На ставку в американському місті Медісон, штат Вісконсин, трапилось справжнє пташине диво: пара канадських журавлів (Grus canadensis) виховує гусеня канадської гуски. Унікальна сімейна ідилія не лише зворушує, а й дивує навіть досвідчених орнітологів: подібні випадки міжвидового усиновлення серед птахів є надзвичайно рідкісними.
Про це розповідає Smithsonian magazine.
Коли місцева фотографка Маржорі Райн побачила, як журавель зігріває під крилами пташеня, вона очікувала побачити традиційного “журавлика”. Натомість звідти визирнуло яскраво-жовте пухнасте гусеня. “Це було щось неймовірне. Мозок просто не міг цього осягнути”, — розповіла вона журналістам.

Пара журавлів виховує гусеня, яке повністю сприймає їх як своїх батьків. Орнітологи не мають точної відповіді, як саме це сталося: або гуска знесла яйце у журавлиному гнізді, або ж журавлі зайняли чуже гніздо, в якому вже було яйце… У будь-якому разі після вилуплення гусеня відбулося явище імпринтингу: воно запам’ятало журавлів як своїх батьків і поводиться так, ніби належить до їхнього виду.
Це лише третій зафіксований випадок такого міжвидового усиновлення: попередні сталися у Мічигані (2019 рік) та у тому ж Медісоні (2023 рік). На жаль, у двох попередніх випадках гусенята не вижили. Одне загинуло з невідомої причини, інше — після нападу собаки.
Наразі журавлі піклуються про гусеня так само, як і про власне пташеня: годують, захищають, навчають. Навіть відганяють від нього біологічних батьків — пару гусей, яка намагалася повернути дитинча. “Тато-журавель з могутніми крилами одразу ставав на захист”, — каже фотограф Алан Ґінсберґ, який спостерігав кілька таких конфліктів.


На воді гусеня почувається чудово, легко плаває навколо своїх незграбних у воді прийомних батьків. Однак на суші йому доводиться нелегко – короткі лапки не дозволяють йому встигати за довгоногими журавлями.
Попереду в гусеняти ще чимало труднощів, вказують орнітологи. Журавлі й гуси мають кардинально різні способи харчування, поведінку й маршрути міграції. Гусеня, яке зазвичай мало б пастись, тепер їсть черв’яків і комах, яких йому приносять журавлі. А коли настане час летіти у вирій, може виникнути інша проблема: журавлі мігрують на більші відстані, пізніше восени та на висоті до 5 тис. футів — значно вище, ніж літають гуси.
Попри це, вчені сподіваються на краще. “Можливо, коли подорослішає, це гусеня приєднається до інших гусей”, — припускає дослідниця Енн Лейсі. А її колега, орнітолог Майкл Ворд додає: “Воно не приречене. Шанси малі — але вони є”.
Цей унікальний випадок став магнітом для орнітологів, фотографів і просто допитливих людей. “Це нагадує мені про радість бути в природі й дивуватися тому, на що вона здатна”, — підсумовує фотограф Ральф Руссо, який роками знімає журавлині родини.
До речі, обидва види — і журавлі, і канадські гуси — ще 50 років тому були майже зниклими в регіоні. Їхня чисельність відновилася завдяки охороні довкілля та обмеженому полюванню: журавлів — з менш ніж 20 тис. у 1979 році до 110 тис. у 2023-му; гусей — з 1,2 млн у 1970-х до близько 7 млн зараз. І сьогодні саме завдяки цій природоохоронній історії ми можемо спостерігати такі маленькі дива.
Як розповідало BitukMedia, у зоопарку Нью-Йорка (США) вперше за 30 років вилупилося пташеня королівського кондора. Аби не вважало людей своєю “родиною”, маля вигодовують за допомогою реалістичної ляльки, схожої на дорослого птаха.