Що може стати приводом для розмови людини, якій після інсульту важко добирати слова? У дослідників з Університету Монтани у США є незвичайна ідея — спостереження за птахами. Вони включили бьордвотчинг до програми реабілітації, щоб створити для учасників більше можливостей для спілкування поза межами терапевтичного кабінету.
Про це розповідає EuroNews.
Йдеться про людей з афазією — порушенням, яке може виникати після інсульту та впливати на здатність говорити, розуміти мовлення, читати й писати. За оцінками дослідників, афазія виникає приблизно у третини людей, які пережили інсульт.
“Афазія — це крадіжка ідентичності”, — сказала дослідниця Університету Монтани Кетрін Офф. Вона наголосила, що люди з афазією не мають інтелектуальних порушень. Людина залишається собою, однак її здатність користуватися мовою змінюється.
Офф є співкерівницею Intensive Comprehensive Aphasia Program (ICAP) при Університеті Монтани. Учасники програми проходять інтенсивну чотиритижневу реабілітацію — чотири дні на тиждень, загалом близько 80 годин.
Кожен учасник працює з партнером для спілкування. Зазвичай це студент магістратури, який навчається за спеціальністю, пов’язаною з мовленням. Він підтримує спілкування під час занять, тоді як фахівці з вивчення птахів допомагають організовувати самі активності.
Під час спостереження за птахами учасники можуть не лише говорити. Якщо слово важко вимовити, вони можуть показати на птаха, скористатися фотографією, намалювати щось або іншим способом пояснити свою думку.
Таким чином, увага зміщується з правильного виконання мовної вправи на саме спілкування. “Функція спілкування не покращується, доки у вас не з’явиться бажання про щось говорити”, – пояснила Офф. За її словами, під час таких занять люди залишають терапевтичний кабінет, проводять час разом і перебувають на природі, а спілкування стає частиною спільної активності.
У програмі, зокрема, спостерігають за яструбами Купера — видом, поширеним у Північній Америці. Водночас дослідники підкреслюють доступність самого заняття: для того, щоб спостерігати за птахами, не обов’язково вирушати далеко від дому.
“Птахи — одна з тих рідкісних речей, де почати можна з будь-якої точки — від того, щоб просто сидіти й дивитися у вікно, до прокладання маршруту, щоб побачити унікальний вид”, – сказала Вікторія Дрейц, орнітологиня з програми біології дикої природи Університету Монтани. За її словами, почати можна навіть із птахів, яких людина бачить у власному дворі.
Дослідники вважають, що такий формат може бути корисним і з погляду доступності реабілітаційних занять. Адже можливості отримувати якісну профілактику, медичну допомогу та відновлення після інсульту відрізняються залежно від людини та місця її проживання.
Результати роботи команди опублікували в журналі Frontiers in Bird Science. Водночас науковці наголошують, що поки що не йдеться про доведений метод лікування афазії.
Програма перебуває на концептуальному етапі, а дослідники продовжують збирати клінічні дані, щоб оцінити її можливу довгострокову ефективність. Тож наразі спостереження за птахами розглядають як один із способів створити додаткові можливості для спілкування під час реабілітації, а не як заміну медичній чи мовленнєвій терапії.
На тлі зростання кількості людей, які живуть після інсульту, дослідники шукають способи підтримувати їхню соціальну активність і якість життя. У випадку з бьордвотчингом ідея проста: спільне спостереження за природою може дати людині тему для розмови навіть тоді, коли говорити їй поки складно.
Як розповідало BitukMedia, вчені назвали значно простіший спосіб отримати користь від ходьби. Серцю не потрібні 10 тис. кроків?