Розміром із кота: рідкісного пацюка зафільмували вперше за 30 років (ВІДЕО)

Наукова сенсація в Папуа-Новій Гвінеї: чеський зоолог уперше за кілька десятиліть зафільмував одного з найрідкісніших гризунів планети — субальпійського волохатого пацюка Mallomys istapantap. Раніше науковці знали про існування цього велета лише завдяки поодиноким музейним зразкам.

Про це розповідає New Atlas.

Неймовірне відкриття сталося в горах Нової Гвінеї. Вперше за 30 років в об’єктив камери потрапив рідкісний субальпійський пацюк Mallomys istapantap. Цей гігантський гризун, про якого досі було відомо лише з кількох музейних зразків, з’явився на відео, знятому чеським біологом Франтішеком Веймелкою під час шестимісячної експедиції до малодоступних лісистих хребтів Папуа — Нової Гвінеї. “Вражає, що така велика й незвична тварина залишалася майже повністю невивченою”, — коментує відкриття дослідник.

Mallomys istapantap вражає своїми розмірами: довжина тіла разом із хвостом може сягати 85 см, а вага — до 2 кг. Це в 4–5 разів більше, ніж у звичайного пацюка, і зіставно з домашніми котами. Незважаючи на габарити, тварина харчується винятково рослинною їжею, що є рідкісною рисою для таких великих гризунів.

Середовище існування цього виду — високогірні альпійські луки, розташовані на висоті понад 3200 метрів над рівнем моря. Ймовірно, жорстка конкуренція за їжу на таких висотах спонукала пацюка зайняти вузьку екологічну нішу.

Чому пацюка так важко знайти? Цей нічний гризун майстерно уникає уваги. Вдень він ховається в норах або на деревах, що, разом з важкодоступністю його середовища, робить виявлення тварини надзвичайно складним. За останні десятиліття лише один відомий науці екземпляр знайшли мертвим — його загризла собака місцевого мисливця. Цей випадок дав змогу вченим вперше дослідити ДНК та анатомію тварини, але залишив багато відкритих запитань.

Mallomys istapantap є частиною унікальної фауни Нової Гвінеї, одного з біорізноманітніших регіонів планети. Виявлення та документування живого представника цього виду відкриває нові можливості для дослідження еволюції та адаптації гризунів до екстремальних умов.

Окрім того, це відкриття підкреслює важливість досліджень у маловивчених районах та нагадує, що природа зберігає ще чимало таємниць — навіть серед тварин, які здавалися давно втраченими для науки.

Як розповідало BitukMedia, вченим з Техаського університету в Ель-Пасо (США) вперше вдалося сфотографувати багадаїса жовтоголового (Prionops alberti). Цього птаха Американське відомство з охорони пернатих включило до списку “втрачених”, бо її ніхто не бачив вже два десятиліття.