Звідки взялися мармеладні кицьки? Вчені розгадали “генетичну головоломку”

Вогненно-руді смуги на світлому тлі – так виглядає червоний таббі або мармеладне забарвлення. Після 60 років пошуків вчені нарешті ідентифікували ген, що лежить в основі такого кольору шерсті домашніх улюбленців.

Про це розповідає Science Alert.

Люди з кішками живуть пліч-о-пліч близько 10 000 років і весь цей час людство намагалося зрозуміти, чому руда і чорна кішка дають потомство різного забарвлення. “Це була справжня генетична головоломка”, – говорить генетик зі Стенфордського університету Грег Барш Саре Рідрон.

Відомо, що рудими бувають здебільшого коти, а триколірними та “черепаховими” – кішки. Знайти відповідь вчені намагалися протягом 60 років. Зараз дві незалежні групи дослідників виявили, що будь-яка вогненно-руда шерсть у котів, швидше за все, є наслідком відсутності фрагмента ДНК в одній з частин їхнього геному. Результати опубліковані на сайті bioRxiv: це дослідження лабораторії Грега Барша в Стенфордському університеті (Каліфорнія) та ще одне дослідження лабораторії Хіроюкі Сасакі з Університету Кюсю (Японія).

“Я повністю переконана, що це той самий ген, і я щаслива, — каже Керолін Браун, генетик з Університету Британської Колумбії. — Я завжди хотіла отримати відповідь на це запитання”.

Отже, звідки беруться руді кішки зі смужками на шерсті? Триколірні кицьки – це результат схрещування тварин чорного та рудого кольору. Вчені впевнені, що варіант гена, що відповідає за руде або чорне забарвлення, знаходиться в Х-хромосомі, і кошенята-дівчата успадковують по такій хромосомі від кожного з батьків. Хлопчики, народжені в результаті такого схрещування, зазвичай однокольорові – вони успадковують лише Х-хромосому одного з батьків.

При цьому в ході ембріонального розвитку кожна клітина випадково вибирає одну Х-хромосому для експресії генів. В результаті у “черепахових” кішок з’являються окремі ділянки чорної та рудої шерсті, а у триколірних — біла шерсть, тому що вони мають інший, не пов’язаний з цим генетичний механізм, який частково відключає вироблення пігменту.

Вивчивши базу даних зі 188 геномів кішок, команда Барша виявила, що у кожної рудої, триколірної або “черепахової” кішки була та сама мутація, за яку відповідає ген Arhgap36. Він бере участь у багатьох процесах ембріонального розвитку, але при цьому ніхто раніше не знав, що він може впливати на забарвлення.

Аналогічні експерименти, проведені біологом-еволюціоністом Хіроюкі Сасакі з Університету Кюсю та його колегами, виявили ту саму генетичну мутацію у 24-х диких та домашніх кішок з Японії, а також у 258 геномах кішок, зібраних у всьому світі.

За словами Леслі Лайонс, генетика Університету Міссурі, є певні свідчення того, що деякі муміфіковані єгипетські кішки були рудими. Тобто мутація почалася ще тисячоліття тому.

Як розповідало BitukMedia, археологи знайшли в Єрусалимі фрагмент глека віком 1200 років з відбитком котячої лапи. Тварина могла залишити відбиток, коли гончар залишив виріб сохнути перед випалом. Це найдавніше свідчення “топтання” котів на місці.