У той час як людство прискорює глобальне потепління, в Антарктиді виявили несподіваного природного союзника в боротьбі за охолодження континенту. Як показало нове дослідження, аміак із пінгвінячого посліду сприяє утворенню хмар, що своєю чергою можуть знижувати температуру над узбережжям Антарктиди.
Про це розповідає Science Alert.
Антарктида, яку стрімко змінює потепління клімату, може мати природного захисника — колонії пінгвінів. Нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, виявило, що послід цих морських птахів впливає на утворення хмар. Останні локують сонячне проміння й тим самим сприяють охолодженню атмосфери.
Ключову роль у цьому процесі відіграє аміак, який виділяється з посліду — суміші фекалій і сечі, що виводиться через клоаку. У поєднанні з сірковмісними газами, які продукують фітопланктон у довколишніх водах, цей аміак сприяє формуванню аерозолів — дрібних часток, що слугують “насінням” для хмар.
“Це справжня синергія між пінгвінами та фітопланктоном, яка підсилює утворення хмар в регіоні”, — каже провідний автор дослідження, науковець з Гельсінського університету Метью Бойє.
Щоб підтвердити гіпотезу в реальних умовах, команда вчених провела експерименти на аргентинській базі Марамбіо на острові Сеймур поблизу Антарктичного півострова. Протягом трьох літніх місяців — у розпал гніздування пінгвінів і фотосинтетичної активності фітопланктону — дослідники вимірювали напрям вітру, рівні аміаку та появу нових аерозольних часток.
Коли вітер дув з боку колонії з 60 тисячами пінгвінів Аделі, яка розташована за 8 км, концентрація аміаку зростала в тисячу разів — до 13,5 частин на мільярд. Ці показники залишалися високими ще понад місяць після того, як птахи вирушили в міграцію, адже послід, насичений аміаком, повільно виділяв газ і далі.
Підрахунок часток у повітрі підтвердив ту ж картину: коли потік повітря надходив із напрямку колонії, кількість аерозолів, що спричиняють утворення хмар, різко зростала — іноді до утворення густого туману. Хімічний аналіз цих часток підтвердив — джерелом був саме пінгвінячий аміак.
Цікаво, що Антарктида — ідеальне місце для подібних досліджень. Тут майже немає людського забруднення і рослинності, які могли б виступати альтернативними джерелами газів, що формують хмари. Саме тому вплив пінгвінів виявився таким помітним.
Однак популяціям птахів загрожує небезпека. Зменшення морського льоду ускладнює їхнє гніздування, пошук їжі та уникнення хижаків. Саме тому, як наголошують автори, важливо розуміти екологічну роль цих створінь ширше, ніж просто в рамках біорізноманіття.
“Ми доводимо, що скорочення чисельності пінгвінів може спричинити позитивний зворотний зв’язок для потепління в атмосфері Антарктики влітку”, — пишуть дослідники. Щоправда, це поки лише гіпотеза, а не доведений наслідок.
Глобально хмари зазвичай мають охолоджувальний ефект, відбиваючи сонячну радіацію назад у космос. Однак ефект залежить від того, над якою поверхнею ці хмари формуються: над снігом і льодовиками, які самі по собі добре відбивають світло, додаткова хмарність може навпаки затримувати інфрачервоне випромінювання, посилюючи потепління.
Та попри всі невизначеності, висновки команди Бойє нагадують: у природі все пов’язано — від фотосинтезуючих мікробів, що колись створили кисневу атмосферу, до колоній пінгвінів, які сьогодні впливають на хмарність. “Це ще один приклад того, наскільки тісно пов’язані екосистема і атмосфера — і чому збереження біорізноманіття має значення”, — підсумовує Бойє.
І поки одні вчені вивчають атмосферний ефект пінгвінячого посліду, інші завдяки ньому відкривають нові колонії. Як розповідало BitukMedia, раніше невідому популяцію імператорських пінгвінів виявив на супутникових знімках Пітер Фретвелл із Британської антарктичної служби. Вона розташована на заході Антарктиди й налічує близько тисячі дорослих птахів із пташенятами. Її вдалося знайти саме завдяки коричневим плямам посліду, які чітко виднілися на зображеннях з орбіти.