Після війни: історія ветерана АТО, який створює ножі з енергетикою

418

«Творчість – це невід’ємна частина кожної людини. Можливо це реабілітація, медитація. Я не майстер психології, але мені здається, для того, щоб людина була повноцінною, потрібно, щоб вона щось робила руками. Творчість і спорт – дві допоміжні речі, особливо для людей, які повернулися з війни. Після стресу, травм і психотравм – це найкращі помічники», – говорить Денис Дудник, ветеран АТО.

За своє життя Денису довелося змінювати кілька бізнесів і одного разу навіть полишити мрію – бути льотчиком-винищувачем. Це було найтяжче, зізнається чоловік.

Зараз у Дениса є робота, хобі і цікавий проект, про який він обіцяє розповісти трохи згодом. А наша розмова про його хобі – створення унікальних ножів ручної роботи – перетворилася на маленький урок філософії і містики.

Про намолені ножі, роботу, яка приносить задоволення і трохи втоми та про повернення людини з війни Денис Дудник розповів у розмові спеціально для BitukMedia.

Льотчик-винищувач

У 1993 році Денис із золотою медаллю та відзнакою закінчив Армавірське вище військове авіаційне училище льотчиків. Це була його мрія, він обожнював авіацію. Випуск Дениса припав на складні для української армії часи – тоді вона знищувалася на очах у військових.

Три роки чоловік прослужив в Севастополі на аеродромі Бельбек, говорить, що полк був хороший, але тоді відчув найгірше, що може бути для льотчика – відсутність польотів.

«Тоді катастрофічно не вистачало палива, польотів не було. В Севастополі ми ходили голі-босі, а російські військові, які там були, вчасно отримували зарплату в чотири рази більшу, квартири. Мені пропонували служити в Росії,  і всі переваги, але я відмовився і згодом вирішив звільнитися з ЗСУ. Це була дуже сильна травма для мене. Я втратив роботу своєї мрії», – розповідає чоловік.

Після звільнення з ЗСУ Денис декілька років попрацював менеджером з продажів у різних компаніях, а у 1999 році відкрив власну справу, займався вентиляцією і кондиціюванням,  потім будівництвом, медициною. Перед війною займався інтернет-маркетингом, мав багато проектів у сфері інноваційного менеджменту

«Коли звільнявся з армії, сам собі обіцяв, що більше ніколи не служитиму. Але як частіше буває, коли почалася війна, всі гарні і модні кудись подівалися, а лишилися… хто тільки не лишився. Ми тоді зібралися на Майдані і пішли воювати», – говорить Денис.

Війна

Добровольцем Денис потрапив у батальйон «Київ-2», попри проблеми з оформленням і затягування з документами, на війні таки опинився. Місяць служили в Чорнухиному, біля Дебальцевого, а потім передислокувались на блок-пост поблизу Волновахи.

«Вирішити йти на війну – це нормальна реакція, бо чоловіки розуміють, – якщо вони не зупинять ворога, буде дуже погано. Треба воювати, бо якщо сховатися, так доведеться робити все життя. Треба захищати себе, свій дім, свою землю. Це треба робити якомога швидше, тоді часу не було думати і зважувати», – говорить чоловік.

Денис пригадує, що потрапивши на війну добровольцями, спочатку навіть не мали зброї – йшли зі своєю, мисливською.

«У 2014-2015 була люта зима, а ми в той час стояли на блок-посту за Волновахою. І куди ти з тієї дороги підеш… Я дуже сильно обморозився. У 2014 році була впевненість, що ми сильніші. Хоча нас з гармат розстрілювали, ворожа артилерія дуже сильною була.

Потім ми відчули перевагу нашої артилерії і було натхнення, впевненість була, що ми сильніше. Ми  були вмотивовані, злі, у нас з’явилася зброя. А коли почалися перемовини, перемир’я, вони були не  на нашу користь. Наш блокпост був якраз той, біля якого розстріляли автобус (13 січня 2015 року поблизу Волновахи росіяни обстріляли український пункт пропуску. Під час обстрілу був уражений рейсовий автобус «Златоустівка — Донецьк», пасажири якого проходили там паспортний контроль. Внаслідок атаки загинули 12 осіб, ще 18 поранено, – авт.) Я тоді там був, моя зміна. І після цього я не розумів, як з цим ворогом можна заключати перемир’я. Ми мали відповідати», – розповідає Денис.

У лютому 2015 року військовий сильно захворів, поїхав на лікування і більше не повернувся на війну.

«Тоді, коли я повернувся з війни, відчувалася дуже велика підтримка і волонтерів, і суспільства загалом.  Зараз немає того натхнення у людей. Але назвіть хоч одну успішну країну яка є не націоналістичною. Немає такої. А в Україні націоналізм – це як образа зараз. Я не бачу натхненних людей», – говорить ветеран.

Після розформування добровольчих батальйонів, особовому складу запропонували продовжити службу в поліції. І Денис ще рік прослужив. Говорить, що як такої реабілітації після війни не потребував. Сильніше на нього вплинуло те, що залишила дружина, а напружена поліцейська робота начальника чергової частини вимагала постійної участі в усіх заходах полку. Це перетворилося на жах для чоловіка і він звільнився. Вирішив повернутися до підприємницької роботи.

«Укропський метелик»

Олексій Бродовський  на Майдані отримав складне поранення, через яке не зміг піти на війну. Але є справжнім майстром ножової справи.

Саме Олексій розробив ніж «Шана захисникам» з унікальним механізмом «укропський метелик», якого в світі не існує. На цей ніж ручної роботи, який неможливо виготовляти на заводі великими партіями, хлопець давав пожиттєву гарантію. Олексій створив цей ніж спеціально для воїнів АТО, але його можуть використовувати мисливці і рибалки, а унікальний механізм цього ножа береже його від знищення і пошкоджень.

Ніж “Шана захисникам”

У 2017 році він вирішив створити для людей з інвалідністю підприємство, де навчав би робити ножі. На втілення свого проекту Олексій шукав кошти і натрапив на Дениса, якого попросив написати бізнес-план майбутньої майстерні. Ветеран погодився, адже колись досить вдало займався інвестиційним менеджментом та впровадженням інноваційних проектів. І в нього вийшло – виграв грант «Startup Irpin».

«Нам дали невеличкий грант, але цього було достатньо, щоб купити обладнання і почати щось робити. Ідея з ветеранським виробництвом була гарна, але за багатьох причин згодом з Олексієм наші шляхи розійшлися. Але оскільки я був прив’язаний до гранту, почав сам робити ножі.

Ніж “Мандрівник”

Прийшлось змінити концепцію майстерні. Я відійшов від воїнських ножів і став займатись кухонними ножами в середньому ціновому сегменті. Це ножі, вартістю від 1500 до 3000 гривень. Довелось самому усьому навчитися і почати самому виробляти ножі. Навчитись розробляти дизайн, робити слюсарні роботи, термообробку, гравірувати, робити руків’я», – говорить Денис.

«Веганський ніж»

У своїй роботі Денису потрібно постійно щось створювати. Один з унікальних видів ножів, які створив ветеран, стали «веганські ножі». Це недешева річ, яка коштує від 1500 до 3000 гривень.

Ножі вегана

«Цей ніж виготовляється з бритвеної сталі, яку можна заточувати дуже сильно. Там і ручка розроблена інноваційна. В цей ніж дуже багато вкладено, він не може бути дешевим», – говорить майстер.

Ножі вегана

««Веганські ножі» з’явилися після розмови з моєю подружкою-вегетаріанкою. Я її розпитував про ножі, якими вона користується і виявилося, що нарізати салати потрібно гострим ножем. Я запропонував зробити їй ножа,.. думав яким його зробити. Обрав потрібну сталь, зробив, дав їй покористуватися і попросив зробити кілька фото для галереї. А вона потім каже: «Слухай, я поки відео робила, так награлася твоїм ножем, що своїми вже не можу користуватися, цей ніж дуже крутий». Довелося подарувати», – сміється Денис.

Подруга Дениса Sofi Iris. Фото надане Денисом Дудником

Ніж відьом і ніж журналіста

«Раніше, до речі, поки майстер виготовляв ніж, він його намолював, – говорить Денис. – За два-три дні роботи, «заряджав» цей ніж молитвою. Навіть відчувалося, що він енергетично сильний. Це переставав бути просто ніж. Наприклад, можна начитувати мантру до істот, які мандрують світами. Їжа тваринницького походження, приготована цим ножем буде лояльніша до того, хто її споживатиме.

Всі ж віруючі, відкидати це все не можна. Якщо, наприклад, намолити ніж мантрою Співчуття, то їжа, приготовлена цим ножем буде в гармонії зі споживачем. «Тварина стане частиною мене». Це тонкий світ, який існує».

“Атам”

Також Денис створює ножі «Атам», кажуть, раніше їх мали відьми. Хоча, насправді, кожен ніж має свою історію.

«Створюючи свої «атами», я використовую штучне старіння, різні види термічної обробки, нанесення кольорових металів на клинок, хочу навчитись наносити емалі та вживляти в клинок інші метали… Все це не тільки прикрашає ніж, а й надає йому сил і можливостей. Також, вручну наношу малюнки, руни, написи. Зазвичай, використовую в роботі базові мантри, але можу працювати й на замовлення», – додає Денис.

А з унікальних можливостей, які майстер надає своїм замовникам – це створення індивідуальних підписів на ножах. Він це робить не лазарем, а руками. Більше того, людина сама може спробувати зробити нанесення на ніж. Виходять унікальні речі, які роботи не повторять.

Ніж “Мандрівник”

«До речі, я навіть уявив і знаю яким має бути ніж для журналіста. Він буде стриманим і відкриватиметься дуже швидко, як тактичний. Цей ніж буде дуже крутий, але він не повинен бути дорогим. У журналістів, як і у військових є схоже в роботі. Журналіст не повинен мати з собою на роботі чогось дорогого, того, що не може в кризовій ситуації без жалю кинути. Журналісти – теж воїни. І вони можуть «розчерком пера» багато чого змінити. Я хочу зробити цей ніж, як воїн воїнам», – додає майстер.

Правило: 1.10.100

«Э таке правило: 1.10.100. Якщо в ідею вкладено 1 долар, на впровадження потрібно 10, а на те, щоб продавати і на розвиток – 100 доларів. Олексію з розробкою допомогли волонтери, потім перемога в конкурсі – на впровадження, а тепер потрібно знайти «100», щоб вийти на ринок, – впевнений Денис.

Чоловік запевняє, що цей бізнес дуже тактильний – дуже багато залежить від форми ножа. Від того як він лягає в руку – унікально для кожної людини. Це творчість. Але бритвена гострота дає своє – це називається «вау ефект» і він дуже дорого коштує.

Ніж “Веган”
Ніж “Бритва для кухні”

Денис переконаний, що будь-яка робота повинна приносити задоволення, гроші і трішечки втоми:

«Робота з ножами приносить задоволення тому що, я створюю дійсно класні речі. Наприклад, ніж, який ріже пожмаканий туалетний папір. Ця робота медитативна – можу працювати цілий день. Вона затягує. Для реабілітації це  крута робота. У багатьох, хто з війни повертається, багато тригерів, які повертають їх у минуле. Психотравма не має строку давнини, людина може повертатися туди, де були сильні відчуття. Трудотерапія – це класний варіант, який не повертає до травматичних моментів».

фото надане Денисом Дудником

Чоловік говорить, що робота з ножами приносить, власне, задоволення і трохи втоми, а от з грошима поки що складно. Вважає проблемою те, що його бізнес не розкручений, цілковиту експансію з Китаю і те, що економічна криза в країні дається в знаки споживчій спроможності українців.

«Мої вироби – це не річ першої необхідності, це для справжніх поціновувачів. Ось, береш  таку річ в руки і розумієш, що в неї душа є, щось, що відрізняє її від штамповки. Мої «Яскраві ножі» для яскравих особистостей, тих, хто яскраво виділяється на загальному фоні. Наприклад, вегани і вегетаріанці, власники і власниці чорних котів… і ще дуже багато цікавих особистостей», – говорить Денис.