Перше колесо було винайдено копачами міді в Карпатах близько 6000 років тому. А вже звідти цей винахід міг поширитися рештою заселеної людством частини світу, свідчать результати дослідження американських вчених, опублікованого у журналі Royal Society Open Science.
Про це розповідає Live Science.
У науковців є три основні гіпотези щодо походження колеса. Одна з них стверджує, що колесо з’явилося в Месопотамії приблизно в 4000 році до н. е., а потім поширилося в Європу. Інша теорія говорить про те, що перше колесо було створене на узбережжі Понта в північній Туреччині близько 3800 року до н.е. Третя гіпотеза припускає, що колесо винайшли в Карпатах між 4000 і 3500 роками до н.е., – йдеться у статті.
Справа в тому, що у мідну добу в Карпатських горах процвітали мідні шахти. Близько 4000 року до н.е. пласти породи, що залягали близько до поверхні, були вже вироблені. Таку бажану мідну руду стало добувати важче — копачам доводилося спускатися вглиб копалень і на собі тягти контейнери з рудою назад нагору. Саме ця обставина і стала тією рушійною силою, яка змусила людей полегшити свою працю та винайти колісну тягу, вважає почесний професор історії Колумбійського університету Річард Баллієт та його колеги.
Приклади возів пізньої мідної доби, знайдені в Карпатах, мають прямокутну форму з трапецієподібними боками, що нагадує сучасні гірничодобувні вагони. Автори дослідження вважають, що це могли бути перші колеса в історії людства.
Археологічні знахідки, які підтверджують використання коліс і колісних транспортних засобів, з’явилися у період мідної доби (близько 5000-3000 років до н. е.). Зображення коліс можна знайти по всій Європі, Азії та Північній Африці.
Спираючись на свої знання про давні колісні системи, засновані на археологічних знахідках, команда вчених використовувала обчислювальну механіку та конструкторську науку для дослідження того, як люди могли перетворити набір простих роликів на систему “колесо та вісь”.
Вчені дійшли висновку, що винахід колеса складався з трьох послідовних етапів. Спочатку древні копачі підкладали впоперек руху свого важкого вантажу якісь наявні круглі предмети — камені, жердини, колоди – і переміщали їх вперед вздовж шляху.
Потім у днищах контейнерів з’явилися пази. В них почали вставляти і закріплювати ті самі колоди. Так контейнер із рудою став схожим на прообраз візка, він міг рухатися вперед і назад. Тепер, коли потреба перекладати колоди зникла, цей винахід дозволив людям зробити візки ширшими та глибшими.
Другим етапом стала колісна пара з двома колесами без спиць. Колеса були закріплені на кінцях тонкої осі та утворювали з нею монолітну конструкцію. Нововведення зробило візок вищим — тепер він міг долати завали каміння та інші перешкоди у стволі шахти.
А на третьому етапі, перехід до якого відбувся, швидше за все, приблизно через 500 років після появи колісної пари, колеса почали виготовляти окремо та насаджувати на вісь, аби вони крутилися незалежно від неї. Це додало всій конструкції маневреності.
Однак дослідники зазначили, що колесо не перестало розвиватися. Наприклад, винахід радіальних кулькових підшипників у 1869 році призвів до значних досягнень у автомобільній та машинобудівній промисловості у ХХ столітті.
Хоча нова модель може пояснити, як колесо було винайдено у Східній Європі і потенційно поширилось звідти, дослідники не виключають, що “кілька цивілізацій самостійно відкрили колесо”.
Як розповідало раніше BitukMedia, науковці із Кембріджського університету у Британії припускають, що крапки, лінії і Y-подібні знаки на стінах печер можуть бути першими спробами протописьма, чимось на кшталт смайликів. Він знахідок оцінюють у 20 тис. років. Протосмайлики могли означати поведінку тварин, яка була важлива для людини.