Субота, 4 Квітня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 14

Майже 7 тис. метрів і синьо-жовтий прапор: полтавка підкорила найвищий вулкан світу

0
Фото - Полтавський державний медичний університет

Охос-дель-Саладо — одна з найскладніших вершин для сходження. 28 січня її підкорила доцентка кафедри терапевтичної стоматології ПДМУ у складі української команди висотників. На найвищій точці українка з Полтави розгорнула український прапор.

Про це повідомила пресслужба Полтавського державного медичного університету.

28 січня 2026 року доцентка кафедри терапевтичної стоматології Полтавського державного медичного університету Наталія Іленко-Лобач у складі української команди здійснила сходження на Охос-дель-Саладо — найвищий вулкан планети (6891 м). Вершину, що височіє в Андах на кордоні Чилі та Аргентини, вона підкорила разом із групою українських альпіністів.

Сходження відбулося з чилійської сторони — через пустелю Атакама, яку вважають найсухішою у світі. Експедицію очолював відомий український альпініст Валентин Сипавін (“Альпоманія”).

Охос-дель-Саладо — не просто рекордсмен за висотою серед вулканів. Це одна з найскладніших вершин для сходження. Підйом вимагає серйозної фізичної підготовки, значного досвіду та обов’язкового тривалого періоду акліматизації. В умовах високогір’я організм працює при зниженому парціальному тиску кисню, що створює додаткове навантаження на всі системи.

Попри складність маршруту, більшість учасників експедиції успішно досягли вершини. На найвищій точці вулкану українські альпіністи підняли Державний прапор України — як символ незламності, сили духу та волі, що передаються з покоління в покоління.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Новини Полтави та області🇺🇦 (@u_poltavi)

Сходження Наталії Іленко-Лобач стало прикладом того, що представники медичної спільноти ПДМУ поєднують високий професіоналізм, витривалість і здатність долати виклики не лише в медицині, а й далеко за її межами.

“Досягнення Наталії Іленко-Лобач – приклад для усіх здобувачів освіти ПДМУ: вчитися й рости, долати виклики та підкорювати свої “висоти” як у професії, так і в житті”, – зазначають у пресслужбі.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений PEREGANYA MIKE (@perehania_mike)

Раніше BitukMedia розповідало про закарпатського альпініста Михайла Переганя. Чоловік також піднявся на найвищий вулкан планети Охос-дель-Саладо і розгорнув на його вершині прапор України.

Кава проти деменції: вчені назвали безпечну і “корисну” дозу

0
Фото - Yuliia Riabchuk

Щоденна кава або чай можуть працювати не лише як ранковий ритуал, а й як захист для мозку. Нове масштабне дослідження показало: помірне споживання кофеїну пов’язане зі зниженням ризику деменції та повільнішим спадом розумової активності.

Про це розповідає EuroNews.

Йдеться про дві–три філіжанки кави з кофеїном або одну–дві чашки чаю щодня. Саме така кількість, за даними науковців, асоціюється з нижчим ризиком розвитку деменції, збереженням когнітивних функцій та їхнім повільнішим погіршенням з віком.

“Коли ми шукали можливі інструменти профілактики деменції, то подумали, що щось настільки поширене, як кава, може стати перспективним дієтичним втручанням”, — зазначив старший автор дослідження Даніель Ванг, науковий співробітник Mass General Brigham Department of Medicine та асистент професора Гарвардської медичної школи.

Результати, опубліковані в журналі JAMA, показали: помірне споживання кофеїну пов’язане зі зниженням ризику деменції до 18%. Найбільш виражений ефект спостерігався саме у тих, хто вживав кофеїн у помірних кількостях. Водночас вищий рівень споживання не продемонстрував негативного впливу та, схоже, забезпечував подібний нейропротекторний ефект.

Кава і чай містять біоактивні сполуки — зокрема поліфеноли та кофеїн. Вони можуть діяти як нейропротекторні фактори: зменшувати запалення, обмежувати клітинні пошкодження та підтримувати здоров’я мозку.

У дослідженні взяли участь понад 130 тис. людей. Усі вони проходили оцінку раціону харчування, когнітивного стану та скринінг на деменцію. Спостереження тривало 43 роки — це дозволило науковцям простежити, як вживання кави з кофеїном, чаю та навіть декафу впливає на ризик розвитку деменції з часом.

За період спостереження деменцію діагностували у 11 033 учасників. І серед чоловіків, і серед жінок найвищий рівень споживання кофеїну був пов’язаний зі зниженням ризику деменції на 18% порівняно з тими, хто пив мало або не пив взагалі.

Окрім цього, кавомани рідше повідомляли про симптоми суб’єктивного когнітивного спаду — тобто самовідчуття погіршення пам’яті чи сплутаності. Такі скарги зафіксували у 7,8% тих, хто пив каву, проти 9,5% серед тих, хто майже її не вживав.

Попередні дослідження вже пов’язували кофеїн із покращенням чутливості до інсуліну та функції судин — факторів, які також можуть відігравати роль у захисті від когнітивного спаду.

Водночас автори наголошують: дослідження має спостережний характер, а отже не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Також у роботі не враховувалися типи чаю чи кави, рівень обсмаження, походження продукту або спосіб приготування.

Науковці підкреслюють, що рання профілактика залишається ключовою, адже сучасні методи лікування деменції мають обмежений ефект після появи симптомів. Саме тому дедалі більше уваги приділяють ролі способу життя, зокрема харчування, у розвитку захворювання.

Деменція зазвичай розвивається поступово — від суб’єктивного когнітивного спаду до легких когнітивних порушень, а згодом і до клінічної форми хвороби.

Дослідники додають: хоча результати обнадійливі, розмір ефекту є відносно невеликим, а способів підтримати когнітивне здоров’я з віком — багато.

“Наше дослідження показує, що вживання кави або чаю з кофеїном може бути лише однією з частин цього пазла”, — підсумував Даніель Ванг.

Як розповідало BitukMedia, зайва вага може шкодити мозку так само непомітно, як і судинам. Нове генетичне дослідження показало, що ожиріння у середньому віці суттєво підвищує ризик розвитку судинної деменції в майбутньому.

15 місяців на волі: рептилія-утікачка вижила і знайшлась завдяки соцмережам

0
Фото - Emma Dormer/ Facebook

Вона зникла понад рік тому — без сліду і майже без надії на повернення. Через понад рік її несподівано знайшли під компостовою купою у британському селі — лише за одне поле від її домівки. Між іншим, йдеться про домашню змію.

Про це розповідає BBC.

Молочну змію виявили в саду в Донінгтоні, графство Лінкольншир (Велика Британія). Рептилія перебувала під компостною купою — приблизно за одне поле від місця, звідки вона втекла ще 15 місяців тому.

Змію знайшов чоловік місцевої жительки Емми Дормер під час роботи в саду.

“Я була нажахана”, — зізналася вона. Жінка одразу написала у місцеву Facebook-спільноту, і вже за кілька хвилин користувачі допомогли встановити контакт із власником тварини.

Господар змії Марк Гордон-Гілл побачив допис у соцмережі та впізнав на фото знайомі “риси”. “У мене було таке передчуття. Я подумав: це ж точно та сама змія, яка зникла рік тому”, — розповів він. А остаточно переконався, коли побачив її особисто.

Фото – Emma Dormer/ Facebook

Впізнати улюбленицю допомогли характерні відмітини та невелика деформація на хвості. За словами Марка, тварина перебуває у хорошому стані. Ймовірно, увесь цей час вона виживала, харчуючись місцевою живністю.

“Це дуже зворушливо. Є надія для кожного, хто втратив тварину. Приємно знати, що вона вижила і повернулася додому”, — сказав власник.

Емма Дормер з полегшенням додала: “Сподіваюся, це був останній раз, коли ми її бачили”.

Молочна змія (Lampropeltis triangulum)  — неотруйний вид родини вужевих, який походить з Північної та Центральної Америки. Вона популярна як домашній улюбленець завдяки яскравому червоно-чорно-білому (або жовтуватому) забарвленню та відносно спокійному характеру. Попри схожість із отруйними кораловими зміями, молочні змії безпечні для людини. У неволі вони зазвичай живляться гризунами, а в дикій природі — дрібними ссавцями, ящірками та іншими зміями, що й могло допомогти цій особині понад рік вижити поза тераріумом.

Як розповідало BitukMedia, двометрова змія вкусила чоловіка — і загинула. Ні, це не байка, а справжня історія з хорватського села Донє Віньяне, де отрута виявилася слабшою за… алкоголь у крові туриста. 

Після чотирьох років війни — обійми на Олімпіаді: фігурист зі США зустрів рідних з Харкова

0
Фото - АР

Чотири роки він бачив рідних лише через екран — під звуки вибухів у Харкові. І ось тепер, на зимовій Олімпіаді в Мілані-Кортіні, американський фігурист українського походження Вадим Колесник нарешті зміг обійняти сім’ю. Зустріч організували завдяки збору на платформі GoFundMe. 

Про це пише Associated Press.

“Здається, ніби минуло ціле життя”, — каже 24-річний спортсмен. Поки він готувався до головного старту кар’єри, російські бомби руйнували його рідне місто. Бізнес батька з продажу побутової техніки та освітлення було знищено. Старший брат Ігор після повномасштабного вторгнення 2022 року вступив до лав ЗСУ.

7 лютого, коли рф здійснила чергову масштабну атаку на місто, дві родички спортсмена, Снежана Колесник та Ірина Кобченко, прилетіли до Північної Італії, щоб підтримати його на Іграх.

Це стало можливим завдяки збору коштів на GoFundMe, який запустили в січні — одразу після того, як Вадим Колесник разом із партнеркою з танців на льоду Емілеєю Зінгас кваліфікувалися на Олімпіаду. Початкова мета становила $25 тисяч, але її швидко перевищили. Залишок коштів спортсмен планує спрямувати на оплату тренувань і роботи тренерів після Ігор. “Ми ніколи не очікували такої підтримки”, — зізнається Зінгас.

А от історія самого фігуриста. Вадим Колесник переїхав до США у 2016 році — на перегляд до відомого тренера Ігоря Шпільбанда. Після короткого повернення в Україну йому відмовили у повторному в’їзді до Штатів. Згодом він отримав довгострокову візу й продовжив тренування, фактично сам.

Лише близько трьох років тому до нього приєдналася мама Світлана. Батько залишився в Україні доглядати за бабусею, а старший брат вирушив на фронт.

Минулого літа Колесник отримав громадянство США. Поза тренуваннями він працює на ковзанці Novi Ice Arena в передмісті Детройта.

З огляду на пережите родиною, позиція спортсмена щодо участі росіян на Іграх жорстка. Деяких спортсменів із рф допустили до змагань у статусі “нейтральних”, зокрема фігуристів Аделію Петросян та Петра Гуменника.

“Для мене вони — терористична країна. Вони щодня вбивають українців. Поки війна не закінчиться, їм тут не місце”, — заявив Колесник.

Він зізнається: на початку повномасштабної війни це кардинально вплинуло на його життя і спорт. “Я намагався виливати всі емоції у катання. Але це не найкращий спосіб тренуватися. Усе, що відбувалося поза ковзанкою, тиснуло на мене”, — каже спортсмен.

Згодом завдяки спортивній психології він навчився розмежовувати особистий біль і роботу. “Я маю вийти й зробити свою справу. Усе інше — поза межами льоду”.

Його партнерка додає: “Щодня він отримує відео й повідомлення про загиблих або поранених друзів. Це величезний тягар”.

Попри довгоочікувану зустріч, не всі члени родини змогли бути присутніми. Мама спортсмена вирішила залишитися в Мічигані. Хоча вона має чинну візу до 2027 року, існували ризики проблем із повторним в’їздом до США. “Наш юрист порадив не ризикувати. Навіть із усіма документами бувають випадки відмови”, — пояснила Зінгас.

Вадим Колесник сподівається отримати для матері грін-карту, щоб вона могла залишатися в країні без обмежень.

Спортсмен зізнається: батько був його головною підтримкою. “Мама хотіла, щоб я обрав безпечніший шлях. А тато знав: я все одно піду на лід”.

Тепер він виступає на найбільшій сцені світового спорту. І цього разу — з рідними на трибунах.

У 12 років — ядерний синтез: школяр претендує на рекорд Гіннеса (ВІДЕО)

0
Фото - NBC

Поки одні семикласники готують презентації з природознавства, інші — запускають ядерний синтез. Учень з Далласа Айден Макміллан успішно створив установку для ядерного синтезу. Тепер підліток претендує на звання наймолодшої людини у світі, якій вдалося досягти цього результату.

Про це розповідає NBC.

Проєкт, який уже привернув увагу на національному рівні, може принести хлопцю рекорд Гіннеса.

Айден почав працювати над установкою у віці восьми років. Перш ніж зібрати перші прототипи, він два роки вивчав основи ядерної фізики. Далі — ще роки випробувань, помилок і наполегливої роботи. “Мені подобався цей проєкт, але я його й трохи ненавидів”, — зізнається Айден.

За його словами, мотивацією була не слава і не вигода. “Це не змушує мене стрибати вище чи писати швидше. Це нічого не дає мені особисто. Якщо чесно, це просто проєкт із цікавості. Але якщо дивитися ширше — на мій погляд, синтез є енергією майбутнього”, — каже школяр.

Робота над установкою тривала чотири роки. І, звісно, викликала занепокоєння вдома. “У мами були тривожні думки. Вона казала: “Стоп-стоп-стоп, поясни мені детально, що може піти не так і як зробити, щоб цього не сталося””, — розповідає хлопець.

Попри побоювання, проєкт завершився успіхом. У 12 років Айден досяг того, що вдається одиницям — зафіксував утворення нейтронів, ключовий показник здійснення ядерного синтезу.

“Ми отримали нейтрони! — згадує він. — Я навіть трохи плакав. Це важко описати. Наче кінець дуже довгої подорожі”.

Проєкт Айдена також став натхненням для створення Launchpad — некомерційного простору для юних винахідників у Західному Далласі. Makerspace розташований у звичайній цегляній будівлі й покликаний підтримувати саме такі амбітні наукові ініціативи.

Для самого Айдена цей успіх — не фінал, а старт.

Його шлях до потенційного рекорду Гіннеса може стати лише першим кроком у великій науковій кар’єрі.

Макміллан зараз подає заявку до Книги рекордів Гіннеса, щоб бути визнаним наймолодшою людиною, яка досягла ядерного синтезу. Поки рекорд належить Джексону Освальту з Теннессі, який успішно досяг ядерного синтезу лише за кілька годин до свого 13-річчя в 2018 році.

Як розповідало BitukMedia, 16-річна Катерина з Києва встановила вражаючий рекорд — вона стала наймолодшою ученицею, яка коли-небудь завершила спеціалізоване стажування в Університеті Свонсі в Уельсі. Юна дослідниця працює над технологіями, що вже сьогодні називаються майбутнім енергетики.

“Щоб нікого не забути”: мати загиблого воїна з Рівного набила тату з іменами полеглих (ВІДЕО)

0
Фото - скрін "Суспільне. Рівне"

Колись це були голоси, усмішки, живі історії. Тепер — імена, які не можна дозволити собі забути. Мама загиблого військового з Рівного Ольга Юзвюк набила татуювання з іменами та позивними 14 полеглих захисників України — щоб згадувати кожного під час загальнонаціональної хвилини мовчання.

Про це розповідає “Суспільне. Рівне”.

Татуювання розташоване на лівому плечі — свідомо й символічно. “Саме ця рука, саме цей момент. Біля серця. Щоб вони завжди були при мені, щоб я більше нікого не забула, щоб я більше нікого не пропустила у своїй “хвилині пам’яті”, – розповідає Ольга.

На її плечі — 14 імен. За словами Ольги Юзвюк, кожне з 14 імен — це окрема історія, окрема втрата, окремий біль.

Серед них — Петро “Чорний” Полицяк, кіборг з Донецького аеропорту, який загинув у віці, близькому до віку її сина Костянтина.
Роман Міськов — волонтер “ДАР”, якого вона згадує як “завжди усміхненне дитя”.
Вася Папежук — родич іншого військового, людина, яка з часом стала частиною родини.
В’ячеслав Сернюк із Володимирецького району — воїн, з яким вона так і не встигла попрощатися. “Він просив, щоб я прийшла до нього на вокзал. А я тоді дуже погано почувалася. Сказала: “Славчик, ми ще побачимося”. На жаль, ми більше не побачилися”, — згадує Ольга.

Серед імен також — Максим “Далі“, відомий не лише в Рівному, а й за межами України;
Сергій “Бабай” Мотузяк, побратим її сина, який загинув кілька місяців тому;
Саша Рожко, її однокласник;
Андрій Мехеда, з яким вона познайомилася під Попасною й називає його своєю “подружкою”.

Є в цьому списку й дуже близькі люди. Євген “Герасимик” — той, хто на прощанні з Костянтином сказав: “Ми помстимося”.
Тарас Козлишин “Карай“— друг родини, загиблий під Києвом.
Саша Волчецький, ще один однокласник із Володимирця, коваль “від Бога”.
Микола “Кіндер” Силко — племінник, “наш Миколка”, загиблий майже два роки тому.

І останнє ім’я — Костя. Син.

Ольга Юзвюк зізнається: вона готова продовжувати цей список, якщо доведеться. Але всім серцем сподівається, що цього не станеться.

“Я буду продовжувати, щоб не пропустити жодного імені. Наразі ще є зниклі безвісти, але я всім серцем сподіваюся, що вони не потраплять на цю руку. Я просто хочу обняти Юрика, хочу обняти Сашу. Бо це теж мої… Я не хочу більше сюди нікого додавати”.

Це татуювання — не прикраса і не жест. Це тиха обітниця пам’яті, яка щоранку починається біля серця і звучить разом із хвилиною мовчання.

Це не еволюція — це відбір: українські собаки на фронті стрімко дичавіють

0
Собака з бахмутської ферми. Фото - Фото - Володимир Цапук, misto.media

Колись вони були домашніми улюбленцями і захисниками обійсть. А тепер живуть у зоні бойових дій на території України, ховаються від обстрілів і виживають за законами дикої природи. Вчені зафіксували разючі зміни у покинутих собаках – за короткий проміжок часу вони набули рис диких видів, як-от вовки та койоти.

Про це пише The New York Times.

Дослідження, опубліковане в грудні в журналі Evolutionary Applications, показало: війна стала потужним фільтром, який за короткий час змінив зовнішність і поведінку тварин.

Науковці зібрали дані про 763 собаки у дев’яти регіонах України. Вони працювали з притулками, ветеринарами, волонтерами. Найскладніше було на передовій.

Дані з фронту збирав зоолог Львівського університету Ігор Дикий. З 2022 року він два роки служив добровольцем у ЗСУ: спочатку біля Лимана на Донеччині, пізніше — під Харковом.

“У селі Зарічне з нами жило багато безпритульних собак. Вони були налякані обстрілами; деякі мали контузії. В однієї маленької собаки була неправильно зрощена зламана лапа, інша втратила око через вибух”, — згадує він. Військові підгодовували тварин, давали прихисток і за можливості лікували.

Пес з околиць Покровська. Фото – Володимир Цапук, misto.media

Більшість собак у зоні бойових дій більше не мали характерних “домашніх” рис. На фронті майже не траплялися короткі морди, як у французьких бульдогів, або видовжені, як у такс. У багатьох зменшилася маса тіла.

Як зазначила співавторка дослідження Марія Марців, на передовій частіше виживають собаки з ознаками так званого “дикого фенотипу” — зі стоячими вухами, прямим хвостом і меншою кількістю світлих плям. Саме такі риси характерні для вовків, койотів та інших диких псових.

Науковці також зафіксували меншу кількість старих, хворих і травмованих тварин у зоні бойових дій. Частіше собаки жили зграями.

“Війна діє як потужний фільтр, відбираючи риси, що підвищують шанси на виживання в екстремальних умовах”, — пояснює дослідниця Малґожата Вітек з Університету Гданська.

Попри стрімкі зміни, вчені наголошують: йдеться не про прискорену еволюцію. Зміни відбуваються надто швидко, щоб бути результатом молекулярних процесів. Просто в умовах війни виживають ті тварини, чиї фізичні характеристики краще підходять до небезпечного середовища.

Пес на білоруському прикордонні.

Менша маса тіла, наприклад, зменшує ризик підриву на міні. Компактність допомагає ховатися в укриттях і робить тварину меншою мішенню для уламків.

Більшість собак усе ще залежать від людей, хоча доповнюють раціон рослинами або полюванням. Частину тварин військові взяли під опіку.

Втім, дослідники зафіксували і випадки повної втрати залежності від людини — процес, який називають фералізацією.

Хоча дослідження стосувалося лише собак, воно піднімає ширше питання — як війна впливає на довкілля.

“Якщо навіть мобільні та пристосовні собаки так сильно страждають від війни, що ж тоді відбувається з видами, які менш рухливі і мають вузькі вимоги до середовища?” — зауважив австралійський еколог Еван Рітчі, який не брав участі в дослідженні.

Керівниця проєкту Малґожата Пілот формулює це жорстко: війни — це не лише гуманітарні кризи. Це ще й екологічні катастрофи.

Фронт змінює людей. Тепер ми бачимо, що він змінює і тварин — швидко, безжально, залишаючи сліди навіть у формі вух і хвоста. Війна переписує не лише мапи, а й біологію виживання.

Як розповідало BitukMedia, військові врятували собаку, який пережив влучання КАБ на позиції.

Невидимий над водою: UADEFENSE показала новий морський дрон M.A.K.

0
адводний безпілотний апарат M.A.K.. 9 лютого 2026 року. Фото - "Мілітарний"

Українська компанія UADEFENSE презентувала новий малопомітний надводний безпілотник M.A.K. Він здатний нести до 60 кг бойової частини та працювати на дистанції до 50 км. Розробку представили на міжнародній оборонній виставці World Defense Show 2026 в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія).

Про деталі проєкту представник компанії розповів виданню “Мілітарний”.

Безпілотник спочатку проєктувався як річковий дрон, однак розробники підтвердили його ефективну роботу і в морських умовах — за висоти хвилі до 0,75 м.

Однією з ключових переваг M.A.K. є його малопомітність. Силует апарата піднімається над водою лише на 30 сантиметрів, а корпус виготовлений зі склопластику.

Дрон оснащений електричним двигуном китайського виробництва. Він здатен розвивати швидкість до 40 км/год і демонструє високу маневреність під час виконання завдань.

Конструкція передбачає змінну палубу, що дозволяє трансформувати апарат у носій інших засобів ураження. Зокрема, можливе встановлення двох додаткових FPV-дронів за умови зменшення основної бойової частини до 40 кілограмів.

Завдяки такій модульності M.A.K. може виконувати функцію так званої “дрономатки”, суттєво розширюючи радіус дії.

“Ці дрони можна використати як зброю для більших дронів, відомих як “дрономатки”. Тобто вони виходять вже на більш дальні відстані. На відстані 50 км скидають цей дрон — і вперед”, — повідомив представник компанії.

Система зв’язку передбачає використання супутникового інтернету Starlink, LTE, Mesh-радіосистем (DTC, Silvus, Trellis Ware), а також оптоволоконного кабелю. Під час виконання завдання канал зв’язку може змінюватися.

Розробники наголошують, що бойова частина не є фіксованою — її тип і потужність можуть адаптуватися відповідно до потреб замовника.

Окрім ударних завдань, платформа придатна для логістичних та розвідувальних місій. У перспективі не виключається створення цивільної версії апарата.

Порівняно з відомими морськими безпілотниками Magura та Sea Baby, новий M.A.K. є значно дешевшим у виробництві.

Наразі апарат проходить процес кодифікації. Він уже завершив п’ять місяців інтенсивних випробувань на воді.

Як розповідало BitukMedia, в Україні створили РЕБ у форматі автомобільного боксу для захисту від дронів.

Його дім поглинув Виворіт: фанат “Дивних див” встановив світовий рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Поки одні просто переглядали “Дивні дива” (Stranger Things), він буквально дозволив героям серіалу захопити свій дім. Американський художник Джої Авалос перетворив оселю в Аризоні на справжній Виворіт — і встановив світовий рекорд, зібравши найбільшу колекцію пам’ятних речей із культового шоу.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

“Дивні дива” став одним з найзатребуваніших серіалів 2025 року, а для американця Джої Авалоса пригоди Одинадцятої, Вілла, Майка та їхніх друзів та членів родин стали справжнім натхненням.

“Я почав колекціонувати одразу після виходу першого сезону серіалу, але тоді мерчу було небагато, — розповів він. — Я вже збирав Funko Pop!, тож це був найпростіший спосіб почати колекцію речей з “Дивних див””.

Спершу він планував обмежитися лише фігурками. Але сьогодні його колекція налічує 2 301 різний предмет — це офіційно найбільша у світі колекція пам’ятних речей, пов’язаних із серіалом братів Дафферів.

Будинок Джої у місті Чендлер, що у штаті Аризона, — справжній рай для фанатів хіта від Netflix.

“Як і Виворіт, моя колекція продовжує розповзатися по всьому будинку — і досі не зупиняється”, — жартує він. Навіть ванна кімната, на дверях якої висить табличка “Ласкаво просимо у Гокінс” (Welcome to Hawkins), повністю заповнена експонатами.

Кожна стіна присвячена окремій локації Гокінса: старшій школі, кафе-морозиву Scoops Ahoy, де працювали Стів і Робін, чи аркадному залу Palace Arcade, де Макс встановила рекорд, вперше привернувши увагу хлопців.

Стіни прикрашають фото Джої з акторами серіалу, яких він зустрічав особисто, а також його власні художні портрети зірок шоу — з автографами.

“Мені пощастило отримати багато “святих граалів”, але як колекціонеру й художнику мені особливо подобається малювати портрети акторів, а потім їхати на Comic Con і просити підписати їх. Це унікальні речі — єдині у світі”, — каже він.

Серед його мрій — створити портрет братів Дафферів, творців серіалу, і отримати їхні автографи.

“Коли я вперше подивився Stranger Things, я миттєво закохався в атмосферу 80-х. Я сам дитина 80-х, тож обожнюю всі відсилки до культових фільмів, як-от “Бовдури” (The Goonies) та “Іншопланетянин” (E.T.), люблю таємничість Одд і її здібності, теорії змови навколо лабораторії Гокінса — усе це. Я люблю той період історії”, — зізнається Джої.

В одній із кімнат фігурки Funko Pop! складені буквально від підлоги до стелі. Серед рідкісних експонатів — “Золотий Хоппер” з San Diego Comic Con 2018 року. У світі існує лише 40 таких фігурок.

Серед інших коштовностей колекції — статуя Демогоргона у чверть натурального розміру та репліка гітари, на якій Едді Мансон грав у фіналі четвертого сезону.

Джої також володіє всіма коміксами “Дивні дива”, що коли-небудь друкувалися. Особливо він пишається двома екземплярами: один підписаний виконавицею ролі Одинадцять Міллі Боббі Браун, інший має білу обкладинку — справжня рідкість серед колекціонерів.

Окрім цього, він захоплюється дизайнерськими та рідкісними іграшками — у його домі чимало предметів, які навряд чи можна побачити деінде.

Після епічного завершення серіалу Джої запитали про улюблений епізод.

“Мій фаворит — “Дорогий Біллі” з четвертого сезону. Сцена, де Макс біжить від Векни, лунає Running Up That Hill Кейт Буш, усе в сповільненні, і вона намагається повернутися до Лукаса, Дастіна та Стіва на кладовищі… Це пробрало мене до мурах. І досі це мій найулюбленіший момент у “Дивах”.

І, здається, не лише його.

Як розповідало BitukMedia, житель США Ерік Джасколка зібрав колекцію, яка налічує понад 25 тисяч речей, пов’язаних з франшизою про “Людей Ікс”. Це приблизно на 10 тис. більше, ніж під час попереднього офіційного підрахунку для Книги рекордів 12 років тому.

Батьківство по-антарктичному: на “Вернадському” зняли кумедну погоню пінгвінів (ВІДЕО)

0
Фото - скрін відео НАНЦ

Добавки не буде або справжній забіг на виживання. На острові Галіндез біля станції “Академік Вернадський” зафільмували момент, коли дорослий пінгвін після годування раптом починає тікати від власного нащадка.

Про кумедний епізод розповіли у Національному антарктичному науковому центрі.

На відео Марії Павловської видно, як дорослий пінгвін годує малюка, а вже за кілька секунд кидається навтьоки. Маленьке пінгвіня, не погодившись із завершенням трапези, кидається навздогін.

На початку життя пташенята повністю залежать від батьків. Коли малюк просить їсти, дорослий “постачає” частково перетравлену їжу (переважно криль) зі свого стравоходу просто до дзьоба дитинчати.

Та з віком апетит і наполегливість зростають. Підрослі пінгвінята вже активно переслідують маму чи тата, вимагаючи добавки. Саме такий момент і потрапив в об’єктив: хтось із батьків вирішив, що порція достатня, і спробував завершити “бенкет”, але малюк з цим не погодився.

На острові Галіндез, де розташована українська антарктична станція, гніздують переважно субантарктичні пінгвіни. Щовесни вони прибувають сюди для розмноження: будують гнізда, відкладають зазвичай по два яйця та вигодовують пташенят. Нині за даними українських полярників, на Галіндезі мешкає понад 10 тис. субантарктичних пінгвінів.

Раніше BitukMedia показувало інше відео від українських полярників – зграя пінгвінів пірнає в океан.

Приходь побалакати: ШІ навчив рослини відповідати на запитання

0
Фото - Cambridge University Botanic Garden

А якщо замість таблички з описом ви напряму запитаєте рослину, хто вона така — і почуєте відповідь? У Кембриджі це вже реальність: ботанічний сад британського університету запустив виставку, де 20 рослин “розмовляють” із відвідувачами завдяки штучному інтелекту.

Про це розповідає BBC.

У ботанічному саду Кембриджського університету презентували виставку Talking Plants (“Рослини, які розмовляють”), яку називають “світовою прем’єрою”. Проєкт дозволяє відвідувачам вести двосторонній діалог із рослинами — ставити запитання про еволюцію, екологію чи культурне значення та отримувати відповіді у текстовому або голосовому форматі.

Щоб почати розмову, потрібно лише відсканувати QR-код біля експоната. Тоді на смартфоні відкривається чат, у якому “оживає” конкретна рослина.

Кожній із 20 рослин надали власне ім’я та характер.
Серед них:

  • Jade, the Vine — “саркастична стельова ліана” з Тропічного дому.
  • Titus Junior, the Titan Arum — прямолінійний, драматичний і “сумнозвісно смердючий” титан арум.
  • Tumbo the Welwitschia — “сухо-іронічний і вперто незламний”.
  • St Helena Ebony — “гідна, глибоко пов’язана зі своєю батьківщиною і справжня виживальниця”.

Окрім чатів, виставка включає медитаційні сесії та тематичні вікторини.

Фото – Cambridge University Botanic Garden

Куратор виставки, професор еволюції Сем Брокінгтон наголошує: йдеться не про заміну людської експертності. “Це не про те, щоб замінити наших фахівців. Це про пошук нових способів стимулювати навчання і здивування світом рослин”, — пояснив він.

Організатори сподіваються, що такий формат допоможе ефективніше доносити важливі меседжі про втрату біорізноманіття та кліматичні зміни.

Гал Занір, співзасновник компанії Nature Perspectives, яка розробила виставку разом із ботсадом, назвав це новим способом взаємодії з природою. “Ми переходимо від навчання про природу до навчання від і разом із нею”, — сказав він.

На запитання, чи може ШІ вигадувати неправильні відповіді, Занір запевнив BBC, що технологію “тонко налаштовано” на основі ретельно відібраних наукових даних, підготовлених командою експертів з екології.

Це не перший подібний експеримент у Кембриджі. Як розповідало BitukMedia, у 2024 році Музей зоології університету вже дозволяв відвідувачам “спілкуватися” з експонатами давно вимерлих тварин. “Заговорили” 13 видів, зокрема птах додо, нарвал, фінвал, червона панда та тарган.

Новий тренд у країні пивоварів: безалкогольне впевнено витісняє класику

0
Фото - golero/Getty Images/iStockphoto

Німеччина, яка століттями асоціювалася з пивними кухлями та Октоберфестом, фіксує антирекорд: у 2025 році продажі пива впали до найнижчого рівня з початку статистичних спостережень. Ба більше, молоді німці дедалі частіше обирають безалкогольне. Але чому?

Про це розповідає видання Politico.

Країна пива, схоже, змінює звички: загальне споживання класичного пива у Німеччині стрімко скорочується.

Менше ніж 8 млрд літрів за рік — вперше з 1993-го. У 2025 році продажі пива німецьких броварень різко скоротилися, показавши найглибше падіння за понад 30 років спостережень. Про це повідомило Федеральне статистичне відомство Німеччини.

Понад 80% пива було продано всередині країни. Водночас статистика не враховує безалкогольне пиво та солодові напої, а саме вони зараз і демонструють зростання.

За даними Німецької асоціації пивоварів, безалкогольне пиво вже становить близько 10% загального ринку та є третім за популярністю пивним сегментом у країні. Це — категорія, яка демонструє найшвидше зростання.

Чому безалкогольне пиво набирає популярності? “Споживання алкоголю зменшується, особливо серед молоді, і це, звісно, добре для громадського здоров’я”, — заявила прем’єр-міністерка федеральної землі Саар Анке Релінґер, яку Асоціація пивоварів назвала “пивною амбасадоркою” 2025 року.

За її словами, німці стали “пити пиво більш усвідомлено”, а сама вона виступає за підтримку пивоварного мистецтва як частини культурної традиції країни.

Економіка теж тисне. В асоціації пивоварів пояснюють падіння продажів не лише зміною споживчих звичок, а й загальною економічною ситуацією. Зокрема, “досі тривожним” залишається стан ресторанного бізнесу.

Німеччина нині є найбільшим у світі виробником безалкогольного пива. “Люди шукають якісні, насичені смаками напої, які підходять до будь-якої життєвої ситуації”, — зазначив президент асоціації Крістіан Вебер.

Пивовари також закликали політиків знизити витрати на енергію — саме енергоресурси та оплата праці є головними статтями витрат для галузі. Релінґер підтримала цю позицію, наголосивши на потребі конкурентних умов виробництва та цільової підтримки, зокрема для інвестицій у сталий розвиток.

Попри загальне падіння, Pilsner залишається найпопулярнішим сортом у Німеччині. Його частка на ринку становить близько 50%.

Німеччина — країна з тисячолітньою пивною традицією. Але, схоже, тепер вона входить у нову еру — більш стриману, усвідомлену і… безалкогольну.

Як розповідало BitukMedia, пляшка заввишки лише 12 міліметрів, в якій лише одна крапля безалкогольного пива – це не фантастика і не експеримент штучного інтелекту, а реальна інновація від Carlsberg. Чому пивний гігант вирішив створити напій, який неможливо відчути на смак — і що за послання стоїть за цією ідеєю?

Українець уперше пробіг сім марафонів на семи континентах

0
Фото - maximkryvenko/ Instagram

Майже 300 км, сім континентів і фактично тиждень життя в небі. Український спортсмен Максим Кривенко успішно подолав World Marathon Challenge.

Про це бігун розповів на своїй сторінці у Facebook.

Максим Кривенко повідомив про завершення одного з найскладніших стартів у своєму житті — серії забігів на різних континентах із постійними перельотами між ними.

За словами Кривенка, загальна дистанція склала 295 км 365 м. Протягом семи днів він практично жив на висоті 10 тисяч м — у літаках, спускаючись на землю лише для того, щоб пробігти черговий старт.

“Емоції переповнюють! Це був дійсно найважчий, найграндіозніший та найемоційніший старт, в якому я брав участь за все своє життя”, – написав спортсмен.аписав спортсмен.

За словами чоловіка, йому довелося стартувати навіть з температурою. “Так буває”, — коротко зазначив Кривенко, додавши, що попри фізичний стан продовжував дистанцію

Спортсмен наголосив: для нього це був не лише особистий рекорд, а й символічний жест. “Весь час згадував, що біжу не просто так, а біжу, щоб підкреслити – українці витривалі”, – зізнався Кривенко.

Фінішний час на кожному з марафонів:
4:21:39 Антарктика 🇦🇶
3:17:48 Африка (ПАР🇿🇦)
3:54:26 Австралія🇦🇺
3:31:28 Азія (АЕ 🇦🇪)
3:34:08 Європа (Іспанія🇪🇸)
3:46:26 Південна Америка (Бразилія🇧🇷)
3:38:50 Північна Америка (США🇺🇸)

3:43:32 – таким вийшов середній час в сукупності. В підсумку, Максим зайняв 6 місце серед 55 зареєстрованих учасників з 15 країн світу.

Колаж – Максим Кривенко/ Facebook

39 119км – саме таку відстань додали учасники щодня, щоб добратися з одного континенту в інший. І це лише відстань після першого фінішу і до останнього, тобто не враховуючи добирання перед початком першого марафону і повернення додому після фінішу останнього!

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Biganuti (@biganuti)

Максим долучився до ініціативи МЗС України та Світового конгресу українців щодо збору коштів, спрямованих на генератори та інше енергетичне обладнання. І свою участь присвятив саме цій меті.

Як розповідало BitukMedia, іспанські та італійські науковці досліджують феноменальну фізичну форму 82-річного ультрамарафонця Хуана Лопеса Гарсії. Вони прагнуть зрозуміти, як людський організм може зберігати здоров’я та витривалість у похилому віці.

Анти-Валентинів день: мережа магазинів запускає обмін прикрас від колишніх

0
Фото - JCPenney

У кожного є скринька, яку краще не відкривати. Там — “назавжди”, яке закінчилося, і “ти — єдина”, яке виявилося тимчасовим. Але цього Дня Валентина можна зробити те, про що мріяли мовчки: здати минуле й натомість отримати діамант.

Про це розповідає Creapills.

День закоханих більше не тільки про троянди й обіцянки. Іноді це про те, щоб зняти старий ланцюжок — і повісити інший. Буквально.

До Дня святого Валентина 2026 року американська мережа JCPenney вирішила запропонувати несподіване рішення: принести прикрасу від колишнього й обміняти її на новий діамантовий кулон. Без пояснень і без оцінки вартості.

Акція отримала назву The Ex-Change і відбудеться вона 14 лютого 2026 року в окремих магазинах JCPenney у США. Покупці матимуть дві години, щоб прийти з будь-якою прикрасою, подарованою ексом або екс-партнеркою, і здійснити обмін на новий виріб.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Breaking and Entering (@breakingandenteringmedia)

Принцип максимально простий: жодних запитань про історію прикраси, жодної оцінки її вартості та жодних документів. Не має значення, чи це коштовна річ, чи скромний символічний подарунок — важливий сам акт “оновлення”.

В обмін учасники отримають намисто з лабораторно вирощеним діамантом вагою ½ карата. Камінь буде встановлений у срібну основу з позолотою 14 каратів. У компанії позиціонують прикрасу як символ нового початку.

Акція матиме ліміт: до 50 обмінів у кожному магазині та до 100 — у флагманському магазині Garden City у штаті Нью-Йорк. Кожна людина може скористатися пропозицією лише один раз. Обмін здійснюватиметься, поки є запаси прикрас.

Усі зібрані вироби JCPenney передасть організації Good360, яка займається розподілом товарів для громад у потребі. Таким чином, прикраси не знищуватимуть, а використають повторно.

Компанія фактично перетворює День святого Валентина на можливість для символічного перезапуску — з легким гумором і без зайвого драматизму.

Усі зібрані речі від колишніх передадуть благодійній організації Good360, яка допомагає нужденним по всьому світу. Зокрема, організація передавала гуманітарну допомогу для українських біженців у Польщу та Угорщину на суму 75 мільйонів доларів.

Як розповідало BitukMedia, спеціальне вітання до Дня святого Валентина для колишніх коханих пропонує зоопарк Сан-Антоніо (Техас). Кожен бажаючий можете назвати таргана на честь своєї колись коханої людини та згодувати комаху тварині. Вартість такої послуги незначна. Акція щороку користується популярністю.

Новий рекорд у Карпатах: зафіксували найбільшу вільну субпопуляцію “князів лісу”

0
Фото - Лана Вєтрова/ Facebook

У Національному природному парку “Сколівські Бескиди” зареєстрували рекорд — тут мешкає найбільша в Українських Карпатах вільна субпопуляція зубра європейського (Bison bonasus). Сьогодні стадо налічує 51 особину.

Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.

“Справжні фантастичні велетні, князі лісу! Ми чекали цього побачення години дві, весь час намагаючись розгледіти ці величні постатті серед лісів Національному природному парку “Сколівські Бескиди”. І ось раптом вони неквапливо виникли перед нами – величні і горді, як самі карпатські гори. Першою завжди йде самка – вона головна. Пильно придивляючись до людей, вона повела своє стадо лише тоді, коли пересвідчилась у безпеці”, – захоплено розповідає Вєтрова.

Фото – Національний природний парк “Сколівські Бескиди”

Між тим, ще на початку ХХ століття людство ледь не втратило зубрів назавжди. У 1927 році в дикій природі не залишилося жодної особини. Відродження почалося з кількох тварин, які збереглися в зоопарках різних країн. Протягом десятиліть екологи відновлювали популяцію, контролюючи кожне стадо.

У “Сколівських Бескидах” програму реінтродукції розпочали у 2009–2010 роках: із національних парків Німеччини та Австрії сюди завезли 11 зубрів. Після періоду акліматизації їх випустили у дику природу. За понад десять років популяція зросла більш ніж учетверо.

Рекорд «Найбільша вільна субпопуляція зубра європейського в Українських Карпатах» зареєстровано в Майданському лісництві НПП «Сколівські Бескиди» (директор — Василь Приндак).

Полювання на зубра, занесеного до Червоної книги України, суворо заборонене законом.

Наступний рекорд у цій номінації планують оголосити після народження сотого вільного зубра у “Сколівських Бескидах”.

Нагадаємо, у 2021 році цей нацпарк визнаний найкращим природним парком України. А за результатами минулого року він став лідером серед туристичних об’єктів Львівщини за кількістю відвідувачів – його відвідали понад 258 тис. туристів.

Як розповідало BitukMedia, двоє червонокнижних зубрів, що забрели просто у двори мешканців села Червоні Хатки, що на Житомирщині, могли потрапити у біду. Але ситуацію врятувала… корова. Свійська тварина допомогла екологам повернути лісових велетнів додому.