Німецький ультрамарафонець здійснив забіг, який більше схожий на сюжет фільму про виживання, ніж на спортивний виклик. Арда Саатчі подолав понад 600 км від Долини Смерті до узбережжя Тихого океану, провівши на ногах більше п’яти діб. На маршруті він страждав від спеки, зневоднення, майже не спав і, за повідомленнями його команди, навіть мав галюцинації.
Про це розповідає EuroNews і Teton Gravity.
Німецький спортсмен Арда Саатчі завершив свій ультрамарафонський проєкт Cyborg Season, пробігши 604,6 км від Бедвотер-Бейсін у Долині Смерті до пірсу Санта-Моніки в Лос-Анджелесі (США). Фінішував він 10 травня після 123 годин, 21 хвилини і 10 секунд безперервного руху.
Маршрут починався у Бедвотер-Бейсін — це найнижча точка США та одна з найспекотніших територій Північної Америки. Далі Саатчі біг через пустельні дороги, траси Південної Каліфорнії, ділянки легендарної Route 66, гравійні підйоми та відкриті автомагістралі майже без тіні. Температура місцями сягала близько 40°C.
За дистанцію спортсмен набрав майже 6000 м висоти — це приблизно як піднятися на гору Кіліманджаро. Загальна довжина маршруту дорівнювала приблизно 14 класичним марафонам.
Спочатку Арда Саатчі планував завершити забіг за 96 годин. Для цього йому довелося б майже чотири доби поспіль підтримувати високий темп із мінімальним сном. Але коли цей дедлайн минув, спортсмен подолав лише 458 км. Попри це він вирішив не припиняти забіг.
Саме цей момент багато хто називає головною драмою всього проєкту: спортсмен не досяг початкової мети, але продовжив рухатися далі через виснаження, біль і спеку.
Найважчою виявилася центральна частина маршруту — близько 300 км через пісок, ґрунтові дороги та розпечені траси. Команда спортсмена повідомляла про набряки на обох стопах, затиснений м’яз живота та серйозне виснаження. Через погіршення стану на третій день Саатчі навіть був змушений зробити медичну паузу.
Також повідомляється, що через брак сну спортсмен почав бачити галюцинації. Ця інформація походить із трансляцій та коментарів його команди. Незалежного медичного підтвердження цих симптомів наразі немає.
Щоб підтримувати сили, команда намагалася забезпечити спортсмену близько 15 тис. калорій протягом проєкту. Раціон складався переважно з вуглеводної їжі, електролітних напоїв та кофеїну.
На середині дистанції Саатчі сказав фразу, яка стала символом цього забігу: “Ці 300 кілометрів відчувались як 3000”.
Після провалу початкової цілі команда змінила тактику — спортсмену дали більше часу на сон і відновлення перед фінальним ривком до Лос-Анджелеса. Це, ймовірно, і допомогло йому дістатися фінішу.
Останні кілометри також не були легкими: маршрут включав ще один серйозний підйом, нічні спуски по гравію та дороги вздовж залізничних колій. До того ж фінальна дистанція виявилася більшою за заплановані 600 км через зміну маршруту після зсуву.
Між тим, це вже третій великий ультрапроєкт Арди Саатчі. Раніше він здійснив трансконтинентальний забіг на 3000 км у 2024 році, а у 2025-му пробіг Японією дистанцію, рівну 72 марафонам.
У світі ультрамарафонів результат часто вимірюють не лише секундоміром. Історія Саатчі стала прикладом того, що іноді головним досягненням є не вкластися в ідеальний час, а просто не зупинитися.
Як розповідало BitukMedia, 27-річний Расс Кук став першою у світі людиною, яка пробігла через всю Африку з півдня на північ. За майже рік часу британець подолав майже 16 тис. кілометрів та пробіг територією 16 країн.