Напівпрозора істота зі здатністю до люмінесценції (світіння) настільки вразила дослідників, що вони прозвали її “загадковим слимаком з середньонічної зони”. Морські біологи MBARI – Науково-дослідного інституту при океанаріумі затоки Монтерей (штат Каліфорнія, США) – стверджують, що відкрили невідомий вид голозябрових молюсків.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому у науковому журналі Deep-Sea Research, пише Science Alert.
Ряд голозябрових молюсків налічує близько 3000 видів, але при всій різноманітності розмірів і кольорів їх поєднує середовище. Ці морські молюски живуть на мілководді та рифах, де харчуються коралами, водоростями, губками, медузами, актініями і навіть своїми дрібнішими родичами. Існує також кілька видів голозябрових, які живуть глибоко на морському дні.
Донедавна дослідники вважали, що представники цього ряду не можуть виживати на глибинах понад 2200 м, де дуже холодно і темно, а до дна ще далеко. Тому, коли дистанційно керований глибоководний апарат Tiburon під час занурення в затоці Монтерей зняв на глибині 2614 метрів мерехтливу істоту, біологи не могли зрозуміти, хто перед ними.
Спочатку вчені навіть не могли віднести знахідку до жодної з груп. В істоти драглисте прозоре тіло, через яке видно рожеві внутрішні органи, великий капюшон, що розкривається, на одному кінці і хвіст з “бахромою”, схожою на пальці, на іншому. Також знайшлась стопа, як в равлика, що й дало вченим підстави називати його “загадковим слимаком”.
Коли апарат наблизився, молюск засяяв біолюмінесцентним світлом. На думку вчених, це була захисна реакція. Пізніше це підтвердилося, коли біологи спостерігали, як у момент загрози один з “пальчиків” на хвості молюска відокремився і почав безперервно світитися, обертаючись у воді. Це схоже на прийом ящірки – відкинути хвіст, щоб відволікти хижака.
Як уточнюють дослідники у своїй статті, перша зустріч зі слимаком сталась ще у 2000 році, проте знадобилося понад два десятка років, щоб докладно вивчити та описати його. За цей час вченим вдалося знайти 157 особин цього виду на глибинах від 1013 до 3272 м під водою. І 20 з них під час нересту опускалися на глибину до 4009 м. Аналіз геному загадкових істот показав, що вони належать до загону голозябрових молюсків, проте суттєво відрізняються від родичів, тому їх довелося виокремити в новий рід Bathydeviidae. У результаті вид отримав назву Bathydevius caudactylus.
Загалом Bathydevius caudactylus є першим відомим морським слимаком, що живе не на дні, а у так званій “середньонічній зоні” – це простір океану на глибині від 1000 до 4000 метрів під поверхнею.
У незвичайного глибоководного молюска немає шорсткого язикоподібного відростка, як у родичів, яким вони захоплюють їжу. Свою здобич (здебільшого ракоподібних) він ловить своїм каптуром приблизно так само, як це робить на суші м’ясоїдна рослина венерина мухоловка (Dionaea muscipula). Крім того, капюшон використовується для порятунку від хижаків: слимак різко скорочує його, рухаючись подібно до медузи. У стані спокою Bathydevius caudactylus може дрейфувати у воді або неспішно згинати тіло, щоб рухатись у потрібному напрямку.
Як і більшість голозябрових, Bathydevius caudactylus – гермафродит, тобто має як чоловічі, так і жіночі статеві органи. Для відкладання яєць він, ймовірно, опускається на морське дно, де використовує мускулисту стопу, щоб прикріпитися до дна і випустити яйця.
Наразі цього загадкового слимака помічали лише в Тихому океані, біля берегів Північної Америки. Однак дослідники з Національного управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA) помітили схожу істоту в Маріанській западині на заході Тихого океану. Це свідчить про можливе значно ширше поширення Bathydevius caudactylus.
Як розповідало BitukMedia, океанологи знайшли головного довгожителя планети – істоту з рекордним терміном життя.