“Травми любощів”: знайдено спосіб відрізнити самців та самок динозаврів

Чи можна визначити стать динозавра просто за слідами на його хвості? Палеонтологи десятиліттями ламали голову над тим, як відрізнити “його” від “неї” серед викопних кісток. І тепер з’явилася гучна підказка: у динозаврів на хребцях хвоста виявили повторювані загоєні травми. Нове дослідження стверджує: це — “мітки” від спарювання. І вони можуть належати саме самицям.

Про це розповідає CNN.

Питання про те, як розрізнити самців і самиць динозаврів, довгий час залишалося майже нерозв’язним. М’які тканини статевих органів у викопних рештках не зберігаються, а відмінності у кістках зазвичай пояснювали віком або видом, а не статевою приналежністю. Навіть викопні зразки з яйцями трапляються надзвичайно рідко.

Нове дослідження, опубліковане у журналі iScience, показало, що спарювання деяких динозаврів було настільки жорстким, що самки отримували переломи хвоста. Ці давні “травми любощів” можуть допомогти вченим змінити підхід до морфології динозаврів.

Йдеться про гадрозаврів — травоїдних “качкодзьобих” динозаврів, які масово населяли планету в пізньому крейдовому періоді (100,5–66 млн років тому). Вчені помітили, що у багатьох їхніх викопних решток є характерні загоєні травми на хребцях хвоста — точніше, на невисоких відростках між крижами і серединою хвоста.

Ще у 1980-х канадський палеонтолог Даррен Тенк вперше звернув увагу на однакові ушкодження на хвостових хребцях гадрозаврів, знайдених в Альберті. Він припустив, що травми могли виникати під час спарювання, коли самець підіймався на самицю та притискав її хвіст вагою свого тіла. Його гіпотеза довго залишалася неперевіреною через брак даних і комп’ютерних моделей.

У 2019 році фламандський дослідник Філіппо Бертоццо під час експедиції до росії натрапив на такі самі травми в іншого виду гадрозаврів — Olorotitan arharensis. Він об’єднався з Тенком, і команда проаналізувала майже 500 хвостових хребців гадрозаврів у музеях Північної Америки, Європи та росії.

Виявилось, що у різних видів і з різних регіонів травми були однаковими: переломи верхівок відростків хребців, ознаки загоєння, інколи — навіть повторні травми.

Моделювання показало: ці пошкодження не могли виникнути через бійки, падіння, наступання одне на одного, пересування чи полювання.
Натомість найкраще їх пояснює саме процес спарювання, коли самець своїм тілом тисне на хвіст самиці. І оскільки травми загоєні, вони не були смертельними.

“Гіпотеза про спарювання наразі найкраще пояснює наші спостереження. І те, що ми знаходимо ці травми серед різних видів і в різних місцях, вказує: це не випадковість, а стабільний елемент поведінки”, — каже Бертоццо.

Подібна поведінка може здатися ризикованою для виживання виду, однак у природі такі “агресивні залицяння” трапляються і зараз. Морські леви, черепахи та деякі птахи теж відомі досить грубою поведінкою під час парування.

Що це означає для науки? Якщо припущення підтвердиться, такі травми можуть стати ознакою саме самиць у скам’янілостях. Це може докорінно змінити розуміння: статевих ролей у динозаврів, відмінностей у формах черепів і гребенів, класифікації видів, де раніше статевий диморфізм плутали з “новими видами”.

Але вчені наголошують: потрібні додаткові докази, наприклад, знахідки скелетів із яйцями або з “медулярною кісткою” — тимчасовою тканиною, яка утворюється у самиць птахів та динозаврів перед відкладанням яєць.

Як розповідало BitukMedia, палеонтологи визнали існування міні-версії тиранозавра. Це – нанотиран.