Коли світ говорить про Україну, найчастіше — через призму війни. Але цього разу Європа почула її через літературу. За що роман Софії Андрухович “Амадока I” назвали “вражаючою спробою відтворити болючу історію країни через людську пам’ять і фантастичні історії”?
Про це розповідає Sweden Herald.
Українська письменниця Софія Андрухович та перекладач Нілс Хокансон стали лауреатами Міжнародної літературної премії Культурного дому-театру Гетеборга за роман “Амадока I”.
Журі відзначило, що Андрухович узялася за “вражаюче складне завдання – показати болісну сучасну історію України очима її людей, через фрагментовану та ненадійну пам’ять і неймовірні оповіді”. Переклад Хокансона, на їхню думку, передає ці образи “майже моторошно інтуїтивною шведською мовою”.
Софія Андрухович дебютувала у 2002 році, видала кілька романів, але саме “Амадока” принесла їй міжнародне визнання. У Швеції книга вийшла у двох томах.
“Ця відзнака має велике значення – вона привертає увагу до України, до нашої мови, літератури та живої культури, яка продовжує існувати, говорити і бути видимою навіть у найважчі часи”, — наголосила Андрухович у коментарі для преси.
Нілс Хокансон, перекладач і доктор славістики з Уппсальського університету, назвав нагороду “великою особистою честю”, але додав: “Найприємніше, що таким чином українського автора можна висвітлити для світу”.
Премія Культурного дому в Гетеборзі щороку відзначає твори, що поєднують художню силу й соціальну значущість. Роман “Амадока I” Андрухович став прикладом того, як література може говорити про травму, пам’ять і людяність — мовою, зрозумілою далеко за межами України.
Як розповідало BitukMedia, “Доця” Тамари Горіха Зерня отримала літературну відзнаку у Франкфурті.

