Рятівна соломинка чи велика помилка? Жінка клонувала свого улюбленця

Коли 17-річний ши-тцу Олівер помер у неї на руках, 48-річна американка Ванесса Джонсон зробила крок, на який не зважилася б як би не розпач: віддала $50 тис., щоб повернути собі “частинку” улюбленця. Та чи може клон замінити того, кого пішов назавжди?

Про це розповідає People.

48-річна Ванесса Джонсон з Каліфорнії досі з болем згадує грудень 2024 року. Її пес, 17-річний ши-тцу на ім’я Олівер, помер у неї на руках після дворічної боротьби з агресивним раком. За цей час жінка витратила близько $60 тис. на його лікування — і каже, що “майже збанкрутувала”, намагаючись врятувати улюбленця.

“Олівер був для мене всім. Я давно живу сама, і він був моїм супутником, моєю дитиною, моєю опорою”, — зізнається вона.

Смерть собаки буквально зламала американку: вона перестала спати, їсти, працювати, різко схудла і зрештою була вимушена переїхати до батьків, бо “не могла функціонувати”. У той період жінка шукала будь-які ресурси про переживання втрати домашніх тварин — і випадково натрапила на тему клонування.

“У той момент мені здавалося, що можливість мати частинку Олівера — це рятівний круг”, — згадує Джонсон. Вона звернулася до компанії Viagen, яка спеціалізується на клонуванні тварин. Тіло Олівера вона встигла заморозити після смерті, тож спеціалісти змогли взяти необхідні клітини, створити ембріон і після кількох спроб пересадити його сурогатній матері.

У результаті народилося троє цуценят-клонів, серед яких був і маленький Оллі — генетичний двійник Олівера. У листопаді 2025 року Джонсон поїхала до Рочестера, щоб забрати щеня. Емоції були змішаними: новий пес виглядав майже так само, як її покійний улюбленець — і саме це ранило найбільше.

“Це було дивно: я бачила щось знайоме і водночас чужe. Це змушувало мене ще більше сумувати за справжнім Олівером”, — каже жінка.

Сьогодні, через 11 місяців після процедури, вона визнає: її рішення було імпульсивним, продиктованим горем. І якби вона зачекала й дала собі прожити втрату, то просто взяла б із притулку старшого собаку, що потребує домівки. “Те, що я зробила, — божевілля. Абсолютно сюрреалістичний досвід. Але горе робить дивні речі з людьми”, — говорить Джонсон.

Родина була шокована, адже жінка роками допомагала притулкам і виступала за відповідальне ставлення до тварин. Тепер вона намагається використати свій досвід як застереження для інших.

Ванесса планує займатися перетримкою старших собак, а свою історію вона розповідає публічно, щоб підтримати людей, які проходять через важкий етап втрати улюбленця.

“Я думала, що клонування поверне мені мого собаку. Але тепер розумію: є краса в тому, щоб мати один неповторний зв’язок — і відпустити його, залишивши любов, яку можна передати далі”, — каже Джонсон. Її історія нагадує: деякі стосунки завершуються фізично, але продовжуються в тому, як ми змінюємося завдяки їм.

Як розповідало BitukMedia, жінка з Канади зробила двох клонів свого загиблого кота за $50 тис.