Рутенія: українцям покажуть фільм про аутентичну українську абетку

524
Наталія Яковлева

Рутенія — це давня латинізована назва української території Русi, написаної латиною XIII—XIX століттях, яку майже ніколи не вживали по відношенню до Московії, або Росії.

Саме так пояснюється це слово у словниках.

Вперше назва Рутенія зафіксувалася по відношенню до Галицько-Волинської Русі в грамоті угорського короля за 1261 р. На Західній Україні, в Галичині та Закарпатті, населення слов’янського походження називалося русинами (лат. Ruthenus). Ця назва пізньою латиною зберігається і в ХХ столітті, коли французи «русинами» називали слов’янське населення Галичини, Великого князівства литовського та Угорщини, та, відповідно, країну, де вони жили — Ruthenia.

А сьогодні  це також назва абетки, яку відновив Василь Чебаник – видатний каліграф, художник-графік. Саме він повернув абетку такою, як вона виглядала в прадавні часи – 11-12 сторіччя. Ця абетка дещо схожа на старослов’янську, написання літер трохи латинізоване, але це літери, які ми можемо вільно прочитати, бо вони адаптовані до нас.

Є і шрифт Рутенії для друку, яким можна друкувати книжки, а у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» навіть вже друкувались книжки такими літерами.

До Дня прапора України і Дня Незалежності для українців створили фільм «Рутенія. Повернення Коду Нації». Це фільм про шрифт, символіку й українську візуальну ідентичність.

Творці фільму дуже прагнули привернути увагу особливо молоді до українських аутентичних речей і повністю виключили так звану «шароварщину» зі своєї стрічки.

Про історію виникнення писемності в Європі та створення унікального українського шрифту, про те, чим ми, як нація маємо цікавитися, від чого нас може захистити власний шрифт спеціально для BitukMedia розповіла продюсерка фільму – Наталія Яковлева.

Наталія Яковлева

Українське і автентичне

Ідея створення документального фільму виникла у Наталії Яковлевої та режисерки Антоніни Годфрід минулого року. Тоді жінки, прогулюючись Книжковим арсеналом, спілкувалися про те, чому в Україні так важко даються теми української ідентичності в суспільстві і ЗМІ. Дійшовши до другого поверху побачили виставку.

«Це була фантастична виставка, де на 33 екранах крутився анімований ролик. На кожному екрані була зображена одна літера алфавіту і її значення. Я згадала історію, яку мені розповідали про Василя Чебаника – автора цієї абетки», – розповідає Наталія.

Василю Яковичу тоді було 86 років. А у 85 він отримав Шевченківську премію за свій проект «Графіка української мови» у номінації «Візуальне мистецтво», над яким працював 50 років.

Василь Чебаник

«Хочу вас інфікувати каліграфією, щоб це перетворилося у хворобу, щоб ви не могли без цього жити, і це буде вдосконалювати ваш характер, ваш смак», – сказав митець під час нагородження.

За словами Наталі, спочатку виникла ідея зробити ролик або ролики про самі літери Рутенії, щоб донести до молоді таку унікальність і красу, адже молодь сьогодні – це переважно візуали.

«Ми хотіли популяризувати українське і автентичне», – говорить продюсерка.

Дуже швидко, вже наступного дня, дівчата познайомилися з Василем Яковичем і коли він розповів, що вкладав в свою роботу, в кожну літеру і які сенси взагалі несе в собі Рутенія, вони зрозуміли, що роликів буде недостатньо.

«Я відчула неймовірну актуальність створення такого фільму саме зараз. Мені відчувається, ніби ми встряли в якусь місію. Тоді ж ми зрозуміли, – якщо не ми, ніхто не візьметься за цю тему», – говорить Наталія.

І додає: «Зараз ми б хотіли в щось вчепитися, у щось повірити – в якусь легенду, історію. І молодь також хоче себе з чимось асоціювати: з гарним, стильним, сучасним. Не з шароварщиною».

Продюсерка робить великий акцент на молоді і пояснює, що сьогодні шрифти Рутенії можуть бути особливо цікавими для дизайнерів, художників, тих, хто створює бренди. Дуже стильно виглядають татуювання Рутенією – це щось середнє між готичним і старослов’янським, але це наше, автентичне і є тим, що зачіпає усіх, хто бачить такий шрифт.

Наталія сама вклала певну суму власних заощаджень і робота почалася. Через кілька місяців із фінансовою підтримкою нагодилося і Держкіно.

Передпрем’єрний показ «Рутенія. Повернення коду нації» 24 липня, Наталія Яковлева по центру

«Нам було важливо зробити не просто українську тему, а зробити її сучасно.  І, здається, нам це вдалося, судячи з відгуків від молоді. Важливо розуміти – наш фільм не просто про абетку. Наша місія – донести до широких мас те, що 50 років збирав Чебаник», – говорить жінка.

Обереги з дитячих колисочок

Звертаючись до духовного, виявляється, що кожна літера в цій абетці – це оберіг. Вони відновлені із символіки, яку знаходили в Кам’яній могилі, у наскельних написах Трипілля. Це не просто літери, вони трансформовані із знаку чи символу, який щось означав в давні часи. Всі ці символи матері вирізблювали на колисочках, щоб захистити дитину, або давні українці, наприклад, носили на шиї літеру свого імені.

«Навіть молоді заходить така тема – що це не абетка, а оберіг. Якщо ми, як каже Чебаник, перевдягнемо всю країну і чим більше будемо бачити написів таким шрифтом, який несе в собі наші давні знаки і захищають нас, – то це піднесе дух», – розповідає Наталія.

Вона ділиться, що дуже зреагували на тему оберегів і Рутенії військові.

«Це саме ті люди, для яких дуже важливими є символи які захищають. Військові нас ще більше підтримали і надихнули. Вони попросили зобразити на прапорі букву «Щ», в якій закладений Тризуб, і для них цей прапор тепер став бойовим», – додає Наталія.

Сама ж продюсера розповідає, що перейнялася темою оберегів і тепер навчилася мислити їхніми значеннями. Відзначає, наприклад, як потужний символ букву «Ч» в Рутенії – це ніби чаша, або людина, яка підіймає руки в гору і молиться. Але найбільш сильним символом вважає букву «О».

Василь Чебаник

«О – має не просто круглу форму, а форму яйця. У Чебаника в ній в середині крапочка або ромбик. Це зародження життя. Ромбик – ніби у мами в животі. До того ж, сам ромбик – оберіг, який відрізняє територію: моя хата і я за нею захищений. Такі часто зображували і зображують на брамах у селах», – ділиться Наталія.

Жінка переконана, – все, що нас оточує, формує наше світосприйняття. Якщо навколо все гарне, то ми і дивимося з позитивом на життя, якщо погане – то і думки стають сірими.

«Мені тепер здається, що ми знаємо як впливати на підсвідоме і ми  «вшиваємо» коди у підсвідомість глядача», – говорить продюсерка.

У світі нас повинні вирізняти

Творці фільму переконані, попри те, що робота над документальною стрічкою тривала досить довго, вона виходить у потрібний час.

«Багато хто особисто досі не зрозумів, що і війна наша пов’язана з ідентичністю, з тим, як ми себе сприймаємо, чим оточуємо, за що боремося, в що ми віримо. Наша візуальна екологія важлива. І нам потрібно на неї зважати та вичищати від чужих символів. Це й щодо питання заборони радянських символів, яке є дуже важливим», – переконана Наталія.

Вона говорить: «Наш народ не навчений думати. В загальній кількості люди схильні вірити телевізору. А в нас телеканали здебільшого належать самі знаєте кому, і меседжі змінюються у залежності від власника і його поглядів на Україну. А люди сприймають ці меседжі як свої. Це наша глобальна проблема».

І для тих людей, які не можуть відчути свою ідентичність, у фільмі показано візуально, який стиль замінявся на який, до яких ефектів це призвело, пояснюється, що це робилося цілеспрямовано. І це відбувалося не тільки з українським народом.

Фільм «Рутенія. Повернення Коду Нації» – це динамічна розповідь, яка насправді сягає розмірів трьох фільмів. Але у годинний фільм його творці намагалися вмістити найбільше інформації, «щоб посіяти, хоча б, зерно».

Передпрем’єрний показ «Рутенія. Повернення коду нації» 24 липня

У фільмі зібрано більше 10 людей, які давали коментарі. Це професіонали в окремих темах. Наприклад, маркетологи, ІТ-діджитал спеціалістка з американським досвідом роботи, художники-графіки, аніматори, засновник музею Становлення української нації.

«Також у нас є погляд з Європи. Європейці ж переважно просто нами не цікавляться, особливо нашою історією. Ми вивчаємо всесвітню історію – Франції, Великобританії, а вони ні. Якщо ми самі не зніматимемо про себе контент і не будемо пояснювати хто ми, нас ніколи в житті не відрізнять від Росі», – наголошує продюсерка фільму.

Телепрем’єра Фільм «Рутенія» буде на 5 каналі у День Прапора, 23 серпня, о 18:00, та на День Незалежності о 22:00.

Також 20 та 27 серпня і 3 вересня (у день вшанування пам’яті Василя Стуса) буде Відкритий кінопоказ у Козацькому Домі.

Також, на День Незалежності планується показ під відкритим небом у Одесі, в парку Шевченка. Того ж дня великий захід  відбудеться у Шанхаї для української діаспори.

«Після нашого фільму не залишається сумнівів, що існує дуже потужна машина маніпуляцій візуальним світом і через візуальні символи, знаки, тобою хтось керує і якщо ти не вмієш від цього захищатися, використовуючи своє власне, то тобою керуватимуть, ти будеш лялькою в чужих руках», – переконана Наталія.