Про найгостріші відчуття за кордоном і бажання розділити долю своєї країни

У спецпроєкті «Вижити» BitukMedia розповідає історії, які мають бути почутими та які ми всі ніколи не маємо права забути.

У перший день повномасштабного вторгнення росіян в Україну 24 лютого на Львівщині близько 7:30 ранку ворожі війська атакували три військові частини – у Бродах, у Новому Калинові та у Кам’янці-Бузькій. І хоча Львів вважається тиловим містом, яке взяло на себе обов’язки надання гуманітарної допомоги і прихистку для тих українців, чиї міста потерпають від обстрілів, там теж часто звучать повітряні тривоги і є загроза ракетних ударів із акваторії Чорного та Каспійського морів і з Білорусі.

За чотири місяці повномасштабної війни по Львівщині 14 разів випускалися ракети, дев’ять разів частина ракет влучала у інфраструктуру. За перші тижні війни тисячі українців вимушені були стати біженцями як всередині України, так і за її межами.

«Коли ти їдеш у свідому еміграцію, ти їдеш до чогось омріяного. А коли ти вимушений біженець – ти їдеш «від» чогось», – розповідає українка, яка повернулася з-за кордону додому.

У новому епізоді спецпроєкту BitukMedia «Вижити» – історія жінки, яка вимушено виїхала аби врятувати тривожну доньку-підлітка, але дуже скоро повернулася, бо не змогла залишатися осторонь долі України.

Також ви можете прослухати історію в Apple Podcasts, Google Podcasts та в додатку Megogo.

Якщо хочете стати нашими героями – пишіть нам свою історію виживання в цій війні: bituk.media@gmail.com.