Він тричі приходив до військкомату, щоб потрапити на фронт. А після того, як втратив руку у боях на Курщині, не зламався і вирішив повернутися в стрій. Бо, каже, військова справа - це його покликання.
37-річний ветеран Іван Роман, який втратив руку, ногу і частково зір через поранення на фронті, вступив до Львівського державного університету фізичної культури. Він мріє стати тренером зі стрільби з лука і вже сьогодні впевнено йде до цієї мети.
З розтрощеною рукою, обширною раною на попереку і пораненою легенею він три доби під постійними обстрілами добирався до точки евакуації. 32-річний Руслан Чайка вижив у пеклі фронту, і тепер його життя в руках львівських хірургів. Але для рятівної операції їм критично потрібне нове обладнання.
Просто на полігоні сталося те, що навіть війна не здатна зупинити — освідчення в коханні. Курсант із Донеччини став на одне коліно перед своєю бойовою подругою і запропонував їй пройти разом не лише смугу перешкод, а й усе життя.
Ця зустріч зворушила до сліз: у Києві прикордонник Денис вперше за понад три роки побачив свою бойову напарницю — службову собаку Джилі. Їх розлучила війна, полон й окупація, але тепер зусиллями волонтерів вони знову разом.
У Харківській області, під час виконання бойових завдань, український захисник Дмитро Косатий разом із волонтером Дмитром Грунським встановили рекорд Гіннеса — 42 віджимання на кулаках у тандемі за одну хвилину. Сертифікат із Великої Британії вже в Україні.
У львівському Центрі UNBROKEN втілили мрію 40-річного захисника України Миколи Шота — ветерана, який втратив на війні всі кінцівки. Чоловік отримав нові постійні протези ніг зі спеціальним військовим дизайном, що став для нього символом незламності.
У столиці з’явився перший державний Меморіал воєнним розвідникам України. Композицію, яка увічнює полеглих героїв ГУР, відкрили митрополит Епіфаній та генерал-лейтенант Кирило Буданов. Серед імен, викарбуваних на стелах, — українські воїни та іноземні добровольці з понад 50 країн світу, які загинули у боротьбі за незалежність України.
У річницю загибелі 25-річного спецпризначенця з Кропивницького Ігоря Замоцького його родина, друзі та побратими здійснили те, про що він мріяв ще з дитинства — піднялися на найвищу вершину України. Захисник хотів підкорити Говерлу після чергового бойового завдання, але не встиг.
Вперше в історії Рівненського обласного перинатального центру на світ з’явилася дитина, зачаття якої відбулося після смерті батька. Малюк Юрчик народився 20 травня 2025 року — рівно за рік після того, як його батько, військовий Юрій, загинув, захищаючи Україну.
У боях на Курщині біля селища Гуєво український десантник з позивним "Лаваш" знищив понад 20 окупантів, серед яких — російський офіцер. Це був його перший бойовий вихід.
Двоє українських ветеранів спецпідрозділів ГУР МО з ампутаціями — Іван Тарн і Олександр Дашко — здійснили сходження до базового табору Евересту на висоті понад 5 тис. метрів. Їхня мета — не лише подолання гір, а й допомога побратимам у боротьбі з фантомними болями. Участь у проєкті стала серйозним викликом для чоловіків.
До Дня вишиванки в київському кінотеатрі "Жовтень" презентували унікальну вишиту сорочку під назвою "Оберіг". Вона втілює сучасний символ боротьби — українську землю, розриту окопами.
29-річний Павло — український військовий, який отримав важке поранення обличчя на фронті. Уламок влучив у зону навколо ока, пройшов через очну орбіту та заблокував лобову пазуху. Його історія — це приклад того, як міжнародне медичне партнерство здатне рятувати навіть у найскладніших клінічних ситуаціях.
Коли на позиції тероборонців у зруйнованому Старомайорському, що на Донеччині, пішли в атаку російські десантники з бронетехнікою, командування підрозділом взяла на себе… бойова медикиня. Світлана з Дніпра виявилася не лише досвідченою реаніматологинею, а й рішучою командиркою, яка зупинила прорив ворога пострілом із гранатомета.