Найстарший у світі практикуючий лікар відзначив сторічний ювілей. Американець Говард Такер стверджує, що не планує припиняти трудову діяльність. Він приймає пацієнтів, викладає медицину і кілька років тому придбав новий автомобіль. Онук зняв про ювіляра документальну стрічку.
Про це повідомляє UPI.
У 2021 році комісія Книги рекордів Гіннеса визначила жителя міста Клівленд-Хайтс (штат Огайо) як найстарішого практикуючого лікаря в світі. Тоді йому було 98 років і 231 дня.
Попри поважний вік, чоловік відмовляється від заслуженого відпочинку та продовжує працювати на повну ставку. Його робочий день триває з дев’ятої ранку до шостої вечора.
Американець заявив, що не збирається йти на пенсію. “О ні! Я вважаю, що пенсія – ворог довгожителів, – пояснив він. — Навіть у молодшому віці я ніколи не розглядав вихід на пенсію. Коли любиш свою роботу і все ще можеш її робити, навіщо припиняти?”
У Такера солідний послужний список – особливо щодо медицини. Він і досі навчає лікарів-ординаторів Благодійного медичного центру Св. Вінсента в Клівленді, а у вільний час виступає судовим медиком.
За словами Такера, невдовзі після ювілею він заразився COVID-19, але продовжив працювати через Zoom.
“Я повинен продовжувати займатися чимось, не можу залишатися вдома, – каже лікар. – Поки я потрібний людям, я зобов’язаний продовжувати практику. Та я насолоджуюся життям!”
Говард Такер, єврей 1922 року народження, знав, що робитиме кар’єру в медицині ще під час навчання у середній школі. “Тоді неврологія була воістину інтелектуальним заняттям, – згадує Такер, – адже в людському мозку є щось загадкове. Містичне навіть. Ось чому я ним зайнявся”.
1940 року Такер вступив на медичний факультет університету, а 1947-го почав працювати головним неврологом Атлантичного флоту у військово-морському шпиталі США у Філадельфії. Це був час Корейської війни.
Після війни Такер стажувався у Неврологічному інституті Нью-Йорка. Він згадує своє “чудове навчання” в інституті, в якому всі 14 поверхів були пов’язані з неврологією та психіатрією.
Інститут відіграв ключову роль не лише у медичній кар’єрі Такера. Тут він знайшов свою долю – дружину Сью. 89-річна жінка теж продовжує працювати. Вона практикуючий психоаналітик.
Незабаром після весілля Говард та його дружина повернулися до Клівленду та народили чотирьох дітей.
За свою багаторічну кар’єру Такер став свідком появи багатьох досягнень як у медицині, так і в технологіях. Комп’ютерна томографія, наприклад, у роки початку його роботи навіть не була винайдена.
“Раніше нам доводилося багато думати, перш ніж поставити діагноз. У нас не було таких технічних можливостей, як зараз. Ми мучилися над кожною проблемою. Це пухлина? Чи аномалія? Чи наслідки інсульту? У ті дні нам доводилося працювати старанніше, але знаєте що? Це було весело”, – ділиться спогадами ювіляр.
Говард Такер – не з тих, хто у вільний час насолоджується неробством. Якось йому довелося побути свідком-експертом в одній справі. Це так захопило лікаря, що, не залишаючи медицини, він вирішив піти вчитися й отримати юридичний ступінь. Іспит на юриста Говард склав у 67 років.
Говард Такер – син довгожителів. Мама його померла у віці 84 років, а батько дожив до 96. Тому лікар дивиться в майбутнє з оптимізмом – цьому його навчили батьки.
“Мій батько купив нову машину в 93 роки, – хвалиться Такер. – Виїжджаючи з парковки, він сказав: “Не думаю, що в захваті від цього “Шеві” (“Шевроле”). Гадаю, наступного разу я повернуся до “Бьюїка”. Я подумав тоді про себе: “Боже, йому 93 роки, він купує нову машину і вже думає про наступну!” У результаті я купив нову машину, коли мені було 94. І сказав тоді, що і наступною теж буде BMW”.
Один з його 10 онуків, Остін Такер, зняв документальний фільм про життя діда. Фільм називається “Що далі?”.
“Для мене титул рекордсмена Книги рекордів Гіннеса – це виняткова честь, і я розглядаю його як чергове досягнення у моєму довгому і щасливому житті”, – каже літній чоловік.
Як повідомляло раніше BitukMedia, чотири рідні сестри з США потрапили до Книги рекордів Гіннеса. Загальний вік їхнього життя становить 389 років. І хоча літні родички давно не бачились, кажуть, рекорд варто відсвяткувати.