Нобелівську премію з літератури у 2021 році отримав танзанійський письменник Абдулразак Гурна «за його безкомпромісне і співчутливе проникнення у наслідки колоніалізму і долю біженців в прірві між культурами і континентами».
Про це повідомили в Нобелівському комітеті.
“Прозаїк Абдулразак Гурна став лауреатом за безкомпромісне та співчутливе розуміння наслідків колоніалізму та долі біженців у прірвах між культурами та континентами”, – зауважили там.
Абдулразак Гурна народився у 1948 році у Занзібарі. У 1968 році переїхав у Великобританію. З 1980 по 1982 рік працював у одному з університетів Нігерії. У 1982 році захистив докторську дисертацію у Кентському університеті (Великобританія), де згодом читав лекції про постколоніальну літературу і творчість письменників-вихідців британських колоній Східної Африки, Індії, Карибських островів. Зараз очолює аспірантуру кафедри англійської мови Кентського університету.
Перші романи написав наприкінці 1980-их років. Його роман «Рай» (1994), увійшов у короткий список Букеровськї та Вайтбредівської премій. Також романи «Дезертирство» (2005), «Біля моря» (2001), входили у довгий список Букіровської премії та короткий список літературної премії щоденної газети Los Angeles Times.
Написав такі романи «Спогади про від’їзд» (1987), «Шлях пілігрима» (1988), «Дотті» (1990), «Рай» (1994), «Морем» (2001), «Дезертирство» (2005), «Останній подарунок» (2011), «Гравійне серце» (2017).
Абдулразак Гурна досліджував творчість таких постколоніальних письменників, як Зоі Уікомб, Салман Рушді, Відіахар Сураджпрасад Найпаул.