Спроба наблизитися до зірки соцмереж обернулася штрафом і новими правилами безпеки. У Таїланді чоловік переліз у вольєр до карликового бегемота Му Денг — і тепер ця історія стала показовою.
У Таїланді суд оштрафував чоловіка на $300 за незаконне проникнення у вольєр до Му Денг — дитинчати карликового бегемота, яке стало інтернет-сенсацією.
Інцидент стався в зоопарку Khao Kheow Open Zoo, що приблизно за дві години їзди від Бангкока. За словами директора зоопарку, чоловік проник у вольєр ще минулого місяця.
На відео, яке оприлюднили місцеві медіа, видно, як він перебуває всередині й знімає тварину на планшет.
Му Денг не постраждала, але, за словами працівників, була “дещо налякана”.
Це дитинча карликового бегемота стало “вірусним” у 2024 році — після того, як зоопарк почав публікувати її милі відео. Кумедні ролики швидко розлетілися соцмережами, породили меми й різко збільшили потік відвідувачів. Щовихідних тисячі людей приїжджали подивитися на тварину, а згодом з’явився і тематичний мерч.
Ім’я Му Денг перекладається приблизно як “пружна свинка”.
Після інциденту суд визнав чоловіка винним і призначив штраф у 10 тисяч батів (близько $300). У зоопарку кажуть: це рішення — чіткий сигнал, що права тварин не можна порушувати ані в дикій природі, ні в неволі.
Після цього випадку в Khao Kheow Open Zoo вже посилили охорону і навіть переглядають інструкції для персоналу. Якщо раніше співробітників готували до втечі тварин, то тепер — і до вторгнень людей.
Як розповідало BitukMedia, дванадцятьом туристам довічно заборонили відвідувати знаменитий китайський центр розведення панд у Ченду. Це покарання за те, як вони поводилися з тваринами. Вік порушників – від 26 до 61 року.
Документальна стрічка про війну в Україні виходить на один із найпрестижніших телевізійних майданчиків світу. Фільм “2000 метрів до Андріївки” українського режисера Мстислав Чернов отримав одразу шість номінацій на News & Documentary Emmy Awards.
Про це повідомила американська Національна академія телевізійних мистецтв і наук.
Українська документалка змагатиметься у ключових категоріях документального кіно.
Фільм Чернова відзначили одразу в шести категоріях:
найкращий документальний фільм,
документальний фільм про сучасні події,
режисура,
сценарій,
операторська робота,
монтаж.
Цьогоріч журі обирало номінантів серед понад двох тисяч робіт, а голосування проводили понад 900 представників індустрії.
Премія “Еммі” за новини та документальні фільми є частиною широкого спектра премій “Еммі”, що присуджуються за художні та технічні досягнення в американській телевізійній індустрії.
Церемонія нагородження відбудеться 27 та 28 травня. Обидві події пройдуть у залі Фредеріка П. Роуза в Jazz at Lincoln Center в Нью-Йорку і транслюватимуться онлайн.
“2000 метрів до Андріївки” — це хроніка реальних боїв українських військових. Журналісти супроводжують підрозділ, який має пройти добре укріплений кілометр лісу та звільнити від російських окупантів стратегічно важливе село – Андріївку біля Бахмута.
Робота над проєктом тривала майже півтора року — зйомки стартували у вересні 2023-го. Окрім Мстислава Чернова, над фільмом працювали фотограф Олександр Бабенко та продюсерки Мішель Мізнер і Рейні Аронсон-Рат.
Музику до стрічки написав Сем Слейтер — дворазовий лауреат “Ґреммі”, відомий роботами над серіалом “Чорнобиль” та фільмом “Джокер”.
Нагадаємо, раніше стрічка вже отримала відзнаку від Гільдії сценаристів США.
До Великодня в Україні з’явиться ще один символ свята — зі срібла. Національний банк продовжує торішню традицію і вводить в обіг пам’ятну монету у формі писанки. Вона має назву “Великодня радість. Писанка” та прославляє традиційні старовинні орнаменти Полісся.
Національний банк України презентував нову пам’ятну монету “Великодня радість. Писанка”, яка стала продовженням серії “Українська спадщина”. Її присвячено українському писанкарству — декоративному мистецтву, що у 2024 році увійшло до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Цьогорічний випуск вшановує традиції Полісся — одного з найдавніших етнографічних регіонів України. Саме поліські орнаменти стали основою дизайну монети.
Монету виготовлено зі срібла 999 проби. Вага дорогоцінного металу в чистоті — 31,1 г, номінал — 10 гривень. Вона оздоблена емаллю та патинуванням, що підкреслює орнаментальні деталі.
Фото – Музей грошей Національного банку України
Аверс поділений на чотири сектори у формі хреста — сакрального символу єдності неба і землі. Кожен сектор представляє орнаменти різних частин Полісся:
Рівненщина — хвилі, сітка, “грабельки”
Волинь — зірка, крапки, сонце, хвилі
Житомирщина — сонце та “грабельки”
Київщина — спіралі та сітка
Кожен елемент має символічне значення: сонце і зірка уособлюють життєдайну енергію, хвилі — воду і довголіття, спіралі — безкінечність і захист, сітка — зв’язок між світами, а крапки — зародження нового життя.
На реверсі зображено писанку з традиційним орнаментом Чернігівського Полісся — “ружу” (зорю), яка символізує сонце, світло і весняне відродження. Кольори також мають значення: червоний асоціюється із силою та енергією, чорний — із землею, родючістю та пам’яттю роду.
Дизайн монети створила Олександра Кучинська.
Тираж монети — до 15 тисяч штук. Придбати її можна з 7 квітня 2026 року в інтернет-магазині нумізматичної продукції НБУ, а також у банках-дистриб’юторах.
Як розповідало BitukMedia, 17 квітня 2025 року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету “Писанкарство” номіналом 10 гривень. Цей випуск присвячений одному з найбільш впізнаваних символів української культури — писанці, яка у 2024 році була офіційно визнана ЮНЕСКО частиною світової нематеріальної спадщини.
Вона виникає там, де ми звикли бачити яскраві барви, але цього разу кольори ніби зникають. Білу веселку часто просто не помічають, хоча це одне з найделікатніших і найрідкісніших атмосферних явищ. Світлинами білої веселки поділилися українські полярники “Вернадського”.
Про це розповідають у НАНЦ.
Українські полярники нагадують: веселка може бути не лише різнокольоровою, а й білою. Це явище називають “туманною веселкою” або fogbow — і воно виникає за особливих умов.
Усе залежить від розміру крапель води в повітрі. У звичайній веселці великі краплі дощу розкладають біле світло на спектр — кожен колір рухається своєю траєкторією, тому ми бачимо яскраву дугу.
А от у випадку білої веселки краплі значно дрібніші — як у тумані. Через це світлові пучки змішуються між собою (відбувається дифракція), і кольори втрачають чіткість, аж поки майже повністю не зникають. У результаті утворюється бліда, майже біла дуга.
Іноді її краї все ж можуть мати ледь помітні відтінки: зовнішній — із легким помаранчевим, а нижній — із фіолетовим.
Таку веселку найчастіше можна побачити, коли сонячне світло підсвічує слабкий туман, що складається з мікроскопічних крапель води.
Всі фото – Зоя Швидка
Це явище не лише красиве, а й доволі підступне — через свою “безбарвність” воно легко вислизає з поля зору.
Як розповідало BitukMedia, українські полярники встановили нові прилади в Антарктиці.
Птах, якого на Київщині фіксували лічені рази за понад сто років, несподівано повернувся в поле зору науковців. І ця зустріч — не просто удача, а важливий сигнал для дослідників.
Про це повідомили у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику під час польових досліджень зафіксували рідкісного для регіону птаха. Йдеться про гірського дрозда. Це перше підтверджене спостереження виду на території Київської області приблизно за останні 50 років.
За історичними даними, раніше дрозда гірського в регіоні реєстрували лише двічі. Вперше — на початку квітня 1910 року, коли орнітолог Едуард Шарлеман помітив пару птахів у зграї дроздів. Друге спостереження датується 24 березня 1976 року — тоді птаха бачили в околицях села Козаровичі.
Сучасну знахідку зробили під час спільних досліджень науковців заповідника та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
В Україні цей вид зазвичай гніздиться у Карпатах. Його поява на Київщині, ймовірно, пов’язана з міграційними переміщеннями.
Науковці наголошують: така фіксація є важливим доповненням до даних про поширення виду та свідчить про динамічність орнітофауни регіону. Вона також підкреслює необхідність подальшого моніторингу птахів у зоні відчуження.
Як розповідало BitukMedia, у центрі Чорнобиля зафіксували несподівану і знакову подію — до міста повернулися білі лелеки.
Антарктика здається місцем, де вимірювати забруднення — зайве. Але саме тут можуть з’являтися сигнали про глобальні зміни, які не видно в інших куточках планети. І тепер українські вчені з “Вернадського” отримали інструменти, щоб ці сигнали не пропустити.
Українські науковці встановили нові прилади для вимірювання якості повітря в Антарктиці та над Світовим океаном. Додаткове обладнання з’явилося на станції “Академік Вернадський”, а також на криголамі “Ноосфера”.
Антарктика традиційно вважається регіоном із найчистішим повітрям на планеті — рівень забруднення тут зазвичай близький до нуля. Втім, навіть сюди можуть потрапляти забруднювальні речовини з інших континентів, тому регулярний моніторинг є критично важливим.
Ще торік на “Вернадському” встановили перший в Антарктиці аналізатор якості повітря мережі IQAir. Він вимірює концентрацію твердих аерозольних частинок різного діаметра, які зависають у повітрі.
Цього сезону станція отримала ще один такий самий прилад — для калібрування та перевірки точності вимірювань. Адже наразі “Вернадський” — єдине місце в антарктичному регіоні, де проводяться такі дослідження.
Нове обладнання встановили озонометрист Сергій Якущенко та метеоролог Олександр Надточій.
Фото – Сергій Якущенко, Юрій Усманський/ НАНЦ
Дослідження підтверджують: повітря біля станції справді одне з найчистіших у світі. Водночас рівень аерозолів може змінюватися під впливом природних факторів (вивержень вулканів, штормів), а також кліматичних умов, таких як вологість і вітри.
Ці частинки мають важливе значення: їхня концентрація в атмосфері може впливати на хімічні процеси, зокрема на руйнування озонового шару.
Окрім цього, аналізатори якості повітря вперше встановили на борту “Ноосфери”. Там також розмістили прилад AirGradient, який вимірює дрібнодисперсні частинки (PM2.5), рівень вуглекислого газу, оксиди азоту, леткі органічні сполуки, а також температуру і вологість.
За словами керівника досліджень Геннадія Міліневського, це дає змогу збирати дані там, де їх найбільше бракує — над океанами. Саме ці вимірювання допоможуть точніше моделювати глобальне аерозольне забруднення, яке впливає на клімат і погоду.
Українські дослідники зазначають: такі спостереження мають значення не лише для науки, а й для розуміння процесів, що впливають на життя на всій планеті.
Як розповідало BitukMedia, антарктична експедиція показала перші кадри китів, які виринули просто біля човна.
Перше фото місії зі зворотного боку Місяця, зроблене з орбіта Оріона, коли Земля опускається за місячний горизонт. Фото - NASA
Цього разу люди побачили те, чого не бачив ніхто до них — і це сталося за тисячі кілометрів від Землі. Камери працювали без зупину, але найсильніші моменти залишилися поза кадром. І навіть досвідчені астронавти зізнаються: це перевертає уявлення про космос.
Місія Artemis II здійснила історичний обліт Місяця, під час якого корабель Orion наблизився до його поверхні на відстань лише 4067 миль (понад 6500 км). Це стало одним із ключових етапів повернення людини до глибокого космосу.
Під час польоту екіпаж також встановив новий рекорд: астронавти віддалилися від Землі на приблизно 252 756 миль (понад 406 тис. км), перевершивши досягнення місії Apollo 13, яке трималося понад пів століття.
Обліт тривав сім годин. За цей час астронавти побачили ділянки зворотного боку Місяця, які раніше ніколи не спостерігалися людським оком. Сонце освітлювало близько 21% цієї “темної” сторони, відкриваючи кратери, лавові потоки та інші геологічні структури.
Екіпаж – Рід Вайзмен, Віктор Гловер, Крістіна Кох і Джеремі Гансен – працював у дві зміни та зробив близько 10 тисяч знімків.
Коли Orion зайшов за Місяць, зв’язок із Землею зник приблизно на 40 хвилин. Саме тоді астронавти стали свідками рідкісного явища — Earthset, або “заходу Землі”, коли наша планета ніби ховається за горизонтом Місяця. Востаннє подібне бачили учасники місії Apollo ще у 1968 році.
О 18:41 за східним часом Земля перебувала за Місяцем. Фото – NASA
На одному зі знімків видно басейн Герцшпрунга — структуру з двома концентричними кільцями. Також астронавти роздивилися басейн Орієнтале — один із наймолодших великих кратерів на Місяці, який до цього ніколи не бачили люди наживо.
Поруч із ним екіпаж запропонував назвати два невеликі кратери: один — Integrity (Цілісність), на честь корабля, інший — Керол (Carroll), на згадку про покійну дружину командира місії Ріда Вайзмана. Керол Тейлор Вайзман, медсестра відділення інтенсивної терапії новонароджених, померла у 2020 році після боротьби з раком. Після того, як кратеру дали ім’я Керролл, четверо астронавтів обійнялися і не стримували емоцій, а потім у центрі управління польотами NASA в Х’юстоні було вшановано пам’ять хвилиною мовчання.
Видно кільцевий Східний басейн та два нещодавно названі кратери, Інтегріті та Керол. Фото – NASAПовне затемнення поза Землі. З погляду місії «Артеміда II», Місяць затьмарює Сонце, відкриваючи видовище, яке мало хто в історії людства будь-коли бачив. Фото – NASA
Ще одним унікальним досвідом стало сонячне затемнення, яке екіпаж спостерігав із космосу. Повна фаза тривала майже годину — значно довше, ніж на Землі. Астронавти бачили “корону” Сонця та її “пасма”, які описали як “дитяче волосся”. У цей час також були помітні планети — Марс, Венера і Сатурн — та зорі.
Частина Місяця видно на знімку екіпажу місії «Артеміда II», що спостерігає сонячне затемнення. Ліворуч видно яскраву Венеру. Фото – NASAЗ точки зору екіпажу, сонячне світло з’являється через місяць у момент закінчення повного затемнення.Екіпаж Артеміди II побачив східний край басейну Південний полюс-Ейткен, найбільшого та найстарішого на Місяці. Фото – NASA
За словами астронавтів, Місяць із ілюмінаторів здавався значно більшим, ніж із Землі. А вид на нашу планету з його зворотного боку створював відчуття, ніби ти вже не в кораблі, а десь далеко у космосі — поза звичними межами.
У NASA зазначають, що отримані знімки допоможуть краще зрозуміти походження Місяця та підготувати наступні місії, зокрема висадку людей на його поверхню.
Ще донедавна їх тут бачили лише в небі. Місто, яке вони покинули два десятиліття тому, залишалося без їхніх гнізд і звичних весняних клекотів. Але цього разу все інакше — і це може змінити більше, ніж здається. У Чорнобилі після довгої перерви помітили білих лелек.
Про це повідомили у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
У центрі Чорнобиля зафіксували несподівану і знакову подію — до міста повернулися білі лелеки. Одразу шість птахів сіли відпочити на дах адміністративної будівлі біля меморіалу “Зірка полин”.
За даними Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, це справжня сенсація: востаннє гніздування білого лелеки в межах міста фіксували близько 20 років тому.
Фото – Денис Вишневський
Упродовж цього часу птахів можна було побачити лише під час сезонних перельотів — вони не затримувалися і не намагалися оселитися. Тож поява одразу шести особин у центральній частині Чорнобиля може свідчити про зміни в локальній популяції.
Науковці припускають, що така поведінка відкриває нові перспективи для спостережень. Не виключено, що лелеки знову почнуть тут гніздуватися.
Як розповідало BitukMedia, в травні 2025 року у зоні відчуження на Київщині, неподалік села Кам’янка, науковці зафіксували гніздо рідкісного птаха — чорного лелеки.
Усю зиму лікарі шукали інфекції, паразитів і запалення. Дворічна Софійка втрачала здатність ковтати, жила з постійним болем. Але справжню причину ніхто не бачив. І лише навесні з’ясувалося: весь цей час у стравоході дівчинки була батарейка.
Про це розповіли у дитячій лікарні Святого Миколая.
У Львові хірурги врятували 2-річну дівчинку, яка понад три місяці жила зі стороннім тілом у стравоході. Небезпечний предмет – круглу літієву батарейку діаметром 2,5 см – вдалося виявити лише після повторного обстеження, коли стан дитини різко погіршився.
Перші тривожні симптоми з’явилися ще наприкінці осені. Софійка перестала нормально ковтати й могла їсти лише подрібнену їжу. Батьки звернулися до медиків, однак ознак стороннього тіла тоді не виявили. Дитині призначили лікування від імовірної інфекції, а також знеболювальні препарати.
Упродовж зими симптоми лише посилювалися, але маскувалися під інші захворювання. Лікарі припускали різні діагнози — від запальних процесів до паразитарних інфекцій. Тим часом дитина постійно страждала від болю та не могла нормально харчуватися.
Ситуація загострилася на початку весни. У дівчинки з’явилися нові небезпечні симптоми: блювання, повна відмова від їжі, кашель і свистяче дихання, яке було чути навіть на відстані. Тоді батьки наполягли на додатковому обстеженні.
Рентген чітко показав сторонній предмет у стравоході. Під час ендоскопії лікарі встановили: у ділянці першого фізіологічного звуження застрягла батарейка. Навколо неї вже сформувалися набряк й ураження слизової — ознаки тривалого пошкодження тканин.
Через високі ризики дитину терміново направили до Дитячої лікарні Святого Миколая, де за складний випадок взялася команда хірургів. Операцію провели невідкладно.
Медики діяли максимально обережно: батарейка була щільно зафіксована, а будь-який необережний рух міг спричинити розрив стравоходу. За допомогою спеціальних інструментів її вдалося безпечно видалити.
Наразі стан дівчинки стабільний, однак лікарі продовжують спостереження. Найбільше побоювання — можливе звуження стравоходу в місці ушкодження. Поки що дитина може вживати лише блендеровану їжу.
За місяць Софійку чекає повторне обстеження, яке покаже, як відновлюється слизова та чи вдалося уникнути ускладнень.
Як розповідало BitukMedia, на Франківщині медики врятували семирічного хлопчика, в животі якого опинились 17 магнітів. Сторонні предмети довелося видаляти разом з ушкодженим фрагментом тонкої кишки.
В лютому 2024 року BitukMedіа вже розповідало про схожий випадок. Тоді хлопчика, який проковтнув 20 магнітів, врятували лікарі столичного “Охматдиту”. Предмети знаходились у різних частинах шлунково-кишкового тракту, проте були зʼєднані між собою. Дитина знайшла магніти в іграшковому конструкторі.
Поки лелеки з “Пирятинського” лише розбиратимуться з яйцями, у героїв іншого популярного стриму все вже вирішено. У гнізді зіркових орлів із Біг-Беар за лічені години вилупилися двоє пташенят — і ця історія має значно глибший підтекст, ніж просто позитивна новина.
У гнізді білоголових орланів з Біг-Беар-Лейк, що у Каліфорнії, — радісна подія: протягом 48 годин пара Джекі та Шедоу стала батьками двох пташенят. Це сталося рівно через рік після трагедії, коли один з їхніх малюків загинув під час потужної хуртовини.
Друге пташеня вилупилося о 8:30 ранку за місцевим часом — майже через 12 годин після появи первістка. Обом малюкам довелося добряче попрацювати, щоб вибратися з яєць: процес тривав до 36 годин.
За даними Friends of Big Bear Valley, обидва пташенята почуваються добре і вже розпочали свій життєвий шлях. Саме ця організація кілька років веде онлайн-трансляцію з гнізда.
Перші годування вже відбулися — хоча даються вони непросто. Через слабкі м’язи шиї пташенята ще не можуть впевнено тримати голову, тому їх жартома називають “бовтоголовими”. Батьки годують малюків дрібними шматочками риби та іншої здобичі, а також передають із слиною важливі електроліти й антитіла.
Пара відклала яйця наприкінці січня з інтервалом у кілька днів — саме на початку шлюбного сезону. Імена для нових мешканців гнізда, ймовірно, оберуть традиційно: через благодійний конкурс, а фінальне слово матимуть місцеві школярі.
Минулого року Джекі та Шедоу також стали батьками трьох пташенят, але сувора негода внесла свої корективи — одне з них не пережило снігову бурю. Цього разу історія починається значно оптимістичніше.
Після втрати, яку спостерігали тисячі людей онлайн, ця новина виглядає як маленька, але дуже відчутна перемога життя і природи, що знову бере своє.
Як розповідало BitukMedia, голуб на ім’я Шугар не просто домашній улюбленець, а справжній рекордсмен, який прожив життя, в яке складно повірити.
Астронавтка Крістіна Кохана на мить озирається на Землю, продовжуючи свій шлях углиб космосу до Місяця. Фото - NASA
Вони вже там, де гравітація Місяця сильніша за земну. Попереду — політ, який не повторювали понад пів століття, і момент, коли зв’язок із Землею зникне. Екіпаж місії Artemis II готується до історичного обльоту зворотного боку Місяця.
Четверо астронавтів, троє американців і один канадець, увійшли в так звану “сферу впливу” Місяця. Це означає, що тепер космічний корабель Orion більше “тягне” саме місячна гравітація. Екіпаж досягнув цієї точки після чотирьох днів, шести годин і двох хвилин польоту, перебуваючи за 62,8 тисячі км від Місяця.
Рід Вайзмен, Віктор Гловер, Крістіна Кох і Джеремі Гансен – перші астронавти, які вирушили до Місяця за останні пів століття.
Кульмінація місії — шестигодинний обліт, під час якого екіпаж наблизиться до поверхні супутника на відстань трохи більше ніж 4 тисячі миль (понад 6 тисяч кілометрів). Це значно вище, ніж літали астронавти програми Apollo, але дає унікальну перевагу: вони зможуть побачити Місяць повністю — разом із обома полюсами.
Політ проходитиме за так званою “вільною траєкторією повернення” — корабель рухається по траєкторії, схожій на вісімку, використовуючи гравітацію Землі й Місяця. Це дозволяє економити паливо і автоматично повертає екіпаж додому після обльоту.
Саме під час проходження за зворотним боком Місяця на астронавтів чекає один із найнапруженіших моментів — приблизно 40 хвилин повної втрати зв’язку. У цей час радіосигнал не зможе пройти крізь Місяць.
Водночас місія обіцяє й унікальні видовища. Очікується, що екіпаж зможе спостерігати повне сонячне затемнення просто з-за Місяця. А ще — зробити тисячі знімків, зокрема тих ділянок, які раніше люди бачили лише на фото з автоматичних апаратів.
Уже зараз астронавти зафіксували рідкісний кадр — гігантський кратер Орієнтале, який іноді називають “Гранд-Каньйоном Місяця”. Вперше його побачили людськими очима повністю.
Місія також має встановити новий рекорд — екіпаж віддалиться від Землі далі, ніж будь-коли в історії. Попередній рекорд належить астронавтам Apollo 13 ще з 1970 року.
Окрім видовищ, політ має і практичну мету. Це перший політ людей на кораблі Orion, тому астронавти тестують системи життєзабезпечення, обладнання і навіть аварійні костюми.
Усі ці дані потрібні для наступних місій — зокрема Artemis III, яка має доставити людей на поверхню Місяця, і подальших польотів із перспективою створення постійної бази.
Повернення екіпажу триватиме близько чотирьох днів. Завершиться місія приводненням у Тихому океані. Загалом місія триватиме дев’ять днів.
І якщо все піде за планом, це стане першим великим кроком до нового етапу освоєння Місяця людьми.
Він був настільки легким, що не підривався на мінах, але достатньо точним, щоб знаходити їх одну за одною. Щур на ім’я Маґава врятував тисячі життів, а тепер отримав те, чого раніше не мав жоден його “колега” у світі.
У Камбоджі відкрили перший у світі пам’ятник щуру, який займався пошуком мін. Скульптуру встановили у місті Сіємреап напередодні Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки, який відзначають 4 квітня.
Маґава — африканський гігантський сумчастий щур. За п’ять років роботи він виявив понад 100 мін та інших вибухонебезпечних предметів. Загалом він допоміг очистити понад 141 тисячу квадратних метрів території — це приблизно як 20 футбольних полів.
Його тренували фахівці бельгійської організації Apopo. Завдяки гострому нюху Маґава вмів знаходити хімічні сполуки, з яких складаються вибухівки. Коли щур “виходив на слід”, він подавав сигнал людям, і ті вже безпечно знешкоджували міну.
Ще одна перевага таких “саперів” — їхня вага. Вони занадто легкі, щоб активувати міну, тому можуть працювати там, де це небезпечно для людини.
Маґава міг перевірити ділянку розміром із тенісний корт лише за 20 хвилин — значно швидше, ніж це роблять люди з обладнанням.
У 2020 році він отримав золоту медаль PDSA — одну з найвищих нагород для тварин. І став першим щуром за 77 років історії премії, який її отримав.
Фото – APOPO
Після виходу на “пенсію за віком” Маґава помер у 2022 році. Йому було вісім років.
Втім його історія на цьому не завершилася. “Цей пам’ятник — нагадування світу, що робота ще не завершена”, — зазначив представник Apopo Майкл Рейн.
За даними ООН, у Камбоджі досі понад мільйон людей живуть і працюють на територіях, де залишаються міни та нерозірвані боєприпаси. Країна планує повністю позбутися мін до 2030 року.
Тим часом справу Маґави продовжують інші “героїчні щури”. Один із них, на ім’я Ронін, уже встановив новий рекорд — знайшов 109 мін і 15 вибухонебезпечних предметів, перевершивши досягнення свого попередника.
І хоча ці тварини невеликі, їхній внесок у безпеку людей — справді величезний.
Фото – APOPO
Як розповідало BitukMedia, протягом семи років самка гамбійського хом’якового щура Кароліна працювала з понеділка до п’ятниці. Вона невтомно рятувала життя, покладаючись на свій надзвичайний нюх. День у день вона виявляла туберкульоз швидше та точніше, ніж в лабораторії. Тепер, після сотень врятованих життів і понад 3 тисяч виявлених випадків захворювання, Кароліна відпочиває на пенсії.
10 хвилин — жодного руху на поверхні. І раптом просто поруч із човном виринають гіганти. Саме так почалася перша близька зустріч українських полярників із китами під час 31-ї антарктичної експедиції.
Про це повідомили у Національному антарктичному науковому центрі.
Біолог Кирило Суліма вийшов у море неподалік острова Пітерман, щоб досліджувати горбатих китів. Спершу він помітив кілька пар тварин, які спокійно відпочивали на поверхні.
Під час роботи вчений відібрав у китів зразки шкіри та жиру — це стандартна процедура для досліджень. Для цього використовують спеціальний арбалет із безпечними стрілами.
А далі події розгорнулися несподівано. “В якийсь момент кілька пар зникли, занурившись на глибину. Пройшло хвилин 10 повної тиші, аж раптом кити з’явилися прямо біля нас. Це було приголомшливо і неочікувано!”, — розповів Кирило Суліма.
Тварини піднімалися на поверхню, округлювали спину і голосно “фонтанували” — робили видих через дихальний отвір на маківці. У цей момент у повітря виривається струмінь повітря разом із конденсованою водяною парою.
За словами біолога, в реальності ці звуки значно гучніші, ніж здається на відео. “Було трохи не по собі від такої близької зустрічі. Але кити поводилися дуже обережно і, ймовірно, намагалися уникати контакту з човном”, — зазначив він.
Окрім самих китів, дослідникам вдалося зафіксувати і рідкісне атмосферне явище — гало. Воно виглядає як світле кільце або “веселка” навколо сонця і виникає через велику кількість крижаних кристалів у повітрі.
Цей вихід у море став одним із перших і найбільш вражаючих епізодів нової, 31-ї української антарктичної експедиції.
Як розповідало BitukMedia, полярники “Вернадського” встановили власний рекорд у міжнародному конкурсі. Вони показали, як виглядає наука, яку хочеться … дивитися.
Кілька днів у зірковому лелечому гнізді на Полтавщині панувала ідилія — нова пара облаштовувала “оселю”, глядачі чекали на перше яйце сезону. Але повернення справжньої господарки все змінило. Поки в останній серії цієї “мильної опери” – битва за гніздо, вигнання суперниці і лелеча зрада. Фахівці з “Пирятинського” припускають, що “драми” може бути навіть ще більше.
Справжня драма розгорнулась у лелечому гнізді, за яким вже четвертий рік спостерігають онлайн тисячі глядачів. Жоден з попередніх сезонів цього серіалу не розпочинався так стрімко. Почалось з того, що 24 березня першим до гнізда повернувся не Грицик, як очікували, а якийсь невідомий лелека, якого назвали “умовним Грициком”.
Новий “хазяїн” взявся ревно облаштовувати оселю і за тиждень дочекався самки. Лель і Квітка – так назвали нову пару. Здавалося, що птахи вподобали один одного: глядачі не одноразово ставали свідками “лелечих пірамід”, а отже поява яйця у гнізді була питанням найближчого майбутнього. “До Великодня чекаємо”, – повідомив науковий співробітник парку “Пирятинський” Анатолій Подобайло.
А тепер стислий огляд подій 5-го квітня. Як розповіла дослідниця птахів Ірина Саражинська, о 12:37:40 до гнізда в Леляках повернулася його минулорічна господарка — Одарка. Оселя на той момент була порожньою, тож лелека одразу “позначила” її як свою: заклекотіла і сіла, розправивши крила.
Вже за хвилину, о 12:38, до гнізда прилетіли Лель і Квітка (саме такі імена отримали нові мешканці “зіркового гнізда”). Майже одразу спалахнув конфлікт: Одарка атакувала Квітку, Лель втрутився і відігнав Одарку. Але це була лише перша сутичка. Впродовж наступних годин бійки повторювалися знову і знову — лелеки буквально змагалися за гніздо.
Треба зауважити, що Анатолій Подобайло заздалегідь попереджав про такий розвиток подій: коли повертається “стара” господарка, а гніздо вже зайняте, конфлікту не уникнути.
Одарка — лелека, яка жила тут у попередні роки і вже мала успішні гніздування. Під час вирішальної бійки Квітка відступила — і більше до гнізда не повернулася.
Лель спершу намагався повернути її: літав до сусіднього гнізда, яке було порожнім і де вона оселилася. Але ці спроби не дали результату.
Зрештою самець зробив вибір. Він залишився з Одаркою — і пара сформувалася вже знову на “старому місці”.
“Це тільки для нас такі події виглядають драматично. У природі все просто: перемагає сильніший. Одарка не поступилася б своїм гніздом, у якому з 2023 року мала успішні гніздування”, — пояснює Саражинська.
Того ж дня ввечері Лель і Одарка вже демонстрували типову поведінку пари — відбулися перші “лелечі піраміди”, тобто спроби спарювання. Надвечір вони разом залишилися ночувати в гнізді.
Що ж до Грицика — самця, який був у парі з Одаркою минулого сезону — він поки що не повернувся. Але його повернення теж не пройде непоміченим. Одарка матиме вибір – залишитись з “новим” Лелем чи “старим” Грициком. І вона його обовʼязково зробить. Якщо ж Грицик не повернеться, глядачів чекають більш “мирні” серії.
А Квітка не зникла. Вона залишається у порожньому (поки) гнізді неподалік і тепер починає свою історію окремо. Анатолій Подобайло впевнений, що така молода лелека як Квітка не залишиться без пари (міграція лелек до Полтавщини ще триває). Якщо вона відкладе перше яйце до появи самця, то новий лелека може виштовхати його з гнізда. Якщо ж після появи, цей новий “чоловік” нічого не знатиме і пара висаджуватиме перше яйце як спільне.
Щоправда, тут можливий ще один гострий поворот сюжету. Справа в тому, що гніздо, де зараз оселилась Квітка, теж не нічийне… Власники ще не повернулись, але як це може бути, глядачі вже бачили.
Нагадаємо, це гніздо стало відомим завдяки цілодобовій онлайн-трансляції. Минулого року Одарка разом з Грициком виростила п’ятьох пташенят, і їхні імена обирали глядачі у соцмережах.
Вчорашній день нагадав: спостереження за дикою природою — це не лише милі моменти, а й жорстка боротьба інстинктів, на яку люди не можуть вплинути. І як саме розгортатимуться події далі — поки що відкрите питання.
Щоранку рівно о 9-й він прокидається разом із найкращим другом. І хоч це звучить як початок звичайної людської історії — один із них має крила. Голуб на ім’я Шугар не просто домашній улюбленець, а справжній рекордсмен, який прожив життя, в яке складно повірити.
77-річний Двейн Орендер зі США вже понад чотири десятиліття починає свій день однаково: відкриває клітку і будить свого білосніжного друга. Щойно світло проникає крізь прути, Шугар (Sugar) прокидається, їсть, а потім летить… ні, не у небо — на диван до господаря.
Там вони разом проводять кілька годин: дивляться телевізійні шоу, слухають музику і просто сидять поруч. Голуб навіть “танцює” — ритмічно тупцяє лапками, коли чує улюблені мелодії.
Їхня історія триває з 1981 року, відколи Шугар вилупився з яйця у домі Двейна. Тоді чоловік навіть не сподівався, що пташеня виживе. Але сталося інакше — і з того часу вони практично не розлучаються.
Звичайна тривалість життя голубів у неволі — близько 20 років. Але Шугар прожив більше ніж вдвічі довше. 4 вересня його офіційно внесли до Книги рекордів Гіннеса як найстарішого голуба у світі — на той момент йому було 44 роки і 72 дні. Він обійшов попереднього рекордсмена на понад 15 років.
“Він щасливий. І дуже мене любить. Ми — найкращі друзі”, — каже Двейн. За ці роки вони пережили разом багато: і хвороби, і розлуки, і радісні моменти. Коли чоловік потрапив до лікарні, голуб майже перестав їсти. А коли Двейн повернувся — накинувся на їжу, ніби надолужував згаяне.
Шугар теж пережив втрату. У 90-х у нього була “пара” — голубка на ім’я Роуз. Вона померла у 1996 році, і відтоді птах більше не співає.
Попри це, він обожнює музику. Двейн, який понад 50 років працює у музичній індустрії, навіть “зняв” свого улюбленця у кліпах і жартує, що той частково “співавтор” однієї з пісень.
Разом вони дивляться популярні шоу, зокрема ранкові програми і музичні передачі. А ще — кулінарні. І щоразу, коли ведучі вимовляють слово “цукор” (sugar), птах думає, що звертаються до нього.
Улюблене місце голуба — на колінах у господаря. Саме тому він отримав прізвисько “ручний песик”.
Єдине, чого він не витримує — це розлука. Коли Двейн їде, птах сумує настільки, що може навіть не вставати з підлоги клітки.
Зараз чоловік сподівається, що його друг доживе до 50-ти. І вже планує святкування — з улюбленими смаколиками, серед яких шматочок цільнозернового бейгла і подрібнений попкорн.
Але головне для них обох — не рекорди і не цифри. А те, що вже понад 40 років вони просто разом.
Як розповідало BitukMedia, ламантин на ім’я Ромео став найстарішим представником свого виду, якого коли-небудь фіксували у світі. Йому щонайменше 71 рік — і це офіційний рекорд.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
