Його ткали з тонкої лляної пряжі, а готове полотно виходило настільки легким і прозорим, що з нього шили святковий одяг. Тепер давню українську традицію серпанкового ткацтва офіційно внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Ткаля Галина Логощук з села Білашів на Рівненщині протягом 30 років працює на 200-річному ткацькому верстаті. Його використовувала ще прабабуся майстрині.