військові

Напередодні Дня Збройних Сил України, серед крейдяних гір Донбасу, військовослужбовець став на одне коліно й зробив пропозицію своїй коханій — захисниці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Що може бути теплішим за історію фронтової дружби? У 128 окремій важкій механізованій бригаді "Дике Поле" власних героїв вистачає і серед бійців, і серед їхніх чотирилапих (і навіть хвостатих) талісманів. Кіт Арестович Другий та мавпочка Зіна стали справжніми символами підрозділів — кожен зі своєю драматичною і дуже "людською" історією.

Офіцер відділення цивільно-військового співробітництва 5-ї ОВМБр Віктор врятував тяжкохворе і покинуте цуценя. Сьогодні у символі підрозділу важко впізнати собаку, якому не давали шансів на життя.

Він втратив на війні руки, ногу, око і частково слух, але не втратив віру в життя. 37-річний Захар Бірюков, ветеран Збройних сил України, здійснив неймовірне - піднявся на Говерлу та встановив національний рекорд.

42-річний Юрій Шмалько з Дніпра, ветеран з ампутаціями обох ніг, піднявся на оглядовий майданчик Львівської ратуші. Чоловік на протезах подолав 408 сходинок.

Кам’яні баби, що століттями стояли на степових просторах, знову стали мандрівницями — тільки цього разу їх перевозили не кочовики, а українські десантники. У Петропавлівці, що на Дніпропетровщині, військові 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади допомогли евакуювати половецькі статуї, аби зберегти їх від можливих обстрілів.

Їй було 48, коли вона пішла на війну. 51 — коли вирішила, що має право на нове щастя. І 52 — коли знову стала мамою. Історія Наталії з Кривого Рогу — це не просто про пізню вагітність. Це про любов, яку не змогла зламати війна. Про сміливість народжувати там, де інші вчаться лише виживати. І про донечку, яка з’явилася в цей світ у львівській лікарні Святої Анни.

Ця людяна історія почалась зі дзвінка. Військові з-під Добропілля вийшли на активістів з волонтерської ініціативи "12 вартових": у них на позиції поранена сова. Виїхати не можуть — але готові зробити все, щоб врятувати птаха.

Серед вибухів і диму війни він залишається вірним своїй бригаді. Пес на ім’я Каштан служить разом із бійцями танкового батальйону 41 окремої механізованої бригади.

Танцювати, попри все. У Львові ветеран полку "Азов" Олександр Жавненко, який втратив на війні обидві ноги, разом із дружиною Марічкою відкрив власну студію танцю — Yavir Dance Space.

Український військовий Андрій Ткачук став чемпіоном світу з 24‑годинного бігу у Франції. Він подолав 294 км і випередив найближчого суперника на 9 км.

Він міг здатися. Але замість того – повернувся до життя, до школи, до дітей. Ветеран російсько-української війни Іван Маляренко пережив дві клінічні смерті, втратив ногу й око, та зумів відновитись і знову вийти до учнів. Його історія – це не просто про мужність, а про віру в життя, силу духу і любов до своєї справи.

Повернувшись із війни, він знову став на шлях порятунку — цього разу не на фронті, а на узбіччі дороги. Поблизу Олександрії військовослужбовець, який приїхав у відпустку, врятував життя молодій косулі.

Три роки з кулею у серці! Те, що могло стати вироком, стало історією про незламність, виживання та медичне диво. Кардіохірурги Інституту серця у Києві успішно прооперували захисника "Азовсталі", який провів у російському полоні понад три роки.

Хліб на рушнику, український прапор, вишиванка і море сліз радості. У селі Макіївка на Чернігівщині громада зустріла свого Героя – Григорія Петровича Кужеля, який повернувся з російського полону. Чоловік власноруч зняв своє фото зі стенда безвісти зниклих на сільський Алеї надії.