День квітки чи прав: щорічні запитання про 8 березня

68

Питання святкувати чи не святкувати 8 березня в Україні останні декілька років постійно супроводжується дискусіями. Якщо говорити лише про жіночу думку, то вона кардинально різниться — від “не бачу нічого поганого, якщо мені подарують квіти і робитимуть компліменти” до “не визнаю це радянське свято і навіть не смійте мене вітати”. Посередньої думки і байдужих до цього дня практично немає.

У лютому 2017 Український інститут національної пам’яті розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня запропонували встановити вихідний Шевченківський день (9 березня). У переліку від УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива 8 березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Однак це державне свято заплановано як робочий день. Також команда Володимира В’ятровича запропонувала зробити ще одне свято, яке може виступати як заміна 8 березня — відзначати у середині вересня День сім’ї, який заплановано зробити державним вихідним днем.

4 березня 2021 року соціологічна група «Рейтинг» опублікувала результати опитування, згідно з якими 68% респондентів в Україні зазначили, що святкуватимуть Міжнародний жіночий день 8 березня, тоді як 29% – не святкуватимуть.

Що змінилося в думках українців?

Наприкінці лютого 2021 року опитані групою “Рейтинг” респонденти зазначили, що нерівності між жінками і чоловіками в Україні є рідкісним явищем. Так вважають 56% українців. Водночас 35% переконані, що вони доволі поширені.

Остання думка відносно частіше зустрічається серед жінок, аніж серед чоловіків. За останні п’ять років спостерігається незначне зростання кількості тих, хто вважає, що нерівності є розповсюдженими”, — йдеться у повідомленні.

Щодо оплати праці, то 45% вважають, що в українських чоловіків тут більше можливостей. 43% кажуть про рівні можливості обох статей, лише про жінок – 7%. Стосовно можливостей у політиці, то більшість (54%) говорить про кращі можливості для чоловіків, 37% – обох статей, лише 6% – для жінок.

Цікаво, що оцінюючи можливості у згаданих сферах, чоловіки частіше говорили про рівні можливості обох статей, аніж жінки. Натомість жінки, навпаки, частіше зазначали про кращі можливості для чоловіків. Також, чим старші респонденти, тим частіше вони зазначали, що у чоловіків більші можливості, аніж у жінок. Професійна сфера довгий час залишалася чоловічою, так само як і політична, і вся соціальна. Тому чоловіки менше бачать нерівність, бо вона їх майже не стосується”, — зазначають у “Рейтингу”.

Оцінюючи життя у сім’ї та парі, частіше «жіночими» обов’язками респонденти вважали готування їжі (64%), та хатні справи (56%). 30-40% зазначили, що цю роботу виконують як чоловіки, так і жінки. Лише 3% сказали, що ці обов’язки частіше лежать на чоловіках. Говорячи про виховання дітей половина опитаних зазначили, що цим займають обоє. Водночас 41% респондентів стверджували, що це частіше робить жінка. Отже, в сімейній сфері зберігається традиційний розподіл ролей і вона зазнає менше змін, порівняно з професійною.

В динаміці за 5 років спостерігається зменшення кількості тих, хто підтримує тезу про те, що успішна кар’єра більш важливіша чоловікам, більшу важливість сексу для чоловіків, перекладання відповідальності за небажану вагітність на жінок та те, що жінка повинна слухатися чоловіка. Цікаво, що більш консервативними у своїх поглядах стосовно ролей та установок у відносинах обох статей є представники західного макрорегіону. Традиційно такі твердження частіше підтримують старші та бідніші респонденти. Крім того у статево-віковому розподілі спостерігається значна відмінність між чоловіками та жінками у поглядах на покликання жінки та її відносини із чоловіком саме у молодій віковій групі (18-35 років). Молоді чоловіки значно частіше схильні підтримувати «патріархальні» погляди, ніж молоді жінки”, — йдеться у повідомленні.

Фото: dyvys.info

Отже, 68% зазначили, що святкуватимуть 8 березня, 29% – не святкуватимуть. За останні дев’ять років поступово зменшується кількість тих, хто його святкує. Більш значимим цей день є для мешканців Півдня та Сходу, та тих, хто перебуває в шлюбі. На Заході його не збираються святкувати майже 40% опитаних, серед тих, хто розлучений, або не одружений таких – 35-36%.

Чи потрібні вихідний і свято?

Втім, в українському суспільстві вже кілька років йдуть дискусії про 8 березня — чи варто робити цей день вихідним. Багато людей виступають проти «гендерних» свят або пропонують відзначати їх неофіційно.

Попри ці суперечки, далі розмов пропозиції скасувати вихідний день не зайшли. І цього року так само Міжнародний жіночий день дасть українцям додатковий вихідний у березні.

Українські активістки і феміністки переконані, що політикам давно час перейти від заяв до справ і припитини поширювати сексизм у своїх висловах, бажати 8 березня жінкам дотримання їхніх прав та вважати інтереси і права жінок чимось другорядним.

Певна кількість жінок вважає, що неправильно заміняти 8 березня “Днем сім’ї”, мовляв, не для усіх сім’я і її створення є головним у житті. На думку активісток, цього дня має відбуватися потужна всеукраїнська інформаційна кампанія, щоб пояснити не лише жінкам, а й усьому українському суспільству необхідність боротьби за жіночі права. І привернення уваги до цього має стати потужним інфоприводом для виствілювання справжньої тематики 8 березня.

Основною думкою багатьох активісток є відновлення справжного змісту свята, щоб нагадати, що жінки є рівними в правах незалежно від дати в календарі.

За офіційною версією, відомо, що у 1910 році, натхненні американським прикладом, учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції в Копенгагені вирішили щороку за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений у першу чергу боротьбі за здобуття жінками виборчих прав. 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних кількох років відзначався в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня.

З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня, оскільки саме в цей день 1917 року з демонстрації робітниць почалась Лютнева революція. Відтоді день відзначався переважно в країнах колишнього «радянського блоку», доки його у 1967 році не взяли на озброєння феміністки другої хвилі.

У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала відзначати 8 березня «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир».

У деяких країнах, в тому числі і в Україні, жінкам цього дня дарують квіти та подарунки. Цей жест феміністки вважають недоречним, оскільки вважають, що у першу чергу цей день повинен привернути увагу до гендерної нерівності. У деяких країнах відзначається подібно до західноєвропейських свят — Дня матері й Дня св. Валентина.

Як щодо міжнародного?

16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976–1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.

Державним святом 8 березня залишається в країнах колишнього соціалістичного табору: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В’єтнамі, Гвінеї-Бісау, Грузії, Ізраїлі, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, КНДР, Лаосі, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.

В Польщі цей день не є вихідним. Але чоловіки, зазвичай, не забувають вітати жінок квітами. Деякі люди вважають, що це комуністичне свято і його не потрібно святкувати, але вони швидше в меншості.

У Німеччині свято 8 березня не має великої популярності, і цього дня вихідний також не роблять. Раніше, коли Німеччина була розділена на дві частини, Східна вітала жінок, а Західна –  навіть не чула про таке свято. Сьогодні у деяких засобах масової інформації 8 березня згадують про «Міжнародний жіночий день», але тут прийнято вітати жінок у травні на День матері.

Французькі чоловіки цього дня дарують своїм жінкам фіалки та конвалії. Проте, свято не надто популярне в цій країні. Його святкують тут тільки комуністи та «ліві». Жінок у Франції вітають у травні, на День матері.

Португальські жінки ніколи не відзначають жіночий день в компанії чоловіків. У цій країні на 8 березня заведено влаштовувати дівич-вечори.

Подібне відбувається і в Італії, де 8 березня чоловіків не пускають до жіночих компаній. Саме таким чином жінки Італії відзначають свою незалежність і свій жіночий день. Вони йдуть в кафе або бари, п’ють легкі коктейлі.

Жіночий день в Японії відзначають теж у березні. Але третього, а не восьмого березня. Це свято називають День дівчаток. Так само його називають День ляльок, що означає свято, присвячене лялькам і їх господиням. Вони готуються ретельно до цього дня, тому що повинні виглядати краще, ніж сусідка. Споряджають ляльок краще і багатше, ніж їх господинь. Конкурс проходить на виставках і триває приблизно місяць. Потім треба прибрати ляльку, як ялинкову іграшку. За японськими переказами, донька довго не вийде заміж, якщо в родині не прибрали ляльку.

У Греції на святкування «Бабосів» – жіночого свята, – відзначають найбільш шанобливу і шановану жінку міста чи села. За традицією, жінки користуються своєю тимчасовою владою над своїми чоловіками, обливаючи їх водою.

В Індії свято, схоже на наш жіночий день, відзначають на початку жовтня. Триває воно 10 днів, і називається на честь десятирукої богині Дурга Пуджа.

У Китаї свято також відзначають 8 березня. Чоловіки в цей день працюють, а жінки відпочивають, йдуть гуляти й розважатися, поговорити з подругами, посидіти у кафе.

Литовці вважають, що 8 березня — свято приходу Весни, яка в свою чергу асоціюється з любов’ю та жінкою. Однак в Литві існує безліч протилежних думок стосовно «Міжнародного жіночого дня». Хтось думає, що це гарне свято Весни і його потрібно святкувати. Деякі ж, в тому числі і жінки, не бачать сенсу у святкування 8 березня. Багато для кого це свято асоціюється з  радянськими часами, коли школярі-дівчата дарували хлопцям квіти на 23 лютого, а хлопчики приносили по тюльпанчику 8 березня.

У Болгарії свято 8 березня не стало державним. Це звичайний робочий день, і у чоловіків є можливість привітати не тільки свою дружину, а й жінок-колег на роботі. Зазвичай на роботі після обіду влаштовуються гуляння, або ж всім колективом відправляються в ресторан чи кафе. Останнім часом у деяких жінок у Болгарії ставлення до свята трішки охололо, інші ж почали сприймати його як атрибут радянських часів. Деколи помічається і факт, що жінки, на відміну від чоловіків, із великим ентузіазмом вітають один одного.

Як бачимо, в Україні за останні роки ситуація подібна до литовської і болгарської. А насправді, було б добре, якби жінкам не доводилося виборювати свої права, а вони просто не порушувалися б і не утискалися б. А якщо чоловікам кортить подарувати жінці квіти, бажано це не супроводжувати неправдивими лестощами, забувши наступного дня, що жінка абсолютно у праві обирати свій шлях вільно і пріоритети вона перед собою ставить теж самостійно та не зобов’язана жити так, як нав’ язують застарілі погляди суспільства.