Десятиліттями два камені із загадковими написами у Золочівському замку породжували різні версії — від таємничих послань до зв’язку з тамплієрами. Тепер один із написів нарешті вдалося прочитати. Виявилося, що це зовсім не шифр, а уривок із твору польського поета XVI століття Яна Кохановського. А допомогти з розгадкою несподівано зміг штучний інтелект.
Про розкриття однієї із загадок розповіла Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, якій підпорядковується замок XVII століття.
Два таємничі камені багато років експонуються у Золочівському замку. На них є написи, однак вони виглядають незвично: частина літер збережена, а замість решти вирізьблені крапки.
Саме це породжувало численні припущення. Зокрема, протягом десятиліть конспірологи пов’язували написи з Орденом тамплієрів — середньовічним військово-релігійним орденом, ліквідованим у XIV столітті.
Втім, у галереї звертають увагу на важливу деталь: самі камені з’явилися значно пізніше. Найімовірніше, вони належать до романтичного XIX століття — часу, коли в парках було модно створювати таємничі печери, символічні могили та інші загадкові споруди.
Довгий час до остаточного прочитання напису просто не доходили руки. Допоміг випадок. Директору галереї написав колега Артур Ратинський, який кілька років тому звернув увагу на один із каменів і вирішив самостійно спробувати розшифрувати текст.
Як з’ясувалося, жодного складного шифру там не було. На камені вирізьблені перші літери послідовних слів, а кожна пропущена літера позначена крапкою.
Ратинський встановив, що напис є фрагментом “Трену XII” польського поета Яна Кохановського.
Kłosie mój jedyny,Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godzinyNie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję:Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję;
У перекладі українською цей уривок звучить так:
“Колосе мій єдиний,
ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години
не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю;
та разом із тобою ховаю й надію”.
На камені це виглядає так: K····· m·· j·····J······· m· ſ·· b·· n·· ſ··· a j· t··· g······N·· c······· Z···· c·· w ſ····· z····· ſ····A·· p······ z t··· g······ i n·······
На камені вдалося зіставити перші літери всіх 28 слів у правильній послідовності. Водночас кількість крапок відповідала кількості пропущених літер.
Прочитати текст було непросто ще й через шрифт. Зокрема, готичну літеру “c” можна було сплутати з “r”, а давня форма літери “s” — довге “ſ” — також могла заплутати під час розшифровки.
Цікаво, що в роботі Ратинському допоміг штучний інтелект. Спочатку він разом із ШІ-асистентом Claude переписав із фотографій літери та крапки, а потім програма переглянула збірку польських текстів у Вікіджерелах і шукала рядки, у яких збігалася послідовність перших літер.
Так вдалося встановити джерело напису.
“Трен XII” — це плач батька після смерті дитини. Саме тому Ратинський припускає, що камінь міг бути пам’ятником померлій дитині, який у XIX столітті встановив хтось із батьків.
На користь цієї версії, на його думку, може свідчити і другий камінь. На ньому зображені два переплетені вінки — терновий, який символізує мучеництво та смерть, і квітучий, пов’язаний із життям та радістю. Втім, це поки лише припущення.
Другий камінь також залишається загадкою. Напис на ньому значно коротший, тому він може містити ім’я дитини або коротке прощання з нею.
У галереї вважають, що обидва камені можуть бути надгробками — або ж кенотафами, тобто символічними могилами чи меморіальними спорудами, встановленими на пам’ять про померлу людину без поховання її останків на цьому місці.
Однак і це ще належить з’ясувати. Відомо, що камені привезли до Золочівського замку із села Новосілки поблизу Золочева. У села були свої дідичі — власники маєтків, які потенційно могли встановити такі пам’ятники.
Тож дослідники ще можуть звернутися до історії місцевих родин та метричних книг. Можливо, саме вони допоможуть встановити, кому була присвячена ця пам’ятка, а заодно розкрити таємницю другого каменя, який спочатку також стояв на узвишші неподалік села.
Одну загадку Золочівського замку вже вдалося розгадати. Інша поки залишається на майбутнє.
Як розповідало BitukMedia, 175 незвичних рукописних знаків, військові таємниці й понад два століття безуспішних спроб розгадати послання. Цей зашифрований документ часів Наполеона Бонапарта дослідники намагалися прочитати десятиліттями, а штучний інтелект зміг розшифрувати приблизно за шість годин.