Гора дозволила: альпіністка з Дніпра зійшла на один із найнебезпечніших восьмитисячників світу

Вона готувалася до цього сходження кілька місяців, а штурм вершини тривав 12 годин. Українська альпіністка Ірина Караган з Дніпра успішно піднялася на Нанга-Парбат — один із найнебезпечніших восьмитисячників планети. Ця експедиція стала не лише спортивним досягненням, а й даниною пам’яті українським альпіністам, які загинули біля цієї гори понад десять років тому.

Як розповідає “Суспільне Дніпро”, альпіністка з Дніпра Ірина Караган здійснила успішне сходження на Нанга-Парбат — дев’яту за висотою вершину світу (8126 м). Через складність маршруту та велику кількість трагедій її часто називають однією з найнебезпечніших серед восьмитисячників.

Ірина займається альпінізмом з 2015 року. За цей час вона вже побувала на Евересті, Аннапурні та Макалу, де стала першою українкою, яка досягла вершини. Також вона продовжує міжнародну програму “Сім вершин”, у межах якої альпіністи підкорюють найвищі точки всіх континентів.

Втім, сама спортсменка каже, що ніколи не використовує слово “підкорити”. “Гору неможливо підкорити. Вона або дозволяє тобі піднятися, або ні”, — зазначає Ірина.

Нанга-Парбат була її давньою мрією, але мала для неї й особливий особистий зміст. Саме біля цієї гори у 2013 році стався теракт, під час якого загинули українські альпіністи. Під час нинішньої експедиції разом з Іриною були люди, яких ті події зачепили особисто. Коли команда прибула до базового табору, неподалік наметів вони знайшли стріляну гільзу — ще одне нагадування про трагічні події минулого.

Підготовка до експедиції тривала кілька місяців. Вона включала бігові та силові тренування, плавання, тривалі кардіонавантаження й психологічну підготовку.

За словами альпіністки, у високих горах найважливіше – не дозволяти амбіціям керувати рішеннями. “Якщо обставини кажуть повертатися, потрібно повертатися. Вершина може зачекати, життя – ні”, – наголошує вона.

Уся експедиція тривала майже місяць. Значну частину часу команда витратила на акліматизацію (поступове звикання організму до висоти). Сам штурм вершини розпочався о дев’ятій вечора і завершився через 12 годин.

За словами Ірини, Нанга-Парбат не дозволяє розслабитися ані на хвилину. Довгі переходи, складний рельєф і висота понад вісім тисяч метрів вимагають максимальної концентрації та грамотного розподілу сил.

Найсильніше враження на спортсменку справили емоції після досягнення вершини.”На вершині я плакала від щастя. Було відчуття, ніби я повернулася додому”, – згадує вона.

Під час сходження Ірина підняла на вершині прапор 7-го корпусу Десантно-штурмових військ України. Після повернення вона особисто передала його командиру корпусу як символ підтримки та вдячності українським військовим.

Попри успішне сходження, альпіністка наголошує: справжнім успіхом вважає не момент, коли стоїш на вершині, а безпечне повернення всієї команди. “Успішне сходження – це не тоді, коли ти стоїш на вершині, а тоді, коли вся команда благополучно повернулася до базового табору”, – каже вона.

Після завершення експедиції Ірина планує трохи відпочити вдома, провести час із близькими та завершити всі проєкти, пов’язані зі сходженням. Нові експедиції вже є в планах, однак розповідати про них завчасно не хоче.

“Для мене це не про рекорди чи колекцію вершин. Це про можливість відкривати нові межі в собі, зустрічати неймовірних людей і щоразу повертатися додому трохи іншою людиною”, — підсумувала альпіністка.

Як розповідало BitukMedia, український прапор із закликом рятувати тварин, які страждають від війни, підняли на одну з вершин Гімалаїв. Це ініціатива та заслуга українських альпіністок.