Її не помічали понад століття: вчені офіційно описали новий вид дикої кішки

У лісах Болівії ховалася кішка, яку довгий час вважали представницею вже відомої групи тварин. Вона важить приблизно 1,4 кг, менша за середнього домашнього кота, а її зовнішність майже не підказувала вченим, що перед ними окремий вид. Тепер аналіз ДНК показав: це тварина, яку наука раніше не описувала.

Про це повідомляє The Guardian.

Новий вид дикої кішки виявили в болівійському лісі Юнгас. Це гірський регіон, де ліси часто огортають хмари, а повітря залишається дуже вологим. Місцеві жителі називають цю тварину тилка́йо, і саме цю назву зберегли науковці в її офіційній назві — Leopardus tilcayo.

Довжина кішки становить близько 46 см, а вага — приблизно 1,4 кг. Тобто за розмірами вона навіть менша за середнього домашнього кота.

Шерсть нової кішки світло-коричнева, а тіло вкрите плямами у формі нерегулярних розеток. Однак саме зовнішність довгий час заважала зрозуміти, що тварина є окремим видом.

Тилка́йо належить до групи так званих тигрових кішок — невеликих диких котів, поширених у багатьох районах Південної Америки. Раніше їх вважали одним видом, але генетичні дослідження, проведені ще кілька десятиліть тому, вказували на те, що насправді ця група може складатися з кількох різних видів.

“Її характеристики не відповідали описам, більшість із яких базувалися на бразильських кішках. Це змусило нас замислитися: яка саме тигрова кішка живе в Болівії?” — розповіла дослідниця, експлорерка National Geographic і співавторка дослідження Паола Ногалес-Аскарсунс.

Щоб розібратися, команда дослідників проаналізувала ДНК 38 кішок із кількох країн Південної Америки. Серед зразків були й вісім музейних експонатів. Результат виявився несподіваним: тигрові кішки насправді належать до п’яти генетично різних видів. Один із них — болівійський тилка́йо.

Генетичний аналіз показав, що його еволюційна лінія відокремилася від інших тигрових кішок приблизно 1,4 млн років тому. За словами еволюційного біолога та одного з керівників дослідження Йонаса Лескроарта з Антверпенського університету, що більші відмінності в ДНК, то довше, ймовірно, ці лінії існували окремо.

Дослідники зазначають, що поки знають про нову кішку дуже мало. Науковцям вдалося безпосередньо дослідити лише двох живих тварин, а також отримати невелику кількість даних із фотопасток.

Одна з досліджених тварин — 10-річний самець. Нині він живе у болівійському центрі порятунку диких тварин Senda Verde. Раніше його утримувала у своєму будинку місцева родина.

Фотопастки дають підстави припускати, що тилка́йо може бути активнішим уночі. У зразках його посліду дослідники також виявили рештки дрібних гризунів, які, ймовірно, є частиною раціону.

Те, що нову кішку вдалося виділити лише завдяки генетичному аналізу, не випадковість. Тигрових кішок називають “прихованими видами” — зовні вони настільки схожі між собою, що відрізнити їх лише за виглядом дуже складно.

Під час цього ж дослідження науковці описали ще й новий підвид тигрової кішки в регіоні Юнгас у Перу. Йому дали назву Leopardus tigrinus antisuyo — на честь Антісую, одного з регіонів давньої імперії інків, до якого входила територія її сучасного проживання.

Відкриття має значення не лише для науки. Тепер дослідники хочуть зрозуміти, наскільки вразливим є кожен із п’яти окремих видів.

Міжнародний союз охорони природи (IUCN) наразі оцінює тигрових кішок як дві окремі вразливі групи, чисельність яких скорочується. Дослідники вже передали нові результати IUCN. Під час майбутнього перегляду статусу кожну з п’яти генетичних ліній мають оцінити окремо.

Це може суттєво змінити уявлення про загрози для цих тварин. Наприклад, тилка́йо після окремої оцінки можуть віднести до видів, які перебувають під загрозою зникнення.

Особливо важливо це для лісів Юнгас, які належать до найбільш вразливих екосистем регіону. Їм загрожують вирубування лісів, розширення сільського господарства, спричинені людьми пожежі та видобування корисних копалин.

На думку дослідників, необхідно відновлювати ділянки лісу, пошкоджені пожежами, захищати залишки природних лісів і зберігати зв’язки між окремими місцями проживання тварин.

“Є багато невідкритих видів у світі, і вони ризикують зникнути ще до того, як ми їх виявимо”, — зазначив еволюційний біолог Едуардо Ейзірік, старший автор дослідження.