Лялька-реборн: як і навіщо роблять реалістичні іграшки

51
фото: Валентина Строй

«Мабуть, я ще не випала з дитинства, дуже люблю ляльки», – говорить Валентина Строй, майстер-реборніст.

Це досить рідкісна робота для України. Реборни – це реалістичні іграшкові немовлята, зроблені з силікону або пластику. Вперше вони з’явилися в США в 90-х, коли лялькові майстри взялися за реставрацію старих пупсів. Їхня назва походить від англійського reborn – «переродження».

Років десять тому лялька-реборн трапилася на очі і Валентині, тоді їй стало цікаво і захотілося більше дізнатися про таке мистецтво. На той період інформації було дуже мало, доводилося збирати по крупинкам. В основному, цим займалися закордонні майстри. Валентині трапився матеріал про жінку з Америки, які підмальовувала лялькам вени і трохи їх оживляла. Українка теж захотіла спробувати «побавитися» у створення таких реалістичних ляльок-немовлят.

Валентина Строй

Про те, як мамі дев’ятьох дітей знайти час на створення ляльок, що вписують у паспорт реборну та від якого виробу Валентині довелося відмовитися, майстриня розповіла BitukMedia.

Це творчість, а не клепання іграшок

Валентина сміється, що з її восьми доньок жодна не бавилася ляльками, тоді коли вона сама грається й досі. Так вона називає створення реборнів. Зізнається, що насправді сама лялька обирає якою їй бути – хлопчиком чи дівчинкою, з білим волоссям чи з рудим, смаглявою чи блакитноокою…

«Інколи заплануєш ляльку, колір очей, волосся, стать, а починаєш робити і вона виходить по-своєму. В кінцевому результаті зі світловолосої блакитноокої ляльки виходить хтось інший. Воно саме обирає», – говорить Валентина.

фото: Валентина Строй
фото: Валентина Строй

Майстри мають і власну термінологію. Ляльки в них «народжуються», їх називають «дітьми». А для Валентини її вироби – це сила.

«Часом, коли майстри спілкуються між собою, люди нас не розуміють. Але коли ти вкладаєш стільки часу, стільки любові… Це ж не просто сидиш і клепаєш ляльку – це творчість. Тому ми часом ляльок і називаємо дітьми. У мене дуже велика родина, дуже багато дітей і мені щоранку потрібно брати сили, щоб посміхатися і не бути втомленою. Для мене реборни – це натхнення і сила».

фото: Валентина Строй
фото: Валентина Строй

Щоб створити лялку-реборна є три види матеріалів. Є матеріали, які випускаються як «штамповки», їх відливають в США. Бувають скульпторські роботи, лімітовані версії, яких тільки декілька на весь світ. І є китайські підробки, але там теж навчилися робити і вони виходять досить непоганими. Хоча, майстриня зізнається, що жодного разу не купувала китайські.

Ці заготовки роблять з силікон-вінілу. Зараз вже є і повністю силіконові. А вініл, кажуть, має запах.

фото: Валентина Строй

«Я роблю з силікон-вінілу. На цю заготовку накладається близько 30 шарів фарби – додається «шкірі» мармуровість, вени, судини – все, як в дитини. Ця фарба запікається. А голову прошивають або мохером, або справжнім волоссям. Новонародженим лялечкам пушок на голові вставляється по одній волосині – це дуже клопітка робота, яка займає багато часу. І дорослішим діткам натуральне волосся також робиться по одній волосині», – розповідає майстриня.

фото: Валентина Строй

«Очі також є трьох видів: акрил, який відливають у США, скло і скло Лауша. Я його люблю найбільше, бо цими очима лялька дійсно «дивиться». Це скло ручної роботи, яке відливають у Німеччині. Ці очі – дійсно скарб», – додає вона.

А ще є ляльки, які сплять, у них очі не відкриваються і вони виглядають ще реалістичніше. У них пророблені всі складочки. Валентина зізнається, що отримує справжню насолоду, працюючи з такими заготовками.

фото: Валентина Строй

Своїх ляльок майстриня створює від двох місяців до півроку.

«Коли велика голова, стояча лялька – робота над нею займає багато часу. В неї точно все, як в немовлят – прошите волосся, капіляри, судини, тільки мармуровість не така, як в новонароджених. Я робила кілька дорослих дівчат», – каже Валентина.

Для того, щоб фарба трималася і можна було працювати з реборном, її потрібно запікати. Складність і довготривалість роботи з «дорослими» ляльками полягає у тому, що вони потребують більше часу на запікання, ніж менші, яких можна запікати по декілька штук.

Іноді мама «прикривається» донькою і купує ляльку собі

Реалістичні ляльки – дороговартісна іграшка. Тому, їх переважно купують колекціонери.

«Моя аудиторія – це переважно дорослі жінки. Одна жіночка мені говорила: «Просто, хочеться купувати дитячі речі». А зараз також багато купують дівчаткам-підліткам. Іноді мама, маючи доньку, «прикривається» нею і купує собі ляльку», – сміється Валентина.

фото: Валентина Строй
фото: Валентина Строй

Такі ляльки мають вагу справжнього немовляти, тому малечі і важко з ними бавитися.

«Якщо лялька 52 см, в неї може бути вага до 3 кг. Якщо з нею активно бавитися, можна видерти волоссячко і шари фарби можуть злізти. Мити голову їм можна, протирати водичкою можна, але купати не можна, бо тіло в них м’якеньке», – зазначає майтсриня.

фото: Валентина Строй

За словами Валентини, багато хто хоче, щоб лялька мала ознаки хлопчика чи дівчинки, але такі макети малорухливі. Зважаючи на те, що навряд чи лялька буде голою, Валентина радить робити тіло м’яконабивним, оскільки ручки і ніжки на шарнірах, то такі ляльки виходять більш рухливі.

фото: Валентина Строй
фото: Валентина Строй

Коштують такі іграшки від 3500 грн до 10000 грн. Все залежить від самої заготовки і ляльки, яку хочуть. «Часом мені пишуть: «У вас стільки ляльок, чи можете подарувати?» Ні, не можу, це дуже дорогий подарунок. Я часом дарую, але кому сама хочу», – зізнається Валентина.

Бояться реборнів ті, хто їх не тримав у руках

«Деякі люди побоюються ляльок-реборнів. Але агресивних людей, які думали б, що я несповна розуму, навколо мене не було. Загалом люди реагують по-різному. Хтось хоче брати на ручки, хтось боїться, бо вони дуже реалістичні. Тільки я не можу зрозуміти, чому всі так дивуються реалістичності ляльок? Коли чоловіки збирають моделі автомобілів, ніхто ж не говорить: «Ой, вони настільки реалістичні, що я їх боюся». Це лялька, іграшка. Якщо ти свідома, врівноважена людина, то сприйматимеш ляльок як іграшки», – говорить майстриня.

І додає: «Бояться реборнів ті, хто їх не тримав в руках. Це реалістична лялька, яка викликає лише позитивні і ніжні емоції».

Валентина розповідає, що завжди дає імена лялькам,бо вони виникають вже під кінець роботи. Але коли люди купують ляльку, то у свідоцтві про народження просять написати те ім’я, яке вигадали самі.

фото: Валентина Строй

На моє здивування щодо свідоцтва про народження, Валентина говорить, що в нього вписується вага, зріст, ім’я, з якого молду зроблена лялька і хто її створив. А ще майстриня зазначає, що їй не траплялися люди, які переходили межу від звичайної гри до нездорового фанатизму.

Ще жінка зазначає, що створює такі іграшки не для заробітку, для неї це творчість, для душі. Вона не рахує, скільки реборнів вже створила, але говорить, що кожного любить, та найулюбленішого не має.

«Я просто люблю ляльки, різні, з фарфору, красиві. Але не з базару. Найбільше люблю сплячих ляльок, бо вони реалістичніші. Люблю маленьких ляльок близько 40 см, маю улюблених скульпторів, які надихають».

фото: Валентина Строй

Не для продажу, але ділитися красою з іншими хочеться – зізнається Валентина:

«В мене є такі, яких я залишила для себе. Але коли спочатку ти не можеш насититися цією роботою, робиш багато, а потім хочеться ділитися з іншими. Та, коли я продаю ляльку, то можу купити матеріал для іншої. Тому, стимул продати – це щоб купити матеріал і створити ще одну. Крила творчості ростуть від натхнення, гарних слів, гарного настрою, тому своїми роботами хочеться ділитися».

Валентина Строй

Майстриня розповідає, що дивних замовлень їй не надходило, але одного разу відмовилася від створення маленького чортенятка з ріжками і копитцями.

Але загалом майстриня мріє, щоб у добі  було більше часу:

«Часом так хочеться купити заготовку і зробити якусь ляльку, що аж спати не можу», – каже Валентина, додаючи, що  творчістю може займатися переважно тоді, коли власні діти засинають.