, — і одразу забрав її для дослідження.

Про це повідомляє місцева телерадіокомпанія RUV.

Ісландія більше не може називатися єдиною країною планети, де немає комарів. Цей унікальний статус було втрачено після того, як на острові вперше офіційно виявили та ідентифікували три особи комарів виду Culiseta annulata. Знахідку зробив ентомолог-аматор Бйорн Хьялтасон у жовтні 2025 року.

Він помітив комаху на саморобній приманці з червоного вина. “Наступного дня на приманку прилетів і самець”, – розповів Бйорн. Спійманих комарів він передав фахівцю з Ісландського інституту природознавства Маттіасу Альфредссону, який і підтвердив, що це холодостійкий вид Culiseta annulata.

“Ці комахи дорослими особинами проводять зиму в підвалах, на горищах і в інших теплих місцях. Це дозволяє їм спокійно пережити холод і відновити життєвий цикл навесні”, — пояснив професор Гіслі Мар Гісласон з Університету Ісландії.

На думку вчених, поява цього виду може означати, що чисельність комарів на острові вже більша, ніж здається. Їхня стійкість і здатність зимувати в людських помешканнях можуть допомогти виду закріпитися навіть у кліматі, де раніше вони не мали шансів.

Дослідники припускають, що потепління клімату й глобальні зміни екосистем створюють умови для розселення комах, яких Ісландія вважала неможливими для свого клімату.

Досі вчені не могли дійти єдиної думки, чому в Ісландії не було комарів. Серед можливих причин називали унікальний океанічний клімат із постійними циклами заморозків та відлиг, які нібито заважають личинкам завершити свій життєвий цикл. Також згадували високу кислотність води, склад ґрунту та відсутність стоячих водойм.

Однак, як зазначає біолог Гілсі Мар Гісласон, комарі, можливо, завжди могли б жити в Ісландії — вони просто не могли дістатися до неї. У 1980-х роках він знайшов одного комара в салоні літака, який щойно приземлився. До цьогорічної знахідки той заспиртований екземпляр залишався єдиним комаром, офіційно зареєстрованим у країні.

Є для ісландців і добра новина – цей вид комарів не становить загрози здоров’ю. Culiseta annulata не є переносниками небезпечних хвороб, таких як лихоманка денге чи вірус Зіка, на відміну своїх тропічних родичів.

Culiseta annulata/ На відміну від більшості інших комарів, які взимку впадають у сплячку, цей вид стійкий до холоду і залишається активним протягом усього року.

Отже, Ісландія, яка десятиліттями вважалася “країною без комарів”, тепер має нового мешканця. Питання лише в тому — чи стане це винятком, чи початком нової кліматичної реальності?

Як розповідало BitukMedia, вчені розробили тонку тканину, яку комарам не прокусити.

Не просто сукня, а полотно жіночих історій: 14 років вишивання, що об’єднали світ

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - thereddress_embroidery

Чи може звичайна нитка з’єднати жінок із 51 країни — від Індії до Мексики, від Сирії до Кенії? Виявляється, так. І ця нитка стала символом сили, краси та солідарності у вигляді “Червоної сукні” — найбільшого вишивального проєкту у світі, який потратив до Книги рекордів Гіннеса.

Про це розповідає сайт реєстру світових рекордів.

Ідея народилася майже випадково. Британська художниця Кірсті Маклауд колись намалювала ескіз сукні на серветці в кав’ярні. Вона уявила вбрання, яке нагадувало б королівські сукні минулих століть, але водночас мало б сучасну душу. Так почалася історія, що охопила планету.

Головною метою Кірсті було підкреслити майстерність жінок-майстринь з усього світу, чию працю часто недооцінюють і низько оплачують.

“Я обрала вишивку, бо це доступне й інклюзивне мистецтво, – пояснила Кірсті. — Майже в кожного є голка з ниткою. А ще це повільна, медитативна робота — чудовий спосіб розповісти власну історію”.

Починаючи з 2009 року, “Червона сукня” мандрувала світом — від рук до рук, від країни до країни. У проєкті взяли участь біженки з Палестини, Сирії, майстрині з Індії, Саудівської Аравії, Мексики, Єгипту, а також десятків інших держав. Її створювали 380 майстринь протягом 14 років.

На кожному клаптику тканини — частинка особистої історії: серед орнаментів можна знайти китайський ієрогліф “жіноче рукоділля”, зображення гордого кенійського народу, білих птахів — символів міграції, квіти, зорі й тварин.

Всі фото – thereddress_embroidery

Вага сукні – майже 7 кг, а кількість стібків — понад мільярд. Вона вже офіційно потрапила до Книги рекордів Гіннесса як наймасштабніший вишивальний проєкт у світі.

Для багатьох учасниць проєкт став не лише творчим, а й соціальним шансом. 141 майстриня отримала оплату за свою роботу, а всі учасниці надалі діляться прибутками від виставок і продажу сувенірів.

Таким чином “Червона сукня” стала не просто витвором мистецтва, а платформою підтримки жіночої творчості й історій, які часто залишаються непочутими.

Після завершення вишивання сукня не осіла в музеї. Вона продовжує подорожувати світом, зупиняючись у галереях та на виставках, надихаючи глядачів і майстринь. У найближчі роки її покажуть у Нідерландах, Австралії та Руанді, а Кірсті Маклауд уже видала книгу про історію проєкту.

Як розповідало BitukMedia, дослідниця вишивки Ольга Шустік зібрала на Рівненщині унікальну колекцію із 30 картин, вишитих у техніці “бузок”. Колись ця техніка була поширена на історичній Волині. Проте зараз немає жодної майстрині, яка нею б володіла. Тож подивитися на них можна у культурно-археологічному центрі “Пересопниця”.

В Австралії розгорнули найбільший прапор України у світі (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото -Ukrainian Community of Queensland Inc.

Синьо-жовтий майорить над Австралією. У місті Брисбен українська громада та її друзі розгорнули найбільший прапор України у світі. До події долучилися австралійські парламентарі, серед яких депутат Марк Бейлі.

Політик поділився світлинами з урочистостей у соцмережах.

“Це була велика честь бути частиною цієї події і разом з моїми колегами від лейбористської партії Джо Келлі та членом парламенту Чаріс Маллен представляти лідера лейбористської партії Стівена Майлза”, – написав Бейлі.

Політик висловив захоплення мужністю українських воїнів, які тримають оборону вже понад три з половиною роки, та стійкістю українського народу. “Я підтримую їх на 100%! Слава Україні!” — наголосив Марк Бейлі.

Український прапор, який розгорнули у Брисбен, політик назвав найбільшим у світі. Його розмір — 60 на 40 м, а вага — 184 кг. Коли раптом здійнявся сильний вітер, полотнище перетворилося на величезне синьо-жовте шатро. “Цей момент став не лише символом єдності українців в усьому світі, а й нагадуванням — боротьба України за свободу має глобальну підтримку”, – пише платформа UNITED24.

Тим часом Українська громада Квінсленду на своїй сторінці у Facebook опублікувала відео цього видовищного заходу. “Ця неймовірна зйомка з дрона, знята Андрієм Василенком, показує не просто прапор, а спільноту, яка об’єднується, щоб підтримати Україну. З кожного куточка Брисбена люди зібралися, щоб тримати частинку чогось більшого, ніж вони самі – символу надії, стійкості та приналежності”, – йдеться у дописі громади.


“Масштаб прапора міг зрівнятися лише з масштабом почуттів того дня. Це був момент єдності, який об’єднав покоління — тих, хто втік від війни, тих, хто народився тут, у Квінсленді, і тих, хто просто прийшов, щоб висловити солідарність”, – пишуть в громаді. Свій допис вони супроводили серією фотографій, які “відображають не просто подію, а почуття — серцебиття нашої спільноти та спільну віру в те, що навіть далеко від дому Україна живе в кожному з нас”.

Всі фото – Garen Krumins

Як розповідало BitukMedia, на горі Баба Род, заввишки 294 метри, прикордонники 7-го Карпатського загону влаштували символічну акцію – створили живий прапор України.

“Символ вірності та побратимства”: пес Каштан “служить” з танкістами

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - 41 окрема механізована бригада

Серед вибухів і диму війни він залишається вірним своїй бригаді.
Пес на ім’я Каштан служить разом із бійцями танкового батальйону 41 окремої механізованої бригади.

Про це повідомили в бригаді.

Каштан з’явився у підрозділі ще на Сумщині — просто прийшов одного дня до військових і залишився. Відтоді пес став справжнім побратимом для кожного екіпажу. Він проводжав танкістів у бойові виїзди, чекав на їх повернення й завжди охороняв техніку, наче свій пост.

Та одного дня підрозділ опинився під потужними обстрілами. Село, де жив пес, було розбите й спалене. Наляканий вибухами Каштан залишився посеред руїн. “І тоді танкісти, ризикуючи власним життям, вивезли Каштана під ворожим вогнем, бо, як кажуть самі: “Не пробачили б собі ніколи, якби кинули його в тому пеклі”, – розповідають у бригаді.

На новому місці Каштан поступово оговтався від пережитого і знову сторожує техніку. Кожного дня Каштан помахом хвоста, відданим поглядом і тихим гавкотом радості дякує хлопцям за порятунок. Танкісти кажуть, що не уявляють служби без свого чотирилапого друга, який завжди поруч. Він піднімає настрій хлопцям і залишається живим символом вірності та побратимства.

Фото – 41 окрема механізована бригада

Історія Каштана — це доказ, що навіть посеред війни є місце людяності, добру й справжній дружбі, яка тримає сильніше за будь-яку броню.

Як розповідало BitukMedia, у 65-й окремій механізованій бригаді “Великий Луг” з’явилась незвичайна військова — єнотиха на ім’я Моллі. Маленьке звірятко не лише підкорило серця бійців, а й отримала неофіційне звання “сержантки” за те, що забезпечує психологічне розвантаження бійців.

Ветеран “Азову”, який втратив ноги на війні, відкрив у Львові танцювальну студію (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Олександр Жавненко танцює із дружиною Марією. Суспільне Львів

Танцювати, попри все. У Львові ветеран полку “Азов” Олександр Жавненко, який втратив на війні обидві ноги, разом із дружиною Марічкою відкрив власну студію танцю — Yavir Dance Space.

Про це розповіли в реабілітаційному центрі UNBROKEN.

Подія відбулася 18 жовтня і стала справжнім святом для команди Центру UNBROKEN, ветеранської спільноти та всіх шанувальників руху й натхнення.

Після поранення Олександр проходив реабілітацію у Центрі UNBROKEN. Там він не лише відновлював сили, а й навчався — пройшов безкоштовний бізнес-курс для пацієнтів від проєкту ReStart – “Від ідеї до ветеранського бізнесу”. Саме тоді у нього з’явилася мрія створити простір, де можна буде ділитися любов’ю до танцю.

Розробивши бізнес-план і пройшовши конкурсний відбір, Олександр отримав державний грант у пів мільйона гривень — і втілив задум у життя.

Сьогодні Yavir Dance Space — це 300 кв метрів, дві професійно обладнані зали та місце, яке поєднує хореографію, творчість і підтримку однодумців. Тут планують не лише навчати танців, а й проводити різні культурні заходи.

Команда UNBROKEN вітає подружжя Жавненків із відкриттям і пишається своїм пацієнтом, який довів: реабілітація — це не лише про відновлення тіла, а й про відродження мрії.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений UNBROKEN Ukraine (@unbroken.ukraine)

До війни Олександр займався танцями. Саме так львів’янин і зустрів свою Марічку — майбутня пара разом танцювала в народному ансамблі “Мрія”.  Восени 2023 року він мобілізувався до Нацгвардії, а навесні 2024 почав служити в бригаді спецпризначення “Азов” на посаді оператора дрона. Важке поранення чоловік отримав у жовтні 2024 році.

Як розповідало BitukMedia, кошти на спеціальні спортивні протези для 36-річного військового збирала 13-річна українка Яна Степаненко, яка в 2022 році втратила обидві ноги внаслідок ракетного удару росіян по вокзалу в Краматорську. Після реабілітації дівчина почала брати участь у різних марафонах світу. “Незламна Яна” знає, як це – вчитися ходити з нуля, як важливо мати якісні протези та як вони можуть змінити життя. 

Коли Олександр опанував протези, він здійснив свою мрію знову вийти з дружиною на паркет.

1...151617...547Page 16 of 547

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання