Як неандертальці голили бороди? У кам’яній добі було більше стилю, ніж ми думаємо

Уявляєте первісну людину — зі скуйовдженим волоссям, брудним і зі шкурою замість одягу? Але нові дослідження ставлять це під сумнів. Навіть без металу та дзеркал — прадавні люди піклувалися про свій вигляд більше, ніж ми звикли уявляти. Їхній зовнішній вигляд — не просто справа естетики, а питання виживання.

Про це розповідає IFL Science.

Ми звикли уявляти “печерну людину” неохайним бороданем зі шкурою на стегнах і примітивною палицею в руках. Але археологи й антропологи стверджують: це стереотип. Ще 30 тис. років тому люди вже, ймовірно, стежили за зачісками і намагалися видаляти волосся — і не лише з естетичних причин.

Мистецтво догляду за собою простежується і в археологічних знахідках. Так, знаменита фігурка “Венера з Віллендорфа” має складну зачіску чи головний убір, а інші “венери” з тієї доби мають чіткі зачіски — аж до довжини по плечі. А деякі печерні малюнки зображують людей без борід — можливо, поголених. Це свідчить не тільки про наявність певних стандартів краси, а й про локальні стилі, моду, і, можливо, навіть особисту гігієну.

Чому вони це робили? Не лише через моду. “Волосся могло слугувати додатковим важелем для супротивника під час сутички, накопичувало бруд, їжу, та було домівкою для паразитів”, – пояснюють автори дослідження. Тож видалення волосся мало і гігієнічний, і практичний сенс.

Але як саме це робили без металу і без бритв? Що знає наука про інструменти кам’яної доби? Для гоління первісні люди могли використовувати:
– обсидіан — вулканічне скло, з якого можна виготовити надгострі леза (навіть сучасні хірурги іноді його використовують),
– кремінь, який легко розщеплюється на гострі уламки,
– мушлі та зуби акул — у наскельному мистецтві теж є натяки на їх використання.

Ще одним способом могла бути епіляція — тобто виривання волосся вручну або за допомогою примітивних пінцетів. Деякі народи, зокрема кочові племена Близького Сходу в Середньовіччі, практикували саме такий підхід.

Аналогічні практики зустрічаються в описах кочових племен VIII століття нашої ери, які документував ісламський юрист аль-Шафії. Згідно з його спостереженнями, іноді волосся могли навіть припалювати вогнем – ефектно, небезпечно, але доволі дієво для тих часів.

Однак варто пам’ятати про обмеження джерел. Як зазначала антропологиня Джудіт Берман ще у 1999 році, не має прямих доказів того, як саме виглядали неандертальці – ні щодо шкіри, ні волосся, ні одягу.

Кістки не зберігають таких деталей, а наскельні малюнки й статуетки залишають простір для інтерпретацій. І все ж навіть побіжна згадка про те, що на зображеннях люди часто без бороди, дає привід замислитись.

Як розповідало BitukMedia, через 115 років після виявлення скелета ніби з небуття постало обличчя 60-річного неандертальця, відомого науковому світу як “Старий”. Його показала Група вчених з Університету Катанії (Італія) на чолі з відомим бразильським 3D-дизайнером Сісеро Мораесом. Він спеціалізується на комп’ютерному відновленні зовнішності давніх людей за їхніми черепами.