Харків, якого не побачиш очима: як в місті створили екскурсії за ароматами

Чи можна відчути історію міста через запахи? У Харкові для цього створили незвичайні екскурсії, де замість звичних розповідей про минуле учасникам пропонують слухати аромати. Хто стоїть за цією ідеєю та чому серед них є запах землі після дощу, старовинні одеколони й парфуми харківського виробництва?

Про це розповідає “Суспільне Харків”.

Авторка екскурсій — харків’янка Олександра Воскобойник. За освітою вона хімік-технолог та економістка, а останні 14 років працювала косметологинею. Після початку повномасштабного вторгнення близько 90% її клієнтів виїхали, тож звична робота фактично зникла.

Олександра також хотіла долучитися до війська. Вона пройшла вишколи у “Госпітальєрах” до рівня бойового медика, однак через стан здоров’я поки не змогла мобілізуватися.

Ідея парфумерних екскурсій Харковом виникла у неї у 2025 році. Першу таку екскурсію вона провела у квітні 2026-го.

“Чому парфуми? По-перше, я сама технолог. По-друге, я підкреслюю, що це саме українські парфуми, бо багато хто навіть не знає, що українська парфумерія існує”, — розповіла Олександра “Суспільному”.

За її словами, українська парфумерія має власну історію, яка розвивається вже десятиліттями. Сьогодні в Україні працюють виробники, які створюють оригінальні аромати, але про них знають далеко не всі.

Для самої Олександри парфуми стали не лише професійним інтересом. Вона каже, що від початку повномасштабної війни не виїжджала з Харкова навіть на одну добу, а робота з ароматами допомагала їй переживати обстріли.

Вона створила три авторські маршрути під назвою “Харків парфумерний”. Кожен присвячений окремій епосі — XIX, XX та XXI століттям.

Під час екскурсії “Харків парфумерний XIX століття” Олександра розповідає, зокрема, про те, як до міста потрапляли одеколони Наполеона, як їх продавали у перших вільних аптеках та як розвивалися крамниці Гельферіха-Саде. За її словами, один із братів мав заводи, а інший, Генріх, був дистриб’ютором парфумів варшавського парфумера Фрідріха Пульса.

Маршрут починається біля пам’ятника Тарасу Шевченку в однойменному саду, а далі пролягає вулицями Гіршмана та Алчевських. Там збереглася аптека, яка, за словами Воскобойник, належала братам Мільфортам і працює досі.

Окрема частина розповіді присвячена німецьким фармацевтам, які через наполеонівські війни перебиралися до Харкова. Вони були не лише фармацевтами, а й парфумерами: спочатку продавали привезені одеколони, а згодом почали створювати власні засоби.

Екскурсія “Харків парфумерний XX століття” знайомить із місцевою парфумерно-косметичною промисловістю. У 1926 році в Харкові створили завод “Трудовий хімік”, а у 1934 році його перетворили на парфумерну фабрику. У 1986 році підприємство отримало назву “Ефект” і продовжує випускати одеколони та парфумерію.

Олександра каже, що їй прикро через те, що імена багатьох парфумерів, які працювали на харківській фабриці, не збереглися. За її словами, підприємство свого часу створило понад 70 ароматів.

Під час екскурсій можна не лише почути про старі парфуми, а й спробувати їх відчути. Для XIX століття Олександра шукала аромати бузку та деревні одеколони. Для XX століття — парфуми, які виробляла Харківська парфумерна фабрика.

Деякі старі флакони сьогодні можуть коштувати до 7000 гривень. Однак збережені парфуми — справжня рідкість, і їхній стан не завжди можна визначити: всередині замість аромату може залишитися лише вода або жир.

Першу екскурсію Олександра починає із запаху петрикору — так називають аромат землі після дощу. Перед створенням маршрутів вона запитувала харків’ян, із яким запахом у них асоціюється місто. Серед відповідей були липа та метро, але найчастіше люди називали саме запах землі після дощу.

Такий український парфум існує, тому саме з нього й починається маршрут. “Мені здається, що парфум іноді сам може розповісти цілу історію”, — каже Олександра.

У маршруті “Харків парфумерний XXI століття” вона знайомить учасників із сучасними українськими виробниками. Зокрема, розповідає про харківського виробника Landor, який працює з 2017 року.

Ще одна особливість екскурсій — вони поєднують історію міста з допомогою військовим. Частину зароблених коштів Олександра передає на збори для друзів, які служать, зокрема для 116-ї окремої механізованої бригади “Чорне крило” та бойових медиків.

На екскурсії приходять харків’яни, зокрема дружини військових, які перебувають у місті. За словами Олександри, вже сформувалася група постійних відвідувачів, які приходять на різні маршрути.

Вона наголошує, що не є історикинею, але під час підготовки перевіряє історичні факти й намагається знаходити зв’язки між минулим міста та ароматами.

Для Олександри ці екскурсії мають ще одну важливу мету — зберегти те, що не можна побачити чи доторкнутися. Вона каже, що, коли ходить містом і обирає нові маршрути, бачить будинки із забитими фанерою вікнами. Для неї вони нагадують заплющені очі Харкова.

Тому маршрути доводиться планувати не лише з урахуванням історії та ароматів, а й безпеки. На кожному шляху має бути укриття, куди група зможе спуститися у разі повітряної тривоги чи іншої небезпеки.

А завдяки підготовці бойового медика Олександра приходить на екскурсії ще й із тактичною аптечкою — у ній є турнікети, бинти та термоковдри. “Я відповідаю за безпеку своїх екскурсантів”, – каже вона.

Як розповідало BitukMedia, відстріляна гільза, яка мала б залишитися лише свідченням бою, у руках херсонського майстра перетворюється на квітку. Не ідеально гладку, не яскраво пофарбовану і не безпечну на дотик, але таку, якою, за словами Ігоря Баликова, є і саме життя Херсона під час війни.